РОЗВИТОК СЕРЕДНЬОГО КОРИДОРУ НАБИРАЄ ОБЕРТІВ, ОДНАК ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ГОЛОВНИМ ВИКЛИКОМ

2026-07-24

Розвиток Середнього коридору (Trans-Caspian International Transport Route, TITR) продовжує набирати темпів, поступово перетворюючи маршрут на одну з ключових альтернатив традиційним транспортним шляхам між Китаєм та Європою. На тлі геополітичних змін, війни Росії проти України та зростання ризиків на інших міжнародних транспортних маршрутах країни-учасниці активізують співпрацю у сфері розвитку інфраструктури, цифровізації логістики та спрощення транзитних процедур. Водночас експерти зазначають, що поряд із економічними досягненнями дедалі актуальнішим стає питання забезпечення безпеки самого транспортного коридору.

Середній коридор поєднує Китай із європейськими ринками через Казахстан, Каспійське море, Азербайджан, Грузію та Туреччину, забезпечуючи альтернативний маршрут в обхід Росії та частково Ірану. Його значення суттєво зросло після 2022 року, коли міжнародні компанії почали активно диверсифікувати логістичні ланцюги через політичні ризики та санкційні обмеження. У 2026 році цей процес продовжився, а розвиток транспортного коридору став одним із пріоритетних напрямків регіонального співробітництва.

Останні місяці ознаменувалися низкою практичних кроків, спрямованих на підвищення ефективності перевезень. 20 липня Казахстан і Грузія підписали угоду про запуск тестового режиму електронних дозволів для міжнародних автомобільних вантажних перевезень. Впровадження цифрової системи має спростити оформлення документів, скоротити адміністративні процедури та прискорити проходження вантажів між країнами.

Ще одним важливим етапом стало підписання у травні 2026 року в Астані угоди між Казахстаном, Киргизстаном, Узбекистаном, Азербайджаном та Україною щодо впровадження єдиного транзитного документа для перевезень Середнім коридором у рамках TRACECA. Очікується, що використання єдиного документа дозволить значно скоротити бюрократичні процедури під час проходження кількох держав, зробить перевезення більш прогнозованими та підвищить конкурентоспроможність маршруту порівняно з альтернативними напрямками.

Паралельно продовжується розвиток транспортної інфраструктури. На початку року було запущено експрес-маршрут Поті—Баку, а в червні офіційно відкрито модернізовану залізницю Баку—Тбілісі—Карс, яка залишається ключовою ланкою Середнього коридору. Реалізація цих проєктів спрямована на скорочення часу доставки вантажів, підвищення регулярності контейнерних перевезень та збільшення пропускної спроможності маршруту.

Окреме значення для подальшого розвитку коридору має будівництво глибоководного порту Анаклія у Грузії. Після виходу китайського консорціуму з проєкту грузинський уряд ухвалив рішення реалізовувати його за державною моделлю управління. За оцінками грузинської сторони, перші судна порт зможе прийняти вже у 2029 році, а його проєктна потужність становитиме близько 600 тис. контейнерів на рік. Очікується, що введення порту в експлуатацію значно посилить логістичний потенціал чорноморської ділянки Середнього коридору та розширить можливості для перевезень між Китаєм, Центральною Азією та Європою.

Стратегічне значення маршруту посилилося і через зміну міжнародної безпекової ситуації. Війна Росії проти України суттєво знизила привабливість традиційного північного маршруту через територію Росії, тоді як загострення ситуації навколо Ірану ще більше актуалізувало необхідність розвитку альтернативних транспортних напрямків. Додаткові перспективи відкриває і поступове просування мирного процесу між Вірменією та Азербайджаном, а також американська ініціатива TRIPP (The Road to International Peace and Prosperity), яка передбачає створення нового транспортного сполучення через вірменську провінцію Сюнік. У разі реалізації проєкту цей маршрут стане додатковою ланкою Середнього коридору та розширить можливості транспортного сполучення між Центральною Азією, Південним Кавказом і Європою.

Попри позитивну динаміку розвитку, експерти наголошують, що Середній коридор досі має низку структурних обмежень. Насамперед це пов’язано з його мультимодальним характером. Маршрут поєднує залізничні, морські та автомобільні перевезення, а необхідність перетину Каспійського моря збільшує кількість логістичних операцій та ускладнює координацію між учасниками транспортного процесу. Кожна додаткова перевалка вантажів потенційно збільшує час доставки та створює нові ризики для безперебійної роботи всього маршруту.

Водночас дедалі більшого значення набуває питання безпеки. Автори дослідження зазначають, що саме цей аспект залишається найменш опрацьованим, попри стрімке розширення транспортного коридору. Зростання обсягів міжнародних перевезень автоматично підвищує ризики терористичних атак, кібератак, диверсій проти транспортної інфраструктури та інших зовнішніх загроз. Будь-який інцидент на одному з елементів маршруту може призвести до суттєвих перебоїв у роботі всього транспортного ланцюга.

Особливу увагу експерти звертають на можливу реакцію Росії та Ірану, адже подальший розвиток Середнього коридору поступово зменшує їхній вплив на євразійські транспортні потоки. Одним із прикладів потенційних ризиків називається атака безпілотника на азербайджанський ексклав Нахічевань під час активної фази конфлікту навесні 2026 року, яка продемонструвала вразливість транспортної інфраструктури в регіоні.

Водночас жоден із глобальних центрів сили поки не демонструє готовності забезпечувати військовий захист маршруту. Ані США, ані Китай, ані європейські держави наразі не розглядають можливість створення окремого механізму безпеки для Середнього коридору. Саме тому дедалі активніше обговорюється потенційна роль Організації тюркських держав (OTS), яка останніми роками посилює співпрацю не лише в економічній, а й у безпековій сфері. Після саміту організації у 2025 році Азербайджан запропонував розвивати оборонний компонент співпраці, який мав би виключно захисний характер і був спрямований на забезпечення стабільної роботи транспортних маршрутів.

Разом із тим реалізація подібної моделі залишається складним завданням. Для створення ефективної системи безпеки необхідна участь не лише тюркських держав, а й Грузії та Вірменії, через територію яких проходять ключові ділянки маршруту. Крім того, країни Центральної Азії продовжують зберігати тісні політичні та безпекові зв’язки з Росією, що робить питання створення спільної системи захисту транспортного коридору політично чутливим.

У найближчій перспективі саме безпековий компонент може стати визначальним фактором подальшого розвитку Середнього коридору. Якщо останніми роками головна увага приділялася розвитку інфраструктури, цифровізації перевезень, спрощенню митних процедур та збільшенню пропускної спроможності маршруту, то подальше зростання міжнародного вантажопотоку вимагатиме створення механізмів захисту критично важливої транспортної інфраструктури. Без вирішення цього питання навіть масштабні інвестиції в порти, залізниці та автомобільні магістралі не зможуть повністю реалізувати потенціал Середнього коридору як стабільної та довгострокової альтернативи традиційним маршрутам між Китаєм та Європою.

ДЖЕРЕЛО НОВИНИ: Eurasia Review