Національна безпека переважає над процвітанням економіки у Китаї

2024-04-09

Сі Цзіньпін має план щодо виходу з економічної стагнації, але він помилковий.

Китай переживає найсерйозніше економічне випробування відтоді, як у 1990-х роках почалися масштабні реформи Ден Сяопіна. Працьовита робоча сила скорочується, найбурхливіший в історії бум на ринку нерухомості обернувся крахом, а глобальна система вільної торгівлі, яку Китай використовував, щоб стати багатшим, розпадається.

У відповідь на це голова КНР Сі Цзіньпін подвоїв зусилля з реалізації зухвалого плану перебудови китайської економіки. Змішання техноутопізму, централізованого планування та одержимості безпекою, відображає амбіції Китаю щодо домінування в індустріях майбутнього. Але ця різноспрямованість означає, що він розчарує китайський народ і розлютить решту світу, пише Дзеркало тижня із посиланням на The Economist.

Порівняно з тим, що було 12 місяців тому, не кажучи вже про роки “ейфорії”, настрій у Китаї похмурий. Хоча в березні промислове виробництво пожвавилося, споживачі пригнічені, насувається дефляція, а багато підприємців розчаровані. За цими настроями ховаються глибші побоювання з приводу вразливості Китаю.

За прогнозами, до 2050 року він втратить 20% своєї робочої сили. Криза у сфері нерухомості, яка забезпечує п’яту частину ВВП, займе роки. Відносини зі США стали стабільнішими, але залишаються крихкими. Китайські урядовці переконані — хто б не переміг у Білому домі в листопаді, Америка обмежуватиме китайський імпорт і каратиме більше китайських фірм.

Китай відповідає на це стратегією, побудованою на тому, що чиновники називають “новими продуктивними силами”. При цьому відкидається традиційний шлях стимулювання економіки коштом великих споживчих витрат.

Замість цього Сі Цзіньпін хоче, щоб державна влада прискорила розвиток передових галузей обробної промисловості, які, своєю чергою, створять високопродуктивні робочі місця, зроблять Китай самодостатнім і захистять його від американської агресії. Китай вступить в еру масового виробництва електромобілів, акумуляторів та іншого.

Масштаби цього плану вражають. Згідно з оцінками The Economist, щорічні інвестиції в “нові продуктивні сили” досягли 1,6 трлн доларів — п’ятої частини всіх інвестицій і вдвічі більші, ніж п’ять років тому в номінальному вираженні. Це еквівалентно 43% усіх інвестицій бізнесу в Америці у 2023 році. Заводські потужності в деяких галузях до 2030 року можуть зрости більш ніж на 75%.

Кінцева мета Сі Цзіньпіна — змінити баланс сил у світовій економіці. Китай не тільки позбудеться залежності від західних технологій, а й контролюватиме більшу частину ключової інтелектуальної власності в нових галузях. Однак план Сі Цзіньпіна докорінно помилковий. Один із недоліків полягає в тому, що він нехтує споживачами. Хоча їхні витрати перевищують витрати на нерухомість і нові продуктивні сили, на них припадає лише 37% ВВП, що набагато нижче світових норм.

Щоб відновити довіру в умовах спаду цін на нерухомість і тим самим збільшити споживчі витрати, необхідне стимулювання. Щоб спонукати споживачів менше заощаджувати, необхідно поліпшити соціальне забезпечення та охорону здоров’я. Небажання Сі Цзіньпіна вжити цих заходів відображає його суворий спосіб мислення. Йому не подобається ідея порятунку спекулятивних фірм з продажу нерухомості.

Інший недолік — слабкий внутрішній попит означає, що частину нової продукції доведеться експортувати. Світ, на жаль, відійшов від вільної торгівлі 2000-х років — часто через меркантилізм самого Китаю. Америка напевно заблокує імпорт передових товарів з Китаю або тих, що виробляються китайськими фірмами в інших країнах. А Європа боїться, що китайські автомобілі знищать її автовиробників.

Китайські чиновники кажуть, що вони можуть перенаправити експорт на Глобальний Південь. Але якщо промисловий ріст країн, що розвиваються, буде підірвано новим “китайським шоком”, вони теж почнуть побоюватися.

Останній недолік — нереалістичний погляд Сі Цзіньпіна на підприємців. Інвестиції в галузі, що користуються політичним сприянням, зростають, але основний механізм капіталістичного бізнесу пошкоджений. Багато керівників скаржаться на непередбачуване правління Сі Цзіньпіна й побоюються чисток або навіть арешту.

Китай може стати схожим на Японію 1990-х років, що потрапила в пастку дефляції й краху нерухомості. Гірше того, його однобока модель зростання може зруйнувати міжнародну торгівлю. Якщо так, це може призвести до ще більшого зростання геополітичної напруженості. Якщо в Китаї буде застій і невдоволення, він може стати ще більш войовничим, ніж у разі процвітання.

Якщо ці недоліки очевидні, чому Китай не змінює курс? Одна з причин полягає в тому, що Сі Цзіньпін не слухає.

Під час правління Сі Цзіньпіна економічні експерти були відтіснені на другий план. Національна безпека тепер має пріоритет над процвітанням. Китай має бути готовий до майбутньої боротьби з Америкою, навіть якщо за це доведеться заплатити. Це глибокі зміни порівняно з 1990-ми роками, і їхні негативні наслідки відчуватимуться в Китаї та в усьому світі.