Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Практично немає сумнівів, що на XX Всекитайському з’їзді Комуністичної партії Китаю (КПК), який розпочнеться 16-го жовтня, Сі Цзіньпіна буде затверджено генеральним секретарем партії та очільником КНР на третій термін, як і більшість експертів вважає перший голова Бібліотеки Конгресу США з міжнародних відносин між США і Китаєм Міньсинь Пей, передає НВ.

З часів Мао Цзедуна він найдовше перебуватиме на посаді верховного лідера Китаю, а правила та норми, покликані регулювати комуністичний режим, будуть поховані.

В основному ці правила та норми були встановлені наступником Мао — Ден Сяопіном, який прийшов до влади у 1978 році. Ден із перших рук знав про те, яку шкоду може завдати ідеологічний фанатизм партії. У період Культурної революції біснуваті хунвейбіни (ред. червоногвардійці) зробили одного з його синів паралізованим інвалідом. А сам Ден був позбавлений усіх офіційних посад і засланий робітником на завод у далеку провінцію на чотири роки. Це був один із трьох випадків у довгій революційній кар’єрі Дена, коли його вичищали з органів влади.

Щоб Китай більше ніколи не страждав від такого терору, Ден (за підтримки інших революційних ветеранів, які вижили в період Культурної революції) відновив принцип колективного керівництва та ввів обмеження за віком та за термінами перебування на ключових позиціях у КПК. У наступні десятиліття вище керівництво Китаю займало свої посади не більше двох термінів, а члени Політбюро дотримувалися неофіційного вікового обмеження — 68 років.

Однак Сі показав, наскільки в реальності витонченою виявилася створена Деном «система, заснована на правилах». До того, попри весь галас із приводу досягнень Дена, його історія правління в КПК у кращому випадку є неоднозначною.

Насправді Ден нехтував принципом колективного керівництва, і навіть формальними процедурами. Він рідко проводив засідання Постійного комітету Політбюро, бо хотів позбавити свого головного супротивника (сталого консерватора, який виступав проти економічних реформ) майданчика, де міг би заперечувати політику Дена. Натомість він здійснював керівництво за допомогою приватних зустрічей зі своїми прихильниками.

А щодо лідерів, які симпатизували продемократичним силам, часто порушував процедури та норми, які сам установив. Найважливіший приклад: разом з іншими зістареними лідерами КПК Ден Сяопін вирішив не встановлювати обмеження за віком та терміном перебування на посаді для членів Політбюро. Завдяки цьому вони, хоч і не могли нескінченно обіймати офіційні посади в уряді країни, ніколи не втрачали контроль над прийняттям рішень.

Ден також не встановив жодних формальних правил, які визначають, хто може бути головою Центральної військової ради. Тим самим він зміг очолювати цю раду після того, як пішов з усіх інших постів. Дотримуючись цього прецеденту, у 2002 році те саме зробив Цзян Цземінь. Що стосується Сі Цзіньпіна, то хоча йому в 2018 році довелося пройти процедуру внесення поправок до конституції для скасування обмежень президентських термінів, йому дуже допоміг той факт, що в КПК немає офіційного обмеження термінів для генерального секретаря.

У тому, що Китай має труднощі з дотриманням правил і норм, немає нічого приголомшливого. Навіть зрілі демократичні країни, наприклад США, стикаються з подібними проблемами.

У країнах із диктатурою крихкість правил і норм набагато вища, бо там немає переконливих конституційних чи політичних механізмів контролю за дотриманням цих правил, а авторитарні лідери можуть з легкістю політизувати інститути (наприклад, конституційні суди), перетворивши ці органи на порожню формальність. У Китаї відсутня вільна преса та організована опозиція.

Але хоча зневажання інституційних правил і норм може бути вигідне авторитарним лідерам, далеко не завжди це виявляється чимось хорошим для їх режимів. До прикладу, необтяжений інституційними обмеженнями, Мао безперервно проводив чистки й вів партію від однієї катастрофи до іншої, залишивши після себе режим, що ідеологічно та економічно збанкрутував.

Майбутнє у жовтні затвердження Сі Цзіньпіна на новий термін — це той бриз, чий подих спровокує неминучий крах цієї конструкції.