Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Чи можливий сценарій, в якому в результаті державного перевороту буде повалено Голову КНР Сі Цзіньпін? У своїй книзі «Китайський путч» (China coup) колишній дипломат Роджер Гарсайд описує саме його — організований суперниками нинішнього китайського лідера заколот. Внаслідок такого розвитку подій нинішній лідер КНР вирушить на пенсію ще до того, як у 2022 році відбудеться з’їзд Комуністичної партії Китаю, на якому той хотів домогтися продовження ще на п’ять років своїх повноважень генерального секретаря або, можливо, навіть призначення як довічного голови, пише Роберт Уіхтол у статті The Strategist, що вийшла в вересні.

Гарсайд зробив блискучу кар’єру у фінансовому секторі та як дипломат, у тому числі попрацювавши в Посольстві Великобританії в Пекіні. У своїй праці він завдяки великому досвіду визначає можливий сценарій повалення китайського лідера.

Так, на думку Гарсайда, головними призвідниками перевороту стануть суперники Сі у вищому керівництві КНР — прем’єр Державної ради КНР Лі Кецян та член Постійного комітету Політбюро Ван Ян, які займають відповідно друге та четверте місця за впливовістю у КПК. Їх підтримають заступник Голови КНР Ван Цішань та кілька високопоставлених генералів. Організатори перевороту виступлять із рішучою критикою помилкової політики китайського лідера і змусять його негайно піти у відставку та призначити замість себе Лі. Примітно, що вони також ініціюють політичні реформи, щоби поставити Китай на шлях демократизації.

Китай прагне зобразити себе політичним монолітом, керівництво якого має беззастережну підтримку. Насправді його політичні розбіжності дуже глибокі. Щоб помістити сценарій перевороту Гарсайда в контекст, потрібно повернутися до партійного з’їзду 2007 року, на якому було вирішено, хто обійме посаду секретаря партії Ху Цзіньтао у 2012 році. На початку з’їзду колишній китайський лідер підтримав Лі Кецяна, реформаторського члена партії з Комуністичного союзу молоді Китаю. Для Сі призначалася друга за значущістю посада прем’єра Державної ради КНР. Однак після довгої боротьби Лі програв Сі, якого на той час підтримував попередник Ху Цзян Цземінь.

Коли Сі прийшов до влади у 2012 році, він скоротив кількість членів у ключовому директивному органі Китаю, Постійному комітеті Політбюро з дев’яти до семи і наповнив його своїми прихильниками. В результаті Лі та Ван Ян виявилися єдиними членами комітету, що належать до реформістської «опозиції». За дев’ять років свого правління Сі доклав усіх зусиль, щоб відсунути Лі на другий план, навіть позбавивши його фінансового портфеля, який традиційно належав прем’єру Державної ради. Він також обмежив роль «опозиційних» інститутів, зокрема прихильників Ху та Лі, а також Комуністичного союзу молоді Китаю.

Наступні кроки Сі щодо зміцнення свого становища і створення культу особистості однаково посилили становище як партійних старійшин, і звичайних китайців. Нещодавнє есе прем’єр-міністра у відставці Вень Цзябао, яке було сприйняте побічно критичним стосовно Сі, зазнало певної міри цензури, тоді як недавнє введення «думки Сі Цзіньпіна» у шкільну програму викликало жах серед китайських батьків.

Кампанія Сі Цзіньпіна з викорінення корупції та політичних супротивників принесла йому безліч ворогів, так само як і кроки щодо зміни ділового, політичного та культурного середовища Китаю. Регулюючі органи Китаю нещодавно встановили суворі умови для великих компаній у сфері технологій, онлайн-освіти та відеоігор, внаслідок чого вони втратили значну частину своєї ринкової вартості. Нові обмеження на «соціально-шкідливу поведінку» також виявилися непопулярними.

Спусковим гачком для описаного в книзі перевороту є загроза фінансової війни зі Сполученими Штатами, яка завдасть збитків економіці Китаю. Але усунення Сі від влади спрямоване також на вирішення великої кількості проблем, зміну керівництва та початок політичної реформи.

Широко поширена думка, що на з’їзді партії, який відбудеться наступного року, Сі зможе продовжити свій мандат на третій п’ятирічний термін як генеральний секретар або, що ще краще з точки зору Сі, він досягне бажаної посади голови партії. Подібний титул не використовувався з часів Мао і пов’язаний з його диктатурою. Проте про передбачуваність результатів з’їзду партії 2022 року не може йти мова.