Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Перспективи співпраці науковців України та Китаю

    2018-03-20

    Наприкінці 2017 р. уряд КНР створив спеціальну робочу групу, яка займатиметься розробкою технології штучного інтелекту (ШІ) нового покоління. До складу групи увійшли спеціалісти із провідних китайських ІТ-компаній. У лютому ц.р. інформаційне агентство DigiTimes повідомило про відкриття у Пекіні науково-дослідного інституту для вивчення ШІ, який заснував колишній віце-президент компанії Google Кай-Фу Лі.

    Новий інститут відкриє три інноваційні центри: для фінансування інфраструктури наукових досліджень, для взаємодії з громадськими проектами та для розробки різноманітних патентів, пов’язаних з технологією ШІ. «На базі інституту штучного інтелекту створять лабораторії, які будуть пов’язані з громадською безпекою, національним здоров’ям, фінансовою безпекою, включно з лабораторією з розробки технології ШІ для розпізнавання голосу та мови», – йшлося у повідомленні.

    Це лише один з багатьох прикладів втілення китайською державою принципу короткого шляху від мрії до дії. Піднебесна, як і належить країні з майбутнім, успішно змагається за лідерство у сучасних провідних напрямах розвитку науки та інновацій. Колись недосяжні західні методи зведення наукових розробок із державним і приватним фінансовим ресурсом Китай творчо опрацював і ефективно застосовує у своїй реформаторській доктрині.

    Рух на зустріч

    Звісно, немає універсальних методик зі створення «містків» між науковцями і капіталом, але ж є світовий, перевірений часом, досвід, який  можна запозичити й адаптувати до конкретних умов. В інституті Стенфорду у «силіконовій долині» науковці зі всього світу проводять дослідження, що охоплюють широке коло галузей знань: інформаційні технології, цифровий аналіз, прикладну математику, біоінженерію, фінансову математику, молекулярну динаміку тощо.

    В США комп’ютерні системи розвиваються найшвидше з-поміж інших наук. Вчених зі Стенфорду залюбки чекають у світових промислових компаніях та національних лабораторіях США. Інститут обчислювальної та математичної інженерії співпрацює зі світовими компаніями (Microsoft, Google, Nvidia, Walmart, Intel, Paypal, MathWorks тощо), які в рамках партнерської програми вкладають чималі гроші в дослідницький та освітній процес.

    Головна мета програми — створити платформу для взаємодії молодих науковців та бізнесу. Інститут коштами спонсорів розвиває свою інфраструктуру і допомагає вченим проводити найсучасніші дослідження. Щорічно Стенфорд збирає близько мільярда доларів пожертв. У такий спосіб стабільно підтримуються нові покоління талантів. Донори ж знаходять у Стенфорді сучасних науковців, які беруться розв’язувати складні задачі, чого вони не можуть здійснити у рамках своєї компанії.

    Цікаво, що Стенфордський університет не допускає секретності досліджень, тому всі зацікавлені особи мають доступ до базових даних, процесів та результатів досліджень. Завдяки прозорості, охочих проспонсорувати молоді таланти не бракує. Студенти, науковці та донори регулярно зустрічаються під час різних за форматом і тематикою подій, круглих столів, конференцій, семінарів, презентацій тощо. Таким чином науковці завжди точно знають про запити промисловості, а промисловці дізнаються про новітні наукові розробки.

    Стенфорд є одним із найуспішніших університетів в США у створенні компаній та ліцензуванні своїх винаходів існуючими компаніями. Це так звана модель передачі технологій. Комерціалізацією ідей науковців займається спеціальний структурний підрозділ університету — відомство з технологічного ліцензування (OTL). Воно відповідає за управління інтелектуальної власності Стенфорду. Модель взаємодії така: бізнес отримує нову розробку для свого розвитку, а винахідник та інститут отримує за це гроші і вкладає їх у подальші дослідження.

    Наукова ідея та наукові досягнення викликають інтерес дослідницької спільноти, коли вони представлені на науковій зустрічі або публікуються в журналі. Проте без компанії, яка хоче вкладати кошти в появу винаходу на ринку, ці наукові інсайти, ймовірно, закінчувалися б на сторінках наукових видань. У нас в Україні часто і до наукових видань справа не доходить. OTL збирає інформацію про винаходи, аналізує, як їх можна комерціалізувати, і разом з винахідниками шукає компанії, яким це може бути цікаво. Завдяки  філософії OTL на ринку США щороку з’являється близько тисячі інноваційних  продуктів.

    Технологічні успіхи Китаю також неможливо заперечити. Найпомітніше китайські вчені та розробники просунулися у створенні систем штучного інтелекту, робототехніки та в технологіях обробки великих баз даних. Китай активно інвестує в такі галузі, як ядерна та відновлювальна енергетика, високошвидкісні поїзди й електромобілі. КНР прагне до 2020 р. довести виробництво електромобілів до 2 мільйонів, що удвічі перевищує передбачений обсяг випуску електрокарів у 2018 році.

    Минулого року Китай витратив на дослідження та розробки $279 млрд. Згідно звіту компанії CB Insights, у 2017 р. Китай вперше обійшов США за обсягом інвестицій у стартапи, які розробляють алгоритми штучного інтелекту. На частку США довелося 38% світових інвестицій в ШІ-стартапи, а на частку Китаю – 48%.

    Однак, незважаючи на зростання фінансування наукових досліджень і розробок нових технологій, Китай все ще відстає від найбільш розвинених країн. Як зазначив міністр науки і технологій КНР Вань Ган, з 2012 р. щорічні витрати країни на НДДКР зросли на 70,9%. Однак, за оцінками Reuters, R & D-витрати Китаю за 2017 рік становлять близько 2,1% ВВП, що помітно менше 2,8% в США, 2,9% в Німеччині та 3,3% в Японії.

    КНР нині робить акцент на розробки у таких сферах, як інфраструктура, інформаційні системи, квантовий зв’язок. На думку Вань Гана, Китай має увійти до числа інноваційних країн і стати великою технологічною державою до 2050 року. Зараз перед країною стоїть завдання розвивати фундаментальну науку. Китай за своїми планами просуватиме нові технології, які повинні позбавити китайську економіку від залежності від важкої промисловості і прагнутиме займати передові позиції у найперспективніших галузях світової науки і економіки.

    Дві потужні світові держави, Китай і США, поєднує розуміння, що необхідно створювати конкурентоспроможні умови для розвитку освіти та науки і максимально вкладатись у впровадження новітніх технологій.

    Китайський ґрунтовний підхід

    Піднебесна продемонструвала, що шлях від аграрної до сучасної інноваційної моделі держави забезпечується цілеспрямованими реформами, які плекають освіту і науку, зміцнюють економіку і підвищують рівень життя громадян КНР. Про успіхи інноваційної політики можна судити за здатністю підприємств як головних суб’єктів ринку впроваджувати та виробляти інновації. У Китаї значно більше, ніж в інших країнах, великих успішних компаній, що використовують інновації.

    Сформувалися вони здебільшого з державних науково-дослідних інститутів. Бурхливо розвиваються і малі технологічні фірми. У свій час більшість з них були створені в рамках технопарків і бізнес-інкубаторів, у які держава вклала значні кошти. І сьогодні ці фірми в тій чи іншій формі отримують державну підтримку, адже працюють на спільну мету. Багатообіцяючі перспективи відкриває широка інтеграція провідних науково-дослідних установ і ВНЗ з найбільшими промисловими підприємствами.

    Зовнішня торгівля Китаю орієнтована на імпорт технологій, які дозволяють розвивати виробництво нових матеріалів, телекомунікаційного обладнання, інформаційних та біотехнологічних продуктів. Китайський уряд веде політику відкритого ринку для іноземних інвесторів в обмін на нові розробки, створюючи у такий спосіб глобальну науково-технічну базу. Доступ до західних технологій забезпечує також швидко зростаючий експорт китайського капіталу, що супроводжується зовнішніми злиттями й поглинаннями іноземних компаній.

    Відомо, що Китай насамперед робить акцент на підвищенні освітнього потенціалу країни, спираючись на внутрішні ресурси. Розширюється доступність освіти для дітей з незаможних сімей, створюються рівні стартові можливості на рівні шкільної освіти, відбувається залучення приватного сектора у розвиток системи вищої освіти.

    Китайці з вищою освітою знаходять роботу в економіці власної країни, що впевнено  розвивається. Проте перехід до парадигми інноваційного розвитку вимагає від Китаю фахівців найвищого рівня. Дефіцит висококласних фахівців Китай покриває шляхом залучення китайців, які в 1970-х роках були направлені на навчання або стажування у передові світові центри науки і освіти й залишилися жити і працювати на Заході. Завдяки економічному підйому країни до Китаю з-за кордону стали поступово повертатися фахівці та вчені. Іншим каналом залучення висококваліфікованих кадрів до країни є імміграційна політика Китаю, орієнтована насамперед на китайську діаспору. Саме в цьому середовищі КНР шукає висококваліфіковані кадри.

    У цій програмі об’єднанні два підходи до розвитку науки і техніки. Традиційний підхід базується на формулі, яка передбачає розвиток великих наукових проектів при повній підтримці держави. Сучасний другий підхід спрямований на розвиток промислових інновацій та комерціалізацію «ноу-хау». У другому підході отримав віддзеркалення стратегічний для КНР пріоритет – перебувати в тісному зв’язку з міжнародним науково-технологічним співтовариством і брати участь у побудові глобального інноваційного суспільства.

    З початку XXI ст. завдання розвитку «вітчизняних інноваційних розробок» стало основним компонентом політики економічного розвитку Китаю, спрямованої на перехід від моделі економічного розвитку, заснованої на природних і трудових ресурсах, до моделі, в основі якої лежать інноваційні технології. Експертна спільнота відзначає, що успіхи Піднебесної на цьому шляху не є чудом. Це результат  науково розрахованої, цілеспрямованої і послідовної державної політики.

    У 2006 р. в Китаї оголосили про завершення роботи над грід-проектом, який об’єднав комп’ютерні мережі кількох десятків найбільших університетів країни і надав прямий доступ до баз даних, онлайнових навчальних курсів і сервісних застосувань із найрізноманітніших напрямів і дисциплін. Того ж року було оголошено про початок виконання проекту EUChinaGrid, який повинен об’єднати мережі ЄС та КНР. Запланований стратегічний альянс ЄС і КНР цілком можна розглядати як спробу створення сильної грід-противаги претензіям США на світове лідерство у цих масштабних технологічних перегонах.

    У 2010 р. завершено створення нової національної науково-дослідної системи, а також в основному було досягнуто органічне поєднання науки і техніки з економікою. Голова КНР Сі Цзіньпін у травні 2016 р. проголосив, що Китай повинен стати найбільш інноваційною державою світу в 2030 р. та світовим лідером у науковій сфері до 2049 року. Керівництво КНР свідоме того, що досягти таких амбітних цілей можна за рахунок більш широкої кооперації із представниками науки з інших країн, зокрема з Україною. Китай високо оцінює наявний в НАН України рівень передових технологій і відзначає плідність двостороннього співробітництва в численних галузях науки, техніки і промисловості та заявляє про готовність його розширення і поглиблення.

    Науковці співпрацюють

    Перед нашою державою стоїть наразі складне завдання. Попри відверто згаяний час, слабкість державних інститутів, економічний занепад, військову агресію РФ, Україні необхідно наздоганяти і розвивати сучасну інноваційну науку і технології. Цей напрям особливо потребує державної підтримки, законодавчого сприяння і цілеспрямованої наполегливості.

    Наприкінці 2017 р. під час форуму «Українсько-китайське науково-технічне співробітництво», заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха зазначив: «Китайська Народна Республіка є для нас одним із стратегічних партнерів у сфері наукової та інноваційної співпраці. І ми вбачаємо цілу низку сфер, де наша співпраця може посилюватися: робототехніка, ІТ, нові матеріали та нанотехнології, аерокосмічні технології, захист навколишнього середовища, транспорт, науки про життя, сучасні сільськогосподарські технології. Цей перелік не є вичерпним, і ми сподіваємося, що саме завдяки нашій взаємодії у межах форуму в ньому з’являться нові позиції».

    Китай готовий ділитися своїм досвідом. Заступник міністра науки і технології КНР Лі Мен підкреслив, що важливо поглиблювати співпрацю на рівні країн. Зокрема, йшлося про спільні лабораторії, обмін науковцями, технопарки високотехнологічного виробництва, вивчення досвіду інновацій на підприємствах тощо. Окремо було відзначено, що саме форум «Innovation Market», в якому беруть участь науковці з України та КНР, є чудовим шансом для кваліфікованих розробників обмінятися ідеями та започаткувати спільні проекти.

    В наш час інтелектуальна рента − головне джерело прибутку будь-якої держави. Незалежно від того, наскільки слабка економіка чи яким є рівень доходів громадян, в Україні зафіксовано постійне зростання інноваційних розробок. Нам навіть немає необхідності в серйозному імпорті технологій − досить звернути увагу на розробки наших фахівців, які неможливо реалізувати через відсутність фінансування. Головне − зберегти, підтримати і змотивувати науковця, який дає можливість країні підвищувати національну конкурентоспроможність.

    Ми маємо високий людський потенціал, але Україні весь час щось заважає переходити від індустріальної моделі до інноваційної.  У той час, як в КНР місцевому виробнику надають всі умови для розвитку бізнесу (низький рівень орендної плати, сприятливіші умови оподаткування, економічне стимулювання), в Україні робиться усе, щоб бізнес зустрічав нездоланні перешкоди та постійно шукав шляхи, як їх обійти. У нашій країні уряд все ще регулює і контролює бізнес методами податкового тиску, бюрократії, непродуктивним втручанням, що призводить до процвітання тіньового ринку.

    Давно слід започатковувати нормальний західний підхід, коли гроші виділяються на конкретний проект з конкретним терміном, з конкретними цілями. Треба переходити на грантовий і конкурентний принцип фінансування (водночас залишивши базове фінансування на підтримку інфраструктури). Розподіл грантових коштів має здійснювати незалежна група експертів-науковців.

    Але цього замало, необхідно мати кваліфікованих «продавців» ідей – тобто сучасних менеджерів. Адже розробки потрібно впроваджувати у життя. Як свідчить світовий досвід, освітяни і науковці мають активно співпрацювати із приватними та державними підприємствами, бізнесом, шукати спонсорів для своїх ідей. Україні необхідна установа, яка зведе освітні заклади, науковців, бізнес і зацікавлені державні органи, тобто посередник, який буде цілеспрямовано шукати способи монетизації нових розробок.

    Українська академічна наука, попри всі проблеми, посідає гідне місце на міжнародній арені, а вітчизняні вчені продовжують утримувати свою конкурентоспроможність, формуючи тим самим позитивний імідж України в світовому науковому співтоваристві як високорозвиненої наукової держави. Академічні установи залишаються сьогодні осередками наукових, насамперед фундаментальних, досліджень і продовжують зберігати ще досить високі позиції української науки у науці світовій.

    Для того, аби зберегти науковий потенціал України (а зберігати є що), Академію потрібно реформувати. В НАНУ повинні прийти принципи організації науки, на яких працюють  наукові установи розвинутих країн.

    Віце-президент НАН України академік НАН України А.Г. Загородній вважає, що науково-технічне співробітництво з КНР було і залишається одним з пріоритетних і перспективних напрямів міжнародної діяльності Національної академії наук України.

    Позиції китайських вчених у світовій науці останнім часом значно посилилися. Вражаючі темпи зростання науково-технічного потенціалу Китаю свідчать про значні успіхи у науковій сфері, що стали можливими передусім завдяки цілеспрямованій державній політиці.

    В контексті поглиблення співпраці з КНР у галузі науки і техніки, перспективним, економічно доцільним та обнадійливим напрямом міжнародного науково-технічного співробітництва НАН України є подальший розвиток академічних контактів через встановлення прямих, безпосередніх зв’язків між науковими установами та організаціями обох країн. Сьогодні понад 30% всіх установ НАН України активно співпрацюють з китайськими партнерами як в межах двосторонніх угод НАН України, так і прямих контактів наукових установ та організацій – безпосередніх учасників науково-технічного співробітництва, щорічно розширюючи коло спільних інтересів і беручи участь у спільних наукових заходах. Станом на сьогодні установами НАН України реалізується понад 40 двосторонніх документів про співробітництво з науковими установами, організаціями та компаніями КНР.

    Наявність значного науково-технічного потенціалу двосторонньої співпраці створює необхідні передумови для її прогресивного, поступального розвитку. Водночас, на думку академіка НАН України А.Г. Загороднього, актуальною вимогою часу для України стає необхідність інституалізації науково-технічного співробітництва з Китаєм шляхом створення для нього взаємовигідних правових рамок, що передбачатимуть компромісні форми, взаємовигідні для обох сторін.

    Перспективною формою українсько-китайської науково-технічної співпраці є такі організаційні її форми як «інкубатори», технополіси та технопарки. Наразі склалися передумови до активізації трансферу технологій між нашою країною та Китаєм. У цьому напрямі Україна здатна допомогти КНР наростити присутність китайських компаній на європейських ринках і з такої точки зору успішна європейська інтеграція нашої держави є вигідною для китайської сторони.

    На думку науковців, діяльність «інкубаторів», що створюються при наукових установах, може поєднувати такі напрями, як наукове консультування, попередня експертиза проектів, фінансова підтримка через механізми венчурного фінансування тощо. А що стосується технополісів і технопарків, то їх діяльність не повинна обмежуватися лише інноваційними розробками та впровадженням їх результатів у виробництво, подібні структури можуть бути і центрами міжнародного співробітництва у видавничій сфері, сервісному обслуговуванні, формуванні соціально-культурного середовища інноваційної діяльності.

    Важливим перспективним аспектом розширення українсько-китайського співробітництва у науково-технічній та інноваційній сферах є створення спільних наукових лабораторій, центрів, науково-освітніх та науково-виробничих інтегрованих структур. Представники науково-технічної сфери України і Китаю чітко усвідомлюють необхідність поглибленого розвитку двостороннього співробітництва в інноваційній і високотехнологічній сферах.

    Участь вчених і спеціалістів обох країн у реалізації спільних економічних проектів сприятиме пожвавленню українсько-китайського інвестиційного співробітництва, яке поки що не повною мірою відповідає можливостям Китаю і потребам України. На сучасному етапі Україна та Китай мають всі можливості реалізувати значний потенціал двостороннього співробітництва в освітній і науково-технічній сфері.

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *