ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Завдяки війнам в Україні та Газі Китай прагне очолити Глобальний Південь

2024-01-02

Чи прагне Китай очолити Глобальний Південь? Чи сприятимуть йомув цьому війни в Україні та Газі? Аналітикою на цю тему, підготовленою виданням “Радіо Свобода“, ділимось на нашому каналі.

Для посла Китаю в ЄС Фу Цуна війна Ізраїлю та «Хамасу» ознаменувала подвійні стандарти Заходу та те, як Пекін бачить відрив Заходу від решти світу.

Виступаючи в Брюсселі в середині листопада, невдовзі після початку бойових дій 7 жовтня в Ізраїлі та Газі, Фу виступив проти того, як блок називає Китай «суперником» на світовій арені, сказавши, що якщо Пекін має відмінні погляди на зовнішню політику і через це є суперником, то Брюссель тоді побачить, що має багатьох й інших конкурентів.

«Від Близького Сходу до Африки, від Азії до Латинської Америки. Є багато країн, які, очевидно, не згодні з Європою, коли йдеться про цінності, – сказав він. – Ми можемо чітко зрозуміти [це] з розбіжностей у реакціях на триваючу кризу в Газі на Близькому Сході».

Ці коментарі підкреслили довгострокові зусилля Китаю отримати вплив на так званому Глобальному Півдні, враховуючи такі країни, як Індія, Бразилія, Південна Африка, Пакистан, Індонезія та Нігерія, які шукають альтернативи світовому порядку під проводом Заходу.

Криваві конфлікти в Україні – і останнім часом у Секторі Гази – оголили глобальні розбіжності щодо тяжкого становища палестинців і тривале обурення через лицемірство Заходу щодо застосування сили та жертв серед цивільного населення, з чого Пекін прагне отримати вигоду.

«Це величезна перемога Китаю [в його кампанії] на Глобальному Півдні, щоб продемонструвати лицемірну та ідеологічну природу зовнішньої політики США щодо Палестини, яка опосередковано впливає на погляди Глобального Півдня на війну в Україні», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода Хаюнь Ма, експерт із зовнішньої політики Китаю з Університету Фростбурга.

Коли президент США Джо Байден у жовтні об’єднав американську підтримку України та Ізраїлю, описуючи країни як демократії, які борються з ворогами, які мають намір «знищити» їх, багато хто в країнах, що розвиваються, побачили подвійні стандарти.

Китай та багато інших країн вважали лицемірством Заходу засуджувати незаконну російську окупацію в Україні, але непохитно підтримувати Ізраїль, який десятиліттями окупував частини палестинської території та має поселення на Західному березі Йордану.

Останнім часом Білий дім посилив критику ізраїльської військової кампанії в Газі, але багато лідерів країн Глобального Півдня, які історично підтримували палестинську справу, відзначили різну реакцію Заходу на обидві кризи.

Експерти кажуть, що ці прогалини в політиці Заходу, нещодавно викликані сценами жертв серед цивільного населення під час обстрілів Ізраїлем Сектора Гази, надали Китаю можливість краще позиціонувати себе як альтернативу глобальному лідерству Вашингтона та могли б підірвати намагання США згуртувати навколо себе глобальну підтримку для ізоляції та покарання Росії за вторгнення до України.

Після смертоносної атаки в Ізраїлі 7 жовтня Китай представляв себе мирним посередником, водночас цілячись у Захід.

Китайські дипломати в ООН і китайські державні ЗМІ, які ведуть мовлення місцевими мовами, посилили свою критику, заявивши, що військова підтримка США Ізраїлю сприяє війні.

Тим часом Пекін намагався посилити свій вплив, закликавши до негайного припинення вогню в Газі та організувавши мирну конференцію за участю арабських та інших мусульманських міністрів у листопаді.

«Це спробували з Україною, але тепер, коли війна Ізраїлю та «Хамасу» в розпалі, стає зрозуміло, що намагається зробити Китай», – сказав Радіо Свобода Етьєн Соула, аналітик Альянсу за забезпечення демократії Німецького фонду Маршалла. «Вони зображують Захід – і зокрема США – ізольованими, тоді як Китай оточений арабськими та африканськими країнами Глобального Півдня».

Балансування: Україна, Газа

Китай роками намагався розширити свій вплив на Глобальний Південь і нещодавно зосередив свої зусилля на Близькому Сході, кульмінацією чого стала угода за посередництва Китаю в березні, яка відновила відносини між Іраном і Саудівською Аравією.

Пекін намагався закріпити цю дипломатичну перемогу і в Газі, і в Україні, а також Китай намагався дискредитувати США.

«Пекін хоче покласти відповідальність за ізраїльсько-палестинський конфлікт на Вашингтон і [продемонструвати], що [США] і Європа значно послабили свою здатність підтримувати існуючий світовий порядок», – написав у листопаді Майкл Шуман, аналітик з Китаю в «Атлантичній раді» (США).

Щодо України, то Пекін відмовився засудити вторгнення Москви та запропонував економічну підтримку Росії, яка допомогла Кремлю пережити санкції Заходу.

Пекін також дотримувався дипломатичної дистанції з Києвом, китайський лідер Сі Цзіньпін не спілкувався безпосередньо з президентом України Володимиром Зеленським до 14 місяців після повномасштабного вторгнення Росії.

Але Китай також намагався виглядати як нейтральна сторона, незважаючи на те, що Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін оголосили про «безмежне» партнерство в лютому 2022 року.

У лютому Пекін оприлюднив пропозицію з 12 пунктів щодо мирного посередництва в Україні, яка була широко відхилена на Заході. Пізніше Китай активізував зусилля навесні, відправивши Лі Хуея, спеціального представника у справах Євразії, відвідати кілька європейських столиць, враховуючи Київ і Москву.

Ці переговори ні до чого не привели, і Пекін, схоже, відмовився від активних дипломатичних зусиль, оскільки війна наближається до дворічної позначки, а кінця їй не видно.

У Секторі Гази Китай відмовився засуджувати «Хамас», оголошений ЄС і США терористичною групою, і залишається критичним щодо поводження Ізраїлю з палестинцями, особливо через зростання кількості загиблих серед цивільного населення. У своїй першій заяві в жовтні після атаки «Хамасу» в Ізраїлі, внаслідок якої загинули щонайменше 1200 людей, Китай закликав обидві сторони «виявляти стриманість» і прийняти «рішення про створення двох держав».

Ця заява викликала негайну негативну реакцію з боку офіційних осіб Ізраїлю та США за мінімізацію жорстокості, яку палестинські бойовики продемонстрували 7 жовтня, причому Юваль Вакс, чільний представник ізраїльського посольства в Пекіні, сказав: «Коли людей убивають, вбивають на вулиці, зараз не час закликати до рішення про створення двох держав».

Соула каже, що відтоді Китай став більш обережним у своїх заявах щодо Ізраїлю, з яким він налагоджував міцні зв’язки до війни і демонстрував своє співчуття до становища палестинців. Тим не менш, Пекін намагався спрямувати колективний голос, висловлений іншими провідними країнами Глобального Півдня, такими, як Бразилія та Південна Африка.

«З точки зору успіху, важко сказати, чи був цей успіх, – сказав Соула. – Я думаю, що Китай пішов шляхом, яким подув вітер. Там, де глобальна більшість схиляється, ви можете побачити, як Китай займає позицію в цьому напрямку».

Серцем та розумом

Соула та його колеги з Альянсу за забезпечення демократії відстежували китайські повідомлення від дипломатів і державних ЗМІ про війни в Україні та Газі.

Лютневе дослідження, зосереджене на Україні, показало, що офіційні особи в інтернеті та китайські ЗМІ надавали «риторичне прикриття для Кремля» в Україні, незважаючи на офіційну позицію Пекіна як нейтральної сторони в конфлікті.

«Щоб послабити західні демократії та їхніх союзників, Китай також намагався ізолювати ці країни, звертаючись до Глобального Півдня, – йдеться у звіті. – У контексті війни в Україні китайські месенджери постійно стверджували, що країни, які підтримують Україну, лицемірні та байдужі до решти світу».

У супутньому дослідженні, опублікованому в листопаді, присвяченому повідомленням Китаю про війну Ізраїлю та «Хамасу», також було задокументовано, як китайські державні ЗМІ використовували свої глобальні мережі, особливо в Африці та на Близькому Сході, щоб звинуватити США як передбачувану зловмисну причину війни в Газі.

Але досі незрозуміло, який саме вплив мали ці кампанії. Хоча війна Ізраїлю та «Хамасу» ускладнила аргументацію Заходу про те, що вторгнення Росії є небезпекою для поточного світового порядку, Пекін не став вирішальною дипломатичною силою в обох війнах.

Джулія Скіораті, науковий співробітник Лондонської школи економіки (LSE), яка зосередилася на ролі Китаю на Глобальному Півдні, каже, що хоча «Китай успішно грав на спільних світоглядах з Глобальним Півднем», незрозуміло, чи справді Пекін позиціонує себе як фактичного лідера для незахідних країн.

«На папері ця [позиція] може відповідати передбачуваним пріоритетам Глобального Півдня, – сказала вона Радіо Свобода. – [Але] це показало, що воно не відповідає очікуванням країн Глобального Півдня в цілому, [багато з яких] бажали, щоб Китай взяв на себе більш помітну роль у мирних переговорах».

Глобальні опитування громадської думки також малюють делікатнішу картину того, як складається спроба Китаю залучити Глобальний Південь.

Хоча нещодавні опитування показали, що антикитайські настрої в багатьох західних країнах зростають, наративи Китаю, схоже, резонують на всьому Глобальному Півдні, де Заходу не вдалося переконати такі країни, як Індія та країни Перської затоки, підтримати санкції проти Росії.

Опитування, оприлюднене наприкінці лютого Європейською радою з міжнародних відносин (ECFR), показало, що в той час, як переважна більшість у західних країнах підтримує Україну, опитані на Глобальному Півдні меншою мірою підтримують продовження війни, швидше співчуваючи Москві і з підозрою ставляться до мотивів західних лідерів.

Але подальше опитування громадської думки, опубліковане в листопаді ECFR, яке охопило 21 західну та незахідну країну, показало, що люди втратили віру в політику Заходу і натомість віддали перевагу «угоді a la carte», коли їхні уряди можуть вибирати головного гравця і співпрацювати у залежності від проблеми, яка поставлена на карту, а не замикатися в чіткий геополітичний блок.

Ма з Університету Фростбурга каже, що зовнішня політика Китаю зіткнеться з проблемами в найближчі роки, оскільки вона, ймовірно, зіткнеться з більшою конкуренцією з боку США та ЄС у залицянні до Глобального Півдня, але немає жодної гарантії, що Китай «втратить частину цього нового впливу, якщо Захід зможе відновити себе».

«Перш за все, коли Китай виграє, він консолідується і навіть розшириться, – сказав він. – По-друге, навіть якщо Захід повернеться і підтвердить свою позицію, потрібен час, щоб відновити довіру та спрямувати ресурси».