Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Довготривалі ілюзії України щодо Китаю (Чому керівництво Китаю не подзвонило президенту України)

    2023-04-19

    «Увага європейських, особливо німецьких, аналітиків зосереджена на позиції Китаю стосовно війни росії проти України. Цей інтерес з боку німецьких аналітичних центрів і керівництва держави підкреслюється активністю політичного керівництва ФРН, яке нещодавно показало свою зацікавленість у стосунках з Китаєм як на двосторонньому рівні, так і на загальноєвропейському. В ЄС розуміють, що Китай залежить від європейських ринків для збуту своєї дешевої продукції і не може відкинути перспективу стратегічного співробітництва з європейцями», – повідомляє Борисфен Інтел.

    Однак, діяльність окремих країн Європейського Союзу, зокрема Франції, з метою захисту власних інтересів шкодить єдності Європи. Недавній візит президента Франції Еммануеля Макрона в Китай та підписання економічних угод свідчать про те, що Париж вирішив знайти нового геополітичного та стратегічного партнера, який може замінити росію. Китай також є важливим для Франції, оскільки співпраця з ним відкриває нові можливості не лише в економічній сфері, але й у космічних, наукових та військових сферах. Франція, яка традиційно перебуває під впливом росії, є ненадійним партнером у сфері міжнародної безпеки, будучи членом “ядерного клубу” та постійним членом Ради безпеки ООН, тепер вона опиняється в сфері впливу Китаю. Це сталося, ймовірно, через президента, який славиться своїми телефонними розмовами з путіним. Відчутні наслідки цього зрадництва вплинуть на Україну, яка традиційно розраховувала на міцну військову підтримку Франції. Рівень та обсяги такої підтримки України в подальшому засвідчать, наскільки далеко простягаються впливи Китаю на міжнародну, зокрема безпекову політику Франції.

    У статті, опублікованій німецьким виданням Berliner Zeitung, автор Томаш Кур’янович (Tomasz Kurianowicz) цитує видатне американське видання The New York Times та розглядає позицію Китаю стосовно України. Зазначена стаття відзначається своєю аналітичністю й досліджує причини, чому Сі Цзіньпін і Володимир Зеленський досі не зустрілися.

    Важливо зазначити, що The New York Times є одним з найвпливовіших американських видань, і його матеріали використовуються урядовими колами, включаючи спецслужби, для контрольованого витоку інформації в інтересах уряду. З урахуванням збільшеної уваги Конгресу США до допомоги Україні з державного бюджету США, активної кампанії проти корупції на всіх рівнях української влади та намагань впливати на ключові міжнародні питання, які є важливими для США, поява такої статті може бути спланованою.

    Berliner Zeitung зазначає, що американська газета The New York Times у недільному випуску (15 квітня 2023 р.) опублікувала розлогий аналіз китайсько-українських відносин. Текст починається словами: «Останній раз, коли президент України Володимир Зеленський і лідер Китаю Сі Цзіньпін розмовляли, вони відзначали 30-річчя дипломатичних відносин і високо оцінили «поглиблення політичної довіри» і «глибоку дружбу» своїх народів. Це було в січні 2022 року. Менш ніж через два місяці росія, один із найближчих партнерів Китаю, вторглася в Україну. Відтоді Сі не розмовляв із Зеленським, хоча Президент України неодноразово ініціював розмову. І «міцні та стабільні» стосунки, які вони рекламували, здаються наразі вже «далеким спогадом».

    Теперішній мовчазний характер комунікації між двома президентами є відображенням складної геополітичної ситуації, спричиненої війною. У статті зазначається, що до початку війни Китай та Україна мали міцні політичні зв’язки, і взаємини між країнами були продуктивними та розвивалися. Але тепер ситуація змінилася. Варто зауважити, що це не означає, що Україна ігнорує Китай. Навпаки, у контексті зростаючої напруги між США та Китаєм, де американці відкидають будь-які мирні ініціативи Китаю щодо російської агресії, українці сприймають китайців серйозно. У тексті йдеться: «Україна з прихильністю ставиться до Китаю через його здатність стримувати російську агресію. Однак в Україні усвідомлюють той факт, що Пекін, як виявилося, не дуже бажає цього робити. Українське керівництво побоюється, що Китай насправді може озброїти росію. Тому громадська думка в Україні щодо Китаю напружена».

     

    Україна вже не така приваблива для Китаю, як раніше

     

    Згідно з The New York Times, Китай прагне залишитися на нейтральній стороні у воєнному конфлікті. Про це згадується в американській газеті. Переговори з Володимиром Зеленським могли б покращити імідж Китаю та висвітлити країну як відповідальну світову силу. Проте варто розуміти, що Китай загалом розглядає війну як засіб боротьби за майбутній світовий порядок, який формуватиметься між Сполученими Штатами з одного боку, та Китаєм і росією з іншого. Оскільки Київ вибрав позицію на боці Заходу, Україна сприймається Китаєм як частина Заходу.

    Далі в американському виданні, зазначає Berliner Zeitung зазначається, що «крім того, Україна, як країна, що було атакована, вже не є такою економічно привабливою для Китаю, як раніше».

    The New York Times цитує експерта Чжу Фена (Zhu Feng), професора міжнародних відносин у Нанкінському університеті, де він наголошує: «Сьогоднішня Україна все ще у стані війни, китайські інвестиції там зазнали бомбардувань, і ми не знаємо, якою буде Україна в майбутньому. То ж, чи існують наразі відносини між Китаєм і Україною?»

     

    Україна була важливою точкою входу для китайських товарів

     

    До війни, за даними The New York Times, економічні зв’язки між Китаєм та Україною були міцними. «У період з 2017 до 2021 року український експорт до Китаю зріс у чотири рази. Китай був найбільшим торговим партнером України та найбільшим імпортером ячменю та залізної руди в 2019 році, – йдеться у звіті американської Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations). – Україна також була найбільшим постачальником кукурудзи в Китай і другим за величиною постачальником зброї в країну. Перший китайський авіаносець «Ляонін» (Liaoning) був списаним радянським кораблем, купленим в Україні та переобладнаним ВМС Китаю».

    «Тодішній прем’єр-міністр України оголосив 2019 рік «роком Китаю». Для будівництва нової лінії метро в Києві залучили китайські компанії. Угода про вільну торгівлю України з Європейським Союзом зробила країну привабливим портом експорту китайських товарів», — повідомляє The New York Times.

     

    США здійснювали тиск на Україну

     

    Також посилився культурний обмін. Пам’ятник в найбільшому парку Пекіна вшановує українського поета. Дружина Володимира Зеленського Олена Зеленська виступила з вітальним словом на Пекінському міжнародному кінофестивалі-2021. За даними українського посольства, багато українців у Китаї були студентами місцевих вищих навчальних закладів.

    The New York Times зазначає, що напруга через геополітичну ситуацію була між країнами завжди: «Після анексії українського Криму в 2014 році Китай утримався від критики росії. Україна також зіткнулася з тиском з боку Сполучених Штатів Америки, які виступили з вимогою до України дистанціюватися від Китаю, що призвело до скасування продажу української аерокосмічної компанії китайським інвесторам у 2021 році за 3,6 мільярда доларів». У цьому випадку мова йшла про компанію ВПК України «Мотор Січ».

     

    Зусилля Зеленського щодо Китаю

     

    «Коли минулого року російські війська сконцентрувалися біля українського кордону, Сі

    Цзіньпін і президент росії володимир путін заявили на зустрічі в Пекіні, що партнерство їхніх країн «не має обмежень».

    Після початку війни спрямованість дій Пекіна стала ще більш чіткою. Він взяв на озброєння багато аргументів з кампаній дезінформації кремля, звинувачуючи НАТО в розпалюванні конфлікту та відмовляючись назвати російську атаку вторгненням. За останній рік Сі неодноразово зустрічався або розмовляв з Путіним. У сильно цензурованому китайському Інтернеті популярні відео прославляють удари російських безпілотників, а націоналістичні громадські діячі у знущальній формі висміюють прихильність України до Заходу».

    Німецьке видання зазначає, що з тексту The New York Times видно, що Україна все ще намагається отримати підтримку від китайців: «Україна визнає Китай чи не єдиною країною, яка має вплив на росію. Володимир Зеленський неодноразово посилався на повагу Китаю до територіальної цілісності.

    Тоді як багато союзників України різко критикували проросійську позицію Китаю, Володимир Зеленський був більш обережним. Він назвав останній документ щодо позиції Пекіна стосовно війни, який багато західних урядів відкинули як несуттєвий, «важливим сигналом». Він заявив, що «дуже хочеться вірити» в те, що Китай не буде «озброювати росію».

     

    «Україна довго мала надмірні ілюзії щодо Китаю»

     

    Однак, згідно з інформацією американського видання, в Україні спостерігається зростання розчарування щодо Китаю як в уряді, так і серед населення. Юрій Пойта, керівник азійського відділу київської дослідницької мережі New Geopolitics Research Network, висловлює схожу думку. За даними The New York Times, опитування, проведене неназваною українською дослідницькою групою в жовтні минулого року, показало, що негативне ставлення до Китаю в Україні з 2021 року подвоїлося і склало 18 відсотків.

    «Візит Сі до москви минулого місяця, під час якого він і Путін підтвердили російсько-китайське партнерство, ще більше послабив позитивні очікування Києва. «В Україні довгий час були великі ілюзії щодо Китаю, — відзначає Юрій Пойта. — Але тепер ілюзії починають розвіюватися, особливо після цього візиту». Водночас Китай дещо пом’якшив свою риторику насамперед тому, що прагне покращити відносини з Європою. Китайські чиновники нещодавно знизили важливість декларації про співпрацю «без обмежень».

     

    Попередження щодо припинення вогню

     

    The New York Times пише, що відбудова України може стати економічною та стратегічною можливістю для Китаю, незалежно від того, чим закінчиться війна. Таку позицію поділяє Янка Ертел (Janka Oertel), директорка азійської програми Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations). «Це може бути привабливим способом участі в післявоєнній реорганізації, — цитує її слова The New York Times. — Китайський уряд хотів би зберегти ці економічні відносини якомога більш відкритими». Тим не менш, Китай зробить лише те, що обпече йому пальці.

    Міністр закордонних справ Китаю спілкувався зі своїм українським колегою, але уряд відмовився сказати більше про те, чи будуть спілкуватися один з одним лідери країн Володимир Зеленський і Сі Цзіньпін. Глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що минулого тижня Сі заявив їй, що готовий до розмови із Зеленським, «якщо будуть відповідні умови та час». Китайські експерти стверджували, що телефонна розмова між ними мала би мало сенсу на даний момент, коли ні Україна, ні росія, здається, не готові до перемир’я. При цьому офіційні особи США застерігали від пропозицій щодо припинення вогню, вважаючи, що воно лише зміцнить російські територіальні здобутки».

     

    «Є межі, які ми не повинні переходити»

     

    Видання цитує директора Інституту міжнародних відносин Університету Женьмінь у Пекіні Ван Івей (Wang Yiwei), який заявляє, що «це не правда, що ми не хочемо спілкуватися, але питання в тому, про що ми хочемо розмовляти?» Китайський аналітик додав про президента Зеленського, що «його сподівання на дзвінок полягали в тому, що Китай засудить російське вторгнення і закличе росію вивести свої війська. Це нереально».

    The New York Times пише про велику загальну невизначеність: «Невизначеність стосунків передається таким людям, як Антон Матусевич – українець у Шанхаї. За вісім років 32-річний Матусевич влаштував там життя, відкрив терапевтичний бізнес і одружився з китаянкою. Він знає, що багато китайців підтримують росію, але тим не менш намагався створити спільноту з прихильниками України, сприяючи культурним заходам та збору пожертв і благочинних коштів». «Неможливо змінити думку людей», — заявив він The New York Times. — але ми можемо принаймні спробувати знайти зв’язки та побудувати майбутні відносини».

    Тим не менш, його перебування в Китаї все більше невизначене. «Ми намагаємося допомогти, але в той же час ми розуміємо, що ця китайська система не допомагає Україні, — повідомляє The New York Times, цитуючи українського переселенця. — Якщо Китай озброїть росію, українець поїде з Китаю, тому що є кордони, які ніхто не повинні переступати».

     

    * * * * *

     

    Поодинокі історії українців у Китаї не можуть вплинути на загальну політику цієї сучасної імперії. Та вони впливають на стан готовності українців за кордоном, насамперед у Китаї, протистояти намірам керівництва КНР підтримувати агресію росії в Україні та готувати власну інтервенцію на Тайвань.

    У сучасному світі, де відсутня глобальна війна, існує відносна й ненадійна рівновага. Проте з розвитком ситуації спостерігається постійне зростання загрози виникнення такої війни. Наразі немає ефективних захисних механізмів проти агресивних дій Китаю, росії, Ірану та інших країн, які є супутниками Китаю і можуть спровокувати гарячу фазу нової світової війни. Саме існування війни є необхідною умовою для терористичних режимів та моноімперій, вона визначає їх існування. Війна, яку розпочала росія проти України, є лише каталізатором давно накопичених процесів агресивності лідерів і народів їх імперій, а також намірів нових тиранів нав’язувати свою владу іншим народам. Збереження миру та запобігання світовому апокаліпсису стає насущним питанням, яке зараз є актуальним, як ніколи.

    Довготривалі ілюзії України щодо Китаю (Чому керівництво Китаю не подзвонило президенту України)

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *