Протягом десятиліть Тайвань перебував у крихкій рівновазі, і не був ні справді незалежним, ні об’єднаним з материковим Китаєм. Хоча цей статус-кво виявився напрочуд стійким, продовження економічного та військового зростання Китаю та посилення націоналістичної риторики його уряду посилили побоювання щодо конфлікту навколо острова – випадкового чи навмисного.
Величезну важливість Тайваню можна поділити на декілька аспектів: геостратегічна, де він виступає ключовим елементом у «першому острівному ланцюгу», де розташовані дружні до США території; економічна – з його напівпровідниковою промисловістю; ідеологічна як приклад «китайської демократії». І все ще обумовлює сильну зацікавленість спільноти в уникненні конфлікту. Оскільки Тайвань готується обрати нового президента 13 січня, точиться багато дискусій про те, як утримати Китай від наступальних дій, не ризикуючи піддатися провокаціям.
Чи є сильна військова присутність найефективнішим способом зберегти статус-кво та перешкодити наступальним діям Китаю? Наскільки сильний вплив насправді мають військові альянси та баланс сил у регіоні? Або все ж таки шляхами до більш стабільного та мирного середовища є дипломатична взаємодія, економічне партнерство та міжнародне право?
До вашої уваги у цих Оксфордських дебатах пропонується дискусія на тему кращих та гірших способів стримування Китаю від Тайваню разом із доцентом і директором проекту з вивчення Тайваню Цюрихського університету, Сімоною Грано (Simona Grano), доцентом Програми глобальних досліджень Міжнародного університету Акіта (AIU) в Японії, Ю-Хуа Ченом (Yu-Hua Chen), старшим аналітиком по Китаю Кризової групи, Амандою Сяо (Amanda Hsiao) та професором в Інституті європейських і американських досліджень «Академія Сініка», національної академії Тайваню, Джеймсом Лі (James Lee).
Детальнішу інформацію про конференцію та реєстрацію можна знайти на сайті «Asia Society» за посиланням:
Напишіть відгук