ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Дональд Трамп, схоже, починає розуміти, що програє вибори в листопаді. Останні опитування громадської думки показують відставання від Джо Байдена на 10–14%. Багато «червоних» штатів на очах змінюють забарвлення. За свідченням наближених до Трампа політичних консультантів, у вузькому колі він уже заговорив про можливу поразку. Причин цього кілька, і, безперечно, серед основних — пандемія коронавірусу з її катастрофічними наслідками для США та масштабні протести проти расизму, що ніяк не вщухають, навіть попри безпрецедентні заходи з нормалізації ситуації. Певна річ, попереду ще чотири місяці напруженої боротьби, але провал недавньої спроби організувати масштабний мітинг на підтримку Трампа в місті Талса традиційно республіканського штату Оклахома — кепська ознака.

На американських виборах у центрі уваги традиційно перебувають питання внутрішньої політики. Однак нинішня кампанія поки що більше схожа на виняток, а не на правило. У центрі дискусій опинився Китай, і насамперед тому, що пандемія — родом з Уханя. У ситуації, коли США — серед світових лідерів за кількістю тих, хто заразився й помер, необхідно знайти винного, і він очевидний.

Ще у квітні аналітики Республіканської партії розробили «Велику Книгу Корони» — стратегічний документ реагування на пандемію. У ньому й було визначено: не захищати дії Трампа у зв’язку з коронавірусом, натомість атакувати Китай. Не в останню чергу, причинами такої позиції стали, практично, повне мовчання демократів із приводу пандемії (вони ніби дали можливість чинній адміністрації зробити всі можливі помилки) та досить агресивна реакція Пекіна на будь-які обвинувачення на свою адресу, що дозволяє викликати опонента на емоційні дії.

Як далеко зайшла ця історія, стає зрозуміло, коли звернути увагу на висловлювання Пітера Наварро минулого тижня. Радник Білого дому з питань торгової політики спочатку заявив, що Вашингтон «розриває» торгові відносини з Пекіном, а потім прямо обвинуватив Китай у тому, що той дозволив вірусу поширитися світом у вигляді економічної зброї, аби завдати значних збитків ключовим економікам. Усе зайшло так далеко, що особисто Трамп мав спростовувати слова свого радника, а голова Національної економічної ради Ларрі Кудлоу заявив, що торгова угода з Китаєм не тільки залишається актуальною, а навіть привела до позитивної динаміки з боку Китаю за окремими позиціями. На жаль, заяви Наварро вже встигли завдати шкоди фондовій біржі та навіть викликати девальвацію деяких регіональних валют, наприклад австралійського долара. Колишній голова Morgan Stanley Asia, а нині дослідник Єльського університету Стівен Роуч, прокоментував це так: «Ніколи не слухайте, що каже Пітер Наварро. Серед усіх спікерів адміністрації з питань політики США або економічних відносин із Китаєм його слова викликають найбільші сумніви». І справді, у відповідь на уточнююче запитання журналістів із приводу «навмисного» поширення Китаєм коронавірусу Наварро пізніше заявив, що не мав на увазі «свідомий акт», а просто відзначив, що «Пекін вдало скористався ситуацією». Чи треба казати, яку реакцію такі слова викликають у КНР.

Насправді торгові відносини між країнами тривають, навіть попри критику з боку США з питань Гонконгу, прав уйгурів та практики видачі зв’язаних кредитів державними банками і компаніями КНР; посилення тиску на Huawei і ZTE; різке нарощування присутності військово-морських сил США в регіоні. Китай навіть заявив про «безпрецедентне» зростання можливості зіткнень ВМС двох країн «випадково або помилково». Для порівняння: за вісім років президентства Барака Обами ВМС США провели тільки четверо навчань у рамках «свободи навігації» в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (переважно — в Південнокитайському морі), а за чотири роки Трампа — вже 22. У публікаціях, інтерв’ю та публічних заявах із боку офіційного Вашингтона, кількість яких значно зросла в останні місяці, звучить приблизно однаковий набір обвинувачень на адресу КНР, що свідчить про скоординовану кампанію. І вона, швидше за все, була б ще жорсткішою, та виникла одна трохи дивна обставина.

Позиції демократів і республіканців із приводу КНР збігаються, практично, повністю. Дві третини американців вважають Китай загрозою, і на Капітолійському пагорбі з цього приводу, практично, повний консенсус, що, безперечно, обмежує можливості республіканців очолити боротьбу з «автократичним режимом КНР». Як демократи, так і республіканці подають законопроєкти щодо різних аспектів стримування Китаю, хоча насправді торгово-економічне співробітництво не припиняється. Ось, буквально, днями стало відомо, що провідні американські авіакомпанії продали підрозділові Банку Китаю BOC Aviataion десятки своїх суперсучасних «Боїнгів», після чого взяли їх у тієї ж компанії в лізинг. При цьому Вашингтон заблокував вихід на американський ринок найбільшого у світі оператора мобільному зв’язку China Mobile, заборонив закуповувати китайські дрони для урядових потреб і навіть ускладнив використання в американських електромережах трансформаторів, виготовлених у КНР. Особливо болючим для КНР стало рішення про заборону будь-якому виробникові чипів у світі, який використовує американське обладнання, продавати ці чипи в КНР. Певна річ, Пекін негайно виступив із заявою, що США порушують «самі основи ринкової економіки, які ті ж таки США обстоюють по всьому світу». Китай готує заходи у відповідь, і вони, на думку аналітиків ринку, можуть завдати серйозної шкоди саме американським компаніям, які присутні на ринках Азії й використовують поставки китайських комплектуючих. Цілий ряд провідних американських економістів висловили серйозні сумніви з приводу реалістичності виконання погроз адміністрації США про перебудову логістичних ланцюжків для різкого зменшення залежності американської економіки від КНР.

Серед аргументів на користь конструктивного підходу до проблеми привертають до себе увагу такі цифри. Китай — другий після Японії тримач цінних паперів Міністерства фінансів США на суму понад трильйон доларів. І найбільший торговий партнер із обсягом торгівлі в 660 мільярдів. Наявні дані свідчать, що КНР досить успішно виходить із економічної кризи, і цілком можливо, що цього року стане чи не єдиною країною з позитивною динамікою зростання ВВП, — такий прогноз аналітиків Morgan Stanlеy. При цьому уряд КНР витратив лише 900 млрд дол. на підтримку економіки (6,5% ВВП), тоді як Німеччина — 34%, Японія — 20,5, США — 11,1%. У Китаї тривають активні випробування вакцини проти коронавірусу (на військових), і Сі Цзіньпін уже пообіцяв щедро поділитися цією вакциною з іншими державами.

У контексті крайньої нестійкості американо-китайського діалогу постає питання, яке перебуває в самому центрі нинішньої геополітики. У Вашингтоні, та й у ЄС, обвинувачують КНР у багатьох гріхах, — це і зв’язані кредити, і утиски уйгурів, і розширення присутності на островах та атолах Південнокитайського моря, і погрози на адресу Гонконгу й Тайваню. Але якщо уявити, що всі ці проблеми вирішено, — хіба політика Заходу стосовно Китаю зміниться? КНР перестане бути викликом і конкурентом? Очевидно, що ні.

Навіть за песимістичними прогнозами, Китай до 2025 року перевершить США не тільки за рівнем ВВП, а й, цілком можливо, на низці напрямів, які створюють технологічну перевагу в економіці майбутнього. Саме в цьому й полягає справжня причина спроб заблокувати присутність китайських компаній на ринку США і, наскільки вдасться, завадити просуванню КНР на ринку ЄС. США і КНР зійшлися в конкуренції за лідерство в новому економічному устрої. І ця гонка буде не менш жорсткою, ніж боротьба ідеологій у давні добрі часи протистояння США—СРСР.

Однак агресивна риторика на тлі безперервної активної торгівлі цілком може поставити в глухий кут європейських партнерів США, що й показав 22-й віртуальний саміт ЄС—КНР, який відбувся минулого тижня. По суті, було констатовано відсутність прогресу з усіх питань з часу попереднього саміту, що є, швидше, негативним, ніж очікуваним результатом для партнерів, торгівля між якими перевищує 1 млрд євро на день.

Політичні аналітики вважають, що ближче до листопада антикитайська риторика команди Трампа зміниться на жорстку критику на адресу Байдена, у якого, на жаль, є в шафі свої скелети в контексті ставлення до афроамериканців, і, крім того, він — реальний вашингтонський довгожитель, який дозволяє звалити на нього безліч проблем «болота», яке обіцяв «осушити» Трамп. Штаб чинного президента вже найняв кількох радників і політтехнологів, які формують антибайденівський «пакет» із акцентом на внутрішній політиці.

Безумовно, основні баталії ще попереду. Жаль тільки, що відбуваються вони переважно у світі абсурду.

Автор Сергій Корсунський, Директор Дипломатичної академії імені Генадія Удовенка при МЗС України, Надзвичайний та Повноважний Посол України.