Новини / Загальні новини

Китай проголосував “проти” за позовом України до Росії зі звинуваченням у геноциді

2022-03-16

Україна подала 26 лютого до Міжнародного суду ООН позов до РФ щодо інтерпретації, застосування та виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

16 березня у Гаазькому суді відбулося голосування за позовом, поданим українською стороною. Представники Росії та Китаю проголосували “проти”.

Китайська сторона обґрунтувала своє рішення наступним чином:

📌Хоча ми повністю підтримуємо заклик до негайного припинення військових дій в Україні з метою відновлення миру в країні та регіоні, ми вважаємо заходи, зазначені в цій постанові, не пов’язані з правами, які Україна може обґрунтовано вимагати відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

📌 Щобільше, враховуючи складні обставини, що породили конфлікт між Україною та Російською Федерацією, заходи, які вимагаються виключно від Російської Федерації, не сприятимуть вирішенню кризи в Україні.

📌Суд має проявити обережність у задоволенні клопотання, поданого Україною, та уникнути упередженого ставлення до суті справи.

📌Хоча Україна засновує свій позов на Конвенції про геноцид, мета її заяви, очевидно, полягає в тому, щоб домогтися від Суду рішення щодо незаконності визнання Російською Федерацією Луганської та Донецької областей України незалежними республіками та її військової операції в Україні.

📌Твердження України про те, що заява Російської Федерації про геноцид проти України є лише «виправданням незаконної агресії Росії», викликає сумніви, що це справді справа про геноцид. Звісно ж, дії, на які скаржиться Україна, а саме визнання Росією незалежності Луганської та Донецької областей України та військові дії Росії в Україні, не можуть бути безпосередньо розглянуті шляхом тлумачення та застосування положень Конвенції про геноцид, оскільки підняті ними питання стосуються питань визнання та застосування сили у міжнародному праві.

📌 Нинішня ситуація в Україні вимагає всіх зусиль, які сприятимуть мирному вирішенню спору між Україною та Російською Федерацією. Ця Постанова, на жаль, зумовлює суть справи. До того, у контексті збройного конфлікту можна поставити питання, як ці тимчасові заходи можуть бути ефективно здійснені лише однією стороною конфлікту.