ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Китай про кризу в Україні

2022-03-07

Криза між Україною та Росією ставить Китай в особливу ситуацію, оскільки вона прагне уникнути антагонізму із Заходом, відкрито вставши на бік Росії.

Оскільки українська криза загострюється кожного дня, китайській мережі було багато дискусій про те, чи є військовий конфлікт у Європі «хорошим чи поганим для Китаю». Є думка, що Китай є явним переможцем в українській кризі. Що вторгнення Росії до України приносить величезну вигоду Китаю. По-перше, у Сполучених Штатів тепер не буде іншого вибору, як діяти. Усі країни слідкують за поточною ситуацією в Україні. Якщо США нічого не зроблять, окрім як запровадять санкції проти Росії, довіра до них серед союзників буде серйозно підірвана, а система альянсу послабиться, що добре для Китаю. З іншого боку, якщо США чи НАТО будуть втручатися у справи України у військовому відношенні, це диверсифікує ресурси США та поставить під загрозу їхню Індо-Тихоокеанську стратегію, що навіть краще для Китаю.

Насправді якщо США та Росія зіткнуться в Україні, це дасть Китаю ще 5-10 років можливостей для розвитку, після чого Китай стане дещо нестримним. З іншого боку, якщо США і Росія швидко укладуть мир після випробувань один одного, Китай, можливо, захоче скористатися коротким вікном можливостей для досягнення національного возз’єднання з Тайванем. Не кажучи вже про те, що початок української кризи ще більше зміцнить китайсько-російські зв’язки, оскільки через жорсткі економічні санкції Росії не залишиться іншого вибору, як більше покладатися на Китай. По-третє, українська криза означає кінець усіх можливостей для західних держав (німецько-французької континентальної Європи, Росії та англо-американської групи англомовних країн) об’єднатися проти Китаю — найбільше занепокоєння Китаю протягом тривалого часу, яке дещо посилилося у міру того, як останні кілька місяців між США і Росією йшли переговори щодо України. Але з нападом Росії на Україну тепер зрозуміло, що двері інтеграції Росії до Європи повністю зачинені, а відносини між США та Росією повністю віддалилися, а це означає, що спільний фронт США-ЄС-Росія проти Китаю тепер має стати практично неможливим. Таким чином, це стратегічно ставить Китай у більш вигідне становище у трикутнику Китай-США-Росія, надаючи Китаю набагато більше можливостей для маневру та подальшого розвитку, оскільки Європейські фонди надходитимуть до Китаю, як і дешевий природний газ із Росії.

Інша думка досить неоднозначна на тій підставі, що ситуація в Україні дуже нестабільна і невизначена, і що важко передбачити, як вона розвиватиметься в майбутньому, і якою мірою Китай може бути втягнутий у конфлікт, навіть якщо він залишається не учасником ситуації. У Пекіні добре розуміють, що зростаючий консенсус у західних стратегічних колах щодо довгострокового стратегічного виклику з боку Китаю навряд чи вщухне миттєво через нинішню кризу в Європі, а також на Заході вибудовується аргумент, що агресивні дії Росії в Україні частково через мовчазну підтримку або підтримку з боку Китаю. Тому китайські аналітики виступають за максимальну пильність того, що розуміється під тенденцією різних сторін, «які прагнуть перекласти свої претензії» на Китай, спрямовані на погіршення відносин між Китаєм та ЄС, Китаєм та Росією чи Китаєм та США.

Іншою проблемою Китаю у зв’язку з кризою було майбутнє його ініціативи «Один пояс, один шлях», безпека економічних та торговельних шляхів Китаю до Європи, особливо робота поїзда Китай-Європа, на випадок, якщо ворожість у регіоні зберігатиметься досить довго. Не кажучи вже про те, що існують побоювання щодо впливу воєнного конфлікту на світову економіку, відзначеного порушенням світових ланцюжків постачання; споживання світового багатства, знищення продуктивності тощо, що своєю чергою, негативно позначиться на відновленні і безперебійному функціонуванні китайської економіки. Але загалом у Пекіні, схоже, існує широкий консенсус щодо того, що за нинішніх обставин переваги української кризи набагато переважують її недоліки з погляду національних інтересів Китаю.

Як передісторія вищезгаданої дискусії важливо відзначити, що в міру того, як українська криза тривала з листопада 2021 року, китайсько-російські взаємодії помітно прискорилися. Після перших в історії спільних військово-морських навчань Китаю та Росії у західній частині Тихого океану у жовтні 2021 року голова КНР Сі Цзіньпін та президент Росії Володимир Путін провели відеозустріч 15 грудня 2021 року, другу за рік, під час якої «пообіцяли більше співпрацювати у захисті основних інтересів двох країн та відстоюванні міжнародної справедливості». Перед цим прем’єр-міністр Китаю Лі Кецян та прем’єр-міністр Росії Михайло Мішустін зустрілися віртуально, щоб підготувати ґрунт для глибшої співпраці між двома країнами в таких галузях, як енергетика, сільське господарство та технології. Зустрічі на високому рівні тривали до кінця року, оскільки Китай та Росія прагнули зміцнити інвестиційне співробітництво, оборонне співробітництво та співробітництво в галузі технологій, серед іншого. Сторони також обмінялися вітальними нотами, висловивши задоволення успішним завершенням Року науково-технічних інновацій у 2021 році та запуском програми Року спортивних обмінів у 2022 році, а також підтвердивши присутність Президента Путіна на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор у Пекіні.

На початку цього року, коли Україна вже перетворилася на одну з основних гарячих точок, 27 січня міністр закордонних справ Китаю Ван Ї розмовляв із держсекретарем США Ентоні Блінкеном, де він уперше публічно висловив китайську підтримку «законних інтересів Росії у сфері безпеки». На міжнародному рівні 31 січня Китай разом із Росією проголосували проти проведення, запропонованої США, публічної зустрічі щодо України в РБ ООН. Постійний представник Китаю в ООН Чжан Цзюнь сформулював позицію Китаю з цього питання, яка виступає за виконання Нової Мінської угоди, вироблення «ефективного та сталого механізму європейської безпеки шляхом переговорів», а також беруться до уваги «законні побоювання Росії у сфері безпеки».

В міру подальшої ескалації на російсько-українському кордоні 4 лютого 2022 року відбувся офлайн саміт Сі-Путіна, на якому обидві сторони висловили спільну позицію щодо Тайваню та НАТО серед інших угод. 19 лютого міністр закордонних справ Ван Ї закликав «усі сторони взяти на себе належну відповідальність і докласти зусиль для досягнення миру з українського питання, а не просто нагнітати напруженість, створювати паніку і навіть розігрувати загрозу війни», відповідаючи на питання про українську кризу на 58-й Мюнхенській конференції з безпеки.

Зрештою, коли Росія визнала два регіони, що відкололися на сході України «незалежними та суверенними державами», Ван Ї у своїй телефонній розмові з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, другій з початку року, наголосив, що «Китай продовжуватиме підтримувати контакти з усіма сторонами відповідно до прав та недоліків самого питання». Цього ж дня постійний представник Китаю при ООН Чжан Цзюнь виступив за продовження діалогу та консультацій, а також за пошук «розумних рішень».

Коли в Україні спалахнув повномасштабний військовий конфлікт, голова Сі у телефонній розмові зі своїм російським колегою 25 лютого 2022 року заявив, що «китайська сторона підтримує російську сторону у вирішенні питання шляхом переговорів з українською стороною». 26 лютого Китай утримався при голосуванні разом з Індією та Об’єднаними Арабськими Еміратами за ініційованою США резолюцією Ради Безпеки ООН проти Росії. Того ж дня міністр Ван Ї, інформуючи деяких європейських офіційних осіб, роз’яснив нинішню позицію щодо української кризи, що вона поважає як суверенітет України, так і інтереси Росії у сфері безпеки.

Джерело: orfonline.