ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Нафтові збитки Китаю

2011-08-04

Джерело: Діловий журнал ChinaPRO
Автор: Євген Власов
Досить симптоматичної з точки зору китайської програми “йти зовні” стала інформація, опублікована днями діловою газетою КНР 21 century business herald. Основний посил статті такий – більше двох третин зарубіжних проектів китайських нафтових компаній збиткові, а надходження від них нафти на китайський ринок є нікчемною.
Посилаючись на дослідження Китайського інституту нафти, 21 century business herald навела цифри інвестицій і кількість зарубіжних інвестпрограм трьох найбільших нафтових компаній КНР CNPC, Sinopec і CNOOC. Згідно з цими даними, за підсумками 2010 р на 144 інвестиційних проекти ними було витрачено $ 70 млрд. У свою чергу віддача від них в реальному вираженні, виявилася мінімальною. Сенс у тому, що з нафти, видобутої за кордоном компанією CNPC, на китайський ринок в 2010 р надійшло всього 5 млн т – одна дванадцята частина від усього обсягу зарубіжної видобутку нафти CNPC і нікчемна від загального споживання в КНР. Воно в 2010 р склало 420 млн т.
Нафтовики виходять з-під контролю?
У чистому вигляді подібне повідомлення можна пояснити, хіба що, гонором нафтовиків, раптом відчули свободу від держави. Мало того, інформація відповідає результатам лютневого 2011 дослідження Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), яке говорить про те, що китайські нафтові компанії стали самостійними. У ньому чорним по білому написано, що вони працюють з високим ступенем незалежності від держави і їхні інвестиції реально можуть збільшити світові поставки нафти і газу. При цьому дослідники висловили сумнів у тому, що китайські нафтовики діють за дорученням свого уряду, нібито думав про маніпуляціях на світовому ринку нафти.
“Це далеко не маріонеткові компанії, що працюють під управлінням китайського уряду, як припускали багато, – сказала співавтор звіту МЕА Джулі Цзян. – Їх інвестиції в останні роки були обумовлені сильним комерційним інтересом, а не примхою держави “.
Але чи так це насправді? Наскільки самостійність китайських компаній може визначати їх стратегічні плани, на перший погляд не надто збігаються з позицією держави?
Офіційно – прибуток, неофіційно – стратегія
Якщо говорити про “державну примхи” Піднебесної, то найбільш активно вона проявила себе в нафтовій сфері в 1980-х роках, коли уряд вирішив перетворити наявні активи в державні підприємства. Офіційна мета такого кроку перших років економічних реформ, стимулювати конкуренцію для досягнення найкращих результатів.
Разом з тим, були й інші, більш прагматичні цілі, суть яких нещодавно сформулював професор Китайського інституту з управління персоналом в нафтовій галузі Хань Сюегун. “Злиття та поглинання в нафтовій галузі не є тільки комерційної проблемою. На прийняття рішень великий вплив мають минулий досвід, а також технічні, політичні, дипломатичні і навіть аспекти військової стратегії “, – сказав він.
Це значною мірою пояснює той факт, що вже на першому етапі перетворень китайські нафтовики, відверто слабкі в порівнянні з провідними міжнародними компаніями звернули свій погляд за межі КНР. А в 1990-х почали інвестувати в Судан і Перу, країни, нестабільні, отже, не привабливі для інших. Це дозволило китайцям стати серйозними світовими гравцями, які претендують на свою частку на ринку нафти.
Кошти не є проблемою
Початок справжнісінькою експансії за кордоном з боку китайських компаній було покладено ближче до середини 2000 року, коли нафтовики КНР стали активно продавати свої акції. Так, наприклад, надійшла PetroChina Company Limited – “дочка” найбільшої китайської нафтогазової компанії China National Petroleum Corporation (CNPC), створена у 2000 р для роботи на внутрішньому ринку. При цьому представники компанії озвучили намір направляти виручку від розміщення акцій на розвиток потужностей і придбання нових активів за кордоном, щоб забезпечити Китай енергією. В умовах, коли Китай вийшов на друге місце в світі за споживанням енергоресурсів після США, цілком логічною була зацікавленість китайської влади в тому, щоб якомога більше число китайських компаній отримало доступ до іноземних активів.
Держава не просто було зацікавлено в зарубіжних надбаннях китайських нафтових компаній, воно заохочувала їх. Найбільш сильно це проявилося під час кризи 2009 року та зниження цін на нафту. При цьому загальні проблеми не заважали китайським нафтовим підприємствам планувати операції по закордонних злиттю і поглинанням. Багато чого відбувалося завдяки новій стратегії держави, спрямованої на активізацію нафтохімічної промисловості. Згідно їй зарубіжні злиття і поглинання стимулювалися субсидіями і пільговими банківськими кредитами.
На думку заступника начальника Китайської нафтохімічної асоціації Фен Шиля, низька ціна на нафту надавала чудові можливості. “У цьому випадку придбання активів зарубіжних нафтогазових компаній і родовищ ставало найбільш привабливим, – говорив він. – Кошти в даному випадку не є проблемою. Китай може допомагати підприємствам, які виходять на закордонні ринки субсидіями “. Тоді стало відомо, що їх загальна сума може досягти десятків мільярдів юанів. Не відставали й пільгове кредитування, яке стало основним джерелом засобів для зарубіжних придбань.
Один з результатів такої роботи – самостійний контакт Китайською національною нафтогазовою корпорації (КННК) з нафтовою компанією “Петро-Канада” з придбання морських нафтових і газових активів, що перебувають в Лівії та Сирії, на суму $ 5 млрд. Слідом КННК почала розробку плану з розширення обсягу нафтових ресурсів. Центральна Азія, Африка, Південна Америка, Близький схід і АТР стали для неї п’ятьма цільовими нафтогазовими регіонами з масштабом в 200 млн т. Операції були розділені на два напрямки: придбання малих і середніх нафтових компаній, які відчувають нестачу фінансів і потенціалу розвитку, та здійснення важливого прориву в придбанні середніх і великих нафтових компаній.
Про практичної діяльності китайських компаній також можна судити по вересневого 2010 докладу англійської аудиторської компанії Deloitte, в якому розмова йде про потреби Китаю в нафті і газі. Згідно з доповіддю китайські нафтові компанії заявили про плани витратити близько $ 460 млрд на придбання зарубіжних активів в наступному десятилітті. У доповіді також говориться, що ця тенденція буде продовжена, оскільки зростання внутрішнього споживання випередив зростання виробництва, а ніяких нових вітчизняних геологорозвідувальних проектів в осяжному майбутньому не планується. Тому скупка міжнародних активів триватиме протягом наступних 20 років.
Тут також до слова інформація газети “Женьмінь Жибао” від 22 липня про придбання Китайської генеральної компанією з експлуатації морських нафтових ресурсів (CNOOC) збанкрутілої канадської нафтової компанії Opti Canada. Основним активом Opti є 35% від загальної частки проекту з розробки родовища нафтоносних пісків Long Lake в канадському штаті Альберта. За даними CNOOC, можливості родовища дозволяють видобувати до 72 000 т бітуму на добу. Крім того, Opti належать частки в трьох менш великих проектах з розробки нафтоносних пісків на території штату. Так що в наявності стандартне китайське вміння здобувати технології разом з живою силою, верстатами і іншим обладнанням. Саме воно, цілком можливо, допоможе китайцям в подальшому зайнятися аналогічними роботами у себе. Тобто, очевидно, що особливих проблем нафтовики викликати начебто не повинні.
Окрик або сигнал
Але в такому випадку виникає питання: “Що за причина спонукала китайське керівництво привселюдно говорити про неефективність зарубіжної діяльності китайських нафтових компаній?”
В даному випадку логічними можуть бути два варіанти відповідей. Перший полягає в тому, що настала пора знову трохи нагріти економіку після вимушеного торішнього охолодження, тобто, стимулювати зростання внутрішнього споживання нафти. А для цього потрібен привід. Його-то і придумали у вигляді жалю властей щодо неефективності зарубіжних інвестицій і малих поставок нафти в Піднебесну.
Друга відповідь носить чисто дисциплінарний характер. Може здатися, що керівництво деяких нафтових компаній просто напросто почало виходити з-під контролю держави. Звідси і привід для окрику, приведення ситуації в контрольований стан. Не дарма ж зі сторінок китайської газети чиновник Держкомісії з управління та контролю за державними активами КНР (SASAC), що не назвав свого імені, заявив, “в тому, що стосується іноземних інвестицій наших нафтових компаній, то прибутку від них не видно, масштаби їх бездумного розширення за кордоном заслуговують уваги “. На думку чиновника, “необхідно подальше посилення нагляду за державними активами за кордоном”. Справа в тому, що Китай дуже вразливий як по зовнішніх ринках, так і за джерелами сировини, а будь-який збій в управлінні лише багаторазово підсилює проблеми. Звідси і досить різка реакція з питань дисципліни.
Єдине “але” в цьому випадку стосується кадрових рішень. Їх відносно нафтового менеджменту, як видно, не відбулося. А значить з великою часткою ймовірності “окрик” зі сторінок “21 century business herald” стосувався в основному управлінських, а не дисциплінарних рішень за типом морських сигналів, коли “все відразу в кільватер”. У всякому разі, істинність цього твердження можна буде оцінити дуже скоро за даними біржових зведень.