Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Напередодні візиту до Пекіна Володимир Путін дав інтерв’ю Медіакорпорації Китаю. Стенограму та відео наводимо нижче для ознайомлення та розуміння загального перебігу подій у світі:

Ван Гуань (як перекладено): Шановний пане Президенте!

Насамперед дозвольте привітати Вас з минулим днем народження. Як Ви його відзначили?

В. Путін: Дякую велике. У колі друзів та близьких. Все добре.

Ван Гуань: Хочу сказати, що Ви у чудовій формі. У Вас є ще час для тренування?

В. Путін: Є, слава богу. Я вважаю, що це необхідно робити для того, щоб бути в змозі інтенсивно працювати насамперед. Тренування – це не самоціль. Це засіб досягнення важливих, по-справжньому важливих цілей, це можливість працювати інтенсивно, в такому режимі, що дозволяє досягати потрібних результатів.

Ван Гуань: Ми дивилися деякі матеріали та побачили, що у 2015, 2017 роках Ви ще тренувалися та вчилися грати у хокей, і у Вас непогано виходило, Ви забивали чимало голів.

В. Путін: Так, я почав кататися на ковзанах лише десять років тому. До цього я не вмів не лише кататися на ковзанах, стояти на них не вмів. Але ось десять років тому скуштував, почав і граю досі. Чому раніше? Я й зараз граю. Нині цим займаюся із задоволенням. Командні види спорту завжди цікаві, емоційні, захоплюють, дають можливість по-справжньому відпочити від справ.

Ван Гуань: Виходить, Ви одночасно вчилися кататися на ковзанах і грати в хокей?

В. Путін: Так, звісно. Для мене це було одне й те саме. Сподіваюся, що і наша співпраця з китайськими друзями у сфері спорту також активно розвиватиметься. У нас дуже популярне ушу. Сподіваюся, і далі популярність ушу зростатиме, а ми хотіли б познайомити наших китайських друзів з нашими, як ми вважаємо, національними видами спорту в галузі єдиноборств, такими, наприклад, як боротьба самбо. Ось поїду коли, теж із Головою обов’язково поговоримо на цю тему, запропоную йому з обох боків та попрошу підтримати ці ініціативи молодих людей, спортсменів для розширення контактів у галузі спорту.

Ван Гуань: Давайте тоді приступимо до нашого інтерв’ю.

В. Путін: Будь ласка.

Ван Гуань: Шановний пане Президенте!

А далі почали розвивати відносини у сфері економіки, причому теж поступово, заповнюючи ті ніші, які колись і комусь належали іншим країнам, у наших відносинах, але не були настільки ефективними, як наша взаємна співпраця з того чи іншого напрямку. Наприклад, у галузі енергетики, яка займає особливе місце у наших відносинах. Росія займає зараз перше місце серед китайських партнерів з постачання, скажімо, енергоносіїв до Китаю у вартісному вираженні – перше місце.

Поступово Китай за обсягами торгового обороту став першим торговим партнером Росії, а Росія поступово піднялася на шосте серед китайських торгово-економічних партнерів.

Що б я наголосив? У нас у різний час було різне співвідношення щодо експорту та імпорту. Ми зі свого боку намагалися забезпечити те, що потрібно китайській економіці, а наші китайські друзі завжди прислухалися до нас щодо певного дисбалансу, насамперед у галузі торгівлі товарами промислового виробництва. Ми поступово, крок за кроком, з року в рік збільшували і покращували цей торговий баланс. Так ми рухаємось майже в кожному напрямку.

Я вже не говорю про ту роль, яку відіграють російсько-китайські відносини у справі стабільності у світі. Російсько-китайські відносини – це фундаментальний чинник.

Все це разом і дає нам підставу вважати, що ми рухалися в абсолютно правильному напрямку та на користь як китайського, так і російського народів.

Ван Гуань: Пане Президенте!

Ви зараз також згадали і торговельно-економічну співпрацю між Росією та Китаєм. Раніше було висунуто таку мету, щоб до 2024 року забезпечити цільову планку торгового обороту в 200 мільярдів доларів. Насправді, у 2022 році дві сторони в принципі наблизилися до цієї цільової планки, і багато змін ми могли відчути на собі.

Цього разу я приїхав до Москви і побачив, що на вулицях, магазинах, у тому числі на торгових інтернет-майданчиках, все більше з’являється китайських брендів. У той же час російський газ надходить до будинків до китайських користувачів, а в китайських магазинах все частіше і все більше можна побачити, наприклад, вироби з російського м’яса, а також молочну продукцію.

Як ви оцінюєте перспективи торговельно-економічних зв’язків між двома країнами?

В. Путін: Відносини у сфері економіки у нас рік у рік диверсифікуються.

Справді, я вже сказав, що в галузі, скажімо, енергетики у нас великий обсяг співробітництва, і він дуже різноманітний. Це не лише постачання, скажімо, нафти та газу. В області нафти працює трубопровід, причому він працює стабільно, і обсяги перекачування дедалі збільшуються.

Те саме стосується газопроводу “Сила Сибіру”. Зараз у нас хороші перспективи, вже підписана угода щодо далекосхідного маршруту, опрацьовується ще один маршрут – “Сила Сибіру – 2”, через Монголію.

Збільшується кількість вугілля, що поставляється, електроенергії, ми продовжуємо будувати атомні блоки. І не лише будувати блоки на двох станціях, а й опрацьовуємо питання реактора на швидких нейтронах, що дозволить абсолютно по-новому вибудувати відносини у цій високотехнологічній енергетичній сфері, оскільки там створюються умови для замкнутого циклу, по суті там відходів практично не буде.

Але ми маємо дуже хорошу перспективу в інших галузях. Це автобудування, суднобудування, авіабудування, електроніка. Ось я сказав про автобудівництво. Дивіться, буквально вчора я говорив з деякими людьми, яких можна назвати автолюбителями з величезним, великим стажем. І абсолютно щиро, не знаючи, що у нас буде з Вами сьогодні інтерв’ю, мені мої співрозмовники сказали: знаєте, китайські машини на нашому ринку не просто обґрунтовуються, тому що інших стає менше, не лише тому якість покращується. Якість китайських автомобілів покращується, тому наші споживачі, особливо у співвідношенні ціна/якість, із задоволенням орієнтуються на продукцію китайських виробників.

Насамперед дозвольте подякувати Вам за згоду на наше інтерв’ю для Медіакорпорації Китаю. Знаю, що протягом останніх двох років Ви вперше даєте інтерв’ю китайському телеканалу.

Цього року у березні було прийнято російсько-китайську спільну заяву, в якій зазначено, що відносини між двома країнами перебувають на найвищому за всю історію рівні.

Насправді нещодавно на Валдайському форумі, що завершився, Ви зазначили, що російсько-китайська співпраця є важливим стабілізуючим фактором у світових справах. Чи могли б Ви детальніше викласти Ваші оцінки російсько-китайських відносин, а також перспективи їх розвитку?

В. Путін: Відносини між Росією та Китаєм ‒ Ви знаєте, зараз я Вам кажу те, що мені після того, як Ви сформулювали питання, прямо зараз на думку спадає, ‒ адже вони складалися не під сьогоднішню кон’юнктуру світових справ, це не результат миттєвої політичної кон’юнктури у світі – російсько-китайські відносини. Вони складалися протягом двох десятиліть акуратно, спокійно. І на кожному кроці і російська, і китайська сторони виходили насамперед зі своїх національних інтересів, оскільки кожна зі сторін це розуміє. Добиваючись з обох боків наступного кроку, завжди прислухалися до думки та інтересів іншої сторони. Ми завжди з будь-якого питання намагалися знайти компроміс, навіть якщо це були якісь питання складного характеру, які дісталися ще з колишніх часів.

В основі завжди лежала добра воля. Так ми вирішили питання прикордонного розмежування, які й досі, до того моменту, не вирішувалися протягом 40 років. Але це прагнення прибрати все, що нам так чи інакше могло б заважати рухатися разом вперед, з обох боків було велике настільки, що ми знайшли всі компроміси, прийнятні один для одного.

А далі почали розвивати відносини у сфері економіки, причому теж поступово, заповнюючи ті ніші, які колись і комусь належали іншим країнам, у наших відносинах, але не були настільки ефективними, як наша взаємна співпраця з того чи іншого напрямку. Наприклад, у галузі енергетики, яка займає особливе місце у наших відносинах. Росія займає зараз перше місце серед китайських партнерів з постачання, скажімо, енергоносіїв до Китаю у вартісному вираженні – перше місце.

Поступово Китай за обсягами торгового обороту став першим торговим партнером Росії, а Росія поступово піднялася на шосте серед китайських торгово-економічних партнерів.

Що б я наголосив? У нас у різний час було різне співвідношення щодо експорту та імпорту. Ми зі свого боку намагалися забезпечити те, що потрібно китайській економіці, а наші китайські друзі завжди прислухалися до нас щодо певного дисбалансу, насамперед у галузі торгівлі товарами промислового виробництва. Ми поступово, крок за кроком, з року в рік збільшували і покращували цей торговий баланс. Так ми рухаємось майже в кожному напрямку.

Я вже не говорю про ту роль, яку відіграють російсько-китайські відносини у справі стабільності у світі. Російсько-китайські відносини – це фундаментальний чинник.

Все це разом і дає нам підставу вважати, що ми рухалися в абсолютно правильному напрямку та на користь як китайського, так і російського народів.

Ван Гуань: Пане Президенте!

Ви зараз також згадали і торговельно-економічну співпрацю між Росією та Китаєм. Раніше було висунуто таку мету, щоб до 2024 року забезпечити цільову планку торгового обороту в 200 мільярдів доларів. Насправді, у 2022 році дві сторони в принципі наблизилися до цієї цільової планки, і багато змін ми могли відчути на собі.

Цього разу я приїхав до Москви і побачив, що на вулицях, магазинах, у тому числі на торгових інтернет-майданчиках, все більше з’являється китайських брендів. У той же час російський газ надходить до будинків до китайських користувачів, а в китайських магазинах все частіше і все більше можна побачити, наприклад, вироби з російського м’яса, а також молочну продукцію.

Як ви оцінюєте перспективи торговельно-економічних зв’язків між двома країнами?

В. Путін: Відносини у сфері економіки у нас рік у рік диверсифікуються.

Справді, я вже сказав, що в галузі, скажімо, енергетики у нас великий обсяг співробітництва, і він дуже різноманітний. Це не лише постачання, скажімо, нафти та газу. В області нафти працює трубопровід, причому він працює стабільно, і обсяги перекачування дедалі збільшуються.

Те саме стосується газопроводу “Сила Сибіру”. Зараз у нас хороші перспективи, вже підписана угода щодо далекосхідного маршруту, опрацьовується ще один маршрут – “Сила Сибіру – 2”, через Монголію.

Збільшується кількість вугілля, що поставляється, електроенергії, ми продовжуємо будувати атомні блоки. І не лише будувати блоки на двох станціях, а й опрацьовуємо питання реактора на швидких нейтронах, що дозволить абсолютно по-новому вибудувати відносини у цій високотехнологічній енергетичній сфері, оскільки там створюються умови для замкнутого циклу, по суті там відходів практично не буде.

Але ми маємо дуже хорошу перспективу в інших галузях. Це автобудування, суднобудування, авіабудування, електроніка. Ось я сказав про автобудівництво. Дивіться, буквально вчора я говорив з деякими людьми, яких можна назвати автолюбителями з величезним, великим стажем. І абсолютно щиро, не знаючи, що у нас буде з Вами сьогодні інтерв’ю, мені мої співрозмовники сказали: знаєте, китайські машини на нашому ринку не просто обґрунтовуються, тому що інших стає менше, не лише тому якість покращується. Якість китайських автомобілів покращується, тому наші споживачі, особливо у співвідношенні ціна/якість, із задоволенням орієнтуються на продукцію китайських виробників.

Ви згадали про сільське господарство. Так, тут також розширюється. Є певні питання, пов’язані з постачанням м’ясної продукції тощо, але робота продовжується. Ми знаємо зацікавленість китайських споживачів не лише у продуктах сільгоспгалузі, а й у тому, щоб постачати деякі продукти, яких потребує сама Китайська Народна Республіка для виробництва цієї сільгосппродукції на своїй власній території.

У нас кількість галузей, якими ми разом займаємося і над якими працюємо, вона значною мірою, вона постійно розширюється, особливо останнім часом, за рахунок високотехнологічних напрямів взаємодії.

Ван Гуань: Впевнені, що цього року нам вдасться досягти планки 200 мільярдів доларів, як Ви вважаєте?

В. Путін: Я в цьому не сумніваюся – обережно скажемо, – майже напевно. За попередній період зростання товарообігу у нас склало 32 відсотки – це дуже гарне зростання. Є всі підстави вважати, що наприкінці року ми досягнемо планки 200 мільярдів.

Ван Гуань: Шановний пане Президенте, з приводу “Один пояс, один шлях”. Зараз я хотів би обговорити енергетику. Ми співпрацюємо у таких сферах, як відновлювана енергетика, боротьба зі зміною клімату, а також за кліматичним порядком ООН.

Як Ви вважаєте, який вплив для всього світу, людства має наша співпраця у цих сферах?

В. Путін: Ви знаєте, якщо говорити про цілі сталого розвитку ООН, їх більше, ніж одна-дві-три, їх там, на мою думку, 17. Боротьба за навколишнє середовище, боротьба зі змінами клімату – дуже важливі напрямки, але не єдині.

Не можна забувати про таку мету, як боротьба з бідністю, наприклад. Як можна сказати людям в африканських країнах: ви не отримуватимете нафту, нафтопродукти, повинні орієнтуватися виключно на відновлювані джерела енергії – на силу вітру, скажімо, сонце тощо. Вони значною мірою недоступні для економік, що розвиваються. І що, людям страждати з голоду, чи що? Все має бути збалансовано, всі рішення мають бути збалансованими.

У цьому зв’язку, якщо говорити про ініціативу Голови Сі Цзіньпіна “Один пояс, один шлях” – він, на мою думку, років десять тому сформулював саму по собі ідею, – то вона, на мою думку, була дуже своєчасною і добре розвивається, адже в На основі цієї ідеї лежить спроба об’єднати можливості багатьох країн для досягнення спільних цілей розвитку.

Сьогодні так чи інакше у реалізації ідей Голови Сі Цзіньпіна бере участь Ви знаєте, скільки? 147 країн, дві третини населення земної кулі. Тому, на мій погляд, це вже успіх, це гарна, правильна та технологічно збудована ініціатива, яка розвивається.

Так, ми бачимо, що хтось сприймає її як спробу Китайської Народної Республіки когось підім’яти під себе, але ми не бачимо цього, ми бачимо просто бажання до співпраці. Наші власні ідеї щодо розвитку Євразійського економічного союзу, наприклад, на будівництво Великої Євразії, вони повністю збігаються з китайськими ідеями в рамках запропонованої співпраці “Один пояс, один шлях”.

Ось дивіться, наші країни Євразес, Євразійського економічного союзу в результаті спільної роботи отримали 24 мільярди доларів інвестицій. Що тут поганого? При цьому кожна країна сама в рамках двосторонніх чи багатосторонніх форматів вибирає, що їй вигідно, що невигідно ніхто нічого не нав’язує. Але це підштовхує, створює умови для розвитку.

Те саме можна сказати про розвиток логістичних, інфраструктурних об’єктів. Ми через річку Амур із Китаєм два мости збудували останнім часом. На мій погляд, це і для людей добре – збільшується кількість людей, які спілкуються між собою, це і для бізнесу добре, для розвитку економіки добре, оскільки це дозволяє збільшувати товарообіг.

Тому ми вітаємо цю ініціативу Голови Сі Цзіньпіна, разом працюємо, готові та працюватимемо далі.

Ван Гуань: Шановний пане Президенте, Ви також говорили про те, що поєднання ЄАЕС та “Одного поясу, одного шляху” – це дуже важливі проекти, так звана інтеграція інтеграцій. Цього разу Ви братимете участь у саміті “Один пояс, один шлях”. Які у вас є від цього очікування?

В. Путін: Я думаю, що ми знайдемо… Я вже сказав, що країни Євразес, Євразійського економічного союзу під час спільної роботи в рамках ініціативи “Один пояс, один шлях” вже забезпечили 24 мільярди доларів інвестицій. Але цей обсяг зростає, бо зростає кількість взаємовигідних проектів. Вони вигідні не лише країнам, які одержують якісь кредити з цієї ініціативи. Вони вигідні і Китайській Народній Республіці, тому що і Китай від реалізації цих проектів теж отримує продукти, отримує умови для кращого та більшого розвитку. Усе це робиться з урахуванням взаємної вигоди.

Ми маємо спільні проекти. Можливо, поки що рано про це говорити, але я впевнений, що підписуватимуться контракти, встановляться нові контакти між учасниками економічної діяльності, зустрінуться керівники урядів та голови різних міністерств та відомств, які працюють безпосередньо. Я зараз навіть не все це перераховуватиму. Я ознайомився із пропозиціями російського Уряду з різних напрямків. Всі наші пропозиції убористим шрифтом викладені на кількох аркушах поспіль, і кожен проект може являти собою те, над чим ми працюватимемо не один рік, а може, десятиліття вперед. Тому в мене очікування найкращі, у тому числі й від контактів зі своїми колегами.

Ван Гуань: Ми також побачили, що міжнародне співтовариство має різні думки з приводу “Одного поясу, одного шляху”. Як Ви вважаєте, які переваги концепції “Один пояс, один шлях”, яка за 10 років пройшла шлях, власне, від певної ініціативи до реалістичного, втіленого в життя проекту, приносить усьому людству переваги?

В. Путін: Знаєте, мені здається, що головна перевага у запропонованій китайською стороною концепції взаємодії полягає в тому, що в рамках цієї роботи ніхто нічого нікому не нав’язує. Все це йде в рамках пошуку не тільки прийнятних рішень, але таких проектів та таких способів досягнення спільної мети, які є прийнятними для всіх. Ось це для сьогоднішнього Китаю під керівництвом Голови Сі Цзіньпіна є такою, як би сказати, особливістю у вибудовуванні стосунків з іншими: ніхто нічого нікому не нав’язує та не змушує, лише надається можливість. І якщо якісь виникають складнощі – шукаються компроміси і завжди перебувають, як я вже казав. Ось це, на мій погляд, те, що відрізняє запропонований Головою Китаю проект “Один пояс, один шлях” від багатьох інших, які намагаються реалізувати у світі країни з тяжкою колоніальною спадщиною.

Ван Гуань: У наших двосторонніх відносин також є дуже багато інтересів та спільних проектів, у тому числі у гуманітарній сфері та у спортивній сфері. Ось, наприклад, за інформацією Міністерства освіти Російської Федерації, кількість учнів російських шкіл, які брали участь у єдиному державному іспиті з китайської мови, збільшилася вдвічі. Останнім часом російська література та музика, звичайно ж, вплинули на кілька поколінь китайців.

Ми також із завмиранням серця стежили за юними російськими фігуристками – Трусовою, Валієвою, Щербаковою. Вони мають велику фанатську громаду в китайському інтернеті, і китайські інтернет-користувачі навіть називають їх феями, які борються буквально один з одним.

Як Ви вважаєте, чи має гуманітарна та спортивна співпраця велику цінність для нашої дружби?

В. Путін: Звісно. Спортивна співпраця як частина гуманітарної взаємодії є дуже важливою, тому що вона встановлює контакти між людьми безпосередньо. Те, що в Китаї з’являються спортивні фанати наших спортсменів – не дивно, бо це яскраві зірки. Ми з великою повагою стежимо за успіхами китайських спортсменів, завжди дивимося, як організована робота.

Ван Гуань: Можливо, є якісь окремі спортсмени чи сфери, за якими Ви особливо стежите?

В. Путін: Звісно, ми знаємо про китайських спортсменів. Знаємо, скажімо, про гімнастів, про інші напрямки. Важливо, що у Китаї збудовано роботу на хорошому професійному рівні у сфері спорту високих досягнень.

Не менш важливо, звичайно, встановлювати контакти і на скромнішому рівні, на рівні фізичної культури, на рівні регіонів, на рівні проведення змагань, скажімо, між вищими навчальними закладами, між провінціями та суб’єктами Російської Федерації.

Мені здається, треба ще й у цей бік подивитися. На мою думку, це було б дуже цікаво. Власне, наскільки мені відомо, так і робиться в рамках міжрегіонального співробітництва. Колеги теж приділяють цьому потрібну увагу. Впевнений, що так і буде, певен, що так і розвиватиметься.

Поважно знаєте що? Що наша спортивна взаємодія позбавлена всілякої не тільки політичної, а й економічної кон’юнктури.

На жаль, сьогоднішній міжнародний спорт все більше і більше занурюється у комерцію. У нас, у наших спортивних відносинах нічого такого немає і, сподіваюся, ніколи такого не буде.

Ван Гуань: Шановний пане Президенте, Ви якось казали, що якби Ви не займалися дзюдо, то Ваше життя, можливо, пішло б зовсім іншим шляхом. Чому Ви так кажете?

В. Путін: Усі знають, це не секрет: я з простої робочої родини, і часу у мене свого часу було багато, щоб проводити час у дворі. Невідомо, як би склалася моя доля, якби я не захопився спортом, насправді навіть не дуже важливо яким, важливо, що спортом, і приділяв цьому багато уваги. Відразу з’явилися пріоритети самостверджуватись не у дворі, не в якомусь, скажімо, не дуже дисциплінованому молодіжному середовищі, а самостверджуватись на спортивних майданчиках, у даному випадку на татамі. Відразу з’явилися певні погляди на відносини з іншими людьми, на те, як потрібно будувати ці відносини, як потрібно з повагою ставитися до партнерів, як не допускати нічого, що могло б якось підірвати відносини між людьми тощо. Спорт виховує і це дуже важливо.

Тому розвиток нашої взаємодії в цьому сенсі є надзвичайно важливим, а в сучасному світі, де так багато загроз, що виходять з інтернету, від незаконного розповсюдження наркотиків і так далі, заняття молодими людьми спортом – це надзвичайно важлива річ у формуванні характеру та абсолютно правильних, стійких. життєвих установок

Ван Гуань: Пане Президенте, нещодавно на Валдайському форумі Ви згадали справедливу багатополярність, що є в цьому необхідність, а також згадали таке явище, як гегемонізм у сфері моральності та моралі, у системі цінностей. Ви також сказали, що “порядок, що ґрунтується на правилах”, – це прояв колоніального мислення. Чому ви так вважаєте? Що потрібно зробити для демократизації міжнародних відносин, а також просування та побудови багатополярного світопорядку?

В. Путін: Ви зараз сказали “порядок, що ґрунтується на правилах”. Ви коли-небудь бачили ці правила? Ні, тому що їх ніхто ніколи не писав і ніколи ні з ким ніхто не погоджував. Як можна говорити про порядок, заснований на правилах, яких ніхто не бачив? З погляду здорового глузду це нонсенс, це якась нісенітниця. Але це вигідно тим, хто пропагує такий підхід. Тому що, якщо цих правил ніхто не бачив, це означає, що ті, хто говорить про це, самі вигадують ці правила час від часу так, як їм це вигідно. У цьому є колоніальний підхід.

Бо колоніальні країни завжди вважали, що вони люди першого ґатунку. Адже вони завжди говорили про те, що несуть просвітництво своїм колоніям, що вони цивілізовані люди та несуть блага цивілізації іншим народам, яких вважають народами другого ґатунку. Не дивно, що сьогоднішня політична еліта, скажімо, в США, говорить про свою винятковість. Це і є продовженням цього колоніального мислення.

Тобто коли вони кажуть, що вони виняткові у Сполучених Штатах, це означає, що другі, інші люди, всі люди якогось іншого, другого сорту. А як інакше сприймати це? Це рудименти колоніального мислення, ніщо інакше.

Наш підхід зовсім інший. Ми виходимо з того, що всі люди рівні, всі мають однакові права, права та свободи однієї країни та одного народу закінчуються там, де з’являються права та свободи іншої людини чи цілої держави. Ось так поступово і має народжуватися багатополярний світ. Ось саме цього ми і прагнемо, і саме це є основою нашої взаємодії з Китаєм на міжнародній арені.

Ван Гуань: Зовсім недавно сталося розширення механізму БРІКС із п’яти до 11 держав. Як Ви вважаєте, проявом якогось історичного процесу є розширення БРІКС? Крім того, у 2024 році Росія ухвалить головування в цьому механізмі. Як Ви вважаєте, яку роль відіграє Росія надалі у БРІКС та під час свого головування?

В. Путін: По-перше, я хочу сказати, що саме собою розширення було непростим. Це був непростий, я навіть сказав, складний діалог. Але значною мірою завдяки зусиллям нашого Голови, Президента Південно-Африканської Республіки пана Рамафози, я хочу ще раз наголосити на його ролі, вдалося все-таки знайти цей консенсус і вдалося всім домовитися.

Що є основою цього процесу розширення? В основі цього процесу лежить об’єктивна реальність. Багатополярний світ створюється сам собою, за фактом. Ми можемо прискорити цей процес, можемо, чи хтось може спробувати його загальмувати і, можливо, досягне якогось зниження темпу будівництва багатополярного світу. Але його створення неминуче. Воно відбувається саме собою, і відбувається у зв’язку зі зростанням потенціалу багатьох країн, зокрема й над останню чергу зі зростанням потенціалу Китайської Народної Республіки. Індія росте в Азії, Індонезія росте і багато інших держав, в Латинській Америці – Бразилія, Росія встає на ноги і міцніє. У всіх наших країнах є свої проблеми, а де їх немає? Завжди є. Справа не в цьому, справа у зростанні потенціалу, а це зростання є очевидним, у тому числі у сфері економіки.

Що стосується БРІКС, то на момент проведення саміту в Йоганнесбурзі вже співвідношення економік країн “сімки” та країн БРІКС було на користь БРІКС за паритетом купівельної спроможності.

Після приєднання ще шести членів до БРІКС співвідношення стало ще більшим у бік країн БРІКС. Повторюю ще раз: це прояв об’єктивного процесу формування багатополярного світу.

Це означає, що всі, хто приєднався до БРІКС, підтримують ідею та концепцію формування багатополярного світу. Ніхто не хоче бути на других ролях у якогось суверена, усі хочуть рівних стосунків. І бачать, якщо приєднуються до БРІКС, що в рамках розширення та в рамках зміцнення такого формату таких відносин між країнами ми можемо досягти цієї мети на основі об’єднання зусиль.

Ван Гуань: Пане Президенте, Ви чудово знайомі з історією, навіть Ви навіть самі створюєте цю історію.

Ви знаєте, є така думка, що деякі моделі розвитку міждержавних відносин, наприклад реалізм, вони зовсім не сприяли вирішенню тих проблем, які стоять перед людством у плані розвитку.

І зараз на такому історичному перехресті, як Вам здається, ідеї товариша Сі Цзіньпіна про побудову спільноти єдиної долі людства, а також його ініціативи в галузі глобального розвитку, глобальної безпеки, глобальної цивілізаційної ініціативи, яке вони мають значення та які цінності становлять, на Вашу думку?

В. Путін: Ви знаєте, дякую, що Ви про це згадали. Чому? Тому що, наскільки я розумію, вперше ці ідеї були сформульовані в загальному вигляді, на мою думку, у 2013 році під час візиту Голови Сі Цзіньпіна до Москви, і він виступав у Московському державному інституті міжнародних відносин і вперше там про це заговорив.

Звісно, це глобальний підхід до історії людства. Звісно, все взаємопов’язане. А сьогодні, коли йде формування багатополярного світу, ці ідеї стали ще актуальнішими. Він говорив про це у 2013 році, а сьогодні вони реально втілюються у життя. Це надзвичайно важливо.

Ще раз, я хочу зараз повернутися до того, з чого почав: ми всі разом, і Голова Сі Цзіньпін, зокрема, не керуємося кон’юнктурними міркуваннями поточного моменту, ми намагаємося оцінювати ситуацію в комплексі та дивитися у майбутнє.

Дивіться, він у 2013 році говорив тут про формування глобального світу та взаємозв’язок між долями всіх країн та народів на планеті, а потім виступив з ініціативою “Один пояс, один шлях”. Це ж практична реалізація того, про що він говорив більш-менш у теоретичному плані.

Мені здається, що послідовність і рух до загальних цілей при усвідомленні суті подій, що відбуваються – це відрізняє і Голову Сі Цзіньпіна, і політику КНР.

Ван Гуань: Шановний пане Президенте, Ви бачилися із Сі Цзіньпіном уже 40 разів. Як Ви вважаєте, що за людина, який лідер пан Сі Цзіньпін? Якісь, можливо, історії могли б з нами поділитися ними, які вас пов’язують?

В. Путін: Ви знаєте, Голова Сі Цзіньпін називає мене своїм другом, а я називаю його своїм другом. У нас у народі кажуть: скажи, хто твій друг, і я тобі скажу, хто ти, є така приказка. Тому якщо я зараз нахвалюватиму Голову Сі Цзіньпіна, мені буде якось незручно – начебто я сам себе нахвалюю. Тому спробую бути об’єктивним. Це, звісно, один із визнаних світових лідерів.

Добре, що Ви згадали, по суті, його виступ у МДІМВ у 2013 році, а я ще пов’язав це, бачите, з ідеєю “Один пояс, один шлях”. Тобто Ви розумієте, це все-таки лідер, який – я втретє повторю, але це дуже важливо, – не приймає рішення миттєвого характеру на основі якоїсь поточної кон’юнктури, він оцінює ситуацію, аналізує та дивиться у майбутнє. Це дуже важливо. Це й відрізняє справжнього світового лідера від людей, яких ми називаємо тимчасовими працівниками, які приходять “на п’ять хвилин”, щоб покрасуватися на міжнародному майданчику, і так само непомітно зникають.

Звичайно, Голова Сі Цзіньпін – зовсім інша людина. Він ґрунтовний, спокійний, діловий та надійний партнер, я це хотів наголосити. Якщо ми з ним про щось домовляємося, можна бути впевненим, що наші домовленості будуть виконуватися з обох сторін.

Щодо наших зустрічей, так, їх було багато – це добре. Справді, мабуть, Ви порахували, я вже не пам’ятаю скільки, мабуть, зустрічей сорок. Був момент, коли – вже не пам’ятаю, в якому році, на мою думку, на АТЕС ми були, може, в Індонезії, у мене якраз був день народження, – ми разом з ним відзначали мій день народження. Потім у Душанбе, вже на іншому заході, був його день народження, ми відзначали його день народження під час спільної роботи.

Дуже хороша у нас була поїздка, був візит Голови Сі Цзіньпіна до Росії, і ми потім поїхали до Петербурга, ходили разом на крейсер “Аврора”, каталися на катері по річці Неві, дуже довго, докладно, в абсолютно нейтральній, доброзичливій атмосфері з ним. говорили і про двосторонні відносини, і про ситуацію у світі. Напевно, це була найдружніша атмосфера, де ми наговорилися, пройшлися з усіх питань, з усіх проблем, усі обговорювали. Це було дуже ґрунтовно, дуже спокійно, доброзичливо, як домашня обстановка така. Ось він нещодавно приїжджав у березні, як Ви знаєте. Був також дуже гарний, діловий візит, який мав дуже важливе значення для майбутнього будівництва наших відносин. Тому я сподіваюся, що зараз, коли зустріч відбудеться у Китаї, ця традиція буде продовжена.

Ван Гуань: Щодо українського питання: шановний пане Президенте, як бачите перспективи мирного врегулювання української кризи? Коли настане світ?

Ви також згадали про китайський документ про політичне рішення щодо врегулювання української кризи. Як Ви його оцінюєте?

В. Путін: Так, ми вдячні нашим китайським друзям за те, що вони думають про те, як цю кризу припинити. Проте я хочу нагадати, що військові дії розпочалися в Україні не з нашої спеціальної військової операції, а набагато раніше – у 2014 році, коли західні країни, виступивши гарантом домовленостей між Президентом Януковичем та опозицією, забули про свої гарантії буквально через пару днів. більше того, сприяли державному перевороту. А офіційні особи Адміністрації США прямо заявили, що витратили на це великі гроші, на мою думку, п’ять мільярдів вони назвали, і тепер має бути так, як сталося.

Я зараз не говоритиму, революція це, не революція, кольорова, не кольорова, але це держпереворот. Так, він був пов’язаний і з помилками керівництва, що тоді діяло, але все одно ці помилки треба було закривати не за допомогою бойовиків на вулицях, а за допомогою демократичних процедур. Але західні країни вважали за краще діяти інакше – сприяти здійсненню держперевороту. А потім, по суті, руками київського режиму розгорнули бойові дії на південному сході України, на Донбасі, і вісім років вели ці бойові дії, вбиваючи жінок та дітей. Ніхто на Заході не звертав на це уваги або вдавав, що не помічає.

Незважаючи на те, що були підписані угоди в столиці Білорусії, у Мінську, які називалися Мінськими угодами, Росія зробила все для того, щоб йти цим шляхом і врегулювати конфлікт. Ні, і цього не дозволили.

Більше того, керівники України наприкінці просто заявили про те, що їм ці Мінські угоди не подобаються і виконувати вони не збираються.

Все це разом із тим, що Сполучені Штати почали втягувати саму Україну в НАТО, і призвело до ескалації конфлікту.

Нагадаю, що коли Україна отримувала свою незалежність або проголосила свою незалежність, то основний документ, який було покладено в основу незалежної України, – Декларація про незалежність. Основна теза цієї Декларації про незалежність полягає у тому, що Україна є нейтральною державою.

Ні, 2008 року навіщось – жодної кризи ще не було – оголосили про те, що на Україну чекають у НАТО. Навіщо? Досі нікому не зрозуміло. І так рік у рік, рік у рік розжарювали обстановку. Зрештою вибухнула криза 2014 року, бойові дії. Все це спричинило те, що ця ескалація вийшла на новий рівень. Отже, початок спеціальної військової операції Росією – це не початок війни, це спроба її припинити.

Що стосується того, як і що потрібно зробити, щоб цей конфлікт був завершений мирними засобами: ми ніколи не заперечували проти цього. Більше того, навіть домовилися в Стамбулі свого часу про те, що ми готові до цього при забезпеченні, хочу це наголосити на законних інтересах Росії у сфері безпеки, і там українська сторона намалювала собі дуже жорсткі рамки забезпечення безпеки, і ми практично з цим погодилися. . Але як тільки наші війська відійшли від столиці України, від Києва, одразу українська сторона викинула у грубку всі ці домовленості. Вони навіть були парафовані на папері главами сторін, що переговорюються, не сам цей пакет, а меморандум про ці домовленості. Вони оголосили про те, що добиватимуться поразки Росії та перемоги на полі бою, стратегічної поразки Росії. Почали активні бойові дії, так званий контрнаступ. З 4 червня воно продовжується. Поки результатів немає, є лише величезні втрати. Втрати просто величезні – до восьми приблизно, якщо у співвідношенні.

Ми знаємо, звісно, пропозиції наших китайських друзів. Ми високо цінуємо ці пропозиції. Я вважаю, що вони цілком реалістичні, принаймні могли б бути покладені в основу мирних домовленостей. Але, на жаль, неприємна сторона не бажає вести будь-які переговори. Понад те, Президент України видав декрет, який забороняє вести з нами мирні переговори всім і сам собі. Як же можна вести переговори, якщо вони цього не хочуть, та ще й видали нормативний документ, який забороняє вести ці переговори?

Тому якщо українська сторона хоче цього, мабуть, почати потрібно з того, щоб скасувати цей декрет і оголосити про готовність до цих переговорів. Ми готові, у тому числі, використовуючи пропозиції наших китайських друзів.

Ван Гуань: Пане Президенте, Китай завжди заявляв про свою позицію зацікавленості у побудові спільної, загальної, неподільної безпеки. Чи є якась нагода в українському питанні зблизити позиції?

В. Путін: Так, ми завжди теж про це говорили. Ми говорили про те, що не можна будувати безпеку одних держав на основі підриву безпеки інших, безпека для всіх має бути однаковою.

Для нас надзвичайно важливий позаблоковий характер України. Нам же говорили ще 1991 року – на той час Адміністрація США, – що не буде розширення НАТО на схід. Після цього відбулося п’ять хвиль розширення, і щоразу ми висловлювали свої занепокоєння. Щоразу нам казали: так, ми вам обіцяли не розширювати НАТО на схід, але ж це були усні обіцянки, а де папірець з нашим підписом? Папірця немає? Все до побачення.

Розумієте, із такими людьми дуже важко вести діалог. Я вже наводив цей приклад – іранську ядерну програму. Довго-довго вели переговори щодо іранської ядерної програми. Домовилися, досягли компромісу, підписали документи – прийшла інша Адміністрація [США] і викинула все на смітник, ніби й не було цих домовленостей. А як же домовлятися, якщо кожна Адміністрація щось мінятиме з нуля, з центру поля все починатиме?

Це з будь-якого питання стосується будь-якої теми, в тому числі і тієї, яку ми обговорюємо. Тому один із ключових моментів – це забезпечення рівної безпеки для всіх, і Росія має на це право, так само як і будь-яку іншу державу. Якщо ми вважаємо, що розширення НАТО за рахунок України створює нам загрози, ми просимо, щоб це почули.

Ван Гуань: Дуже вдячним Вам за інтерв`ю.

В. Путін: Я зробив це із задоволенням для китайських глядачів, слухачів. І хочу від щирого серця Вам подякувати та передати найкращі побажання громадянам дружнього нам Китаю – Китайській Народній Республіці.

Дякую.