Куди рухається політика Китаю у 2023 році?

2023-02-09

Якою буде політика Китайської Народної Республіки у 2023 році, чи буде цей рік багатий на неочікуваності у внутрішній та зовнішній політиці Китаю. Ден Маклін, аналітик видання The Diplomat, розглядає напрямки політики Пекіну на початку 2023 року.

Китай продовжує стикатися зі значною невизначеністю вдома та за кордоном, як демонструє нещодавня ситуація із повітряною кулею над територією США.

Хоча політику в Китаї завжди було важко інтерпретувати, події 2022 року видавалися особливо незбагненними. Часом аналіз Китаю здавався нескінченною грою в здогадки: що Пекін знав про плани Кремля вторгнутися в Україну? Як довго Китай продовжуватиме політику «нульового COVID»? Такі спірні теми демонстрували турбулентність, що нависла над Китаєм минулого року, від наслідків нульової COVID-19 до стагнації економіки та складного геополітичного ландшафту. Пекін зробив політичні прорахунки, які допомогли розпалити значну напругу як на рівні еліти, так і на низовому рівні.

Але зараз, коли проблеми, пов’язані із COVID-19 і з’їздом партії, в основному вирішені, чи буде 2023 рік менш бурхливим для китайської політики? Дійсно, останні тижні спостерігалося чітке зміщення пріоритетів епохи пандемії на користь цілей відновлення економічного зростання та відновлення зіпсованих зовнішніх відносин Китаю.

Політики Китаю також можуть менше хвилюватися про боротьбу за просування по службі, оскільки ключові посади в центральному уряді та урядах провінцій на наступний п’ятирічний термін, в основному, вже визначені. Зараз навряд чи є місце для фракційної конкуренції після надзвичайної консолідації влади Сі Цзіньпіном.

З одного боку, призначення прихильників Сі Цзіньпіна як до Постійного комітету Політбюро КПК, так і до Державної ради має оптимізувати партійно-державний механізм. І це зменшує ймовірність будь-яких серйозних розбіжностей між елітами.

З іншого боку, такий стан може сприяти більшій непередбачуваності, оскільки прийняття рішень стає дедалі більш персональним, а незгода з вищими посадовими особами відкрито проявляється все менше. З цього випливає, що ще один помилковий крок у стилі нульової політики COVID не є неймовірним.

Незважаючи на те, що Пекін прагне нормалізувати свою економіку та зовнішні відносини, ми не повинні очікувати повернення до «старої нормальності» до початку правління Сі Цзіньпіна, що визначалася більшим економічним прагматизмом і дружніми зв’язками із Заходом. Китай зараз, радше, переходить у «нову нормальність» після COVID-19, коли зростання залишатиметься пригніченим, а геополітика – напруженою.

Що стосується економіки, рішення китайського уряду за останні роки докорінно змінили баланс промислової потужності країни таким чином, що й надалі може обмежуватися її економічний динамізм.

У зовнішній політиці також відбулося невелике потепління у відносинах між Китаєм і США, але зменшення напруги після саміту G-20 на Балі ще не означає подолання антагонізму, характерного для епохи Сі Цзіньпіна. Немає кращої ілюстрації цього факту, ніж ситуація з китайською повітряною кулею над територією США, що вибухнула в кінці січня цього року.

У той час як починає з’являтися більше інформації, початкова відсутність фактів повертає нас до улюбленої гри в здогадки, в яку грають спостерігачі за Китаєм: навіщо Пекіну запускати повітряну кулю спостереження над материковою частиною Сполучених Штатів, тоді, коли Китай вже має розгалужену супутникову мережу? Чи було це прелюдією до запланованого візиту до КНР держсекретаря США Ентоні Блінкена?

Або повітряна куля насправді була випадковим цивільним «дирижаблем», що використовувався для дослідження погоди, як і стверджує китайський уряд? Чому ж тоді повідомляється про спостереження з 2017 року за подібними повітряними кулями у багатьох інших місцях?

У будь-якому випадку те, що спочатку могло здатися нешкідливою подією , перетворилося на значний геополітичний спалах. Поява більш переконливих доказів шпигунської діяльності Китаю завдадуть серйозної шкоди міжнародній довірі до Пекіна. Наслідки інциденту також можуть спричинити подальшу втрату престижу для Сі Цзіньпіна після минулорічних політичних помилок.

Перш за все, цей епізод із повітряною кулею демонструє потенціал турбулентності, що триває в китайській політиці в 2023 році. Безперечно, усунення невизначеності щодо COVID-19 і партійного з’їзду має зробити цей Рік Кролика менш насиченим політичними подіями, ніж попередній рік Тигра. Але якщо Пекін шукав доброї прикмети на початку нового місячного року, збиття його повітряної кулі видається зовсім несприятливим знаком.