ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА
Доларова пастка для Китаю
2011-10-22
Джерело: УКРІНФОРМ
Автор: Ольга Танасійчук
Китай у серпні “скинув” частину облігацій Держрезерву США, що належали йому, на суму $36,5 млрд. Про це свідчать дані американського Мінфіну, опубліковані у вівторок в доповіді Treasury International Capital. Це стало першою подібною операцією за останні 5 місяців і найбільшим продажем американських бондів Пекіном за більш як 2 роки.
При цьому Китай, на руках у якого залишилося ще $1,137 трлн американських боргів, все одно залишається найбільшим зовнішнім кредитором Вашингтона.
На фоні скорочення китайської частки в американському боргу інші кредитори США, навпаки, збільшили свої, вирішивши, що в умовах боргової кризи в Європі, що посилюється, долар все-таки є надійнішим вкладом. Зокрема, Японія, що займає другий рядок у списку зовнішніх кредиторів Вашингтона, довела її з $914,8 млрд у липні до $936,6 млрд у серпні, Велика Британія збільшила свою частку порівняно з попереднім місяцем на 2,4%, до $397,2 млрд.
Таким чином, Китай є держателем близько 8% урядового боргу Сполучених Штатів, третина якого знаходиться в руках іноземних держав, інші дві третини належать американським інвесторам.
За оцінкою фінансових аналітиків, цього разу причиною бажання КНР позбутися чергової і досить великої частини свого “американського пакету” стало зниження у серпні поточного року суверенного кредитного рейтингу Сполучених Штатів агентством Standard & Poor’s.
Очевидно, що Китай вирішив перестрахуватися і трохи оптимізувати портфель власних валютних резервів. Але, незважаючи на всі спроби Пекіна диверсифікувати свої резерви, більш як третина з них номінована в американській валюті. При цьому вибір альтернативи у Китаю не такий уже і великий. У поточному місяці Пекін вперше за останній рік купив більше японських боргових зобов’язань, ніж продав. У вересні велися переговори про придбання італійських активів. Придбав Пекін і невеликі порції євробондів у інших “проблемних” країн Старого Світу.
Незважаючи на девальвацію долара, активи у цій валюті, як і раніше, є найбільш оптимальним вибором міжнародного фінансового ринку, стверджує заступник директора Інституту з вивчення міжнародних фінансів і міжнародної економіки Янь Сяона. “З точки зору довгострокової перспективи, навіть якщо у найближчі 20 років курс долара постійно падатиме, близько 3/4 капіталу світу, як і раніше, надходитиме в США. Незважаючи на те, що темпи такого потоку грошових коштів після фінансової кризи знизилися на третину, в 2010 році спостерігався зворотний процес. Це свідчить про те, що капітали світу все ще не знайшли нової моделі обігу”, – говорить економіст.
З весни під впливом землетрусу в Японії та боргової кризи в Європі величезні грошові кошти спрямувалися саме в американські облігації, що спричинило зростання цін на такі зобов’язання. Навіть після зниження кредитного рейтингу США агентством Standard & Poor’s спостерігалося підвищення ціни американського боргу. Фахівці нагадують, що в серпні збільшилася вартість 10-річних боргових зобов’язань Штатів.
Досвід Китаю підтверджує: добре мати великі валютні резерви, але коли вони дуже великі, то стають вже “головним болем”.
“Китай намагався використати різні способи, щоб знизити темпи зростання валютних резервів і зберегти вартість вже існуючих. На жаль, жодна з цих схем не спрацювала”, – пише економіст Китайської академії соціальних наук Юй Юндін у китайському фінансовому журналі. Він зазначає, що в умовах значної притоки капіталу і при профіциті платежів (головним джерелом якого є, передусім, величезний профіцит у торгівлі з тими ж Сполученими Штатами – Авт.), валютні резерви Китаю продовжували швидко зростати. На переконання цього економіста, тільки після подолання такої ситуації за допомогою корегування макроекономічної політики Китай зможе позбутися “доларової пастки”.
Деякі експерти вважають, що Китай має адаптувати концепцію інвестування за допомогою золотовалютних ресурсів, щоб ухилятися від одноманітних ризиків. До теперішнього часу частка золота в накопичених резервах Китаю становить менше як 2%. Золоті резерви китайського Центробанку оцінюються в 33,89 млн унцій, і, щоб довести їх частку в загальних резервах хоча б до 5%, Народному банку доведеться купити 60 млн унцій або 1900 тонн золота. Такий обсяг золота видобується у світі за 9 місяців, самому ж Китаю довелося б видобувати таку кількість протягом 5,5 років. Китай справедливо побоюється скуповувати золото в таких обсягах через ризик різкого підвищення ціни на дорогоцінний метал на світовому ринку з його подальшою дестабілізацією. З цієї ж причини КНР не поспішає масово імпортувати нафту та мінерали.
Висуваються також пропозиції надавати китайським підприємствам право використати частину валютних резервів для розширення власного інвестування за кордоном і мати більше активів у іноземній валюті.
Влада КНР може також збільшити свої інвестиції в американські корпоративні боргові папери, які забезпечують більш стабільне повернення платежів.
“Це цілковите право Китаю – вирішувати, як йому зручно керувати своїми резервами”, – заявив помічник держсекретаря США із питань економіки, енергетики та сільського господарства Роберт Хорматс, який побував у Пекіні цього тижня. При цьому він, як і всі приїжджі американські посадовці, запевняв, що фінансова система його країни не викликає ніяких побоювань і тим, хто її підтримує своїми вкладеннями, нічого не загрожує.
Китай, однак, турбується за збереження вартості американських активів, що перевищують 70% у загальному обсязі валютних резервів Китаю. При тому, що загальний обсяг резервів становить рекордні $3,2017 трлн.
Хтось із китайських фінансистів підрахував, що за обсягом проданих Китаю бондів США взяли в борг у кожного китайця майже по 5700 юанів. Як же не турбуватися за долю своїх капіталів в умовах, коли “злоякісна емісія” доларів, як це багато хто тут називає, неминуче супроводиметься їх здешевленням?
Китайський економіст Лі Цайюань зазначає, що “величезні валютні резерви дійсно примусили Китай здригнутися”. Він вважає, що у Китая є 2 напрями: менше використовувати американську валюту, розширюючи внутрішнє споживання і скорочуючи експорт у США при збільшенні імпорту; а також якомога швидше розширити масштаби та рамки міжнародних розрахунків у китайській валюті.
Проблема в тому, що юань не є поки валютою конвертованою. Проте, це лише питання часу. З початком світової кризи місцеві політики і фінансисти все частіше стали говорити про те, що треба було б прискорити процес інтернаціоналізації юаня, називається навіть термін – до 2015 року. Країна вже стала другою світовою економікою, а завдяки великим запасам американських держоблігацій КНР може впевнено підтримувати міжнародну репутацію власної валюти.
Лише при виході та закріпленні юаня на міжнародній арені китайська економіка зможе подолати залежність від долара й євро. Нестримно зростаюча економіка Китаю не потраплятиме у “невміле становище” у зв’язку з необхідністю зберігати власні заощадження у валюті тієї або іншої країни. В зв’язку з цим заступник директора валютного інституту Народного університету Сян Сунцзо нагадує, що “Китай – виробнича країна, за юанем стоять понад 1,3 мільярдів трудящих і величезний потенційний ринок, які виступають як кредитна основа”.
За стрімким підйомом долара після Другої світової війни і перетворенням його на світову резервну валюту стояли потужне виробництво, наукові розробки і військова сила, а також “експансія” американських підприємств і фінансових компаній. Сукупна сила, яка стоїть на справжній момент за юанем, поки що відносно слабка, але ситуація швидко міняється.”У китайської економіки великий потенціал. Вона витримає вільний приплив і відтік грошей. Після того, як юань стане конвертованою валютою, його курс буде ще стабільнішим, і китайські активи стануть важливими фінансовими інструментами”, – заявив минулого місяця начальник центру з дослідження економіки Китаю та світу університету Цінхуа, член Комісії валютної політики Центрального банку Лі Даокуй.
На форумі “Літній Давос”, що відбувся у китайському місті Далянь, прем’єр Держради КНР Вень Цзябао повторив фразу, яку торік сказав на зустрічі з президентом США Бараком Обамою: “Сполученим Штатам необхідно відкрити ринок для того, щоб китайські підприємства могли вкладати свої інвестиції в США, щоб борг перетворити на капіталовкладення, тим самим, стимулювати працевлаштування в Штатах”. Китай уже не хоче бути просто “акумулятором” величезних коштів, щодо яких все частіше звучать прохання про порятунок економік, що потопають; країна прагне стати “світовим інвестором”.
Хоча обсяг китайських інвестицій за кордоном за останніх 4 роки збільшився більш як удвічі, він все ще невеликий, і до кінця 2010 року досягнув “усього” $310,8 млрд. При цьому, за даними американського Бюро економічного аналізу, китайські прямі капіталовкладення в США становили всього $3,2 млрд, тоді як американські у КНР – $60,5 млрд. “Капіталовкладення китайських компаній в США неодмінно привнесуть нові елементи в економічне відновлення і працевлаштування у Штатах. Заохочення з боку США інвестицій китайських підприємств також стимулюватиме врегулювання активного сальдо міжнародного платіжного балансу Китаю, сприятиме відновленню рівноваги в світовій економіці”, – говориться в статті директора Інституту фінансів Університету зовнішньої економіки та торгівлі Китаю Дін Чжіцзе у газеті “Женьмінь Жібао”. В той же час, він вказує, що протягом кількох минулих років Сполучені Штати під приводом перевірки економічної безпеки змусили деякі китайські підприємства згорнути свої плани з інвестування у США.
У червні 2009 року, коли Пекін також позбавився від великого пакету американських активів на суму всього $25,1 млрд, долар кілька місяців поспіль “втрачав у вазі”. Як відреагують ринки цього разу, покаже найближчий час. Але в подібному сценарії не зацікавлений у першу чергу сам Китай, бо на пониженні курсу саме Пекін міг би втратити більше, ніж хтось інший.
Виходить замкнутий круг: Пекін хоче диверсифікувати свої валютні резерви, але побоюється девальвації “зеленого”, а тому не може різко понизити свої вкладення в американські борги. Ось у такій “доларовій пастці” Китай і змушений поки що крутитися.
Але Пекін все ж намагається вказати американцям, що може піти і на явні втрати, якщо на те виникне політична необхідність. Як заявив нещодавно все той же член Комісії валютної політики Центрального банку Лі Даокуй, у принципі, Китай міг би відкликати власні капітали, але не робить цього, усвідомлюючи відповідальність перед світовою економікою й економікою США.
“У свою чергу США також зобов’язані розуміти китайську політику й економіку, ключові інтереси економічної політики Китаю. В зв’язку з цим можна сідати за стіл переговорів, говорити про курс обміну юаня, про ліберальну торгівлю. Решту неекономічних питань – продаж зброї на Тайвань, питання Тибету – можна також включити до порядку денного”, – заявив китайський економіст.
Напишіть відгук