Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Китайська зернова корпорація COFCO Corporation – один з найбільшіх аграрних виробників, переробників и трейдерів сільськогосподарської продукції.

Наприкінці 2015 року компанія придбала міжнародну аграрну корпорацію з активами в Україні Noble Agri.

Після завершення угоди утворилася COFCO Agri Ukraine, з генеральним директором якої, Володимиром Осадчуком, журналісти поговорили про Китай, проблеми із залізничним транспортом і інвестиціях в Україну.

– Ви працювали головою Noble Agri і після покупки компанії очолили COFCO Agri Ukraine. Наскільки складним було таке масштабування?

– У компанії COFCO International в Україні не було складнощів в період трансформації бізнес-процесів, так як вона не змінювала видів діяльності.

Також було встановлено певний період для трансформації компаній Nidera і Noble Agri в єдину організацію – COFCO International.

В Україні на момент злиття бізнес-діяльність вела тільки Noble Agri. Офіс компанії Nidera був на етапі закриття бізнесу в Україні. Таким чином, вся українська команда Noble Agri залишилася в компанії COFCO International.

– Що змінилося після цього?

– Основним для нашої компанії став ринок Китаю. Крім того, компанія продовжує експортувати сільськогосподарську продукцію в країни Азії, Близького Сходу, Африки та ЄС.

Менеджмент компанії COFCO International зацікавлений у розвитку співробітництва в Чорноморському регіоні та Україні – один із пріоритетів у розвитку корпорації.

Останнім часом проводяться переговори щодо участі України в програмі “Один пояс, один шлях”. Китай зацікавлений у розвитку не тільки морського транспортного коридору, але і наземного. Для участі в розвитку нового Шовкового шляху необхідні зацікавленість українського уряду і план дій.

– Ви говорите “Один пояс, один шлях”. Чому Україна стратегічно важлива? Що вже зроблено?

– Україна знаходиться на перехресті торговельних шляхів між Європою, Близьким Сходом та Азією, що створює позитивний статус країни як транзитної гравця.

Формування транзитного хабу в Україні створить попит на робочі місця, автомобільну, залізничну і річкову інфраструктуру, інвестиції в виробничі потужності з її обслуговування, навчальну та науково-дослідну діяльність, ІТ-технології.

– Чи відчувається дефіцит робочої сили?

– Так, в регіонах України існує проблема з технічними та інженерними спеціальностями, тому наша компанія запустила програму по підготовці фахівців для власних потреб.

Випускники вузів запрошуються на роботу в якості стажистів і проходять повний курс навчання, знайомляться з виробничими вимогами до співробітників і отримують чудову можливість кар’єрного росту.

– З якими ще проблемами доводиться стикатися?

– Якщо говорити про операційну діяльність, то це внутрішня логістика, особливо залізнична.

Державні служби та інспекції намагаються повернути стару нормативно-правову базу, яка була лібералізована в 2014 році, з метою ускладнення сертифікації продукції та перевірок судів.

Крім того, судова реформа в Україні здійснюється надто повільно, що створює можливості для процвітання рейдерства і затягування розгляду справ судами.

– Яким ви бачите вихід із ситуації з УЗ і вагонами?

– Потрібно вводити використання приватної тяги на шляхах загального користування, так як УЗ не має чіткого плану дій.

Керівництво УЗ намагається постійно піднімати вартість перевезень, але ніхто в суспільстві не знає, скільки доходів УЗ йде на покриття поточних витрат і утримання інфраструктури, а скільки інвестується в розвиток тяги, рухомого складу та електрифікації.

Також парламент відкладає голосування щодо законопроектів “Про залізничний транспорт” та “Про внутрішній водний транспорт”, які забезпечили б приватні інвестиції в розвиток залізничного і водного транспорту.

Крім того, автомобілі продовжують їздити з перевантаженням. Держава повинна це контролювати, а не декларувати такий контроль.

У разі інтересу до провезення вантажів понад допустимих норм у перевізників і вантажовідправників повинна бути можливість оплатити проїзд такого транспорту по певному маршруту в будь-який час і будь-якому місці.

– Чому ви інвестуєте в Україну? Наприклад, побудували перевалочний термінал.

– Перший момент – компанія повинна контролювати якість продукції, а це можна здійснити тільки за допомогою договорів окремого зберігання або через власні активи.

Другий момент – складності логістики і потреба прямого доступу до товаровиробників, який можна отримати тільки через власні активи.

Третій момент – потенціал країни в збільшенні виробництва і постійно зростаючий попит в світі.

– Як працює МЕЗ в Миколаївському порту? Наскільки завантажені його потужності? Чи є дефіцит сировини?

– У Миколаївському порту у нас є тільки зерновий термінал, через який перевантажуються зернові та олійні культури. Термінал завантажений на повну потужність. Ми постійно шукаємо шляхи оптимізації логістики з метою підвищення ефективності його роботи.

Завод з переробки насіння соняшнику знаходиться в Маріуполі, Донецька область. У цьому сезоні потужності заводу завантажені на 93%, що дозволяє підприємству ритмічно працювати.

– Чи окупаються інвестиції?

– Окупність проекту – в рамках затвердженого бюджету капітальних інвестицій, погодженого з Радою директорів корпорації.

– Наскільки цікава Україна для китайських інвесторів?

– Український ринок має великий потенціал, і не тільки в аграрному напрямку. Китайські інвестори постійно вивчають можливості інвестування в Україну, адже Україна знаходиться на “Шовковому шляху” з Азії в Європу.

Українська сторона повинна створювати умови для залучення іноземних інвесторів.

Для цього необхідно спростити отримання дозволів при інвестуванні в будівництво виробничих потужностей, спростити приєднання до мереж, створити прозору судову систему.

– Чи будуть тривати інвестиції в зернові термінали і зернову логістику в Україні?

– Українська логістика потребує значної модернізації, так як за останні десятиліття на її підтримку і оновлення не було залучено достатньо коштів.

Інвестування в нові зернові термінали і зернову логістику буде залежати від державного підходу до створення умов для інвестування в галузь.

Приватний інвестор повинен створити конкурентні умови для розвитку інфраструктури, так як державні підприємства доводять свою неефективність.

– Чи плануєте збільшувати потужності в Україні, будувати переробні підприємства?

– Компанія постійно вивчає можливості розвитку бізнесу в Україні. Про нові проекти будемо інформувати.

– Як оцінюєте реформу ДФС?

– Позитивно.

– Наскільки спростилася або ускладнилася ситуація з поверненням експортного ПДВ? Чи є заборгованість перед вами?

– За останні п’ять років робота УКРІНФОРМ змінилася в кращу сторону. Ситуація з поверненням ПДВ від експорту спростилася, але в останні місяці відчуваються незначні затримки – служба стала більш ретельно перевіряти контрагентів і постачальників.

– Чи співпрацюєте ви з місцевою владою?

– Компанія має позитивний досвід співпраці з органами влади в регіонах, де розташовані активи компанії. Ми займаємося місцевими соціальними проектами з метою поліпшення умов життя населення, в тому числі працівників і їх сімей.

– Корпорація займається цукром, бавовною, зерном, олійними культурами, кава. Що з цього є в Україні і що планується?

– Корпорація COFCO International в Україні має бізнес-напрямки по зерновим і олійним культурам, переробці насіння соняшнику. Періодично консультуємо наших колег щодо розвитку ринку цукру.

– Чи збираєтеся переробляти ріпак і сою?

– Тільки якщо в цьому буде економічна доцільність і проект буде відповідати термінів окупності, прийнятим в корпорації.

– Скільки і чого ви експортували за минулий маркетинговий рік?

– За минулий календарний рік ми експортували понад 3 млн тонн сільськогосподарської продукції та продуктів переробки. В основному це кукурудза, пшениця, ріпак, соняшникову олію і шрот.

– Які прогнози на цей рік?

– По бюджету на 2019 рік, наші кількісні показники знаходяться приблизно на рівні минулого року.

Найголовніше, щоб погодні умови і інвестиції в виробництво сільськогосподарських культур товаровиробниками дозволили зібрати гідний урожай. Зараз озимі культури виглядає досить добре.

“Економічна правда”