Як Україна захоплює лідерство в постачаннях кукурудзи в Китай

2015-07-14

Минулого тижня міжнародне ділове видання Financial Times опублікувало матеріал, у якому, аналізуючи дані китайської митниці за травень, назвало Україну найбільшим експортером кукурудзи в КНР. Так, у травні 2015 року Китай імпортував 40,4 млн. тонн кукурудзи, з яких 95% – українського походження. За перші п’ять місяців цього року загальний обсяг кукурудзи з України досяг 155 млн. тонн, що становить майже 90% від усіх закупівель Китаю. Експерти впевнені, що наша країна стане головним постачальником, обігнавши США та інші країни. У китайських і світових ЗМІ вже з’явилися матеріали під заголовками: «Кукурудзяна дипломатія» та «Україна увергнула США в шок».

Сполучені Штати довгі роки зберігали лідерство з експорту кукурудзи в Китай. Але в січні-травні 2015-го частка американської кукурудзи в китайському імпорті склала всього 5% (45 000 тонн). Зміни почалися в 2012 році з підписання кредитної угоди між Україною та КНР на суму $ 3 млрд. З моменту першого відвантаження зерна Україна з наростаючою швидкістю почала займати лідируючі позиції з постачання зернових до Китаю.

1,6 млн. тонн кукурудзи повинен був скласти в 2014/2015 МР експорт зерна ДПЗКУ до Китаю

Що ж призвело до такої різкої диверсифікації закупівель – при тому, що українська кукурудза на китайському ринку дорожче американської на $ 12-15 за тонну? Чи можна розцінювати це як налагодження тісніших відносин між нашими країнами, або тут прихований більш глобальний план?

З метою зменшення своєї продуктової залежності від однієї країни – США – офіційний Пекін диверсифікує закупівлі. Останні митні дані ілюструють цю стратегію, що стартувала ще в 2013 році. Тоді Китай почав відмовлятися від імпорту сої із США, і в якості нового партнера вибрав Бразилію (співвідношення частки імпорту з цих країн – 40% і 46% відповідно).

Двостороннє співробітництво з Україною в аграрному секторі за останні кілька років також активно розвивається. Якщо в 2014 році сукупний обсяг торгівлі сільськогосподарською продукцією між Україною та КНР, згідно з даними вітчизняного Мінагропроду, склав $ 932 млн., то вже тільки за січень-травень поточного року аграрний товарообіг між двома країнами зріс до $ 644 800 000.

Боротьба за Китай

Однак робити висновки, що Україна зможе надовго закріпитися в списку лідерів з постачання в КНР, поки передчасно. Наприклад, всього за п’ять місяців 2015-го імпорт кукурудзи з Болгарії виріс в 23 рази і досяг позначки в 99 000 тонн (дані Інституту статистики Болгарії).

Крім того, Російська Федерація у зв’язку зі збільшенням кількості запасів зерна на 26% має намір налагодити постачання в КНР. Експерти Россільгоспнагляду ведуть відповідні переговори з китайською стороною.

Мінсільгосп РФ скасував вивізне мито на пшеницю з 15 травня, але практично тут же – з 1 липня – їх повернув. Ставка мита складе 50% мінус 5500 руб. за 1 тонну, але не менше 50 руб. за 1 тонну. Крім того, міністерство запропонувало ввести нову формулу розрахунку мита: мінімальну ставку пропонується встановити на рівні 1 євро, а максимальна ставка буде розраховуватися залежно від ситуації на ринку. Поки сусіди зайняті переговорними процесами, Україні необхідно спрямувати всі зусилля на те, щоб утримати лідируючі позиції.

У 2014-2015 маркетинговому році українські зернові експортувалися в 98 країн світу. Список країн-імпортерів в порівнянні з минулим сезоном практично не змінився, за винятком Китаю, який з 18-го місця піднявся на 4-е.

Якщо ж аналізувати компанії, яким вдалося впевнено закріпитися на цьому ринку, то топ-10 експортерів зернових з України за 10 місяців 2014/2015 МР (липень 2014-травень 2015) виглядає наступним чином:

1. ТОВ «Нібулон», Миколаїв
2. ТОВ «Кернел», Київ
3. ПАТ «ДПЗКУ», Київ
4. «Луї Дрейфус Україна Лтд», Київ
5. АТ «Райз», Київ
6. АТ «Каргілл», Київ
7. ПІІ «Гленкор Грейн Україна», Київ
8. «Нобл Ресорсиз Україна», Київ
9. «Бунге», Київ
10. ТОВ «АДМ Україна», Київ

Лідируючі позиції серед основних імпортерів зернових в Китай займає ДПЗКУ, далі у рейтингу вишикувалися – «Гранум Інвест», «Райз», «Нобл Ресорсиз Україна» і «Луї Дрейфус Україна Лтд». Згідно з прогнозом голови правління ДПЗКУ Бориса Приходько, озвученому в кінці червня, в 2014/2015 МР експорт зерна ДПЗКУ повинен був скласти близько 2,7 млн ​​тонн, у тому числі 1,6 млн. тонн кукурудзи і 100 000 тонн ячменю – в Китай.

Для здійснення продажів зерна в КНР необхідно мати фіто санітарний сертифікат. Такі, крім ДПЗКУ, мають ще 12 компаній. Але, за відомостями автора, тільки одна з них минулого року продавала кукурудзу в Китай, причому в обсязі в 10 разів менше, ніж ДПЗКУ

Як підкреслює тимчасово виконуючий обов’язки генерального консула України в місті Гуанчжоу Віктор Березовський, контракт між ДПЗКУ і Китайською національною корпорацією машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС), який став можливий після підписання угоди між Китаєм і Україною про надання нашій країні кредиту в розмірі $ 3 млрд. на умовах державної гарантії, став першим контрактом на поставку української кукурудзи в Китай. До підписання цього контракту проводилася велика робота зі створення законодавчої бази та дозвільної системи для подібних поставок.

Адже до 2012 року Україна не могла продавати зернові партнерам з КНР. Восени 2012 року, відповідно до міжурядової фітосанітарним угодою, Україна отримала право і можливість продавати в Китай кукурудзу, сою і ячмінь. Так що згадана угода стало своєрідним «криголамом» продажів українського зерна китайським партнерам.

Питома вага інших підприємств в експорті українського зерна в Китай невелика. Згідно з контрактом між ДПЗКУ і ССЕС, Україна повинна поставляти в КНР щорічно 4 млн тонн кукурудзи. Але, як відомо, в української сторони виникали постійні труднощі з виконанням контракту з різних причин, в тому числі через проблеми з менеджментом. Тому в 2013 році в Китай не було значущих продажів, а в 2014-му ДПЗКУ поставила туди трохи більше 1 млн. тонн кукурудзи.

Хитка монополія

Прогнозуючи динаміку попиту на сільгосптовари в Китаї в середньостроковій перспективі, в першу чергу на кукурудзу, доречно процитувати Віктора Березовського: «Китайський комітет з розвитку і реформ щорічно встановлює квоту на закупівлю Китаєм кукурудзи з-за кордону. Зараз ця квота становить приблизно 7 млн. ​​тонн на рік. Якщо ДПЗКУ в повному обсязі виконуватиме підписаний раніше контракт, то частка української кукурудзи в імпорті цієї культури китайцями буде більше 50%. Збільшити цю цифру зможуть також приватні агропромислові компанії ».

Перевагою України перед США можна назвати той факт, що в Штатах кукурудзу вирощують в основному з використанням ГМО. Українські аграрії в меншій мірі вдаються до напрацювань генної інженерії, і є надія, що китайці віддадуть перевагу купувати екологічно чисту українську культуру

За словами Березовського, зарубіжна кукурудза в основному йде на переробні фабрики, які з неї роблять корм для тварин і птахів. Оскільки потреби КНР у свинині тільки зростають, втім, як і в інших видах м’яса і м’ясної продукції, то Китаю потрібно більше виробляти кукурудзи або більше її закуповувати за кордоном. Найімовірніший – другий варіант, тому обсяги імпорту Китаєм цієї сільгоспкультури будуть тільки рости.

Міністерство сільського господарства США і китайські аналітики прогнозують імпорт кукурудзи в Китай в 2015-2016 МР в обсязі 3-4 млн. тонн. Навряд чи доречно говорити про монопольне право України на ці поставки: китайці завжди прораховують ризики і не будуть «класти яйця в один кошик». Крім того, не варто забувати, що Сполучені Штати займають перше місце в світі за обсягами вирощування кукурудзи і навряд чи підуть з китайського ринку за власним бажанням.

Серед недоліків можна виділити поганий стан великої кількості сушарок зерна та елеваторів в Україні, що не завжди дозволяє домогтися необхідної якості і відповідати вимогам китайської сторони. Україні також слід впритул зайнятися розвитком зернової логістичної інфраструктури.

На жаль, в інших агрокультур ситуація не така приємна. Наприклад, Україна виробляє не так багато сої, щоб бути видним гравцем на китайському ринку. Та й український ячмінь поки не дуже затребуваний в Китаї. За іншими зерновим культурам, таким як пшениця, жито, ріпак між нашими країнами взагалі не підписані відповідні фітосанітарні угоди.

При цьому Китаю, що має 9% світових орних земель, необхідно прогодувати одну п’яту від загального світового населення. Споживання постійно зростає, а відсутність води і землі змушують звернутися до імпорту. Тим часом, імпорт з України допоможе задовольнити зростаючий попит Китаю на зерно, м’ясо та інші продукти АПК.

Forbes