Міжнародний круглий стіл на Українській платформі із сучасного Китаю

2023-06-16

23 травня 2023 року відбувся міжнародний круглий стіл на Українській платформі із сучасного Китаю «Китайсько-російське співробітництво в контексті війни в Україні». Організатори події: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, Національний Інститут стратегічних досліджень, Українська асоціація китаєзнавців та видавничий дім «Гельветика». Про це повідомляє Українська асоціація китаєзнавців.

На заході обговорювали 4 ключові питання:

1. Чи мирний план Китаю знаменує кінець його дипломатичного ігнорування України?
2. Чи китайська «дружба без кордонів» з росією досягла своєї межі в Україні?
3. Які економічні важелі мають США та Європа щодо зближення Китаю та Росії?
4. Які потенційні наслідки китайсько-російської співпраці для глобальної безпеки?

У роботі круглого столу брати участь:

Дмитро Єфремов (Україна), Олена Борділовська (Україна), Челсі Нгок Мінь Нгуєн (Індонезія),  Ґун Цзюн (Китай), Грем Робертсон (США), Якуб Якубовський (Польща).

Модератором заходу виступила Ізабель Хілтон, засновниця платформи https://chinadialogue.net/, яка розпочала захід з короткого представлення китайської позиції щодо війни в Україні з моменту повномасштабного вторгнення.

Якуб Якубовський підкреслив важливість такої професійної дискусії, особливо зважаючи на спеціальну місію спецпредставника Китаю Лі Хуея до України, Польщі та інших країн Європи цими днями. Він висловився скептично щодо китайського «мирного плану» та медіації Китаю у розв’язанні українського питання через відсутність досвіду КНР у таких процесах, а також через несиметричність китайсько-російських та китайсько-українських відносин на користь перших. Хоча, як зазначає експерт, китайсько-російські взаємовідносини мають певні ліміти. Якуб називає китайське мирне посередництво грою Китаю задля посилення своїх позицій в Європі та на Глобальному Півдні, в результаті якої Пекін наполягатиме на негайному припиненні війни через переговори.

Дмитро Єфремов зазначив, що китайське посередництво варто розглядати в контексті китайської політичної культури, в основі якої лежать баланс, мир і гармонія, знаходження компромісу  особливо з великими країнами. Різний статус України та росії в архітектурі міжнародних відносин, з точки зору Китаю, передбачає встановлення несправедливих умов миру, зміщених на користь росії.

Ґун Цзюн представив свою точку зору на китайську посередницьку місію, підкресливши, що він не є представником уряду. Професор зазначив, що в умовах конфлікту, що затягнувся, не лише Китай спонукає до мирних переговорів, а й ряд нейтральних країн Південно-Східної Азії, Африки, Близького Сходу, Латинської Америки, які представляють більшість з точки зору населення світу. На думку експерта, ці країни колективно сприятимуть мирному посередництву. Китайський план з 12 пунктів, або набір базових принципів, ще потребує дипломатичних зусиль та консультацій з міжнародною спільнотою задля отримання результату.

Олена Борділовська зазначила, що реакція так званого Глобального Півдня на китайську мирну ініціативу загалом схвальна, що має за мету зниження чисельних ризиків, як то продовольча та безпекова кризи. Більшість країн Глобального Півдня хочуть бути активними гравцями переговорного процесу щодо встановлення миру в Україні, навіть конкурувати за лідерство в цьому. Особливе місце займає Індія через суперництво з Китаєм та приязні стосунки з США, яка ані підтримує український та китайський плани, ані пропонує своє рішення конфлікту. Приклад Пакистану, як всепогодного партнера КНР та традиційно нейтральної країни у зовнішній політиці, також унікальний, бо країна вважає китайську мирну ініціативу єдиною можливістю розв’язання української кризи.

Грем Робертсон підкреслив, що Китай – є глобальним гравцем, коли росія – це лише регіональний гравець. Китай не здатний вплинути на події в Європі так, як він впливає на країни Африки та Латинської Америки, що є великим досягненням Китаю. Війна створює і виклики, і нові можливості для Китаю, включаючи зиски від послабленої росії. Китай прагне стабілізувати відносити з Європою, в чому й вбачається основна причина його мирної ініціативи.

Челсі Нгок Мінь Нгуєн поділилась своєю експертною думкою, що момент оголошення Китаєм «мирного плану», можна вважати новим етапом 2.0 глобальної ролі Китаю. Фахівчиня зазначила, що мирну ініціативу Китаю варто розглядати не з точки зору російсько-української війни, а з точки зору китайських глобальних амбіцій. Україна поступово стає глобальним гравцем, спілкуючись на різних міжнародних майданчиках навіть з найближчими російськими союзниками, такими як Індія та В’єтнам, що важливо, зважаючи на те, що погляди країн Глобального Півдня на війну в Україні різняться.

Ґун Цзюн зазначив, що Китай не постачає зброю росії, тому заперечує наявність альянсу з цією країною у будь-якому сенсі. Економічне співробітництво і з Україною, і з росією продовжується, як і великою кількістю інших країн світу, таких як Туреччина, Бразилія, Аргентина, Індонезія та ін. «Дружбу без обмежень», яку оголосили Китай та росія на зимових олімпійських іграх до вторгнення, професор вважає лише дипломатичним оборотом, до якого Китай більше не вдавався. Підтримка росії зброєю – це та червона лінія, яку Китай ніколи не перетинатиме. Китай має перш за все економічний інтерес в Україні та в Європі, що спонукатиме його сприяти припиненню конфлікту, а також бути  більш активним у відповідь на тиск зі сторони європейських лідерів. Війна в Україні впливає не лише на регіон, а й на увесь світ, наприклад, спровокувавши продовольчу кризу.

Якуб Якубовський вважає, що китайсько-російські відносини схожі на альянс, бо це підтверджується зустрічами на високому рівні, а також офіційною риторикою. Ліміти дружби встановлені в тому числі й під тиском Заходу.

Дмитро Єфремов зазначив, що росія не сприймає китайський «мирний план» як робочий в цілому. Експерт також не бачить достатніх ознак інтеграційних процесів між економіками Китаю та росії; їх двосторонні відносини зберігають контрактний характер, що він пояснює взаємною недовірою керівництва двох країн. Тому він не вбачає, що Китай зможе досягти консенсусу з росією з українського питання. Водночас Китай не зацікавлений в падінні путінського режиму, бо не зацікавлений в  зміні зовнішньої політики рф на проєвропейську.

Челсі Нгок Мінь Нгуєн додала, що росія все ще має позитивний імідж в Азії та намагається вишукувати своїх прибічників, наприклад в таких країнах як Індія та В’єтнам, які мають територіальні суперечки з КНР. Експертка також звернула увагу, що офіційний Київ дотримується думки, що Китай досі не постачав зброю росії та вбачає позицію Китаю як нейтральну.

Грем Робертсон відзначає, що відносини між росією та Китаєм обумовлені поточними інтересами двох країн, які разом можуть створити суттєву загрозу для колективного Заходу. З російського боку вони обумовлені потребами в підтримці та потребами в доступі до ринків. Історично країни мали епізоди ворожості одна до одної, що також треба враховувати при аналізі характеру їх двосторонніх стосунків.

Ґун Цзюн не називає зростання китайсько-російського економічного співробітництва конвергенцією (зближенням), а вважає цей процес виключно комерційним через зменшення конкуренції на російському ринку після виходу з нього західних компаній. Експерт підкреслив, що Китай не буде відмовлятися від торгових відносин з будь-якою країною під тиском. Миротворчу місію Китаю він вважає правильною ініціативою. Вчений наголосив, що НАТО є учасником конфлікту, що несе ризик з китайської точки зору.

Челсі Нгок Мінь Нгуєн додала, що зміцнення китайсько-російських відносин пояснюється погіршенням відносин з Європою. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, безпекові занепокоєння в Азії зросли, посилилось обговорення територіальних диспутів.

Олена Борділовська підкреслила, що роль країн Глобального Півдня у міжнародній системі координат зростає, особливо в питанні глобальної безпеки. Україна не достатньо приділяла уваги відносинам з країнами Глобального Півдня. Але зараз ситуація змінюється на краще, бо є потреба бути активним учасником міжнародних дискусій, в тому числі з цими країнами. Індія вбачає в посередницькій ролі Китаю виклик для себе та з ревнощами належить до зміцнення китайсько- російських відносин. Індія не має успішного досвіду медіатора та не запропонувала жодних ініціатив щодо українського питання. На думку професорки, Індія вбачає загрозу своїй безпеці через китайсько-російське зближення.

Якуб Якубовський нагадав, що вступ України до НАТО не був затверджений, тому це не могло слугувати справжнім виправданням російської інвазії. На думку вченого, китайсько-російські відносини не вплинуть на глобальну архітектуру, але  посилюватимуть тиск щодо стратегічної автономії Європи від США та витіснення США з Індо-Тихоокеанського регіону.

Дмитро Єфремов зазначив, що загроза міжнародній безпеці пов’язана із розбудовою Китаєм альтернативного західному «порядку, заснованому на правилах». Китай позиціонує свій підхід як «порядок, заснований на міжнародному праві», що де-факто передбачає можливість власного трактування норм права Китаєм та іншими великими країнами, внаслідок чого відбувається їх релятивізація. Китайська глобальна безпекова ініціатива також матиме подібний релятивний характер, зберігаючи рамковість та неконкретність.