ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Зростаючий вплив Пекіну у зоні Панамського каналу загрожує інтересам США

2024-07-23

Китай був і залишається екзистенційним ворогом і конкурентом США у боротьбі за світове панування

У той час, коли увага провідних аналітиків світу та західних ЗМІ привернута до російської війни проти України, швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало статтю власного кореспондента Вернера Марті (Werner J. Marti) щодо зростання напруженості в іншому географічно віддаленому від Росії та України регіоні світу — у зоні Панамського каналу.

Оглядом статті, підготовленою Сергієм Польовиком від Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», ділимось на нашій сторінці.

Не випадково, що у статті аналізується позиція Китаю, який був і залишається екзистенційним ворогом і конкурентом США у боротьбі за світове панування. Зростаючий вплив Китаю у зоні Панамського каналу прямо загрожує інтересам США — головного партнера України у протистоянні російській агресії. Стратегія КНР щодо досягнення власних національних інтересів шляхом економічного тиску на конкурентів та впливу на партнерів в рамках політики так званої м’якої сили повною мірою знайшла своє відображення у питанні посилення контролю Пекіну над зоною Панамського каналу.

Сім років тому, зазначає автор швейцарського видання, Панама розірвала відносини з Тайванем і дипломатично визнала Пекін. Відтоді вплив Китаю у регіоні продовжував послідовно зростати. Для США Панамський канал має велике економічне і військове значення. Це справжнє «вушко голки» для торгівлі між американською Атлантикою або Мексиканською затокою та Азією. Понад 60 відсотків вантажопотоку, що проходить через канал, починаються або закінчуються в одному з американських портів. Примітно, що лише близько 13 відсотків вантажів, що транспортуються через канал, надходять з Китаю або прямують до нього.

Канал також дуже важливий для американського військового флоту. Найважливішими оперативними зонами діяльності ВМС США є Тихий і Атлантичний океани. Панамський канал є центральною водною артерією, що з’єднує ці два театри військових дій. Американці розраховують на його використання для переміщення підрозділів флоту з одного океану в інший та для забезпечення логістики власних кораблів.

Колишній президент Варела розраховував на отримання економічної вигоди

12 червня 2017 року тодішній президент Панами Хуан Карлос Варела несподівано розірвав відносини з Тайванем і натомість дипломатично визнав Пекін. Він обґрунтовував це економічними аргументами, зокрема тим, що «поворот» Панами до Пекіна спростить надходження китайських інвестицій. Пізніше під час візиту до Пекіна президент Варела заявив, що його країна хоче стати «комерційним партнером» Китаю в Латинській Америці.

Відтоді, зазначає автор швейцарського видання, вплив Китаю в цій карибській країні значно посилився. Лише за п’ять місяців після дипломатичного визнання Китаю Панама стала першою латиноамериканською країною, що приєдналася до пекінської ініціативи «Пояс і шлях». Відтоді майже всі великі проєкти громадського будівництва в Панамі здійснювалися китайськими державними компаніями. Китай побудував великий конгрес-центр, порт для круїзних суден і завершує будівництво четвертого мосту через канал.

При наступнику Варели, президенті Лаурентіно Кортісо, який обійняв посаду на початку липня 2019 року, відносини Панами з Пекіном дещо охолонули. Кілька великих проєктів, що китайці вже розпочали реалізовувати, були скасовані, відкладені або згорнуті через невиконання умов контракту чи пандемію коронавірусу. Зокрема, було призупинено будівництво 400-кілометрової високошвидкісної залізниці від Панама-Сіті до міста Давид (на заході країни), а також плани створення безпечного міста з електронним моніторингом за зразком китайського Шеньчженя у панамському місті Колон. Також через регулярні порушення було скасовано китайську концесію на будівництво нового контейнерного порту.

Китай отримує односторонню вигоду від нової співпраці

За сім років після «повороту» президента Варели Китай зберігає домінуючу позицію у двосторонніх відносинах, тоді як Панама мало виграє від цього. В економічній сфері перехід до більш тісних взаємин з Китаєм поки що не надав карибській країні суттєвих переваг. Попри проведені п’ять раундів переговорів, досі не укладена угода про вільну торгівлю, на яку так сподівалася Панама. Зближення з Пекіном також не призвело до появи значних нових виробничих потужностей за рахунок китайських інвестицій. Незважаючи на те, що Китай масово імпортує мідь з Панами, він водночас ускладнює експорт панамської продукції до Китаю за допомогою нетарифних торгових бар’єрів.

Більш тісні відносини та зближення зовнішньополітичних позицій з Китаєм ускладнюють відносини Панами зі США. У минулому Панама критикувала роль Китаю у світовій політиці, але міністр закордонних справ Еріка Муйнес (з команди президента Кортісо) раптом виявилася сприйнятливою до вимог Китаю щодо нового геополітичного устрою. Вона відкинула санкції проти Росії у зв’язку з війною в Україні та заявила, що дружба з Китаєм створює необхідну рівновіддаленість від Вашингтона і Пекіна в новому багатополярному світовому порядку.

Пекін ухиляється від гарантування нейтралітету Панамського каналу

Зростання китайського впливу в Панамі є небезпечним для США, зазначає актор швейцарського видання. Перш за все, на Заході існує занепокоєння щодо вільного доступу комерційних суден до каналу. Морські порти на обох кінцях водного шляху (Бальбоа на Тихому океані та Колон на узбережжі Карибського моря) тепер фактично перебувають під контролем Китаю.

Гонконгська компанія Hutchinson Whampoa (нині — CK Hutchinson Holdings) у 1997 році отримала 25-річну концесію на обидва порти. У 2021 році, за президента Кортісо, обидві концесії були продовжені ще на 25 років. Через розширення китайського контролю над Гонконгом після придушення демократичних протестів гонконгська компанія Hutchinson більше не може вважатися незалежною міжнародною компанією.

Більш того, закони про національну безпеку надають Пекіну повну владу над усім бізнесом у Гонконзі. Існують обґрунтовані побоювання щодо можливого обмеження Китаєм вільного судноплавства Панамським каналом, оскільки, попри неодноразові заклики Панами, Китай відмовляється підписати міжнародний протокол, що гарантує кораблям усіх держав вільний доступ до каналу.

Ще в 1977 році американський президент Джиммі Картер погодився передати Панамі зону каналу, що тоді перебувала під американським суверенітетом, і цей процес завершився в 1999 році. Пов’язаний договір про постійний нейтралітет каналу дає США право забезпечити вільний доступ до нього кораблям усіх країн, військовим шляхом включно. Близько 40 держав приєдналися до додаткового протоколу до цього договору, у тому числі всі країни, що мають право вето в Раді Безпеки ООН, але не Китай.

ВМС США попереджають про стратегічний ризик

Окрім важливості для світової торгівлі, Панамський канал є ключовим об’єктом стратегічної інфраструктури із забезпечення глобальної військової могутності США. Це було особливо очевидно у військових конфліктах і кризах минулого. Під час Другої світової війни американські військові кораблі здійснили близько 16 тис. проходів каналом. Панамський канал також зберігав велике значення під час війни у В’єтнамі. Переважна більшість боєприпасів і близько третини інших товарів, необхідних для забезпечення американських військ в Індокитаї, тоді транспортувалися водним шляхом.

Минулого року на слуханнях у комітеті зі збройних сил Палати представників Конгресу США командувач Південним командуванням США генерал Лаура Річардсон попередила про стратегічний ризик, що створює присутність Китаю в Панамі. За її словами, Китай інвестує в критичну інфраструктуру, яку може використовувати як у комерційних, так і у військових цілях. Зокрема, існує ризик того, що Китай матиме можливість використовувати стратегічно важливі порти в регіоні для обмеження доступу американських комерційних і військових кораблів.

У разі війни на Тихому океані між США та Китаєм через Тайвань, канал стане критичним «вузьким місцем» для переміщення американських військ чи забезпечення логістики необхідних боєприпасів і життєво важливих запасів. З іншого боку, Китай міг би зосередити свій флот у північній частині Тихого океану та спробувати закрити Панамський канал для американців.

За такого перебігу подій для ВМС США існуватимуть лише два альтернативні маршрути між західною Атлантикою та Тихим океаном — або через Магелланову протоку у крайній південній частині Південної Америки, або через Північно-Західний прохід в Арктиці. В обох випадках це призведе до тижневих затримок і потребуватиме в рази більше палива. Крім того, ці маршрути набагато більш небезпечні через шторми, а також айсберги та обледеніння.