ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Китай купує Німеччину

2016-12-27

Число поглинань німецьких фірм Китаєм досягло нового максимуму. За даними консалтингової компанії Ernst & Young, за станом на 31 жовтня 2016 року інвестори з материкового Китаю і Гонконгу придбали 58 німецьких компаній, тобто на 19 більше, ніж за весь 2015 рік.

І таке враження, що це не все. Китайські бізнесмени витратили на ці покупки рекордні 11,6 млрд євро. Це в 20 з гаком разів більше, ніж в минулому році, і більше, ніж за всі попередні роки, разом узяті.

Активність китайських компаній в Німеччині в цьому році б’є всі рекорди. Вона настільки велика, що турбує Берлін.

Найгучнішими угодами були придбання виробника промислових роботів Kuka з Аугсбурга (4,6 млрд євро), виробника машин KraussMaffei з Мюнхена (1 млрд євро) і виробника агрегатів для спалювання відходів EEW з Геппінген.

Багатьох на Заході турбує те, що західні технології можуть бути використані Китаєм у військових цілях. У Німеччині також обурюються тим, що процес придбання компаній китайським бізнесом носить односторонній характер – китайські компанії купують уподобані німецькі фірми, а на шляху німецьких компаній, які зібралися придбати китайські фірми, виникає безліч перешкод.

«В останні роки придбання китайських інвесторів неухильно ростуть, – розповів Spiegel начальник відділу поглинань і злиттів Deutsche Bundesbank Кай Лакс.- У Китаї ж поглинань китайських компаній німецькими лічені одиниці. Ситуація склалася явно асиметрична».

У минулому році китайська влада в корені переглянули політику щодо придбання закордонним бізнесом активів в КНР. Наприклад, пише Spiegel, визначені 38 районів і економічних зон, де такі угоди заборонені в принципі. На більшій частині території Піднебесної дозволяється лише створення спільних підприємств, тобто компаній з обов’язковою участю китайської сторони.

Є ще один нюанс. Німецькі компанії, які торгують з Піднебесною, часто змушені розкривати свої технології. Як неважко здогадатися, після цього їх продукція нерідко копіюється і видається і продається вже як китайська.

Цієї осені терпіння Берліна, схоже, остаточно лопнуло. Після того, як німецькі регулятори 21 жовтня заборонили китайському інвестфонду Fujian Grand Chip Investment Fund LP купувати за 670 млн євро німецького виробника мікрочіпів Aixtron SE, вибухнув скандал. Пікантність ситуації ще й у тому, що 8 вересня ті ж регулятори угоду схвалили. Пекін зажадав роз’яснень. Виявилося, що угода розірвана через існування потенційної загрози національній безпеці ФРН. Як повідомила восени щоденна газета Handelsblatt, рішення про відкликання дозволу на продаж було прийнято міністерством економіки ФРН після того, як американські спецслужби попередили Берлін, що продукція Aixtron може бути використана у військових цілях.

Аналітики вважають, що китайців більше цікавить навіть не продукція, а науково-дослідні можливості Aixtron в області напівпровідників, які можна використовувати не тільки в цивільній, а й у військовій галузі.

Ангела Меркель, як зазвичай, промовчала, коли спалахнув скандал через відкликання дозволу на покупку Aixtron. Позицію федерального канцлера озвучив її прес-секретар Штефан Зейберт, який теж наголосив на необхідності дотримання справедливості та підтримки конкуренції в «міжнародному контексті».

«У цьому питанні головне – взаємність, – упевнений Зейберт.- Німеччина повинна бути ефективно захищена проти несправедливої ​​конкуренції».

До радикальних заходів уряд ФРН вдався після того, як спроба зробити те ж саме більш м’яко і дипломатично провалилася. Мова йде про покупку китайською компанією Midea Group of China німецької фірми Kuka. Берлін хотів, щоб провідного виробника роботів купила якщо не німецька, то хоча б європейська фірма. Однак заклики канцлера Меркель так і залишилися не почутими в Європі, і в серпні власниками Kuka стали китайці.

До слова, міністерство економіки Німеччини, очолюване віце-канцлером і головою Соціал-демократичної партії Зігмаром Габріелем, вже відправило в Єврокомісію пропозиції, які розширять можливості урядів членів ЄС блокувати операції з придбання неєвропейськими фірмами активів в стратегічно важливих галузях промисловості.

«В Європі відсутнє стратегічне мислення з іноземних інвестицій, – вважає член Європарламенту Маркус Фербер.- Якщо угода має сенс з точки зору економіки, то вона буде схвалена і дозволена. Це не правильно…”

«Эксперт»