ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

У чому китайський інтерес до українських інфраструктурних та інших проєктів

2020-12-29

Перше за останні три роки 23 грудня відбулося четверте засідання Комісії зі співробітництва між урядами України та Китайської Народної Республіки. Згідно з даними Держстату України, у 2019 р. товарообіг між Україною та КНР становив $12,79 млрд та зріс на 30% у порівнянні з минулим роком. Загалом для низки українських виробників китайський ринок з 2014 року фактично замінив російський, а от політичні відносини тривалий час стагнували через “холодну війну” між Китаєм та стратегічним партнером України США.

За словами учасників засідання, комісія «окреслила нові амбітні можливості для поглиблення співпраці та перезавантаження реалізації спільних проєктів та ініціатив», зокрема, у рамках спільного будівництва «економічного поясу Шовкового шляху» і «морського Шовкового шляху XXI століття». За результатами засідання віцепрем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина та віцепрем’єр Державної Ради КНР Лю Хє підписали План дій щодо співпраці та пришвидшення реалізації спільних намірів у торговельно-економічній, інвестиційній сферах, секторах інфраструктури та енергетики, аграрній, промисловій та гуманітарній сферах тощо. А ще місяцем раніше, уряд схвалив проєкт Угоди між Кабміном та урядом КНР про поглиблення співробітництва в галузі будівництва інфраструктури та уповноважив міністра інфраструктури Владислава Криклія її підписати.

Коли це станеться ще невідомо, але Віктор Довгань, ексзаступник міністра інфраструктури з європейської інтеграції (2016-2019), як один з учасників тривалого переговорного процесу, вважає що цією угодою Україна відкриває двері для китайських кредитів у вітчизняну інфраструктуру.

«Поглиблення стратегічного партнерства з КНР – один із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. Ми глибоко зацікавлені в подальшому всебічному розвитку відносин з Китаєм за різними напрямами співробітництва», – наголосила віцепрем’єр Ольга Стефанішина.

У коментарі Укрінформу, її радник, координатор Міжурядової комісії Україна-Китай Сергій Ніжинський повідомив, що під час зустрічі йшлося про наміри розширити двосторонній діалог з правових та юридичних питань, шляхом підписання Програми співробітництва. Окремо були виділені питання кооперації в області епідеміології, включаючи профілактику та контроль над COVID-19, кардіології, трансплантації. Сторони підтвердили високу ефективність розвитку туризму, зокрема участі в «Китайській міжнародній ярмарці» та «UITT», а також високо оцінили результати у навчальних обмінах та сприянні навчанню студентів з обох країн. А також визнали, що науково-технічне співробітництво стало більш ніж активним в останні роки, особливо в креативних індустріях, авіакосмічній галузі тощо.

Ще у 2013 році лідер Китаю Сі Цзіньпін ініціював відновлення «шовкового шляху». В Україні ця ініціатива називається “Один пояс, один шлях”, а у всьому світі має назву Belt and Road Initiative (BRI). Ця ініціатива претендує на статус найбільшого та найдорожчого інфраструктурного проєкту за всю світову історію.

Його створення матиме економічні та геополітичні наслідки для всього світу. Україна яка долучилася до проєкт у 2015 році, підписавши протокол між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством комерції КНР про зміцнення співпраці зі спільної реалізації ідеї побудови економічного поясу Великого шовкового шляху, не є виключенням. У січні 2016-го Україна запустила з Іллічівського торгового порту перший експериментальний вантажний потяг до Китаю в обхід території РФ через Грузію, Азербайджан та Казахстан. Український потяг подолав цей шлях за 15 діб. У грудні 2017-го було укладено план дій Україна-КНР із реалізації ініціативи спільного будівництва «Економічного поясу шовкового шляху» та «Морського шовкового шляху XXI століття».

BRI не є виключно економічним проєктом, а має колосальне геополітичне значення. Такий висновок можна зробити хоча б з того, що у половині проєктів залучаються інші, не китайські інвестиції, і те, що за різними оцінками лише 6% з китайських інвестицій – приватні. Тобто, переважно, вкладається китайський державний капітал. Фінансування забезпечується контрактами, підкріпленими дисконтованими кредитами з китайського бюджету (погашення кредитів розраховується в сторону зменшення кінцевої суми). Таке кредитування може безпосередньо надаватися урядам-одержувачам, проте обов’язковою умовою є участь в реалізованому проєкті китайської компанії та її персоналу. Погашення кредиту іноді може здійснюватися у вигляді ресурсів.

З боку України теж є свої інтереси. Товарообіг агропродукцією між Україною і Китаєм за І півріччя 2020 року сягнув $2,7 млрд, а експорт – $2,4 млрд (основними експортними позиціями були залізна руда, кукурудза, соняшниковий шрот і олія). «Пріоритетами української сторони на найближчі 5 років є досягнення збалансованого імпортно-експортного сальдо між Україною та Китаєм, приріст інвестицій в Україну на реалізацію проєктів з виробництва товарів з високою доданою вартістю, розширення переліку продовольчих товарів що експортуються до Китаю. На досягнення цих пріоритетних завдань ми бачимо низку конкретних проєктів, в яких можуть брати участь китайські компанії», — каже Сергій Ніжинський.

На його переконання, особливу увагу серед вітчизняних інфраструктурних проєктів з боку Китаю заслуговують не тільки об’єкти транспорту, але й об’єкти інформаційної інфраструктури (мережі передачі та сховища даних, Смарт сіті, електронні торгові майданчики) та об’єкти сільського господарства (системи іригації, зберігання перероблення та транспортування продуктів с/г).

Між тим, не всі в Україні поділяють такий оптимізм. Наприклад, заступник директора Департаменту комерційної роботи «Укрзалізниці» Валерій Ткачов нещодавно коментував для AgroPolit : «Китайський досвід дуже б знадобився Україні, але, на жаль, я не чув, щоб якісь глобальні українські інфраструктурні проєкти цікавили офіційний Пекін поза зоною його інтересів. Глобальне протистояння між Китаєм та США накладає відбиток на співпрацю України з цими державами. З іншого боку, ми розуміємо, що Китай – це цікавий і потужний партнер. Він готовий інвестувати кошти в Україну, будувати в Україні. Китай зацікавлений в нашій аграрній продукції, машинобудуванні та інших товарах. Тому напрями зовнішньоекономічної діяльності країни у цьому питанні має визначити президент України, щоб було чітко зрозуміло – з ким ми «дружимо» і на яких умовах? Адже сьогодні в цьому питанні присутність політики починає переважати суто економічні фактори».

В останні роки Китай інвестував в Україну близько $7 млрд і планує інвестувати ще $10 млрд. Серед найбільших вкладів, які китайська сторона вже зробила, можна виділити низку успішних проєктів. У 2016 році в портово-логістичній сфері китайська корпорація COFCO Agri запустила в Миколаївському морському торговому порту перевантажувальний комплекс зернових і олійних культур річною потужністю 2,5 млн тонн. Інвестиційний проєкт обійшовся в $75 млн.

У 2018 році китайська компанія СМЕС та DTEK Ріната Ахметова побудували Нікопольську сонячну електростанцію потужністю 200 МВт. China Harbour Engineering Company (СHЕС) завершила дренажні роботи (4,4 мільйона кубометрів) в українському порті «Південний», кошторис проєкту склав $38. Досить багато китайських компаній беруть участь в українському газовидобуванні, як, наприклад, Хinjiang Beiken Energy Engineering, або будівництві доріг Sinohydro, яка реконструювала окремі ділянки траси Київ – Чоп. На сьогодні Китай очікує надання Україною державних гарантій для інвестування $600 млн у будівництво нового блоку Слов’янської ТЕС (ПАТ “Донбасенерго”).

Але були й незавершені проэкти через низку причин. Китайська компанія China Pacific Construction Group (CPCG) намагалась розпочати у 2018 році будівництво четвертої лінії метро в Києві, що мала б нарешті зв’язати київський житловий район Троєщину з центром міста, але не склалося. А компанія China National Complete Engineering Corporation (CNCEC) мала бути генеральним підрядником для будівництва пасажирської залізниці «Повітряний експрес», яка з’єднала Київ з міжнародним аеропортом «Бориспіль». Були навіть виділені перші транші, та знову не склалося. Згодом проєкт реалізувала Укрзалізниця.

Скандалом закінчився і контракт між ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ДПЗКУ) та Китайською національною корпорацією машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС), підписаного у 2013 році. Китайська сторона через суд блокувала рахунки ДПЗКУ в кінці 2017.

У 2015 році Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment (BSAII) підписала з підприємством з виробництва авіадвигунів «Мотор Січ» меморандум про співпрацю – планувалось спорудити літакобудівний завод в Китаї та для того, аби перенести туди виробництво двигунів Мотор Січ. Служба безпеки України цю угоду заблокувала, як і продаж акцій українського підприємства китайській компанії.

Нещодавно Укравтодор розірвав договір із китайською компанією Sinohydro Corporation Limited, яка займалася будівництвом північного обходу Житомира, через порушення умов договору та повільні темпи робіт.

 «Варто зазначити, що Китай виділяє кредитування, як правило, під закупівлю обладнання, виробленого в Китаї. Таким чином забезпечує підтримку свого промислового сектора і значні обсяги експорту. Таким прикладом можуть служити інфраструктурні проєкти, де китайська сторона завжди наполягає на залученні тільки китайського генпідрядника, тобто використанні китайських матеріалів і робочої сили, що дозволяє підтримувати промисловий і будівельний сектори Піднебесної. На сьогодні ми можемо спостерігати тільки поодинокі випадки інтересу Китаю робити прямі інвестиції. Наприклад, це потенційний інтерес китайської біржі BOCE до «Української біржі» і продаж цій же компанії банку УБРР» – зазначав у коментарі Finance менеджер відділу інвестицій та ринків капіталу KPMG в Україні Андрій Усенко.

Зона вільної торгівлі з ЄС, початок торговельної та інвестиційної лібералізації з КНР може надати в майбутньому істотні переваги в реалізації спільних стратегічних проєктів, вважають в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України. Головне навчитися чітко ставити стратегічні цілі та віддано відстоювати свої державні інтереси.

“Укрінформ”