Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Завершуючи робочий візит до Китайської Народної Республіки, 18 жовтня 2023 року президент ворожої країни, Володимир Путін, провів пресконференцію, де відповів на питання журналістів, зокрема щодо російської війни в Україні.

Фрагменти з неї наводимо нижче.

В. Путін: Доброго вечора!

Слухаю вас. Які питання?

П. Мінаков: Вітаю, агентство «Інтерфакс».

Ви сьогодні більше трьох годин спілкувалися з Сі Цзіньпіном. Розкажіть про що ви розмовляли? І якими вам бачаться перспективи двосторонніх відносин на тлі зовнішніх чинників, зокрема регіональних конфліктів – в Україні, палестино-ізраїльського конфлікту? Адже не секрет, що багато країн так чи інакше до них залучені. Сьогодні всіх потряс удар по лікарні в Газі. Яким вам бачиться вплив цих факторів на розвиток та перспективи двосторонніх відносин із Китаєм?

В. Путін: Перша частина питання щодо того, про що ми говорили. Ви самі сказали, що три години ми розмовляли з Головою КНР: все й не розповіси. Це весь двосторонній порядок денний, його багато, багато питань про економіку, фінанси, політичну взаємодію, спільну роботу на міжнародних майданчиках.

Обговорювали досить докладно ситуацію на Близькому Сході. Я поінформував Голову про ситуацію, що складається на українському треку, також досить докладно. Тож, напевно, – ми три години розмовляли, – для того, щоб все докладно викласти, потрібно також три години. У нас такого часу немає, та й не потрібно: основні теми та напрямки я назвав. Перше.

Друге: щодо того, як впливають зовнішні чинники, конфлікти на розвиток російсько-китайських відносин. Всі ці зовнішні чинники – це загальні загрози, і вони зміцнюють російсько-китайську взаємодію.

Щодо перспектив, то я дивлюся на це з оптимізмом. У нас у березні було досягнуто певних домовленостей, викладено, до речі, вісім пунктів. Зараз у Бішкеку прем’єри мають деталізувати ці пункти та підписати план нашої взаємодії до 2030 року. Це дуже добрий план – він конкретний, суттєвий.

Звернув би увагу ще на те, що робиться це по обидва боки без розгойдування і без адміністративних зволікань, що, чесно кажучи, навіть для урядових структур будь-якої країни незвичайно – будь-якої країни, не в Китаї, не в Росії. Все-таки, як правило, це масштабні заходи, які ми намітили до 2030 року, вони носять конкретний характер, і зазвичай бюрократичні структури сидять місяцями. Ми зробили це досить швидко, і це дає підстави вважати, що це так само реалізовуватиметься швидко.

Тим більше, що той обсяг товарообігу, про який ми сьогодні говоримо, реально вражає. Адже ми ставили перед собою завдання досягти 200 мільярдів доларів у 2024 році. І коли ми в 2019 році це сформулювали, скажу вам відверто, мало хто вірив, що це взагалі можливо, тому що на той момент товарообіг у нас був 100 мільярдів, а зараз – з випередженням графіка – вже 200.

І звертаю ще на що увагу: я сказав, що Росія посідає шосте місце серед торгових партнерів Китаю. Насправді, якщо чисто формально підходити, це не так: вона займає набагато більш високе місце, тому що тут і Гонконг, і друга частина Китаю – це все разом Китай, – і, строго кажучи, можна ці два фактори не враховувати. А якщо мати на увазі, що з сусідніми країнами у будь-якої країни завжди більший торговельний оборот, маю на увазі Південну Корею та Японію, то з нерегіональних країн ми по суті посідаємо друге місце в торгівлі з Китаєм після Сполучених Штатів, обігнавши вже з цього. показником та Федеративну Республіку Німеччина.

Будь ласка.

Павло Зарубін, телеканал “Росія”.

Президент України практично похвалився тим, що Київ не лише отримав, але вже почав використовувати американські далекобійні ракети ATACMS. Вашингтон також підтвердив, що в режимі таємності справді передав ці ракети київському режиму.

В. Путін: Як так, підтвердив у режимі таємності?

П. Зарубін: Що він передавав у режимі таємності ці ракети.

Наскільки ми розуміємо ці ракети значно розширюють радіус можливих ударів, у тому числі і вглиб території Росії. Наскільки це може серйозно змінити обстановку? І як Росія реагуватиме?

В. Путін: По-перше, це, звичайно, шкодить і це створює додаткову загрозу.

По-друге, ми, звичайно, зможемо відбивати ці атаки. Війна є війна, і, звичайно, я сказав, що вони становлять загрозу, це само собою зрозуміло. Але найголовніше – це кардинально взагалі неспроможна змінити ситуацію на лінії зіткнення. Неможливо. Про це можна сказати.

І нарешті, наступний момент – це чергова помилка з боку Сполучених Штатів, і одразу з кількох причин.

По-перше, якби вони не постачали зброю, вони могли б у майбутньому сказати: «Якби ми все поставили, що можемо, тоді ситуація змінилася б, але це призвело б до зайвих жертв. Ми такі молодці – ми цього не зробили. Але вони це зробили, а результату не буде. Вже тому це помилка.

І нарешті, для України в цьому сенсі також нічого хорошого немає – це просто продовжує агонію. Вони розпочали давно вже анонсований і очікуваний черговий контрнаступ тепер на Херсонському напрямку – результату поки немає. Втрати є – результату немає, як було на Запорізькому, на інших напрямках. Тому й із цього погляду це теж помилка.

І нарешті, помилкою вже масштабнішого, поки невидимого характеру, але все-таки що має велике значення, і те, що Сполучені Штати дедалі більше особисто втягуються у цей конфлікт. Вони втягуються – очевидна річ. І нехай ніхто не каже, що вони до цього не стосуються. Ми вважаємо, що вони мають. Плюс ще на тлі близькосхідного конфлікту все це відбувається, все це загострює атмосферу.

Вони взяли, затягли два авіаційні угруповання до Середземного моря. Хочу сказати, це не загроза – те, що я зараз скажу і про що вас проінформую, але на моє доручення Повітряно-космічні сили Росії починають на постійній основі патрулювання в нейтральній зоні повітряного простору над Чорним морем. Наші літаки МіГ-31 озброєні комплексами «Кінжал». Вони, як відомо, мають дальність понад тисячу кілометрів зі швидкістю дев’ять махів.

П. Зарубін: Добрий вечір!

Павло Зарубін, телеканал “Росія”.

Президент України практично похвалився тим, що Київ не лише отримав, але вже почав використовувати американські далекобійні ракети ATACMS. Вашингтон також підтвердив, що в режимі таємності справді передав ці ракети київському режиму.

В. Путін: Як так, підтвердив у режимі таємності?

П. Зарубін: Що він передавав у режимі таємності ці ракети.

Наскільки ми розуміємо ці ракети значно розширюють радіус можливих ударів, у тому числі і вглиб території Росії. Наскільки це може серйозно змінити обстановку? І як Росія реагуватиме?

В. Путін: По-перше, це, звичайно, шкодить і це створює додаткову загрозу.

По-друге, ми, звичайно, зможемо відбивати ці атаки. Війна є війна, і, звичайно, я сказав, що вони становлять загрозу, це само собою зрозуміло. Але найголовніше – це кардинально взагалі неспроможна змінити ситуацію на лінії зіткнення. Неможливо. Про це можна сказати.

І нарешті, наступний момент – це чергова помилка з боку Сполучених Штатів, і одразу з кількох причин.

По-перше, якби вони не постачали зброю, вони могли б у майбутньому сказати: «Якби ми все поставили, що можемо, тоді ситуація змінилася б, але це призвело б до зайвих жертв. Ми такі молодці – ми цього не зробили. Але вони це зробили, а результату не буде. Вже тому це помилка.

І нарешті, для України в цьому сенсі також нічого хорошого немає – це просто продовжує агонію. Вони розпочали давно вже анонсований і очікуваний черговий контрнаступ тепер на Херсонському напрямку – результату поки немає. Втрати є – результату немає, як було на Запорізькому, на інших напрямках. Тому й із цього погляду це теж помилка.

І нарешті, помилкою вже масштабнішого, поки невидимого характеру, але все-таки що має велике значення, і те, що Сполучені Штати дедалі більше особисто втягуються у цей конфлікт. Вони втягуються – очевидна річ. І нехай ніхто не каже, що вони до цього не стосуються. Ми вважаємо, що вони мають. Плюс ще на тлі близькосхідного конфлікту все це відбувається, все це загострює атмосферу.

Вони взяли, затягли два авіаційні угруповання до Середземного моря. Хочу сказати, це не загроза – те, що я зараз скажу і про що вас проінформую, але на моє доручення Повітряно-космічні сили Росії починають на постійній основі патрулювання в нейтральній зоні повітряного простору над Чорним морем. Наші літаки МіГ-31 озброєні комплексами «Кінжал». Вони, як відомо, мають дальність понад тисячу кілометрів зі швидкістю дев’ять махів.

А. Савіних: Агентство «ТАРС».

Ви вчора зустрічалися з Прем’єр-міністром Угорщини Орбаном, і за підсумками цієї зустрічі він розповів, що порушував питання можливості припинення вогню в Україні. І після розмови з Вами, як він сказав, він не залишився обнадієним. Чи могли б ви нам розповісти, що ви таке йому повідомили, чому Орбан втратив останній оптимізм?

І, можливо, вам удалося переговорити з [Президентом Сербії] Вучичем?

В. Путін: Так, на ногах ми з Вучичем говорили. Він також стурбований ситуацією, яка складається у його регіоні, навколо Сербії. Ми поділяємо ці занепокоєння.

Щодо зустрічі з Прем’єр-міністром Орбаном, ви сказали, що у нього оптимізм вичерпаний. Я не знаю, мені здається, що пан Орбан – людина прагматична, оптимістична в принципі. Я не думаю, що це так, що останній оптимізм у нього вичерпаний.

Але моя позиція у цій частині нашої розмови добре відома, тут таємниць немає. На питання про те, чи можлива перспектива якогось мирного врегулювання, я сказав те, що говорив багаторазово: якщо українська сторона хоче реально переговорного процесу, то треба робити це не якимись театральними жестами, а потрібно перше, що зробити – скасувати декрет Президента України, який забороняє вести переговори.

Ми чуємо зараз, що вони начебто готові до якихось переговорів. Вже й відповідальні особи, які займаються напрямом зовнішньої політики і які зовсім недавно говорили про те, що потрібно завдати Росії стратегічної поразки на полі бою, зараз вони вже заговорили іншим голосом і говорять про те, що потрібно вирішувати ці проблеми шляхом мирних переговорів. Це правильна трансформація, трансформація у правильному напрямку, пан Боррель про це говорить уже, за це похвалю. Але цього не достатньо. Потрібно робити конкретні кроки, якщо справді є бажання домовлятися.

Щодо Прем’єр-міністра Орбана, його часто звинувачують у якихось проросійських настроях – це нісенітниця. У нього не проросійські настрої, він не проросійський політик, він проугорський політик. А нападають на нього головним чином не за те, що він займає якусь відмінну від інших європейських лідерів позицію, а за те, що має мужність відстоювати інтереси свого народу. А цієї мужності багато політичних діячів сьогоднішньої Європи позбавлені, у них немає такої мужності. Вони йому заздрять, за це нападають.

І завершальне питання.

М. Газдієв: Президент США заявив про те, що війну програно Росією.

В. Путін: Чудово.

М. Газдієв: Він каже, що зараз завдання США – це об’єднати Європу проти Росії.

В. Путін: Молодець.

М. Газдієв: Як слід оцінювати таку заяву?

В. Путін: Якщо війну програно Росією, навіщо постачати ATACMS? Нехай [США] заберуть назад ATACMS, все інше озброєння, [а Президент Байден] сідає за млинці, приїжджає до нас на чаювання. Якщо програно війну – ну про що ми говоримо тоді? Навіщо ATACMS? Поставте їм це питання. Ну, смішно.

О. Юнашев: Можна?

В. Путін: Можна, звісно, будь ласка.

П. Зарубін: Вибачте, а те, що ви розповіли про патрулювання над Чорним морем, чи не назвуть це черговою загрозою Росії?

В. Путін: Я попередив, що це не загроза. Але ми будемо здійснювати візуальний контроль, контроль за допомогою зброї за тим, що відбувається у Середземному морі.

Всього найкращого. Дякую вам за увагу.