ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Наближення зіткнення Заходу з Китаєм

2021-06-01

Чи дійсно загострення всебічного протистояння між Китаєм та західними демократіями не уникнути? Нещодавно «примирлива» промова китайського лідера Сі Цзіньпіна змусила деяких аналітиків припустити, що президент Китаю, можливо, захоче налагодити відносини із Заходом. Але зміна риторики в Пекіні не розтопить лід у Вашингтоні, якщо китайська влада не відмовиться від агресивної політики, пише The Guardian.

З моменту приходу до влади у 2012 році Сі Цзіньпін розпочав помітний перехід до авторитаризму в Китаї та посилення зовнішньополітичних амбіцій. Коли китайський лідер минулого тижня намагався представити світові більш «стриманий» образ Пекіна, він насправді розкритикував себе і власний стиль управління.

Китай повинен розширити своє «коло друзів», сказав Цзіньпін. Державні ЗМІ Китаю спробували «чітко пояснити», що партія не бажала «нічого, крім щастя та добробуту для китайського народу». Він вірить, що люди «проковтнуть» таку риторику.

Широкі державні програми контролю, спрямовані «розповісти правильну історію Китаю» та розширити його вплив, у будь-якому випадку вже готові, повідомляє Національний фонд демократії у Вашингтоні. «Протягом останнього десятиліття партія контролювала розширення зусиль, спрямованих на формування медіа-контенту у всьому світі», — заявили в організації.

До прикладу Пекін припинив висвітлення роковин різанини на площі Тяньаньмень 1989 року, ЗМІ Гонконгу сказали не згадувати про це. Також Пекін не приховує свої наміри щодо Тайваню, де китайські військові сили регулярно проводять провокації. Сі Цзіньпін розглядає» возз’єднання» з Тайванем як завершальне досягнення свого правління. Пасивність Заходу у захисті Гонконгу підбадьорює його, і зростає побоювання, що Пекін може незабаром вдатися до сили.

Навколо кордонів Китаю, починаючи від Індії та Південної Кореї, закінчуючи Малайзією, Філіппінами та Австралією, розгортається сумна історія залякування та агресії. Список скарг західних країн на Китай, які часто переходять у неприхований гнів, майже з кожним днем стає все ширшим.

Навіть припустивши, що риторика Сі Цзіньпіна дійсно зміниться, уникнути зіткнення Заходу та Китаю, швидше за все, вже не вдасться. Крім того, він навряд чи зможе змінити курс, навіть якщо цього захоче. Майже десять років він формував те, що аналітик Сульман Васіф Хан називає «оборонним націоналізмом — політичним, економічним та військовим».

Президент США Джо Байден дотримувався жорсткої лінії свого попередника і неухильно її посилює. Саміт G7, ймовірно, підтримає його. Союз США, Японії, Індії та Австралії відроджується. З обох сторін витрати на оборону зростають. Велика Британія, слідом за іншими державами НАТО, направила корабель до Південно-Китайського моря.

Примножуються каральні санкції, загострюються дипломатичні сутички та торговельні суперечки, існує безліч взаємних звинувачень. До того ж, Байден нещодавно наказав пришвидшити розслідування теорії про те, що COVID-19 став результатом витоку із лабораторії в Ухані. Водночас для Сі Цзіньпіна та його політичної спадщини, загроза, яку створює історія про лабораторне походження коронавірусу, є екзистенційною.

КПК готується відзначити своє століття наступного місяця. Напруга із Заходом загострюється, і, ймовірно, сам Сі Цзіньпін готовий до протистояння, попри «м’яку риторику», резюмує видання.

У протистоянні з Китаєм Америка має велику географічну проблему: її найпотужніший блок союзників — країни НАТО, знаходиться на іншому боці світу. Це призвело до трансатлантичної неузгодженості у відносинах з Китаєм, і викликало дискусію про те, як європейські крани повинні захищати співвідношення сил в Індо-Тихоокеанському регіоні, пише Bloomberg.

“Дзеркало тижня”