Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    Яка ситуація склалася навколо нового альянсу безпеки AUKUS

    2021-10-06

    Ще на початку березня кабінет Байдена випустив перший великий документ на 24 сторінки, який окреслював основи політики національної безпеки нової адміністрації. У ньому, зокрема, підкреслювалося, що Китай вважається тепер «єдиним конкурентом, потенційно здатним об’єднати свою економічну, дипломатичну, військову й технологічну потужність, щоб створити стійкий виклик стабільній та відкритій міжнародній системі».

    Як наслідок, протягом наступних місяців Сполучені Штати зосередились на посиленні протидії китайській експансії як у сфері глобальної торгівлі, так і в політичному вимірі, а також у військовій сфері. У Байдена продовжили політику попередньої адміністрації, зокрема, щодо збереження торговельних обмежень проти КНР і протидії поширенню китайських цифрових технологій.

    Однак справжнім проривом у цьому процесі стало створення нового альянсу безпеки AUKUS. США і Велика Британія погодилися поділитися своїми передовими — і вкрай секретними — технологіями з Австралією і поставити в цю країну атомні підводні човни. Метою альянсу, за словами президента США Джо Байдена, є сприяння «миру і стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні в довгостроковій перспективі».

    Але Китай сприйняв цю звістку інакше. Як заявив офіційний представник МЗС Китаю Чжао Ліцзяні, пакт AUKUS демонструє «Менталітет гри з нульовою сумою» і «завдає серйозної шкоди регіональному миру і стабільності, підсилює гонку озброєнь, підриває Договір про нерозповсюдження ядерної зброї».

    Нещодавно влада КНР ініціювала торговельні обмеження проти Австралії (союзниці США) після того, як Канберра підтримала ідею розслідування в Китаї щодо походження коронавірусу SARS-CoV-2. Крім того, на початку року влада в Пекіні ув’язнила зі звинуваченнями в шпигунстві кількох громадян Австралії, у тому числі журналістку й письменника, які критикували комуністичний режим.

    Звісно, на цю ситуацію не можна було не відповісти, адже відсутність реакції означала б мовчазну згоду Заходу на дії Пекіна. Й головним акцентом став союз трьох країн AUKUS, вважає Ендрю Шен — заслужений науковий співробітник Азійського глобального інституту Гонконзького університету, член Консультативної ради ЮНЕП, ад’юнкт-професор Пекінського університету Цінхуа.

    На відміну від США, Євросоюз розуміє, що кліматичні дії і економічне процвітання набагато важливіше, ніж підбурювання до війни. Європа обіцяє стати «надійним партнером» для країн Індо-Тихоокеанського регіону, створюючи «додану вартість» до її давно сформованих зв’язків у регіоні.

    На жаль, позитивний підхід ЄС до Індо-Тихоокеанського регіону мало допоможе прийняттю амбітних зобов’язань за підсумками Конференції ООН зі зміни клімату (СОР26), а вони потрібні, щоб запобігти катастрофічному потеплінню планети.

    Доповідь попереджає, що, якщо до 2030 року не скоротити світові викиди вуглекислого газу, тоді до 2040 року приблизно 3,9 млрд осіб проживатимуть в районах, де періоди сильної спеки трапляються в 12 разів частіше історично середнього рівня. Крім того, близько 400 млн працівників щорічно будуть стикатися з температурами, які перевищують безпечний рівень. Середня частка орних земель, які страждають від сильної посухи, зросте до 32% на рік, що в три з гаком рази більше історично середнього показника; це радикально послабить глобальну продовольчу безпеку.

    Втім, скорочення викидів — це лише початок. Ми також повинні вживати заходів пом’якшення зміни клімату, наприклад, захищаючи і відновлюючи екосистеми, і інвестувати кошти в адаптацію, з тим щоб країни світу могли впоратися з неминучими проблемами — природними катастрофами, убогістю ресурсів, міграцією людей і так далі.

    Що станеться, якщо на СОР26 лідери виявляться не готові до цього виклику? Китай, наприклад, продовжить діяти. Його стратегія подвійної циркуляції, представлена торік, сигналізує всім іншим, що в разі, якщо глобальної співпраці не буде (слабка зовнішня циркуляція), Китай зосередиться на виконанні власних внутрішніх зобов’язань (сильна внутрішня циркуляція).

    Як завжди, Китай застосовує адаптивний, системний підхід. Центральний уряд надає загальну стратегію, ресурси і стимули, а місцеві структури відповідають за розроблення і реалізацію конкретних заходів. Річ у тім, що зміна клімату є явно глобальною проблемою, але вона буде по-різному впливати на різні регіони, і тому однакові рішення будуть в цьому випадку неадекватні.

    Відповідно, Китай перетворює широкі цілі в ряд керованих завдань, які виконуються на національному, провінційному і муніципальному рівнях, і мобілізує для цього не тільки місцеву владу, а й бізнес, громадянське суспільство, а також готових до співпраці іноземних партнерів. А ось чого Китай не робить, так це ініціювання марної гонки озброєнь, яка лише збільшить споживання ресурсів, заподіє ще більше екологічної шкоди, стане на заваді глобальному співробітництву, підірве людське благополуччя і відтягне фінансування, яке в іншому випадку було б направлено на пом’якшення і процес адаптації до змін клімату.

    Яка ситуація склалася навколо нового альянсу безпеки AUKUS

     

    “НВ”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published.