Новини / Загальні новини

Чайний Канон, першу книга про чай у світі, видано українською мовою

2021-01-18

Хто придумав сушити листочки, зібрані на узгір’ях, заварювати і пити їх саме таким чином? На ці та багато інших запитань, пов’язаних з чи не найпопулярнішим нині напоєм у світі, ще наприкінці VIII століття відповів китайський мандрівний монах Лу Юй, який жив за правління династії Тан (733-804 рр.). Трирічним хлопчиком він потрапив до буддійського монастиря, де вперше і скуштував чай. У дорослому віці Лу Юй покинув монастир, але любов до чаю зберіг. Роками він не лише смакував запашним напоєм, а й збирав усі відомості про нього, що дісталися у спадок від попередніх поколінь піднебесних чаювальників. Так і з’явився перший в історії трактат, присвячений чаю – «Чайний канон» (茶经, «Ча Цзін»).

Книга оповідала про походження чаю, сприятливі умови для вирощування чайних кущів, описувала різні техніки збору листя, приготування чаю, особливості посуду для чаювання та правильні способи вживання напою. Аби читачі нічого не переплутали, Лу Юй рекомендував переписати книгу на сувоях шовку та розмістити біля місць для сидіння, бо так вони завжди будуть перед очима.

На власні очі побачити рекомендації Лу Юя можуть тепер і українські читачі. «Чайний канон» в перекладі Євгенії Гобової українською мовою випустило сходознавче видавництво «Сафран» у 2019 році. Автори книги, першої для цього видавництва, у передмові вказують, що вони намагалися зберегти оригінальний стиль книги, не обтяжуючи її при цьому численними академічними коментарями, а натомість додали до кожного розділу сучасні факти про чай та чайну культуру. Це дозволяє робити цікаві паралелі між звичками сучасників Лу Юя і реаліями нинішніх любителів чаю.

Про мотивацію видати її в українському перекладі розповіла засновниця видавництва «Сафран» Світлана Призинчук: «Успіх цієї книги в тому, що її купують як досвідчені поціновувачі чаю, так і ті, хто до цього пив чай з пакетиків. В цьому і була наша мета. Створюючи єдину (можливо поки що) книгу про чай українською, ми повинні були балансувати між фаховістю, докладним перекладом, щоб у жодному разі не зробити книгу нудною. Вона мала бути інформативною, актуальною і естетичною водночас. Такою яка б зацікавлювала з першого погляду. Думаю нам це вдалося!»

“CRI”