Китай – кліматичний герой чи лиходій на викопному паливі?

2023-12-06

Китай є лідером у галузі відновлюваної енергетики, але також продовжує нарощувати свій парк вугільних електростанцій і є найбільшим забруднювачем довкілля у світі.

На початку вересня, коли тайфун “Хайкуй” пронісся над частиною Східної Азії, велетенські 123-метрові лопаті вітрової турбіни несамовито оберталися біля узбережжя китайської провінції Фуцзянь. Вони виробили достатньо електроенергії, щоб забезпечити електроенергією близько 170 тисяч будинків – це найбільша кількість електроенергії, яку коли-небудь виробляла одна турбіна за один день.

Турбіна компанії Goldwind була найбільшою на планеті, коли її запустили в червні, але лише через кілька тижнів її перевершила інша аналогічна гігантська споруда, також побудована в Китаї. В цій країні запущено також й інші масштабні проєкти з відновлюваної енергетики, включаючи одні з найбільших у світі сонячні електростанції.

Але китайські проєкти зеленої енергетики вражають не лише своїми масштабами. За словами Ян Циня, провідного аналітика компанії Refinitiv, що спеціалізується на аналізі даних про фінансові ринки, в КНР в останні кілька років спостерігається величезне зростання потужностей відновлюваної енергетики. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2022 році майже половина нових сонячних, вітрових та гідроенергетичних потужностей у світі була розгорнута в Китаї.

“Енергетичний сектор Китаю розвивається дуже швидко, зростання тут відновлюваних джерел енергії вражає”, – сказав DW Ян Цинь, який також є науковим співробітником Оксфордського інституту енергетичних досліджень.

А втім, попри світове лідерство у відновлюваній енергетиці, Китай водночас є й найбільшим у світі джерелом шкідливих для клімату парникових газів, насамперед через спалювання викопного палива. Близько 81 відсотка його первинної енергії виробляється з вугілля, нафти або газу. Викиди в країні зросли з приблизно 800 мільйонів тонн на рік у 1960 році до 11,5 мільярда у 2021 році.

Так ким врешті-решт є Китай: кліматичним лиходієм чи візіонером? На це питання відповіло видання Deutsche Welle, підготувавши аналітику, якою ми ділимось із читачами на нашій сторінці.

Китай: кліматичний лиходій чи візіонер?

Хоча Китай і продукує зараз більше CO2, ніж будь-яка інша країна світу, але найбільшим в історії джерелом його викидів є США. У цифрах це означає, що США, починаючи від 1850 року, відповідальні за 17 відсотків викидів, які спричинили кліматичну кризу, натомість Китай – за 12 відсотків. Викиди у перерахунку на людину також набагато нижчі в Китаї порівняно зі США – 8,73 проти 14,24 тонни у 2021 році.

Китай при цьому заявляє, що планує масштабне розширення відновлюваної енергетики, щоб замінити нею викопне паливо. Президент США Джо Байден і лідер Китаю Сі Цзіньпін під час зустрічі на полях саміту АТЕС у листопаді підтвердили зобов’язання потроїти потужності відновлюваної енергетики в усьому світі до 2030 року.

Китай вже перевиконав деякі зі своїх цілей у сфері зеленої енергетики. На невикопні джерела енергії, такі як сонячна та вітрова, зараз припадає більше половини загального виробництва електроенергії Китаю – мета, яку раніше влада країни ставила собі на 2025 рік. Згідно зі звітом неурядової організації Global Energy Monitor, що базується в Сан-Франциско, КНР має намір подвоїти свої сонячні та вітрові потужності до 2025 року, виконавши таким чином свою відповідну ціль на п’ять років раніше запланованого терміну.

За здатністю Китаю швидко розбудовувати свою інфраструктуру чистої енергії за такий короткий час стоїть сприятлива державна політика, пояснює Лі Шуо, новий директор “Китайського кліматичного хабу” в аналітичному центрі “Азійський інститут суспільної політики” (Asia Society Policy Institute). На думку Лі, інші країни можуть повчитися на цьому досвіді Китаю.

Наприклад, китайський сектор сонячної енергетики, що стрімко розвивається, виробляє до 80 відсотків усіх сонячних панелей у світі. Це значно знизило їхню вартість у всьому світі й зробило сонячну енергію найдешевшою відновлюваною енергією в багатьох країнах.

“Китай є найбільшим інвестором у виробництво (зеленої енергетики. – Ред.) та постачальником деяких з найважливіших чистих технологій у світі”, – сказав Лі в інтерв’ю DW.

Вугілля все ще на підйомі

Попри таку динаміку розвитку чистої енергетики Лі констатує, що Китай все ще “сильно залежний” від шкідливих для довкілля викопних видів палива, що живлять енергоємну економіку країни. “Ми фактично спалюємо більше половини світового споживання вугілля щороку, – сказав Лі. – Країна може стати кліматичним лідером, здійснивши “чисту” революцію, лише у тому випадку, якщо вона знайде способи позбутися своєї залежності від вугілля”.

Незважаючи на мету досягти піку викидів вуглецю до 2030 року, країна погоджує будівництво десятків нових вугільних електростанцій – у 2022 році та першій половині 2023 року щотижня розпочинали будівництво в середньому двох таких електростанцій. Китайські чиновники й надалі виправдовують збільшення кількості вугільних електростанцій прагненням забезпечити енергетичну безпеку в умовах глобальної енергетичної кризи, адже Китай має великі внутрішні запаси вугілля.

Раніше країна планувала “поступово скорочувати” використання вугілля з 2026 року. Але кілька місяців тому спецпредставник Китаю з питань клімату Се Чженьхуа заявив, що повна відмова від викопного палива буде нереальною, якщо країна хоче підтримувати економічне зростання і забезпечувати резервне енергопостачання, коли не дме вітер і не світить сонце.

Парадоксально, але для здійснення переходу до зеленої енергетики країні потрібне вугілля, каже Лін Боцян, професор Китайського інституту досліджень енергетичної політики при Університеті Сяменю. “Без вугілля відновлювана енергетика просто не може розвиватися швидко, тому що ви не можете забезпечити стабільне енергопостачання, щоб досягти цього (енергетичного переходу. – Ред.)”, – каже він.

Водночас Лін стверджує, що хоча вугільні потужності в Китаї зростають, проте відновлювані джерела енергії зростають швидшими темпами. Так, у першій половині 2023 року було надано дозволів на будівництво нових вугільних електростанцій загальною потужністю 52 гігават, тоді як цього року виробництво лише сонячної електроенергії зросло на 129 гігават.

Але Лі Шуо з “Китайського кліматичного хабу” каже, що вартість спалювання вугілля для довкілля є “величезною”, зазначаючи, що замість того, щоб вводити в експлуатацію нові електростанції, Китай міг би заощаджувати енергію в інших сферах. “І всі ці витрати не обов’язково враховуються в енергетичному секторі Китаю. Ми також повинні використовувати енергоефективність цієї країни”, – сказав Лі.

Нові вугільні електростанції несумісні з кліматичними цілями

За даними Carbon Brief, британського веб-ресурсу, присвяченого висвітленню питань, пов’язаних із кліматом, викиди CO2 в Китаї, ймовірно, знизяться у 2024 році завдяки “рекордному зростанню встановлення нових низьковуглецевих джерел енергії”. Викиди можуть ще більше скоротитися, “якщо інтереси вугільної галузі не зможуть зупинити розширення” відновлюваних джерел енергії.

“Перше, що нам потрібно зробити, це не дозволяти будувати більше вугільних електростанцій, а друге – знайти шляхи поступового скорочення споживання вугілля, – вважає Лі. – Я сподіваюся, що в найближчі кілька років буде досягнуто більшого прогресу, і ми нарешті побачимо пікову точку викидів у Китаї”.

За словами Лі, дозвіл на будівництво нових вугільних електростанцій все ще може стати каменем спотикання на шляху до досягнення мети китайського уряду – стати вуглецево-нейтральною країною до 2060 року і досягти частки у 80 відсотків невикопних джерел енергії в енергетичному балансі до 2060 року.

Але Лін Боцян впевнений, що Китай рухається у правильному напрямку. “Якщо ви подивитеся на збільшення використання відновлюваних джерел енергії, то все йде за планом. Навіть якщо ви відчуваєте, що він (загальний прогрес. – Ред.) трохи повільний, це країна, яка розвивається, (…) попит на енергію все ще зростає”, – сказав Лін.

А на думку Ян Циня, країна налаштувала себе на успіх, утримуючи очікування на низькому рівні. “Ці (цілі. – Ред.) не такі амбітні, що більш-менш відповідає тому, що зазвичай робив Китай – не встановлював планку занадто високо, а потім перевиконував її”, – пояснив Ян.