Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Економіка Китаю: не друга, але й не перша

    2014-12-17

    Не встиг наступити Новий 2015 рік, а Китай достроково вирвався у світові економічні лідери, поклавши край більш ніж 140-річної монополії на цій позиції Сполучених Штатів Америки. Так стверджує Міжнародний валютний фонд (МВФ) на основі розрахунку обсягу ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС). У КНР він склав в минулому році 17,6 трлн. доларів, у Сполучених Штатах — 17,4 трлн.

    При цьому частина китайської економіки в  загальносвітовій (знову ж по ППС) досягла 16,5%, у США — 16,3%. Зовсім невеликий розрив, але все свідчить про те, що він буде поступово збільшуватися. Той же МВФ прогнозує, що вже в 2015 році співвідношення складе 19,2 трлн. доларів проти 18,2 трлн.

    Варто відзначити, що існує кілька методів розрахунку ВВП, за ПКС — лише одна з них. Вона дозволяє порівняти вартість всіх товарів і послуг, вироблених усередині країни. Якщо ж судити по сухому номіналом, то ВВП Китаю складає 9,24 трлн.  доларів, тоді як ВВП США — 16,8 трлн.

    Те, що Китай наступає на п’яти Америці і неодмінно рано чи пізно випередить її, говорили давно. Просто питання часу. Дивуватися тут особливо нічому — темпи зростання валового продукту в обох країнах вельми різняться. Показники зростання економіки Сполучених Штатів за десять останніх років (з 2003-го по 2013 рік) становили таку послідовність: 2,5%, 3,5%, 3,1%, 2,7%, 1,9%, – 0, 3%, – 3,5% (це 2009 рік), 2,4%, 1,8%, 2,8%, 1,6%. А ось відповідні дані зростання китайської економіки за той же період: 10%, 10,1%, 11,3%, 12,7%, 14,2%, 9,6%, 9,2%, 10,4%, 9,3%, 7,7%, 7,6%.

    Однак, не все те золото, що блищить. І сукупна економічна міць Піднебесної ще не свідчить про високий середній рівень життя її громадян. Саме за цим показником США продовжують залишатися найбагатшою країною на планеті. А якщо і поступляться комусь, то в найближчій перспективі це буде вже точно не Китай. ВВП на душу населення в КНР в 2014 році складе (згідно з перерахунком МВФ з урахуванням все того ж ППС) 12,9 тисяч доларів, тоді як у США— майже 54,7 тисяч доларів. Тобто сьогодні Китай за цим критерієм в точці, яку Сполучені Штати пройшли в 1940 році.

    У Піднебесній це чудово розуміють і ніякого ажіотажу зі святкуваннями в стилі “Ми – перші!” не влаштовують. Тим більше, що в Пекіні взагалі не схильні особливо випинати свої досягнення і воліють радше прибіднятися: чим довше країна буде вважатися такою, що розвивається, тим їй вигідніше. Тому Китай зовсім не прагне прориватися до клубу розвинених держав, хоча вже давно впевнено утримує світову першість за цілою низкою показників, зокрема, за обсягами промислового виробництва, з видобутку вугілля, всіляких руд, виробництва деревини, і нарешті, по числу користувачів інтернетом і телефоном . Крім того, Китай — найбільший у світі експортер.

    Останній фактор, втім, робить економіку країни вельми вразливою: впродовж уже не одного десятиліття Китай серйозно залежить від зовнішніх ринків. Експорт досі дає до 80% валютних доходів держави, в експортноорієнтованих галузях зайнято близько 20 млн. осіб. Однак нескінченно залишатися в ролі «світової фабрики» навряд чи можливо. І ось уже вартість праці в Китаї, що робила його таким привабливим для зарубіжних підрядників, аж ніяк не така низька, а витрати, пов’язані з екологічною політикою, все зростають. Сьогодні не тільки транснаціональні компанії воліють переносити звідси виробництво в інші країни, а й самі китайські виробники відкривають фабрики у державах Південно-Східної Азії, Африці та інших регіонах.

    Після початку кризи 2009 року і падіння попиту, в тому числі в США і ЄС, керівництво Китаю взяло курс на «розширення внутрішнього споживання». Почасти йому це вдається. А зростання імпорту підноситься як велике досягнення з точки зору внеску у світову економіку (у листопаді голова Сі Цзіньпін пообіцяв, що КНР імпортує на 10 трлн доларів). Однак на тлі скорочення величезного профіциту зовнішньої торгівлі, який багато років був притаманний китайській економіці, розвиток її буде неминуче скорочуватися.

    Так що Пекін зараз скоріше стурбований не питаннями своєї першості, а тим, як зберегти зростання ВВП на раціональному і прийнятному рівні. Адже для цієї країни високі темпи зростання значать куди більше, ніж для будь-якої іншої, і, за деякими даними, при їх падінні нижче 4,5% Китаю загрожують такі масштаби безробіття, при яких не уникнути соціального вибуху. Про «жорстку посадку», якою давно вже лякають деякі західні експерти, у найближчі роки навряд чи варто говорити, але те, що темпи зростання вже не будуть зашкалювати, ясно всім. Це підтверджують і статистичні дані, і висновки з минулотижневої  Центрального робочої наради з проблем економіки (щорічні збори за участю вищих партійно-політичних, місцевих, економічних, військових, фінансових та промислових керівників країни). Індикативний показник зростання ВВП на наступний рік названий не був, це відбувається в березні поточного року, однак є всі підстави вважати, що він буде нижче встановленого на цей рік – 7,5%. Більш того, чи не вперше країна не виконає цього року поставлений перед нею план. Раніше він, як правило, перевиконувався. Але дані за третій квартал нинішнього року (7,4%) залишають мало надії на те, що вдасться зробити якийсь ривок. Так що показники 2014 року, швидше за все, стануть найнижчими за останні майже чверть століття.

    Втім, пекінське керівництво активно просуває ідею «нової норми», яка повинна стати «головною логікою економічного розвитку країни» на найближчу перспективу, заявляє про необхідність удосконалити модель розвитку, урізноманітнити поділу праці та раціоналізувати структуру. Під цим можна розуміти перехід економіки на більш ринкові рейки, зниження ролі держпідприємств (втім, при збереженні «п’ятирічок» і в цілому державного планування), а також ще більш масований вихід китайського капіталу за кордон. Зокрема, за планами Пекіна, китайські інвестиції за межами країни протягом найближчого десятиліття повинні досягти 1,25 трлн доларів. Що стосується ВВП і доходів міського і сільського населення, то їх планується до 2020 року подвоїти порівняно з 2010 роком.

    Чи стане Китай першою економікою світу в цьому році чи ні, не настільки вже й важливо, нехай це вирішують прихильники різних методів підрахунку. Фактом є те, що за підсумками року «внесок» КНР в світову економіку складе 27,8% і країна продовжує залишатися її «локомотивом». Згідно з доповіддю Європейського центробанку, міжнародна валютна система розвивається в трьох напрямках, якими є американський долар, євро і китайський юань. Як зауважив генеральний директор «Goldman Sachs Ллойд Бланкфейн», це цілком може бути Китайське Століття”.

    Нагадаємо, що США стали найбільшою економікою світу в 1872 році, забравши пальму першості у Великобританії. З тих пір Сполучені Штати були і по ряду показників залишаються лідером.

    Щодо Китаю, то 1978 року мало хто в світі вважав, що він швидко зможе стати серйозним конкурентом. Розпочата Ден Сяопіном політика реформ і відкритості протягом 35 років змогла докорінно змінити ситуацію. І в 2007 році КНР, обігнавши Німеччину, став третьою економікою світу. Для того, щоб стати другою, йому знадобилося ще 4 роки. Сьогодні і цей етап пройдений.

    Укрінформ

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *