Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    Чи зможе адміністрація Байдена сприяти “розрядці” у відносинах між США та Китаєм

    2020-11-17

    Минулого року почала з’являтися інформація, що Китай та США вже розпочали “холодну війну”, американський президент Дональд Трамп фактично вважався ініціатором цієї війни. Однак, його політику можна назвати “пізньою реакцією” США на нові економічні, стратегічні та ідеологічні виклики Китаю, які почали зростати, після того як Сі Цзіньпін став лідером Комуністичної партії в 2012 році. Тепер перемога демократа Джо Байдена на президентських виборах у США дає можливість перейти від протистояння двох потужних країн до “розрядки” набагато швидше, ніж це було б за подальшого президентства Трампа, зазначає видання Bloomberg.

    Китайський уряд не поспішав вітати Байдена з перемогою через обережність. Як і під час передвиборчої кампанії, Сі Цзіньпін та його радники намагалися не провокувати Трампа. Керівник аналітичного Центру Китаю та глобалізації в Пекіні вважає, що адміністрація Байдена “надасть Китаю та США більше можливостей для діалогу та каналів співпраці щодо енергозбереження та скорочення викидів, економічного та торгового співробітництва, профілактики та боротьби з пандемією”. Подібну думку має і колишній віце-міністр закордонних справ Китаю Хе Яфей. Можна припустити, що Байден планує повернутися до часів адміністрації президента США Барака Обами, коли Америка та Китай схилялися до активної співпраці та “безпрограшного партнерства”.

    На запитання про “змагання супердержав” у 2019 році Байден відповів, що Китай не є конкурентом для США. Однак, потенційну “розрядку” між США та Китаєм не слід плутати з дружністю. Що б не чекало на дипломатію США за нового президентства Байдена, навряд чи це буде нова ера китайсько-американської дружби. Розрядка лише означає спад напруженості та зменшення ризику загострення холодної війни.

    Розрядка для американського дипломата Генрі Кіссінджера, який був одним з «архітекторів» розрядки в 1970-х роках, означала “стримування амбіцій держав задля співіснування”. Цю холодну війну не розпочав лише Трамп, вона постала і з амбіцій Китаю під керівництвом Сі Цзіньпіна, який мав на меті досягти чогось на зразок паритету з США не тільки в економіці, але і в політиці великих держав.

    На відміну від самого Байдена, члени його команди з питань національної безпеки США протягом останніх чотирьох років посилюють свою рішучі позицію щодо Китаю. Ключові радники Байдена з питань співпраці з Азією Елі Ратнер і Курт Кемпбелл також визнали, що адміністрація Обами, як і її попередники, недооцінила глобальних амбіцій керівників Китаю та їх рішучості протистояти політичній лібералізації. Однак, попри численні розбіжності між двома країнами, кожна повинна бути готова співіснувати з іншою як велика держава.

    Політика США щодо Китаю повинна поєднувати “елементи конкуренції та співпраці”, а не проводити “конкуренцію заради конкуренції”, що може спровокувати небезпечну конфронтацію. Однак проблема, безперечно, полягає в тому, що наддержава, якою керує Комуністична партія, не розглядає мирне співіснування як самоціль.

    Як тепер Китай буде ставитися до нової адміністрації Байдена, чи не одне з головних питань на сьогодні? Пекін хотів би позбутися “торговельної та технічної війни” з США, яку вела адміністрація Трампа. Зокрема, Китай хоче позбутися заходів, запроваджених Міністерством торгівлі США. У технологічній війні команда Байдена, здається, готова піти на поступки. Деякі з радників обраного президента хочуть запропонувати більш широкі пільги для іноземних технологічних компаній.

    Мета Пекіна, як і США– досягнути “технологічної незалежності”. Такі технологічні перегони можуть тривати роками. Подібні перегони вже тривають у галузі штучного інтелекту і навіть вакцин проти COVID-19.

    Цього року відносини між Вашингтоном і Пекіном зайшли в глухий кут, адже стратегічний діалог зазнав поразки. Розрядка могла б забезпечити початок конструктивної комунікації між країнами. Необхідністю розрядки також стало зростання взаємозалежності країн світу. Пандемія виявила величезну ступінь взаємозалежності та спільної відповідальності держав. Економічно США та Китай все ще залишаються взаємозалежними.

     

    “Дзеркало тижня”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *