ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Європейський шлюз китайського зразка

2021-12-21

Європейський Союз представив свою альтернативу китайській ініціативі «Пояс і шлях» — інвестиційну програму на 3 трлн дол. і 3 тисячі проєктів, яка, за твердженням Єврокомісії, створить «зв’язки, а не залежності». Офіційна мета програми ЄС, яка отримала назву Global Gateway, — допомогти підтримати глобальне відновлення за рахунок мобілізації інвестицій у цифрові мережі, мережі екологічно чистої енергії та транспорту, а також сприяти розвитку систем охорони здоров’я, освіти та досліджень у всьому світі. За оцінками Світового банку, до пандемії країни з низьким і середнім рівнями доходів уже зіштовхнулися з дефіцитом інвестицій в інфраструктуру на суму 2,7 трлн дол. У рамках «Глобального шлюзу», а саме так перекладається Global Gateway, у світову економіку буде вкладено 340 млрд дол., але на умовах, що відрізняються від китайського проєкту. Алегорія зі шлюзом, яку, можливо, несвідомо використали європейські стратеги, більш ніж доречна.

Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що цей план пропонує «істинну альтернативу» глобальній інфраструктурній програмі Китаю, яку звинувачують у обтяженні деяких країн величезними боргами. Вона зазначила, що країнам «потрібні якісніші та різні пропозиції» фінансування і що план ЄС, який передбачає інвестиції протягом наступних 6-и років, не призведе до створення «неприйнятних рівнів боргу» у країнах-партнерах. Адже Китай вклав мільярди доларів у будівництво автомобільних доріг і залізниць, а також портів у всьому світі, щоб налагодити нові торговельні зв’язки та дипломатичні відносини. За даними американської Ради з міжнародних відносин, станом на березень 2021 року до ініціативи Пекіна приєдналися 139 країн, на які припадає 40% світового ВВП.

Європейська альтернатива китайському «Поясу та шляху» фінансуватиметься коштом грантів у розмірі 20 млрд дол. та інвестицій у розмірі 317 млрд дол. з боку держав-членів, їхніх банків розвитку, приватного сектору та фінансових органів ЄС, включаючи Європейський інвестиційний банк. Очікується, що Євросоюз у рамках проєкту Global Gateway інвестуватиме у прокладання оптоволоконних кабелів, супутниковий зв’язок і хмарну інфраструктуру, щоб сприяти глобальній співпраці, обміну даними та розвитку штучного інтелекту.

ЄС планує поширити свої енергетичні системи на країни «Глобального шлюзу», перейти на відновлювані джерела енергії та співпрацювати з іншими країнами для збільшення виробництва водню з відновлюваних джерел (2,7 млрд дол. у вигляді грантів країнам Африки на південь від Сахари та 1,2 млрд дол. Північній Африці для збільшення виробництва відновлюваної енергії та підвищення енергоефективності), інтегрувавши їх у європейську систему. Це допоможе усунути бар’єри для міжнародної торгівлі воднем.

Певним викликом ініціативі Китаю є те, що ЄС також інвестуватиме в транспортну інфраструктуру, аби допомогти країнам, що розвиваються, диверсифікувати їхні ланцюжки поставок. Планується освоїти 5,2 млрд дол. на розвиток стійких транспортних зв’язків, включаючи створення транссередземноморської мережі, що сполучає країни Північної Африки з ЄС. Євросоюз і надалі інвестуватиме у розширення онлайн-навчання, пропонуючи молодим фахівцям можливість переїхати до Європи для роботи або навчання, а також вкладе додатково 453 млн дол. у програму обміну Erasmus+.

На думку Джонатана Ґолслага, відомого в Україні своїм бестселером «Сила раю. Як Європа може залишатися попереду в азіатському столітті», Global Gateway базується на дещо наївному погляді на геоекономіку. Адже китайський «шовковий шлях» став результатом того, що Пекін заробив сотні мільярдів доларів на торгівлі із Заходом, і на тлі додатного сальдо торговельного балансу Китаю у розмірі 600 млрд дол. на рік із західними країнами 70 млрд дол. на рік, виділених на щорічну реалізацію Global Gateway, виглядають недостатньо переконливими. Крім того, китайський «Пояс і шлях» не лише враховує зміни у глобальних виробничих ланцюжках, а навіть формує запит на них, відображаючи домінуюче становище Китаю.

Крім того, велика група країн, що розвиваються, насправді не чекає демократичного порядку денного в рамках Global Gateway, адже в новому світовому порядку країни найбільше прагнуть автономії. І навіть якщо їх зацікавить перспектива скористатися європейськими кредитами, це не перешкоджатиме одночасному укладенню угод з іншими гравцями — тим самим Китаєм, США чи Туреччиною. Як зазначають європейські експерти, «країни, що розвиваються, можуть забрати наші гроші, але не цінності і правила».

Дж. Ґолслаг зазначає: для того щоб Global Gateway не став тупиковим проєктом, він має зайняти свою нішу в калейдоскопі інших глобальних проєктів — «зеленого курсу», проєктів із забезпечення постачання важливих корисних копалин, «відкритої стратегічної автономії». Курс на «відкриту стратегічну автономію», коли «ЄС діє разом з іншими партнерами на багатосторонній або двосторонній основі, де це можливо, але при цьому діє автономно скрізь, де слід, відстоюючи цінності та інтереси ЄС», має на меті запровадити норми та регуляторні акти для впливу на характер реалізації внутрішньої та зовнішньої політики, щоб сприяти у торговій, фінансовій, інвестиційній, технологічній та інших сферах європейським компаніям. Це, звичайно, може не сподобатися компаніям у країнах — адресатах втілення проєкту Global Gateway.

Крім того, «Глобальний шлюз» спрацює лише в тому разі, якщо, крім інфраструктурних умов, буде створено й відповідні фінансові інструменти. Адже протягом багатьох років серед західних країн зростає занепокоєння дисбалансом у системі експортних кредитів. Експортно-імпортний банк США (US Exim) раніше виступав проти підтримки, що надається, зокрема, урядом Китаю, зазначаючи, що КНР докорінно змінює характер конкуренції на свою користь. Згідно з одним із останніх звітів US Exim, середньо- та довгострокова експортна кредитна діяльність Китаю з 2015-го по 2019 рік становила не менш як 90% обсягу допомоги, наданої всіма країнами G7, разом узятими. Описуючи свою стратегію експортного кредитування, Єврокомісія чітко дала зрозуміти, що хоче захистити європейських експортерів і допомогти їм конкурувати з компаніями в усьому світі.

В основі проблеми лежить занепокоєння тим, що не тільки Китай, а й інші країни, які не є учасниками Угоди ОЕСР, що була підписана 1978 року та регулює використання офіційних експортних кредитів (відсоткові ставки та умови погашення — умови, що пропонуються експортно-кредитними агентствами, ЕКА), можуть чинити тиск на країни, які підписали «джентльменську» угоду.

Єврокомісія заявила, що обмірковує запуск нової експортної кредитної лінії Євросоюзу у рамках ширших планів надання допомоги вітчизняним експортерам у боротьбі з глобальними конкурентами. Ідея нового механізму знайшла своє відображення й у огляді торгової стратегії ЄС.

Щоб забезпечити рівні умови для компаній з ЄС на ринках третіх країн, де їм доводиться дедалі більше конкурувати з фінансовою підтримкою, яку іноземні конкуренти одержують від своїх урядів, ЄК більшою мірою схиляється до нового механізму підтримки експортерів, який включатиме «нову експортну кредитну лінію ЄС» (НЕКЛ ЄС) і покращену координацію фінансових інструментів ЄС.

Ця нова лінія працюватиме як доповнення до існуючих національних експортно-кредитних агентств, паралельно з ними. У державах-членах, які наразі мають свої ЕКА, механізм Євросоюзу підтримуватиме трансакції, що виходять за межі їхніх можливостей, які, серед іншого, буде спрямовано на реалізацію масштабних інфраструктурних проєктів. Єврокомісія зазначає, що для країн з обмеженою пропозицією експортних кредитів ця можливість допоможе експортерам, яким інакше було б складно знайти підтримку.

Вінко Девід, генеральний секретар Бернського союзу, що об’єднує всі ЕКА, зазначає, що на нинішньому етапі незрозуміло, чи буде новий механізм, якщо він буде створений, забезпечувати експортне страхування чи експортне фінансування, або поєднуватиме і те, й інше. Важливо відзначити, що на сьогодні між ЕКA в ЄС уже існують угоди про співпрацю та перестрахування, тому сфера застосування НЕКЛ ЄС ще уточнюється.

У будь-якому разі ЄС намагається скопіювати шлях Китаю у створенні комбінованого логістично-інфраструктурно-технологічного підходу до побудови ланцюжків створення доданої вартості, що контролюються європейськими компаніями.

Джерело: Дзеркало тижня