Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

У щоденній метушні за цікавими фактами у вирі глобальних та локальних подій проходили дні, минали тижні і ми ледь не пропустили актуальне, захопливе й відверте інтерв’ю, засноване на нетривіальному аналізі автора (як і всі його дослідження), яке дарує людству знання. Знання для подолання наслідків кризи, спричиненої епідемією CОVID-19.

Ювал Ной Харарі – ізраїльський історик, автор міжнародних бестселерів «Sapiens: Коротка історія людства» (інша назва – «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього») та «Homo Deus: Коротка історія завтрашнього дня» (інша назва – «Homo Deus. За лаштунками майбутнього»), 44-річний професор історичного факультету Єврейського університету в Єрусалимі. Його третя книга «21 урок для XXI століття», де викладено проблеми сучасності та короткі нотатки можливих рішень, спричинила міжнародний скандал. У її російськомовній версії, яка вийшла у світ минулого літа, Харарі замінив власні міркування про брехливі заяви Володимира Путіна про операцію з анексії Росією Криму абзацом про недостовірні твердження Дональда Трампа. Представники автора виправдовувалися: «Щоб не заважати аудиторії, яка живе в країнах з недемократичним режимом, ознайомитися з його основними ідеями». При цьому в англомовній версії книги брехня Путіна за приклади залишилася.

Понад місяць тому, коли Дональд Трамп оголосив, що США припинять фінансування Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Ювал Ной Харарі, розчарований таким рішенням, разом зі своїм партнером у одностатевому шлюбі Іциком Яхавом перерахували  цьому агентству ООН 1 млн доларів на боротьбу з CОVID-19.

На початку травня Ювал Ной Харарі поділився з недільним випуском Le Parisien Week-end баченням щодо подолання кризи, нижче переклад для ознайомлення від Укрінформу.

ЯК ЕПІДЕМІЯ CОVID-19 ЗМІНИТЬ СВІТ

Вона змінить економічну систему, суспільство, політику. Рішення, прийняті впродовж найближчих тижнів, формуватимуть наш світ упродовж багатьох років, можливо, десятиліть. Але ці зміни не визначені наперед.

Візьмемо приклад дистанційної роботи. Наш досвід може призвести до краху профспілок та погіршення умов праці. Зараз компанії, умовно кажучи, реквізують домівки своїх працівників, не сплачуючи ні орендної плати, ні рахунків за електроенергію, побутові послуги та телефон. Але це неминуче. Уряди також можуть вимагати від роботодавця покрити принаймні частину цих витрат.

Країни можуть пройти це випробування, зосередившись на співпраці. Або, навпаки, конкурувати одна з одною. На даному етапі неможливо сказати, в якому напрямі ми підемо. Криза може призвести до розпаду Європейського Союзу, якщо бракуватиме солідарності між членами. Або навпаки, зміцнити зв’язки між його країнами-членами, чим засмутять британців. У будь-якому випадку, погіршення міжнародних відносин не зупинить вірус. Нам потрібно співпрацювати, особливо щодо медичного обладнання. Якщо країни воюватимуть між собою, щоб отримати маски, респіратори, тести, це зробить їх виробництво менш ефективним, дорожчим, і весь цей ресурс піде не на тих, хто цього найбільше потребує, а туди, де найвищий попит.

ЩО БУДЕ З КОРДОНАМИ І ВІДНОСИНАМИ

Рішення про закриття кордонів певною мірою є правильним. Карантин, ізоляція необхідні. Йдеться не лише про кордони між країнами. Це ізоляція в межах держав. Але це може реалізовуватися узгоджено. Обмеження пересувань не означає, що ми раптом стали ненавидіти своїх сусідів і припиняємо координувати дії з ними.

Подивіться, що відбувається в родинах. Я обмежений своєю домівкою, мої сестри прив’язані до власного будинку, моя мати – до свого. Ми більше не можемо бачити одне одного, але це не означає, що ми більше не цінуємо одне одного, що ми більше не допомагаємо одне одному. Навпаки, ми говоримо одне з одним більше, ніж зазвичай. І коли все закінчиться, ми можемо знову зустрітися і краще оцінити наші відносини.

Те саме стосується і країн.

Чи прямуємо ми до світу, де кордони буде важче перетнути, залежить від нас. Якщо країни кидають одне в одного каміння і немилосердно змагаються за ресурси, необхідні для боротьби з епідемією, то це отруїть їхні відносини і призведе до більш антагоністичного світу, в якому пересуватися буде складніше. Якщо ж навпаки, ми стикаємося з кризою в дусі глобальної солідарності, допомагаючи одне одному, тоді, після її закінчення, я вірю у це, мандрівок буде стільки ж, скільки і в минулому. І навіть більше. Людство подолало набагато більш жорстокі епідемії – чорну чуму в Середньовіччі, іспанський грип у 1918 та 1919 роках – і вони не зупинили глобалізацію. Отже рішення – це не згортання глобалізації, а краща глобалізація.

ЯКИЙ АНТИДОТ ВІД ГЛОБАЛЬНОЇ ЕПІДЕМІЇ

Кооперація та інформація є пальним для наших рішень. Оскільки щоб знати, які заходи слід вжити, ми маємо знати, що відбувається в інших країнах. Інакше ми повторюємо їхні помилки.

Так, Франція, яка повертається до роботи та в школи, може використати досвід інших європейських чи азійських держав, таких як Південна Корея.

Також не можна зрозуміти природу захворювання, не використовуючи даних з усього світу. Розробка лікування і вакцин є результатом багаточисельних внесків. Важливо, щоб держави довіряли одна одній і погоджувалися поділитися своїми відкриттями. Чим менше потік інформації, тим важче боротися з епідемією.

Зрештою, справжній антидот – це не бажання спілкуватися, а інформація.

Під час цієї кризи більшість держав все-таки створили власні медичні та економічні плани без широких міжнародних консультацій – це далеко від ідеалу. Рівень міжнародного співробітництва нижчий, ніж під час економічної кризи 2008 року або під час боротьби з вірусом Ебола у 2014 році.

Це результат погіршення геополітичного клімату за останні три роки. Сполучені Штати Америки, які раніше виконували роль лідера, самоусунулися від неї. Вони ніби переслідують лише власні інтереси і тим самим підривають усі узгоджені зусилля. Мене вразило рішення президента (Трампа – ред.) припинити фінансування ВООЗ. Це дуже поганий сигнал, який ускладнює функціонування цього органу ООН в авангарді боротьби з коронавірусом і, перш за все, принижує довіру до нього. Це є життєво важливим, оскільки хто, крім ВООЗ, здатний надати інформацію про глобальний стан епідемії?

США можуть розраховувати на власні джерела, але більшість інших країн – у Південній Америці, Африці, на Близькому Сході, не можуть собі цього дозволити. Їм потрібно довіряти ВООЗ. Якщо ця організація більше не спроможна утримувати себе, якщо їй більше не довіряти, ми зіткнемося з катастрофою. Ось чому ми з чоловіком (Іциком Яхавом) зробили пожертву вартістю 1 мільйон доларів і оприлюднили цей факт.

Звичайно, цей недосконалий інститут зазнає політичного тиску. Але жодна організація не позбавлена права на помилку. Неможливо поєднати 200 країн, якщо не втрутиться політика. Я довіряю серйозності ВООЗ, для чого й перерахував кошти. І сподіваюся, що світ продовжить їй довіряти.

НАВІЩО ПОТРІБЕН МІЖНАРОДНИЙ ПЛАН

Можливо, багаті країни, такі як США, Німеччина чи Франція, самостійно і впораються, навіть якщо у них виникнуть економічні труднощі. Сполучені Штати здатні покласти на стіл понад 2 трлн доларів для порятунку своєї економіки.

Але багато країн, таких як Еквадор, Пакистан чи Нігерія, не мають ресурсів для вирішення кризи такого масштабу. Без плану, розробленого на міжнародному рівні, вони ризикують повністю розвалитися з серйозними наслідками: політичними заворушеннями, спалахами насильства, війнами, спроможними порушити міжнародну торгівлю, створити хвилі міграції та дестабілізувати весь світ. Найбільша проблема – це не вірус, це людство та два його демони: ненависть і жадібність.

По всьому світу ми бачимо людей, які звинувачують в епідемії іноземців та меншини. Це лише посилює труднощі та збільшує кількість конфліктів. В Індії винні мусульмани. На Близькому Сході – американці та ізраїльтяни. У Сполучених Штатах – китайці…

Жадібність – друга велика небезпека, яка чекає на нас. Замість того, щоб реагувати на кризу щедрістю, допомагаючи одне одному, деякі великі компанії вбачають у ній можливість отримати надприбутки або приховати свої попередні помилки.

Оскільки у пресі з’явилися чисельні заяви про плани підтримки урядами, я був дуже стурбований тим, що ціни на акції піднімуться, оскільки багато людей втратять роботу, а невеликі компанії збанкрутують. Щось дивне відбувається. Я сподіваюся, що вся ця допомога урядів дійсно надійде громадянам і не збагатить кишені великих фінансово-економічних груп.

ЧОМУ ДОВІРА СТАЛА КЛЮЧОВИМ ФАКТОРОМ

Я вважаю за краще, щоб ми довіряли громадянам та їх здатності співпрацювати, а не створювали диктатури. Населення, яке добре поінформоване та мотивоване, краще зможе впоратися із цією кризою, ніж те, яке утримують у темряві та під поліцейським контролем.

Візьміть миття рук: або ви розміщуєте поліцая та відеокамеру в усіх туалетах і караєте тих, хто не стежить за особистою гігієною, або ви даєте знання  школярам про існування вірусів і бактерій та про те, як мило може захистити людину. Індивідуальна мотивація набагато ефективніша.

Ключовим, знову ж таки, є інформація. Якщо люди не вірять отриманій інформації, то вони не знають, як діяти. Сьогодні ми дорого платимо за недовіру, викликану в останні роки «фейковими новинами» та популістським політичним дискурсом. Це підірвало довіру до науки й преси.

Однак, із плином епідемії більшість людей, здається, зрозуміли необхідність довіри до роботи вчених. Навіть релігійні лідери. Синагоги були закриті в Ізраїлі, як і мечеті в Ірані, а церкви попросили своїх парафіян залишитися вдома на Великдень.

ХТО Є ЕФЕКТИВНІШИМ В ЕПІДЕМІЮ – ДЕМОКРАТІЯ ЧИ ДИКТАТУРА

Коли люди бояться за своє життя чи спосіб виживання, вони можуть спокуситись звернутися до могутнього керівника, який стверджує, що знає все і вирішить все за умови, що отримає необхідні засоби та повноваження. В Угорщині чи Камбоджі авторитарні лідери намагаються скористатися епідемією, щоб набути широких повноважень. Звичайно, у диктаторів іноді є можливість діяти швидше, оскільки в них немає потреби з кимось радитися. Але якщо вони приймають неправильне рішення, вони, як правило, неохоче визнають це і звинувачують інших – ворогів, зрадників…

Для боротьби з ними вони вимагають більше владних повноважень і постійно швидко рухаються у неправильному напрямі. І навпаки, в демократичних країнах, де висловлюється безліч думок і де гарантується співвідношення сил, набагато простіше визнати помилку та змінити політику. У перспективі цей політичний лад є більш ефективним.

Багато авторитарних лідерів вимагають виняткових заходів, порівнюючи поточну ситуацію з війною. Але це не війна, це криза здоров’я, зовсім іншого характеру. Наше завдання – не боротися і вбивати, а лікувати. Нам не потрібно відводити силовикам центральну роль у цій кризі. Якщо комусь належить керувати, то медсестра краща за генерала.

ЯКОЮ МАЄ БУТИ РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ У БОРОТЬБІ З ЕПІДЕМІЄЮ

Все залежить від їх характеру. Ми повинні довіряти технології боротьби з епідемією, але обережно, щоб вона не загрожувала нашим свободам.

Хтось стверджує, що треба зробити вибір між здоров’ям та приватним життям. Тоді багато хто надасть перевагу здоров’ю. Але це спотворене бачення. Ми можемо захистити і те, й інше одночасно.

Відповідна програма, наприклад, може попередити лише користувача, який контактував із зараженою людиною, не надсилаючи інформацію до центрального органу. Знижується ризик спостереження. Якщо, однак, організації потрібно координувати все це, то такі дії мають бути спрямовані виключно на запобігання епідемії, а не на передачу інформації до правоохоронців, страхових компаній чи роботодавців.

Нарешті, є важливий принцип, який потрібно пам’ятати: якщо для контролю епідемії ви посилюєте нагляд за людьми, то ви маєте водночас збільшити рівень прозорості дій уряду та великих компаній. Суспільство повинне мати змогу ознайомлюватися та аналізувати, зокрема, яким чином та у який спосіб уряд витрачає величезні суми грошей, які він мобілізує зусилля, і переконатися, що ця підтримка справді допоможе малому бізнесу та громадянам. Таким чином ми будемо підтримувати баланс сил і уникати шляху диктатури.

ЧИ НЕ СТАНУТЬ ТИМЧАСОВІ ОБМЕЖЕННЯ ПОСТІЙНИМИ

У надзвичайних ситуаціях люди, як правило, приймають заходи, що порушують їхні права, думаючи, що вони будуть тимчасовими і зникнуть, коли криза закінчиться. Але часто вони продовжують діяти. У США багато положень, введених наступного після 11 вересня 2001 року дня, діють і сьогодні.

Навіть коли кількість інфекцій дорівнює нулю, уряди можуть розмахувати гаслами про загрозу другої хвилі чи епідемії Еболи, або іншого грипу. На горизонті завжди є нова надзвичайна ситуація, яка виправдовує продовження обмежувальних заходів. Я не кажу, що нам це не потрібно. Я можу підтримати окремі зусилля. Але, приймаючи їх, треба бути дуже пильними і враховувати довгострокові наслідки.

Щодо збереження нововведень та набутих звичок – складно говорити, для цього було проведено багато експериментів. Але я думаю, що дистанційна робота розвиватиметься. Тепер, коли ми бачили, що це може спрацювати, чому б не спробувати зберегти переваги? Програми для онлайн-курсів матимуть розвиток для деяких груп людей. Однак, у мене також є надія та віра, що багато речей повернуться до нормального стану у фізичному світі. Навчання у школі, в університеті, звичайно, є перевагою перед курсами в Інтернеті. Але найважливіше – що найчастіше відбувається на перерві, коли учні зустрічаються, грають, обмінюються думками та досвідом. Це, принаймні, так само важливо, як і те, що виклав під час уроку педагог.

ЯКЕ СУСПІЛЬСТВО ЛЮДСТВО ЗМОЖЕ ЗБУДУВАТИ ПІСЛЯ КРИЗИ

Справедливіше суспільство з кращим розподілом багатства та влади, а також із кращою світовою спільнотою, заснованою на солідарності між країнами, на ідеї, що ми стикаємося із загальною небезпекою і що співпрацювати – це в інтересах усіх. Нинішній хід подій веде нас у зворотному напрямі, але змінити це ще не пізно. Я сподіваюся, що ця криза, замість посилення ненависті та жадібності, посилить солідарність і щедрість всередині суспільства й між народами. Тоді нам буде набагато легше зіткнутися із кризою системи охорони здоров’я, а також з економічною кризою та кліматичними змінами. Нарешті, я сподіваюся, що впевненість і довіра до науки, оновлена цим випробуванням, залишаться. І що, коли науковці попросять нас діяти проти глобального потепління, люди приймуть їхні поради та сприйматимуть так само серйозно, як під час епідемії коронавірусу.

Переклад Романа Сущенка

“Укрінформ”