ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Гао Юйшен, колишній Посол Китаю в Україні: тенденція російсько-української війни та її вплив на міжнародний порядок

2022-05-13

Видання Phoenix media у вівторок опублікувало матеріал про виступ Гао Юйшеня, який був Послом Китаю в Україні з 2005 по 2007 рік, проте невдовзі публікацію було видалено, проте лишилася архівна версія.

Нижче наведено переклад публікації за допомогою гугл-перекладача, з правками від Асоціації Українсько-Китайського Співробітництва.

Нещодавно в рамках China International Finance 30 Forum та відділу міжнародних досліджень Китайської академії суспільних наук відбувся внутрішній відеосемінар, присвячений тому, які серйозні зміни принесла російсько-українська криза у світову фінансову структуру? Який вплив це матиме на Китай? Як має реагувати Китай? На семінарі з промовою виступив колишній Посол Китаю в Україні Гао Юйшен, з доповненнями від редактора Лю Ян, 刘洋.

Російсько-українська війна була найважливішою міжнародною подією після холодної війни, вона завершила період холодної війни та відкрила новий міжнародний порядок.

1. Позиція Росії у цій війні стає дедалі пасивнішою та несприятливою, і вона демонструє ознаки поразки.

Основними причинами поразки Росії є:

По-перше, після розпаду Радянського Союзу Росія завжди перебувала в історичному процесі безперервного занепаду. Цей занепад є насамперед продовженням занепаду Радянського Союзу до розпаду, а також пов’язаний з помилками правлячого кола Росії у внутрішній і зовнішній політиці. Західні санкції активізували цей процес. Так зване відродження чи пожвавлення Росії під керівництвом Путіна є хибним судженням, якого взагалі не існує. Занепад Росії проявляється в її економіці, військовій сфері, науці та техніці, політиці, суспільстві та інших сферах, що звісно справило серйозний негативний вплив на російську армію та її бойову міць.

По-друге, провал російського бліцкригу, нездатність прийняти швидке рішення свідчить про те, що Росія починає зазнавати невдач. Економічні та фінансові ресурси, які надзвичайно непропорційні її статусу так званої військової наддержави, дійсно важко підтримувати високотехнологічну війну, яка коштує сотні мільйонів доларів на день. Скрутне становище, поразки російської армії через бідність, можна побачити всюди на полі бою. Кожен день затяжної війни, є важким тягарем для Росії.

По-третє, переваги Росії над Україною щодо військової та економічної міці були компенсовані рішучим і завзятим опором України та величезною, постійною та ефективною допомогою західних країн Україні. Відмінності поколінь між Росією й Сполученими Штатами Америки та іншими країнами НАТО в галузі технологій зброї та обладнання, військових концепцій та способів бою зробили переваги та недоліки обох сторін більш помітними.

По-четверте, сучасна війна неминуче буде гібридною війною, яка охоплює військову, економічну, політичну, дипломатичну, громадську думку, пропаганду, розвідку, інформацію та інші сфери. Росія не лише пасивна на полі бою, але й програла в інших сферах. Це означає, що остаточна поразка Росії — лише питання часу.

По-п’яте, коли і як закінчиться ця війна, Росія не може контролювати. Бажання Росії якнайшвидше завершити війну, забезпечивши при цьому основні завоювання, провалилося. У цьому сенсі Росія втратила своє стратегічне лідерство та ініціативу.

2. Динаміка опору та інтенсивність на наступному етапі війни може ще більше посилитися.

Не можна виключати можливість розширення та модернізації. Це відбувається тому, що: цілі сторін діаметрально протилежні одна одній. Забезпечення права власності на Крим та окупація сходу України безумовно є основою задачею для Росії. А Україна не піде на поступки Росії в питаннях суверенітету та територіальної цілісності, і налаштована повернути український Схід і Крим війною. Сполучені Штати, НАТО та Європейський Союз неодноразово підтверджували свою рішучість перемогти Путіна.

Джейк Салліван, радник президента США з національної безпеки, нещодавно наголосив на трьох цілях, яких Сполучені Штати хочуть досягти у війні між Росією та Україною: по-перше, незалежна і вільна Україна; по-друге, ослаблена та ізольована Росія; по-третє, сильний, єдиний і рішучий Захід.

Для досягнення цих цілей США, країни НАТО та ЄС не лише значно збільшили свою допомогу Україні, а й уперше після Другої світової війни ухвалили закон про ленд-ліз для України. Сполучені Штати інтернаціоналізували та інституціоналізували допомогу Україні через 41-у зустріч міністрів оборони. Що ще більш важливо, пряма участь Сполучених Штатів, Великої Британії та інших країн у війні поглиблюється, а масштаб розширюється. Все це говорить про те, що війна буде доти, доки Росія не буде переможена та покарана.

3. Російсько-українська війна і новий міжнародний порядок.

Російсько-українська війна повністю покінчила з Ялтинською системою та залишками холодної війни, і світ почав рухатися до нової моделі та порядку міжнародних відносин. Після розпаду Радянського Союзу Росія успадкувала статус Радянського Союзу як постійного члена Ради Безпеки ООН і військової наддержави; Росія продовжує та зберігає багато великий спадок та вплив колишнього Радянського Союзу у внутрішній політиці, економіці, суспільстві, культурі та ідеології; зовнішня політика Росії — це суміш колишнього Радянського Союзу та царської імперії.

(1) Головний напрям зовнішньої політики путінського режиму – розглядати колишній Радянський Союз як свою виключну сферу впливу та відновлення імперії, спираючись на механізм інтеграції в різних сферах, де домінує Росія. З цієї причини Росія є двоякою і порушує свої обіцянки, вона ніколи по-справжньому не визнавала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність інших колишніх радянських республік і часто порушує їх території та суверенітет. Це найбільша загроза миру, безпеці та стабільності в Євразійському регіоні.

Російсько-українська війна різко змінила цю ситуацію. Після здобуття Україною незалежності, особливо з 2000 року, дві фракції, які виступали за схід і захід в Україні, були в основному рівноправними, і вони по черзі правили на виборах. Після того, як Росія анексувала Крим та окупувала схід України у 2014 році, антиросійські настрої в Україні зросли, а проросійські сили почали йти на спад. Більшість українців не лише на заході, а й на сході підтримують вступ країни до ЄС та НАТО.

Після початку війни ситуація в Україні зазнала докорінних змін: в Україні немає політичної партії, регіону, класу, вона єдина для боротьби з Росією та порятунку країни. Можна сказати, що Росія повністю втратила Україну. При цьому країни пострадянського простору, за винятком Білорусії, зокрема учасники Договору про колективну безпеку та Євразійський економічний союз, відмовилися підтримати Росію. Поразка Росії повністю позбавляє її можливості відновити старі гори та річки та відновити імперію.

Щоб отримати міжнародний статус і вплив Російської імперії чи колишнього Радянського Союзу, зламати чинний міжнародний порядок та змінити геополітичну карту Євразії та миру, Росія наполегливо прагне возз’єднання колишніх радянських держав та відновлення союзів чи імперії. Це створило фундаментальну конфронтацію та конфлікт з американським Заходом. У цьому головне протиріччя та суть відносин Росії із США та Заходом.

Конкуренція та боротьба двох сторін з цього питання є значною мірою продовженням та відлунням холодної війни між США та Радянським Союзом, а також має певне ідеологічне забарвлення. Через цю війну протистояння та змагання між Росією, Заходом та США закінчилося повним провалом Росії. І тим самим нарешті закінчилася постхолодна війна чи настало продовження холодної війни.

(2) Кілька можливих точок еволюції міжнародного порядку після російсько-української війни:

1. Росія буде значно ослаблена, ізольована та покарана у політичному, економічному, військовому та дипломатичному плані. Російська міць буде ще слабшою. Можуть виключити з деяких важливих міжнародних організацій і міжнародний статус буде значно знижений.

2. Україна вирветься з орбіти та сфери впливу Росії (якщо в Росії ще залишиться сфера впливу) і стане членом європейської сім’ї, тобто членом Заходу.

3. Інші країни колишнього Радянського Союзу можуть зазнати нового та різного ступеня дерусифікації, а деякі країни активніше рухатимуться на захід.

4. Японія і Німеччина активізуватимуть прагнення до статусу політичних держав, коли повністю позбавляться скутості переможених у Другій світовій війні країн і прискорять розвиток свого озброєння. Але вони не покинуть західний табір і повністю не відмовляться від політики мирного розвитку.

5. Сполучені Штати та інші західні країни будуть енергійно просувати суттєву реформу ООН та інших важливих міжнародних організацій. Якщо реформа буде заблокована, вона буде повторно висуватися. Обидві сторони можуть підвести межу з так званою демократичною і вільною ідеологією і виключити деякі країни, наприклад Росію.