ЄС ПЕРЕГЛЯДАЄ ПРАВИЛА ДОСТУПУ КИТАЙСЬКИХ ТОВАРІВ: ЧОМУ €3 ЗА НИЗЬКОВАРТІСНЕ ВІДПРАВЛЕННЯ – ЦЕ БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТИЙ МИТНИЙ ЗБІР

2026-08-14

Європейський Союз поступово змінює правила доступу китайських товарів до свого ринку. Запровадження нового митного механізму для низьковартісних відправлень стало одним із найбільш помітних сигналів цієї зміни. Формально йдеться про регулювання мільярдів дрібних посилок, однак проблема значно ширша: китайський імпорт продовжує займати величезну частку європейського ринку, тоді як торговельний дисбаланс між ЄС і КНР залишається значним. 

За даними Eurostat, у 2025 році ЄС імпортував із Китаю товарів на €559,4 млрд, що на 6,4% більше, ніж роком раніше. Водночас експорт ЄС до КНР скоротився на 6,5% – до €199,6 млрд. У результаті дефіцит ЄС у торгівлі товарами з Китаєм досяг €359,8 млрд. 

Водночас останні доступні дані за 2026 рік показують, що ця тенденція не залишилася лише статистикою минулого року. У першому кварталі 2026 року Китай зберіг позицію найбільшого джерела імпорту ЄС серед країн поза межами Союзу. Імпорт із КНР становив €145,3 млрд, або 23,1% загального імпорту ЄС із третіх країн. 

При цьому динаміка торговельних потоків залишалася нерівномірною. Порівняно з попереднім кварталом імпорт із Китаю зріс на 3,4%, тоді як експорт ЄС до КНР скоротився на 4,8%. У результаті дефіцит ЄС у торгівлі товарами з Китаєм у першому кварталі 2026 року сягнув приблизно €98 млрд – найвищого рівня з третього кварталу 2022 року. 

Це важливий контекст для оцінки нових правил щодо китайських низьковартісних товарів. ЄС запроваджує додаткові механізми контролю не в умовах скорочення залежності від китайського імпорту, а навпаки — тоді, коли Китай продовжує забезпечувати майже чверть усього позаєвропейського імпорту Союзу. 

На цьому тлі особливого значення набуває транскордонна електронна торгівля. За даними Європейської комісії, у 2025 році до ЄС надійшло близько 5,9 млрд низьковартісних відправлень, переважна частина яких була пов’язана з китайськими продавцями та маркетплейсами. Такий формат торгівлі принципово відрізняється від традиційного імпорту великими партіями. 

Модель «окремий товар – окрема міжнародна посилка – конкретний покупець» дозволила китайським платформам, зокрема Shein, Temu та AliExpress, швидко масштабувати продажі в Європі. Однак одночасно вона створила величезне навантаження на митну, поштову та логістичну інфраструктуру. 

Коли кількість міжнародних відправлень вимірюється мільярдами, проблема полягає вже не лише в тому, скільки товарів імпортується. Виникає питання, чи здатна традиційна система митного контролю ефективно працювати з мільярдами окремих дрібних відправлень, кожне з яких має власного продавця, покупця, опис товару та митну декларацію. 

Саме в цьому контексті новий механізм ЄС для низьковартісних відправлень варто розглядати ширше, ніж просто як додаткову суму, яку зрештою може заплатити покупець. 

Його вплив буде найбільш відчутним для товарів із дуже низькою вартістю. Чим дешевший товар, тим більшу частку його ціни становитимуть додаткові митні витрати. 

Наприклад, якщо умовно порівняти товар вартістю €5 і товар вартістю €100, однакові додаткові витрати матимуть для них абсолютно різний економічний ефект. Для дешевого товару вони можуть суттєво змінити кінцеву ціну та знизити привабливість покупки, тоді як для дорожчого товару їхній вплив буде значно меншим. 

Таким чином, найбільшого тиску зазнає саме модель ультрадешевого масового e-commerce. І це важливо, оскільки конкурентна перевага багатьох китайських платформ у Європі побудована не лише на широкому асортименті, а передусім на можливості пропонувати товари за надзвичайно низькими цінами. 

Водночас тенденція 2026 року показує ще одну важливу проблему для ЄС: попит на китайські платформи не зникає лише через політичні або геополітичні суперечності. 

За даними Європейського центрального банку, опублікованими у 2026 році, ключовими причинами популярності китайських онлайн-платформ серед європейських споживачів залишаються низькі ціни та широкий асортимент товарів. Геополітичні фактори мають значно менший вплив на повсякденне рішення покупця, ніж можливість придбати аналогічний товар дешевше. 

Тобто ЄС стикається не лише з проблемою китайської пропозиції, а й зі стабільним попитом усередині самого європейського ринку. 

Саме тут виникає головне протиріччя нової політики. Європейський Союз намагається посилити контроль над одним із каналів надходження китайських товарів – мільярдами дрібних транскордонних посилок. Але обмеження одного логістичного механізму не означає автоматичного скорочення фізичного обсягу товарів, які потрапляють до Європи. 

Навпаки, посилення регулювання може прискорити перехід китайських маркетплейсів до іншої моделі. 

Замість: 

Китай → окрема міжнародна посилка → покупець у ЄС 

може дедалі активніше використовуватися схема: 

Китай → велика консолідована партія → європейський логістичний хаб → склад або fulfillment-центр → локальна доставка покупцеві. 

Для китайських платформ це означає необхідність змінювати логістику. Для Європи – потенційне зростання ролі складів, fulfillment-центрів, митних хабів, авіа- та морських терміналів, а також операторів доставки «останньої милі». 

Парадокс полягає в тому, що боротьба з мільярдами окремих китайських посилок потенційно може стимулювати ще глибшу фізичну присутність китайських платформ усередині європейської логістичної системи. 

Якщо раніше маркетплейс міг працювати за моделлю дистанційного продажу без значної фізичної інфраструктури в ЄС, нові правила можуть зробити економічно вигіднішим розміщення товарів ближче до кінцевого покупця. 

Це, у свою чергу, означає зміну не лише маршруту посилки, а й усієї структури транскордонної торгівлі. 

Китайські товари можуть продовжувати надходити до Європи, але їхній шлях поступово змінюватиметься: менше індивідуальних міжнародних відправлень — більше великих вантажних партій; менше прямої доставки з Китаю — більше складів і розподільчих центрів усередині ЄС. 

У цьому контексті дані першого кварталу 2026 року набувають особливого значення. Вони показують, що загальна залежність європейського ринку від китайського імпорту поки що не демонструє швидкого скорочення. Китай залишається найбільшим постачальником товарів до ЄС, а торговельний дефіцит знову наблизився до найвищих рівнів останніх років. 

Отже, головне питання полягає не лише в тому, чи подорожчають китайські товари для європейських покупців. 

Значно важливіше інше: чи зможе ЄС реально скоротити залежність від китайського імпорту, якщо нові правила фактично змінять лише спосіб доставки цих товарів? 

Поки що тенденції 2026 року дозволяють припустити, що ЄС не стільки зменшує присутність китайських товарів на своєму ринку, скільки поступово змінює правила їхнього доступу. 

І саме це може стати головним наслідком нової політики: відбуватиметься не зникнення китайського e-commerce з Європи, а трансформація його логістичної моделі – від мільярдів окремих посилок до більшої концентрації товарів, складів і логістичної інфраструктури всередині Європейського Союзу. 

Підготовлено: АУКС за даними Eurostat, Європейської комісії, Європейського центрального банку та Ради ЄС.