Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Давід Ель, оглядач DW, розмірковує стосовно наслідків пом’якшення політики «нульового» ковіду в Китаї

Лідер КНР Сі Цзіньпін майже три роки виступав за особливо жорстку стратегію боротьби з COVID-19. Зараз, після масових протестів, цей курс у Китаї скоригували.

Як саме зміниться політика Китаю щодо COVID-19?

У середу, 7 грудня, після найбільшої за останні десятиліття хвилі протестів Китай оголосив про десять пом’якшувальних заходів у боротьбі з поширенням коронавірусу, що фактично означає відмову від передньої політики нульової толерантності до COVID. План з десяти пунктів передбачає послаблення локдаунів, карантинів, обов’язкового тестування та подорожей країною для 1,4 мільярда китайців. Інфіковані коронавірусом особи без або з легкими симптомами зараження коронавірусом зможуть перебувати в ізоляції удома. Через тиждень їм необхідно буде мати два негативних ПЛР-тести, аби отримати можливість вільно пересуватися. Контактні особи повинні будуть п’ять днів перебувати в ізоляції удома, а потім, після тестування, зможуть знову виходити на вулицю.

У столиці Китаю Пекіні дійсний квиток знову став єдиним документом, необхідним для проїзду в громадському транспорті – негативний тест на коронавірус, зроблений менше 48 годин тому, більше не є обов’язковим. Таке послаблення стосується деяких найбільших міст Китаю, у тому числі фінансового мегаполіса Шанхая. До більшості громадських місць у Китаї тепер знову можна потрапити без тесту.

Ще у середині листопада Національна комісія з охорони здоров’я КНР опублікувала список з 12 пунктів з переліком змін у боротьбі з пандемією COVID-19. Серед іншого ішлося про зміцнення центрів охорони здоров’я та сприяння кампаніям з вакцинації, особливо для людей похилого віку.

Також було встановлено умови для органів місцевого самоврядування перед призначенням ними масового ПЛР-тестування своїх громадян. Люди, які в’їжджають до Китаю, повинні будуть зробити лише один – замість двох – тест на коронавірус перед вильотом і перебувати в центральному карантинному пункті п’ять днів замість семи.

Замість того, щоб силовими методами зводити кількість заражень до нуля, Китай, як і решта світу, намагатиметься жити з вірусом.

Що послаблення означають для економіки Китаю?

Ще у квітні економісти попереджали про різке падіння економічних показників Китаю: тоді у суворому локдауні перебував Шанхай – мегаполіс з населенням у 26 мільйонів людей, у якому розташований найбільший у світі контейнерний порт і який робить значний внесок у валовий внутрішній продукт КНР.

Тим часом Міжнародний валютний фонд прогнозує економічне зростання Китаю на рівні 3,2 відсотка в поточному році та 4,4 відсотка наступного року. Однак кілька днів тому глава МВФ Крісталіна Георгієва попередила, що цей прогноз, можливо, доведеться переглянути у бік зменшення через COVID-19.

Тож інвестори зараз оптимістично реагують на запровадження менш жорсткої коронавірусної політики Пекіна. На початку тижня юань піднявся до максимального значення щодо долара США з середини вересня. Окремі повідомлення також вписуються у загальну картину: наприклад, технологічна компанія Foxconn, яка, серед іншого, виробляє айфони Apple, має намір найняти нових працівників і відновити виробництво на повну потужність вже за декілька тижнів.

Чому Китай так довго тримався за свою політику “нульового COVID”?

Китай впорався з пандемією COVID-19 зовсім інакше, ніж більша частина світу: коли приблизно на рубежі 2019-2020 років вже не приховували, що в мегаполісі Ухань поширюється нове загадкове інфекційне захворювання, уряд зробив ставку на ізоляцію інфікованих і жорсткі локдауни задля зупинки поширення вірусу. Заходи були успішними – піку хвилі було досягнуто тоді, коли багатьох країн COVID-19 ще навіть не досяг: 13 лютого 2020 року зафіксували 252 смерті від коронавірусу, що є найвищим добовим показником для Китаю на сьогоднішній день.

Трохи пізніше, коли кількість хворих злетіла до неймовірного рівня, особливо в США та Європі, у Китаї майже не було зареєстровано нових випадків інфікування, і спалах незабаром визнали таким, що минув. Щоб запобігти занесенню вірусу ззовні, Пекін призупинив міжнародні авіасполучення і практично унеможливив в’їзд до країни. Китайська економіка постачала світові украй необхідні засоби захисту – на цій фазі пандемії виглядало так, що політика нульового рівня захворюваності на COVID-19 надасть Китаю ще більшу міжнародну перевагу. Керівництво комуністичної партії тішилося успіхом цієї стратегії.

Утім, успіх мав тимчасовий характер: через низьку загрозу у Китаї було зроблено менше бустерних щеплень, а розроблені там вакцини експерти оцінили як менш ефективні, ніж вироблені західними країнами. Коли з кінця 2021 року у світі поширився набагато більш заразний варіант коронавірусу омікрон, він не зупинився на кордонах Китаю. З кожним окремим спалахом протягом місяців боролися дедалі суворішими заходами ізоляції та тестування. Неодноразово від цього страждали великі виробництва, що помітно позначилося на економіці Китаю. Однак керівництво Китаю на чолі з Сі Цзіньпінем не визнавало, що його політика “нульового COVID” зайшла у глухий кут.

Кілька днів тому віцепрем’єрка КНР Сунь Чуньлань стала першою представницею керівництва Китаю, яка публічно заявила про “нову ситуацію” щодо тепер уже менш патогенного характеру вірусу. Китай, за її словами, має відреагувати “послідовною стратегією і гнучкими правилами”.

Сунь Чуньлань зазначила, що дедалі більше людей у країні роблять щеплення. Однак, за даними Національної комісії з питань охорони здоров’я, лише 40 відсотків осіб старше 80 років отримали ревакцинацію до листопада. Нові правила передбачають посилену кампанію вакцинації, що охоплює групи людей у віці від 60 і 70 років. Високий рівень вакцинації, як правило, вважається важливою передумовою для поступового переходу до нормального життя з вірусом.

Фото: Getty Images