Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Українсько-китайське інвестиційне співробітництво у сфері іригації

    2019-02-12

    Для китайців Новий рік, святкування якого наразі триває, насамперед є святом весни і пов’язаний з початком посівних робіт. За місячно-сонячним календарем у Китаї наступив час не лишень радіти, а й піклуватися про врожаї. І українські аграрії на початку року переймаються вирішенням завдань, від яких залежать результати й успіх їх праці. Адже за прогнозами світових експертів, кількість, частота, розмір територій посух в Україні зростатиме і проблема іригації ставатиме все актуальнішою.

    Взагалі 2019 рік може стати рекордно спекотним. Надмірно спекотний період Ель-Ніньйо нагріє атмосферу і підвищить середню температуру у світі. Через погодні зміни в різних куточках планети стануться посухи, повені і лісові пожежі. Глобальні продовольчі запаси світу скоротяться, а ціни на ринках сировини зростуть. Покупці з нетерпінням чекатимуть на врожаї житниць світу, на які не впливає Ель-Ніньйо: США, Росії, Канади і України.

    Нині у світі зрошується близько 270–300 млн. га, з них поливні землі забезпечують 40% світового виробництва продовольства, займаючи лише 18% площі сільгоспугідь. Наприклад, у США використовується близько 34 млн. м³ води поза домом на день і більшість йде на полив. Понад 50% витрачається через неефективність традиційних іригаційних методів і систем. Експерти вважають, що розумні іригаційні системи і контролери краще зберігають воду, ніж традиційні системи.

    За результатами різних досліджень такі системи дозволяють заощадити від 30 до 50% ресурсу. Спільне дослідження Irrigation Association (IA) і International Center for Water Technology, яке провели в California State University в Фресно, показало, що смарт контролери зберігають до 20% більше води, ніж традиційні. Іригація є одним з основних інструментів, завдяки якому знижується залежність агровиробників від природного вологозабезпечення, зростає врожайність і, відповідно, зростають доходи виробників. Саме тому науковці та винахідники багатьох країн намагаються осучаснити, а ще краще — віднайти принципово нові системи та засоби іригації.

    Системи зрошення на сонячній енергії

    Новації в зрошенні з’являються регулярно в міру того, як змінюються екологічні вимоги. Все більше країн приєднуються до регламентованого споживання води сільським господарством. Сьогодні фермери вже контролюють свої іригаційні системи за допомогою дисплеїв та мобільних додатків. Наприклад, програма від Університету Міссурі може порадити фермерам штату, коли краще зрошувати їх поле. Актуальні технології інтернету речей, зокрема український стартап, допомагають автоматизувати зрошення на полях люцерни в Омані.

    Системи іригації – це вже не лише системи доставки води до рослин. Нові системи також можуть стати важливим інструментом в планах управління поживними речовинами. Цей процес називається фертигацією (fertigation): введення добрив і добавок у зрошувальну систему. Наприклад, один фермер в Айдахо зайвий раз не виїжджає на поле, оскільки використовує фертигацію: його поля щороку отримують добрива і хімікати системами іригації.

    Минулого року прес-служба Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) повідомила, що у глобальному масштабі близько 20 відсотків оброблюваних земель зрошуються, але саме вони виробляють приблизно 40 відсотків від загального обсягу виробництва продуктів харчування.

    2018 року ФАО підготувала доповідь щодо перспективи використання іригаційних систем на сонячній енергії. Системи зрошення, що працюють на сонячній енергії, можуть привести до скорочення викидів парникових газів на одиницю енергії, яка використовується для забору води, більш ніж на 95% в порівнянні з альтернативами, які працюють на дизельному або викопному паливі. Рішення в галузі зрошення повинні прийматися після належного обліку води в регіонах, оскільки опади, поверхневі води, ґрунтові води, вологість ґрунту та процеси випаровування, пов’язані з різними видами землекористування і є частинами одного й того ж гідрологічного циклу.

    Сучасні системи на сонячних батареях пропонують корисні інструменти для поліпшення управління водними ресурсами, вони оснащені електронними пристроями контролю, здатними надавати дані в реальному часі про рівень води в резервуарах, швидкості забору і рівні води у свердловині, що у підсумку може призвести до прийняття регламентуючих рішень, які дозволяють дистанційно уникати надмірного забору води.

    Китай, Індія, Єгипет уже експериментують з таким підходом. Одна з головних рекомендацій ФАО щодо використання зрошення на сонячній енергії полягає у забезпеченні того, щоб вода не забиралася без відповідного плану управління водними ресурсами. Опитування технічних експертів з 25 країн свідчить: незважаючи на те, що три чверті країн мають державні програми і політику з метою сприяння маломасштабній іригації, менше половини з них мають конкретні правила обмеження забору підземних вод.

    ФАО закликає уряди переглянути свої схеми стимулювання, які використовуються для викопного палива, на користь «зелених субсидій». Адже сонячні батареї виробляють енергію навіть в періоди, коли не потрібно зрошення, відкриваючи значні можливості для запуску млинів, очищувачів води і холодильних установок. А все це сприяє розвитку сільських районів і збільшенню доходів.

    На тлі кліматичних змін експерти попереджають, що недооцінка та недбале ставлення до стану іригаційних систем може призвести до критичних наслідків на світовому ринку сільгосппродукції. Нагадаємо, давньокитайські іригаційні споруди провінцій Сичуань, Хубей і Чжецзян та Гуансі-Чжуанського автономного району КНР увійшли до переліку іригаційних споруд зі значенням всесвітньої спадщини, адже свого часу забезпечили збереження та розвиток китайської цивілізації.

    Україна щороку втрачає близько $1,5 млрд.

    Незважаючи на те, що Україна територіально найбільша країна Європи, її водні ресурси обмежені: лише 4% всієї території країни покривають водні об’єкти. Через таку ситуацію із водозабезпеченням ті сільські господарства, які мають доступ до озер, річок або ставків, знаходяться в привілейованому становищі. Для решти господарств питання підтримки і розвитку іригаційних систем у сучасних кліматичних умовах є критично важливими.

    За даними Державного агентства водних ресурсів в Україні площа наявних зрошуваних земель становить близько 2,17 млн. га, з яких власне зрошується лише чверть – 505 тис. га. Найбільше земель, що мають зрошуватися, – у Херсонській обл. (426,8 тис. га), Запорізькій обл. (240,7 тис. га) та Одеській обл. (226,9 тис. га). В окрему проблему фахівці виділяють списання недіючих зрошувальних систем. Вони уже давно не працюють, однак через бюрократичну систему їх не можна списати з балансу. Проте фактично зрошується: у Херсонській обл. 72,4% цих земель (що є найвищим показником по Україні), у Запорізькій обл. – 20,9%, в Одеській обл. – 17,2%.

    З 2017 р. в нашій країні запроваджено нову бюджетну програму «Розвиток та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених систем». Її коштом реконструйовано державні зрошувальні системи на площі 15,8 тис. га у трьох областях – Вінницькій (300 га), Одеській (12 тис. га) та Херсонській (3,5 тис. га). З бюджету на 2018 р. спрямовувалися кошти на продовження цієї роботи у Вінницькій (928 га) та Херсонській (3,5 тис. га) областях. За рахунок коштів сільгоспвиробників також відновлювались зрошувальні системи, але у невеликому обсязі.

    Асоціація Укрсадпром, досліджуючи стан зрошення у садівництві, дійшла висновку, що через незадовільний стан систем зрошення Україна недовиробляє понад 4 млн. т фруктів та ягід щорічно. Європейський банк реконструкції та розвитку підрахував, що Україна щороку втрачає близько $1,5 млрд. виручки через низький рівень зрошення орних земель. А аналітики попереджають, що темпи відновлення зрошувальних систем не дозволяють робити оптимістичні прогнози. Щороку у світі площа зрошуваних земель збільшується на 1%. В Україні ж за два десятиліття вона зменшилася на 70%.

    За інформацією директора Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України Р. Вожегової, розширення зрошуваних площ обійдеться сільгоспвиробнику приблизно у $2,6 тис/га. На її думку, державні системи зрошування мають відновлювати водогосподарські організації. А на землях сільгоспвиробників (власних чи орендованих) це мають робити самі сільгоспвиробники.

    Однак попри відчутні збитки, які несуть агровиробники, вони не поспішають інвестувати у зрошувальні системи. Головна причина – тривала дія мораторію на купівлю/продаж земель с/г призначення і невизначеність державної політики щодо вирішення проблем іригації у цих умовах. На переконання деяких експертів, замість широко розрекламованої функції захисту українських земель, ця заборона лише сприяє споживацькому ставленню до землі та веде до значних збитків для агровиробників.

    Сьогодні близько 90% сільгосппідприємств працюють на орендованій землі. Невпевненість у тому, що завтра можна буде продовжити господарювати на орендованих землях та неможливість купити їх в рамках чинного законодавства, стримують наміри вкладати кошти у модернізацію відновлення чи розширення зрошувальних систем. При цьому малі та середні фермери в Україні практично позбавлені доступу до дешевих кредитів.

    «Україна з її родючими ґрунтами має великий потенціал для вирощування високопродуктивних культур за умови наявності сучасних іригаційних систем», – впевнений координатор програми ФАО з надзвичайного реагування в Україні Фаррух Тоір. Українські експерти наголошують, у зв’язку з тим, що питання зрошення виходить за межі окремо взятої галузі, процес відновлення і розвитку зрошення повинен здійснюватися під керівництвом як мінімум віце-прем’єр-міністра України.

    Вітчизняні фахівці знають, що відновлення і подальший розвиток іригації може стати локомотивом економічного відродження країни і визначальною складовою перетворення України на світового продовольчого донора. Сьогодні в країні створені виробничі потужності з виробництва сучасних технічних засобів краплинного зрошення, наприклад, компанія «Іригатор» в Одесі.

    А на заводі «Фрегат» налагоджено виробництво дощувальних машин кругової та фронтальної дії, а також іподромного типу, які за своїми характеристиками відповідають світовому рівню. Ми маємо поважних науковців, авторитетних фахівців і кваліфікованих інженерів, вони знають що і як робити, але потрібні підтримка влади, розвиток власного виробництва засобів зрошення та інвестиції. Як свідчать приклади з історії, полив, зрошення, іригація — беззаперечний шлях до процвітання економіки.

    Варто зосередити спільні зусилля на іригації

    Експерти ООН зазначають, що проблема водної безпеки носить глобальний характер. Технології точного поливу повинні бути доступні для фермерів будь-якої частини планети. Країни, що володіють передовими технологіями, зобов’язані навчати фахівців по всьому світу. Від того, наскільки швидко йтиме цей процес та як швидко будуть впроваджуватися сучасні технології – залежить продовольча безпека планети.

    У квітні 2018 р. стало відомо, що Європейський банк реконструкції і розвитку виділить кредит у розмірі $50 млн. і грант у $36 млн. на проект з забезпечення питною водою та реконструкції іригаційних мереж у Киргизії. Проект планується запустити у 2019 році. Минулого року Китай надав уряду Киргизії грант у розмірі $32 млн. на реалізацію проекту «Реконструкції іригаційної системи», який планується завершити до 2021 року. В рамках цієї програми будуть побудовані шість водогосподарських об’єктів, а також введено в експлуатацію 5 410 га нових зрошуваних земель, підвищена водозабезпеченість на площі 22 100 га. Цей проект дозволить створити додаткові робочі місця для 40 тисяч жителів сільських регіонів по всій країні.

    КНР сьогодні багато уваги приділяє сучасним іригаційним системам перш за все у себе в країні. Протягом 2016-2020 рр. Китай має намір збільшити площу земель, де застосовується система високоефективного водозберігального зрошення з 6,67 млн. га до 24,6 млн. га. Піднебесна наполегливо працює над завершенням створення систем економії води на всіх 434 великих іригаційних комплексах КНР.

    У сучасному Китаї використовується п’ять типів зрошення: водосховища для зрошення, зрошення зміною русла річки, підвісне зрошення, зрошення з свердловин або колодязів і фрагментарне зрошення. Управління зрошенням має різні форми в залежності від масштабів проекту. Як правило, великі проекти перебувають у веденні управлінь водного господарства на різних рівнях влади. Малі іригаційні проекти знаходяться під наглядом села, фермерських кооперативів і приватних ферм.

    Багатий досвід Китаю доводить, що сучасні технології змінюють життя агровиробників на краще. Наприклад, завдяки ефективним водозберігальним програмам зрошення з використанням високотехнологічного обладнання фермери з Синьцзян-Уйгурського автономного району можуть стежити за іригаційними роботами за допомогою мобільного додатку. Менше споживання води і висока ефективність ведуть до підвищення доходів. Ця технологія була розроблена компанією Xinjiang Tianye Water Saving Irrigation System, що продає свою водозберігальну іригаційну продукцію у більшості регіонів Китаю та у 17 країнах.

    Іноземним спеціалістам добре відома щорічна Міжнародна виставка технологій іригації у Пекіні (Beijing International Irrigation Technology Exhibition). Захід представляє новітні технології зрошення і завжди привертає увагу іноземних фахівців та покупців з Америки, Бразилії, Ізраїлю, Франції, Польщі, Індії, Кореї та Японії. Українські експерти переконані, що співпраця з Піднебесною може суттєво покращити стан і розвиток іригаційних систем нашої країни.

    Україна і Китай належать до числа основних сільськогосподарських держав у світі та можуть зробити внесок у світову продовольчу безпеку шляхом поглиблення інвестиційного співробітництва в аграрній сфері, пришвидшення сільськогосподарського розвитку та збільшення світової пропозиції та попиту на сільськогосподарську продукцію. Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Міністерство комерції Китайської Народної Республіки й Міністерство сільського господарства Китайської Народної Республіки розроблено Програму українсько-китайського інвестиційного співробітництва в агропромисловому комплексі, яка набула чинності наприкінці 2017 р.

    Сторони вважають, що агропромислові комплекси України та Китаю, значною мірою доповнюючи один одного, мають відповідні переваги та широкі можливості для інвестиційного співробітництва. Але Україна досі не досягла успіху у створенні умов, які б надихнули китайців на інвестиційне співробітництво у сфері модернізації водогосподарських споруд та іригаційної системи України.

    Безпосередні учасники ринку переконані, що змінам зрошувальної системи повинні передувати:

    по-перше, детальна інвентаризація об’єктів мережі;

    по-друге, розробка техніко-економічних обґрунтувань на кожну ділянку з обов’язковою умовою визначення кінцевого споживача (водокористувача) і термінів окупності проекту за рахунок модернізації, а не підвищення тарифів для діючої системи;

    по-третє, створення умов для залучення внутрішніх інвесторів за рахунок здешевлення кредитів, лізингових інструментів і незмінних податкових правил.

    У травні 2018 р. Президент НААН Ярослав Гадзало повідомив, що Національна академія аграрних наук розробила Стратегію відновлення та розвитку зрошувальних і дренажних систем до 2030 року. Йдеться про модернізацію 1,2 млн. га зрошувальних і 1 млн. га дренажних систем. Завдяки цьому, Україна зможе щороку отримувати додаткові врожаї загальною вартістю приблизно 135 млрд. гривень, зокрема 8 млн. тонн зернових, 3,5 млн. тонн технічних і 11 млн. тонн плодоовочевих культур.

    За прогнозами, протягом найближчих 3-5 років Україна має можливість збільшити валове виробництво агропродукції на 80 млн. тонн, а ще через 5-8 років — на рівні 100 млн. тонн. Вартість проекту становить $4,2 млрд. За розрахунками науковців, проект окупиться за 4-6 років. Нині ж НААН шукає надійних інвесторів. Адже всі розуміють, що проблеми української іригації слід вирішувати комплексно, системно і професійно.

    Експерти радять уряду України, спираючись на положення Програми українсько-китайського інвестиційного співробітництва в агропромисловому комплексі, ретельніше підготуватися до чергового засідання Міжурядової комісії. Можливо виокремити питання інвестиційного співробітництва у сфері модернізації водогосподарських споруд та іригаційної системи України. Доцільним, вважають фахівці, проведення у поточному році інвестиційного українсько-китайського форуму щодо співпраці у реалістичних проектах з модернізації та розвитку іригації в Україні. Особливий інтерес можуть представляти пропозиції, в яких інвестиційний капітал вмонтовується у виробничий капітал.

    Сторони можуть пожвавити сприяння розвитку співробітництва у сфері аграрних технологій між двома державами, посилюючи інвестиційну співпрацю технічною складовою, зокрема шляхом залучення до співпраці національних Академій аграрних наук та науково-дослідних інститутів двох держав.

    Можна зазначити, що у Європі досить прихильно ставляться до китайських планів та, з огляду на нині обмежені фінансові можливості ЄС, не заперечують проти можливої китайської економічної активності щодо України. Більше того, ЄС прямо зацікавлена у багатосторонніх проектах, щоби здійснити модернізацію України. Отже, Україна має унікальну можливість долучити до реалізації іригаційних проектів не лише Китай, а й інших учасників китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», країни Балтії, Вишеградської четвірки, Румунії, Болгарії, Білорусі і Грузії.

    Потреби України, китайські можливості, спільна зацікавленість і зосередження саме на цьому напрямі можуть насправді залучити китайських інвесторів до участі у будівництві та реконструкції іригаційних та водогосподарських споруд. Наша тісна співпраця із КНР з метою покращення іригаційних і посухостійких можливостей в Україні та розширення їх сільськогосподарського ефекту є надзвичайно важливою та безумовно перспективною.

     

    “Тянься Лінк”

     

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *