Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    М’ясна експансія: чи зможе Україна торгувати з Китаєм продукцією тваринництва

    2016-07-18

    Офіційний Пекін прагне до того, щоб забезпечувати населення китайською продукцією. Однак визнає, що власних ресурсів недостатньо і доводиться вдаватися до імпорту. Наприкінці 2015 року Міністерство сільського господарства КНР оголосило, що в рамках наступної п’ятирічки (2016-2020) країна буде більше покладатися на закупівлю імпортних продуктів харчування, ніж на збільшення власного виробництва. Це рішення китайського уряду можуть успішно використовувати українські виробники для розвитку власного бізнесу. На прикладі м’ясного ринку КНР експерт В’ячеслав Лисенко пропонує розглянути основні перспективи та труднощі поставок українських продуктів харчування китайському споживачеві.

    Україна збирається налагодити експорт м’ясної української продукції на ринки Китайської народної республіки. Про це ще в березні поточного року повідомила заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Владислава Рутицька. «Ми знаходимося в процесі узгодження і дослідження по КНР щодо відкриття ринку м’яса, зокрема, баранини, яловичини, продукції птахівництва», ─ зазначила Рутицька.

    КНР ─ найбільша країна світу за чисельністю населення: з середини XX століття воно зросло більш ніж удвічі: з 544 млн до 1,37 млрд до 2015 року. За оцінками ООН, в подальшому тенденція продовжиться (один з факторів ─ зняття давнього обмеження, яке дозволяло заводити тільки одну дитину на сім’ю), і до 2020 року кількість китайців досягне 1,42 млрд осіб.

    КИТАЙСЬКІ АПЕТИТИ

    До 1982 року середній громадянин КНР споживав 13 кг м’яса на рік. Зараз же, за підрахунками аналітиків, один китаєць з’їдає 63 кг м’яса за рік (28% від світового споживання), а в 2030 році ця цифра може досягти 93 кг.

    Найпопулярніший сорт м’яса в країні ─ свинина: на Китай припадає 52% її світового споживання. Тільки в минулому році в КНР спожили близько 57 млн тонн свинячого м’яса, що у 2,5 рази більше, ніж у всіх країнах ЄС.

    За споживанням баранини в 2015 році КНР посіла друге місце (близько 6,7 млн тонн), поступившись лише Бразилії. А курятина займає перше місце, хоча птахівництво в Китаї розпочало свою експансію близько 20 років тому. У 2016 році споживання птиці в Китаї, за прогнозами, перевищить 13 млн тонн.

    Що стосується яловичини, то її країна споживає близько 6 млн тонн. Ще в другій половині ХХ століття яловичина вважалася делікатесом і була доступна тільки вищим верствам населення. А її виробництво і споживання різко стартували вгору на початку 1990-х.

    На даний момент виробництво яловичини в Китаї розвивається не так стрімко, як виробництво інших видів м’яса ─ зокрема, через його високу вартість і необхідність виділення великих територій під пасовища. За кілька останніх років споживання яловичини збільшилося, в той час як виробництво залишається на колишньому рівні. Це призвело до значного збільшення імпорту яловичини (з 99 000 тонн в 2012-му до 500 000 тонн в 2015-му). Та й в цілому імпорт м’ясних продуктів Китаєм зростає в середньому на 17% в рік, починаючи з 2000-го.

    Зростання споживання продовольства в Китаї головним чином формується під впливом зростання доходів і зміни способу життя молодих людей: ця група населення в найближчі п’ять років складе 35% від загального обсягу споживачів у КНР. Перевага імпортних продуктів для китайця ─ ознака високого доходу і статусності.

    Крім того, пристрасть до імпорту підігрівається серією скандалів, пов’язаних з продуктами китайського виробництва. Наприклад, історією 2008 року, коли з’ясувалося, що місцеві виробники додавали в молоко меламін, який при великих дозах може негативно позначитися на здоров’ї і навіть привести до загибелі. При цьому серед жителів КНР досить поширені побоювання, пов’язані з генно-модифікованими продуктами.

    УКРАЇНСЬКІ ВИГОДИ

    Прагнення китайців до вживання здорової їжі, імідж України як аграрної країни і курс на виробництво якісних продуктів харчування можуть, при адекватній підтримці держави, сприяти просуванню української продукції на китайському ринку.

    Найрозвиненішим в українському тваринництві є птахівничий сектор. Виробництво м’яса птиці щороку збільшується, і в 2015 році досягло позначки в 980 000 тон. Незважаючи на очікуване зниження виробництва пшениці, кукурудзи й основних джерел кормів для курей, в 2016 році прогнозується збереження позитивного тренду.

    В умовах високої інфляції і падіння реальних доходів українців споживання м’яса птиці зростає за рахунок відмови від дорожчих яловичини і свинини. Виробництво свинини в 2015 році скоротилося на 7,4% порівняно з 2014-м, склавши 750 000 тонн. Виробництво яловичини в Україні сильно залежить від молочної галузі. Скорочення виробництва молока спричиняє зменшення виробництва яловичини (на 2,8% в 2015 році). У 2016-му очікується збереження даної тенденції, яка також підживлюється слабким попитом на яловичину всередині країни і забороною на експорт у Росію. У зв’язку з цим ще більш актуальним стає співпраця в цій сфері з Китаєм.

    На даному етапі українським виробникам варто задуматися над поставками в Китай готової м’ясної продукції. Для того, щоб китайський споживач зміг дізнатися про українські продукти харчування, спробувати їх і купити, дієвим механізмом можуть стати так звані шоу-руми. Нещодавно в м. Шеньчжень було відкрито Міжнародний центр імпортних продуктів харчування. Майданчик є трампліном для вітчизняних товаровиробників з виведення продукції на китайський ринок, що в свою чергу загалом сприятиме розвитку АПК за рахунок розширення ринку збуту і зовнішньої торгівлі.

    НОВА РЕАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ

    Разом з тим, ринок Китаю традиційно вважається непростим для виходу на нього постачальників з інших країн. Перша складність полягає у високому рівні конкуренції. Учасники китайського ринку ─ як приватні, так і державні компанії ─ це гіганти світового рівня. Досить сказати, що потужності найбільшого підприємства досягають 1,1 млн тонн свинини на рік. Основний постачальник продовольства в Китай ─ США. Частка Сполучених Штатів у харчовій продукції, яку закуповує КНР, в 2014-2015 роках становила близько 24%, в грошовому вираженні це близько $26 млрд. Серед інших великих постачальників ─ Бразилія, Австралія, Канада, Нова Зеландія і Аргентина.

    Ще один важливий нюанс, на який вітчизняні бізнесмени не звертають належної уваги, ─ особливості ведення бізнесу в КНР. Китай ─ не Швеція і не Німеччина, де багато питань можна залагодити шляхом електронного листування. Тут же потрібно затратити чимало часу для налагодження особистих відносин ─ цього вимагає специфіка культури, східний менталітет.

    Словом, потрібно вчитися спілкуватися з китайцями. Практика міжнародного бізнесу свідчить про те, що на вибудовування бізнесу з китайцями в силу їх специфіки можуть піти роки. У вітчизняних бізнесменів немає ні часу, ні вільних ресурсів на вибудовування культури ділових відносин, як і на відкриття своїх представництв у Пекіні. Однак при бажанні завоювати перспективний китайський ринок українським підприємцям, можливо, доведеться докорінно переглянути деякі свої звички і алгоритми взаємодії із закордонними партнерами.

    Без сумніву, ринок Китаю для вітчизняних виробників є абсолютно пріоритетним, з огляду на його обсяг і потенціал зростання. На даний момент більшість економічно розвинених держав докладає величезних зусиль, в тому числі й на найвищому політичному рівні, щоб домогтися розширення поставок м’яса в КНР. Адже вони для кожної країни є показником високого рівня розвитку всього сільського господарства, підвищуючи роль і місце будь-якої держави в забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. Крім цього, експорт покращує внутрішні продовольчі баланси і надає аграріям додаткову прибутковість, підтримуючи фінансову стійкість як окремих галузей, так і всього агропромислового комплексу.

    “Forbes.ua”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *