Китай продовжує приміряти роль миротворця. На наступному тижні лідер КНР Сі Цзіньпін може відвідати РФ для зустрічі з Володимиром Путіним, а після цього можлива онлайн-розмова з Володимиром Зеленським. Агентство УНІАН запитало в експертів, чого варто чекати від вояжу Сі, чи зможе Москва домовитись з Пекіном про постачання зброї, та які ризики несе загострення стосунків між Китаєм та США
Повномасштабна агресія Росії проти України змусила увесь світ визначатися, на чиєму боці воліє бути та чи інша країна. Китай у цій ситуації волів зайняти позицію “проросійського нейтралітету”: не засудив розв’язану проти України війну, називаючи російську агресію “кризою”, та продовжив торгувати з РФ. Можливо, як про це говорили рік тому деякі експерти, це було пов’язано з обіцянками Москви “взяти Київ за три дні”. Мовляв, перемога росіян в Україні буде швидка та “безболісна”, у Кремля є якийсь план щодо подальших дій, тому російським партнерам в КНР немає про що хвилюватись.
Однак відсутність перемог, затягування війни на довгий строк, санкційний зашморг для РФ, який зачіпає й її торгових партнерів, призвели до зміни риторики. Так, напередодні роковин початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Китай презентував своє бачення “мирного плану”.
І хоча в цьому позиційному документі повно недоліків (в тому числі з точки зору того, що без бажання обох сторін домовлятися, китайське бачення “миру” лишається лише баченням), в ньому прописані й цікаві речі, наприклад, щодо забезпечення безпеки атомних електростанцій (пас конкретно Росії, яка “тримає в заручниках” ЗАЕС), або щодо незастосування ядерної зброї (теж питання до РФ, адже Україна ядерної зброї не має).
“Запахло переговорами”
На думку політолога Ігоря Рейтеровича, саме цей план стане центральною темою “європейського вояжу” Сі (візит до Москви є скоріше формальним підкресленням його статусу після переобрання президентом на третій строк).
“Скоріше за все, в Москві лунатимуть загальні заяви про нову систему міжнародних відносин, глобальну безпеку спільне протистояння західному світу, — вважає Рейтерович. – Теми військово-технічної допомоги РФ не підійматимуться. Лунатимуть заяви щодо “мирного плану”. Та якби реально хотіли його реалізувати, спочатку зв’язалися б з президентом України”.
За його словами, Сі Цзіньпін зможе претендувати на роль посередника лише за умови, якщо під час візиту до РФ заявить про необхідність дотримання міжнародно визнаних кордонів України.
“Але, скоріш за все, Китай і далі буде дотримуватись позиції “ми за перемовини, але не говоримо, на яких умовах”, – вважає він.
Політолог Максим Розумний зауважує, що “в повітрі запахло переговорами”: “Що доброго у цьому для нас? Схоже, “російська проблема” опинилася на першому місці в глобальному порядку денному. І світові гравці будуть намагатися її вирішити у найближчій перспективі… А погано для нас те, що це вирішення буде зовсім не таким, як нам уявлялося: ніяких руїн Кремля, розпаду імперії тощо. Ставка робиться на “зміну курсу” – з Путіним (китайська версія) чи без (американська версія)”.
Втім, за словами голови правління Української асоціації китаєзнавців Віти Голод, Україні все одно є, про що говорити з КНР.
“Звісно, Сі знову спробує закликати нас до миру, або до паузи у військових діях. Тобто озвучить ті ж позиції “мирного плану”. Проте, наприклад, з першою частиною пропозицій про незастосування ядерної зброї та військовополонених нам можна працювати й залучаючи китайських представників у цих питаннях. Також в документі йдеться про сприяння експорту. Тому очікую, що можлива участь КНР у гарантії програми Grain from Ukraine”, — розповідає Голод.
Експертка звертає увагу, що Китай вже заявив про виділення 200 тисяч євро на підтримку атомних об’єктів МАГАТЕ в Україні. А це вказує на те, що КНР в деяких чутливих питаннях намагатиметься зіграти “конструктивну роль”.
Зважаючи, що раніше китайський лідер відмовлявся від зустрічей з президентом України і вони не спілкувалися навіть телефоном, а також беручи до уваги, що “мирний план” від КНР може бути “інфраструктурою для чогось”, розмова Зеленського з Сі Цзіньпінем може стати покращенням дипломатичних стосунків двох країн.
“Діалог між країнами потрібно покращувати. Раніше РФ зробила більше кроків на зустріч КНР і тепер китайське інформаційне поле пронизано російською пропагандою. Що зробили ми? Війна триває рік, але в нас навіть немає посла України в КНР. Немає представництва жодної держагенції… Чи були від нас взагалі якісь привітання Сі Цзіньпіна з його переобранням на третій термін? Цим не можна нехтувати”, — вважає Віта Голод.
В такому діалозі зацікавлені й США. За словами радника американського президента з національної безпеки Джейкоба Саллівана, Вашингтон публічно та приватно заохочував Сі поговорити із Зеленським, щоб почути “не лише російську точку зору” на війну.
В Білому домі висловлюють сподівання, що контакт відбудеться (адже наразі офіційного підтвердження немає) і така розмова прояснить Китаю усі нюанси щодо розв’язаної Росією війни проти України, щоб утримати китайську сторону від надання воєнної допомоги Росії.
Свої інтереси
Такий ризик, на жаль, відкидати не можна. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вже не одноразово говорив про наявні ознаки підготовки Китаю до передачі зброї РФ. Крім того, в останні місяці Китай різко посилив антизахідну риторику, називаючи Росію своїм “головним стратегічним партнером”.
Ба більше, на початку березня в МЗС КНР відкрито звинуватили США у провокуванні війни РФ з Україною та подвійних стандартів щодо відносин з Китаєм. Мовляв, США не можуть закликати Китай не передавати зброю Росії, поки самі продовжують продавати зброю Тайваню.
“Однією з інтерпретацій таких заяв може бути, що Китай погрожує США: якщо ви не припините накачувати Тайвань зброєю, ми тоді також зможемо щось зробити на допомогу Росії. Тобто, це тиск на американців. Також це може бути легалізацією поставок росіянам. Вони говорять: от, ви постачаєте Тайваню, чому тоді ми не можемо постачати Росії?”, — зазначає керівник азійської секції New Geopolitics Research Network Юрій Пойта.
Обговорюючи ймовірність нападу Китаю на Тайвань, американські ЗМІ приходять до висновку, що, по-перше, США необхідно балансувати, щоб не провокувати Пекін на напад на острів. А, по-друге, американці вважають, що невдачі РФ в Україні можуть посилити сумніви КНР щодо такого нападу.
Втім, за словами експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу “Українського інституту майбутнього” Іллі Куси, фінальне рішення ще не прийнято.
“Китай розуміє, що це наразі ризиковано й призведе до санкцій. Це рішення можуть прийняти, якщо вирішать, що це є найбільш ефективним способом глобально вдарити по США”, — вважає він.
За словами політолога-міжнародника Максима Ялі, доказів того, що КНР почав постачати зброю РФ, немає.
“Як немає ніякої логіки починати такі поставки… Китай прагматичний і оцінює ризики, розуміє наслідки. Якщо зважувати без якихось особистих факторів, то починати допомагати Кремлю – невигідно. США вже натякнули санкціями. А закриття ринків для Китаю – гірше, ніж здобутки від поставок Росії та російського ринку”, – вважає він.
Голова правління Української асоціації китаєзнавців Віта Голод додає, що Китаю не потрібно ставати країною-ізгоєм, адже в такому випадку КНР власноруч знищить свій імідж миротворця.
“Мирний план” — одна з причин, чому постачання летальної зброї не буде. Інакше він втратить сенс. Китай оголосив себе мирною країною, він вибудовує свій імідж, намагаючись посадити всіх за стіл перемовин. КНР не хоче ставати другим Іраном. Поки міжнародна спільнота запрошує КНР на усі події, Китай у грі”, — говорить вона.
Загалом, за словами експертки, наразі КНР намагається контролювати не передачу РФ допомоги навіть китайськими компаніями: “Китай боїться санкцій, але не може контролювати весь ринок. Ризики збільшуються, бо Китай зараз фактично “під лупою”. Проте маленькі компанії допомагають РФ електронікою, супутниковими знімками. Є китайські компанії, які поставляли компоненти Ірану для виробництва “Шахедів”. Релігія китайського бізнесмена — шукати, за що купити рис. Тобто китайські компанії шукатимуть зиск, але не факт, що це – з відома влади КНР. Великі державні корпорації КНР у відповідь на російські заявки щодо мережевого обладнання відмовляють”, — додала експертка.
Нова роль
Таким чином, Китай наразі планує “грати в довгу”. Його ціль – реалізація власних глобальних амбіцій. І в цьому контексті КНР не на руку війна у Європі. Адже вона руйнує ланцюги поставок та шкодить його економіці.
Проте не варто забувати, що своє місце у світі КНР вибудовує на одночасній співпраці та протистоянні з Заходом.
“Пов’язування Китаєм військової допомоги нам і Тайваню – тільки верхівка айсберга. На наших очах і доволі швидко відбуватиметься розмежування “Заходу” та “Сходу”, а Євразії – на “Європу” та “Азію”. Китай відчув момент, коли суперництво з США стає визначальною рисою світу”, — вважає екс-міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Дипломат наголошує, що тепер все у світі буде розглядатися через призму суперництва США та Китаю. Зокрема, мова йде про вплив і здатність Китаю проштовхнути свою концепцію безпеки. “Мирний план” для України в цьому контексті – лише одна зі складових. Ще один фрагмент цього “пазлу” – спроба Китаю примирити Саудівську Аравію та Іран.
“Минулої п’ятниці Саудівська Аравія та Іран заявили про поновлення відносин. Зверніть увагу, де це відбулося – в Пекіні. Китай показав, що може “примирити” недемократичні, авторитарні країни. Стабільність в Перській затоці важлива для КНР, адже це про нафту. Але також це – про нову роль Китаю у світі”, — додає Клімкін.
З ним погоджується український дипломат Костянтин Єлісєєв, який звертає увагу, що паралельно “мирним планом” по Україні, Сі Цзіньпін оприлюднив і документ “Глобальної безпекової ініціативи”: “Це утвердження Китаю у світі у новій якості. Замахнувшись на лідерство у питанні України, Пекін прагне проштовхнути свою концепцію глобальної безпеки, вбачаючи в українському кейсі своєрідний трамплін. Використати потенціал Китаю в інтересах України – завдання не тривіальне, але цілком можливе за умов системного підходу на засадах єдності дій Києва. Водночас серйозність затіяної Китаєм гри вимагає також активного діалогу і координації із Заходом”.
На Заході це, схоже, чудово розуміють. Президент США Джо Байден розраховує переговорити з лідером КНР “найближчим часом” – телефонна розмова має пройти після оприлюднення подробиць великої угоди США щодо підводних човнів з Великою Британією та Австралією, спрямованої на протидію Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Напишіть відгук