ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Китай: не друг, не ворог, але партнер України проти Росії

2022-11-21

Двосторонні відносини між Україною та КНР вже понад десять років мають характер стратегічного партнерства. Однак повномасштабне вторгнення РФ в Україну та нейтральна позиція Китаю порушили питання про перегляд та перезавантаження політики України на «китайському» треку. Враховуючи, що Китай вже можна назвати одним із глобальних гравців поряд із США, який, найімовірніше, відіграватиме ключову роль у визначенні майбутнього світового порядку денного, ігнорувати Піднебесну дуже складно. Водночас, Китай залишається складним для сприйняття напрямом зовнішньої політики України, як через відсутність інтелектуальних та кадрових ресурсів, так і через відносну пасивність України на цьому напрямі за минулі 30 років. Аліна Гриценко та Ілія Куса аналізують для «Хвилі» нейтральну позицію КНР та майбутні стратегії України щодо Китаю.

Україні безумовно необхідна стратегія щодо Китаю, причому незалежно від суспільних настроїв та індивідуального сприйняття тієї чи іншої адміністрації. Нейтралітет Китаю щодо російсько-української війни – це підтвердження цієї необхідності. Це, однак, не означає вибір між «дружбою» та «ворожістю» з Китаєм. У суспільно-політичному дискурсі розробка стратегії на тому чи іншому напрямі часто помилково сприймається як намір держави чи не створити якийсь союз із тими країнами, які згадуються у стратегіях. Але стратегії потрібні для конкретного розуміння довкілля, інтересів України у цьому середовищі та формування цілей на шляху до досягнення своїх інтересів. Питання підходів, принципів та практичних дій – це окреме питання.

Китай важливий для України з кількох причин .

По-перше, це держава, здатна впливати на світові процеси, наш найбільший довоєнний торговельно-економічний партнер, вага якого у світовій системі важко проігнорувати.

По-друге, Китай має тісні відносини з РФ, і можливість впливати на російську політику (ця можливість, швидше за все, зростатиме в найближчій перспективі), а це вже безпосередньо зачіпає наші стратегічні інтереси та нацбезпеку.

По-третє, Китай — головний суперник США, і від динаміки взаємин цих країн залежатиме розвиток міжнародних відносин у найближчій перспективі, а отже, для багатьох держав позиціонування себе щодо США та Китаю буде одним із ключових маркерів, що визначають місце цієї країни в умовному «новому біполярному світі» між Вашингтоном та Пекіном.

На даний момент позицію Китаю щодо України слід сприймати як нейтральну. Нейтралітет КНР має кілька ключових особливостей. Пекін на офіційному рівні підтримує суверенітет та територіальну цілісність України. Це мотивовано бажанням позиціонувати Китай як відповідального гравця на міжнародній арені та уникнути подальшої критики з боку інших держав з чутливих питань, таких як утиск мусульманської меншини уйгурів у Синцзяні та статус Тайваню.

Майбутня стратегія України щодо розвитку двосторонніх відносин з КНР має ґрунтуватися на засадах політичного реалізму та виходячи зі стратегічних інтересів держави. А наші основні інтереси на китайському напрямі будуть такими:

Стримування, протидія та ізоляція Росії . Без участі Китаю (чи хоча б його нейтралітету) стратегічне стримування та ізоляція РФ буде складною. З погляду наших державних інтересів, не можна допустити, щоб Росія обзавелася новими союзниками і схилила на свій бік вагаються держави не-західного світу, як це сталося з Іраном. Україна має як мінімум спробувати запобігти цим спробам, а в перспективі вибудувати інфраструктуру зв’язків та впливу в Азії для противаги РФ;

Диверсифікація зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних зв’язків для посилення свого позиціонування на світовій арені . Як і цілей попереднього завдання, так і для успішного перезапуску держави та економіки Україна не може собі більше дозволити ігнорувати цілі напрями та регіони, зациклюючись лише на одному векторі, як це було раніше. Працюючи з нашими західними союзниками, ми не повинні забувати про те, що умовний «не-Захід» є не менш важливим для наших інтересів, а в окремих аспектах співпраці, можливо, й важливішим. Це стосується, зокрема, і Китаю. КНР має економічний інтерес в Україні, який може бути реалізований з урахуванням дотримання Китаєм принципу розмежування політики та економіки.

Сьогодні Україна потребує інвестиційної підтримки всіх галузей економіки, забезпечення пріоритетного фінансування великих інфраструктурних об’єктів, які створюють нові робочі місця та сприяють пожвавленню економіки. Отже, усвідомлення важливості збереження стабільних відносин з КНР як одного з ключових глобальних політичних, фінансових та економічних центрів світу, найбільшого світового експортера, другою економікою світу, державою, яка має найбільші золотовалютні резерви у світі та значні інвестиційні можливості, а також усвідомлення необхідності послідовного та поступального. розвитку двосторонніх відносин – це важливо.

При цьому характер українсько-китайських відносин можна залишити «стратегічним», оскільки КНР розглядає такий вид двосторонніх відносин, як передбачає неконфронтаційність і мирне співіснування, неприєднання до конфлікту проти третьої держави, низький рівень політичної співпраці, яка має символічне, а не фактичне значення.

Таким чином, зберігаючи стабільні торговельно-економічні зв’язки, Україна не зобов’язується надавати політичну підтримку тим питанням, які КНР сприймає як чутливі та винятково внутрішні, наприклад, питання геноциду уйгурської меншини. При цьому зберігаючи офіційне дотримання політики одного Китаю, Україна може розвивати економічні відносини з Тайванем.

Україні важливо показати Китаю власну зовнішньополітичну концепцію, яка не має повністю залежати від США та ЄС, проте враховувати існуючу геополітичну обстановку, а саме біполярну геополітичну конфронтацію між Китаєм та США. Цілком можлива ситуація, коли США залишаються основним політичним партнером, а Китай – основним торгово-економічним партнером.

Російсько-українська війна продемонструвала геополітичну самість та цілісність України, що важливо відобразити у стратегії щодо Китаю, який раніше розцінював Україну як регіонального американського сателіту.

Повний текст читайте на сайті Хвиля.