ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

У липні 2019 порівняно з липнем минулого року Україна стала лідером сільськогосподарської продукції за темпами зростання імпорту в Європейському Союзі, повідомляє Укрінформ посилаючись на дані, оприлюднені в доповіді Єврокомісії про стан торгівлі ЄС агропромисловою продукцією.

Також, серед найбільших сільськогосподарських імпортерів в ЄС, Україна посіла третє місце.
“Найважливішими країнами походження агропромислового імпорту за останні 12 місяців були США (12,5 мільярдів євро), Бразилія (11,7 мільярдів євро), потім йдуть Україна (6,7 мільярдів євро) і Китай (6,0 мільярдів євро). За річними показниками, обсяг агропромислового імпорту продовжує зростати з України (+1,7 мільярдів євро або + 34%) та США (+1,7 мільярдів євро або + 14%)” , – йдеться в повідомленні.

Доповідь Єврокомісії про стан торгівлі ЄС агропромисловою продукцією

За абсолютними показниками, наведені в таблиці, обсяг імпорту з України в країни ЄС з серпня 2017 по липень 2018 становив 5,062 мільярдів євро, за такий же період 2018-2019 років – вже 6,757 мільярдів євро, що означає зростання на 33,8% .

При цьому за місячним показником зростання сільськогосподарського імпорту України є абсолютним лідером – в липні 2019 порівняно з липнем 2018 імпорт українських продуктів в ЄС виріс на 195 млн євро – з 317 до 512 млн євро, або на 61,6%.

За річними показниками ввезення сільськогосподарського експорту з країн ЄС Україна займає шістнадцяте позицію. З серпня 2017 по липень 2018 країна імпортувала європейської продукції на 1 мільярд 960 мільйонів євро, за цей же період 2018-19 років – вже 2 255 мільярдів євро, з абсолютними приростом на 295 млн євро (+ 15.0%).

У цілому в період з серпня 2018 року по липень 2019 експорт з країн ЄС зафіксований на рівні 144,430 млрд євро (+ 5,0% порівняно з 2017-18), імпорт склав 118,582 мільярдів євро (+ 3,0%).

Чи може Україна продовжувати нарощувати експорт сільгосппродукції? Які саме ризики, проблеми та виклики?

На це запитання нам допоможе відповісти Андрій Паливода – заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради міста Кропивницького.

Однією з головних проблем для українських аграріїв у 2019 р. може стати низька забезпеченість мінеральними добривами. Торік вона знизилася до 65%, що на 20% менше, ніж 2017-го, і це найгірший показник за останні роки. Попередні розрахунки показують, що врожай 2019-го через нестачу добрив буде мінімум на 5% менший за нинішній.

“Яким буде врожай у 2019 р., залежить від використання азотних добрив навесні. Чи зможуть українські аграрії в достатній кількості закупити їх?” — переймався питанням заступник міністра аграрної політики та продовольства України Віктор Шеремета під час прес-конференції “Як запобігти втратам урожаю-2019 через відмову фермерів удобрювати землю”. За його словами, фермери не купують добрив через відсутність обігових коштів, а державні програми підтримки неефективні.

Український ринок мінеральних добрив (азотних, калійних і фосфорних) на 90% забезпечується імпортом, 70% якого — російська продукція. Решту покривають поставки з Білорусі, Польщі, Грузії, США та Узбекистану.

“На сьогодні з шести хімічних підприємств працюють лише два, інші неконкурентоспроможні та запускаються тільки в сезон”, — коментує радник президента Спілки хіміків України Ігор Гольченко. У свою чергу, заступник директора ННЦ “Інститут аграрної економіки” Віталій Саблук підрахував, що в результаті зміни структури посівів потреба в азотних добривах зросла на 5% порівняно з минулим роком — до 375 тис. т. “Але при цьому кожна друга тонна добрив знаходиться на складах трейдерів. Вона не дійшла до фермерів. Це означає, що кожний другий гектар залишається без мінерального підживлення”, — зазначає він.

Порівняно з європейськими фермерами, українські використовують в 3,5 разу менше добрив. З одного боку, щедрі українські чорноземи дозволяють отримувати хороші врожаї й без інтенсивної підгодівлі. З іншого — такі культури, як кукурудза та соняшник, сильно виснажують ґрунти, отже, й український чорнозем може досить швидко вичерпати свій ресурс. За оцінками експертів, повноцінне внесення добрив могло б практично подвоїти врожаї на українських землях.

Як каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов, багато сільгосппідприємств півночі України можуть відмовитися від посівів пшениці, тому що в найкращому разі врожай дозволить їм вийти на нуль. “Коли частина сільськогосподарських культур стає нерентабельною, тому що така ціна на добрива, — це проблема”, — вважає він. За даними Держстату, рентабельність вирощування пшениці в Україні впала з 37,8% у 2016 р. до 25% 2018-го і продовжить знижуватися 2019-го.

Падіння рентабельності вирощування як пшениці, так і всіх інших сільськогосподарських культур прямо пов’язане з дорожнечею імпортних добрив: для українських фермерів вони коштують на 30–40% більше, ніж для фермерів у ЄС. Прогноз галузевих експертів невтішний: загальна рентабельність виробництва продукції рослинництва в найближчі два-три роки може впасти до 5–7%.

Власне виробництво азотних добрив в Україні надмірно витратне через високу ціну на газ — основну сировину для їхнього виробництва. Три чверті в собівартості азотних добрив становить вартість газу. Відповідно, без включення механізму державної компенсації ринкової ціни газу виробництво азотних добрив в Україні так і залишиться невигідним.

За словами голови Аграрної спілки України Геннадія Новікова, компенсувати навесні 2019 р. те, що не внесли аграрії в ґрунт восени 2018-го, уже не вийде: “Втрати врожаю будуть однозначно. Хоч скільки сип селітри навесні, уже не буде тієї врожайності”.

У свою чергу Віталій Саблук вважає: “Пшениця втратить у 2019 р. 10% потенціалу врожайності, а це на 5 млрд грн виробленої продукції. Для конкретного фермера це 800–1000 грн недоотриманого прибутку з кожного гектара, що в комплексі негативно вплине на ВВП, тобто на пенсії, соціальні виплати, валютні надходження”.

Понад те, за підсумками 2018 р. складається ситуація, коли аграрії недовнесли в ґрунт не тільки азотну групу добрив (вона найдорожча), а й калійну та фосфорну, оскільки їх не було в достатній кількості. І це вплине на врожай у всій країні.

Михайло Соколов зазначає, що точну суму втрат України від зниження врожайності підрахувати складно, але йдеться про мільярди гривень. “Аграрний сектор дає нам 14% ВВП і більш як 40% валютної виручки. І прийнято вважати, що нічого страшного: добрив не купуємо, отже, у нас баланс за виручкою поліпшується. Тому навіть, якщо там щось упаде у валютній виручці від аграріїв, то воно якось буде компенсоване тим, що ми іноземні добрива не закуповували. Але проблема в тім, що ефект-то не лінійний. І якщо стає невигідно вирощувати якісь культури, можна дійти до того, що їх узагалі не вирощуватимуть. І тоді ви вже комплексно втрачаєте і у ВВП, і у виручці. І це пряма загроза стабільності гривні”, — пояснює він.

Ще один фактор ризику — глобальна зміна клімату. Вона вже сьогодні вносить корективи в технологічні карти та структуру сівозміни українських сільгосппідприємств. Основний лімітуючий фактор в Україні — волога. У деяких регіонах насіння озимих було висіяне в сухий ґрунт. За таких умов можливі нерівномірні сходи та, відповідно, нерівномірний ріст рослин. А навесні в останні кілька років в Україні спостерігається пізнє потепління та швидке зростання температурних показників. Вологи не вистачає навіть у західній частині України, яка восени зазвичай не скаржиться на відсутність дощів.

Через глобальну зміну клімату експерти називають озимий ячмінь однією з найбільш нерентабельних культур. Високий попит на цю культуру залишається, а її виробництво глобально скорочується.

Нарешті, ризик пов’язаний із посівним матеріалом. За даними фахівців компанії ALFA Smart Agro, за останній час до їхньої агрономічної лабораторії надійшло понад 400 зразків насіння з різних регіонів України. Під час проведення фітопатологічної діагностики не було виявлено жодного зразка без хвороб. Лідери з інфікування озимих зернових — альтернаріоз і фузаріоз. Великий відсоток насіння заражений бактеріозами. У багатьох зразках присутні всі три захворювання.

Ризик втрати майбутнього врожаю можна звести до мінімуму у два кроки: по-перше, провести фітопатологічну діагностику посівного матеріалу, по-друге, підібрати оптимальний фунгіцидний протруйник. Але це, знову-таки, підвищує собівартість продукції рослинництва.

Торік у середньому по Україні витрати на гектар озимої пшениці становили 10 тис. грн. Але, за попередніми оцінками експертів, у цьому сезоні вони можуть зрости на 15–20%: підвищилися вартість палива, зарплати працівникам, ціни на добрива збільшилися на 15–20%.

За іншими підрахунками, витрати на 1 га 2018/19 маркетингового року порівняно з попереднім зросли приблизно на 11% і при вирощуванні пшениці становитимуть у середньому 12,5–13,5 тис. грн залежно від регіону, жита — 9,1–10,0 тис. грн.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства