Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Найбільший державний зернотрейдер не раз ставав об’єктом скандалів, причина яких – китайський кредит на $ 3 млрд. В інтерв’ю Delo.UA Борис Приходько, в.о. голови правління ДПЗКУ, постарався розвіяти всі міфи навколо китайського контракту і розповів про те, скільки зерна Україна відвантажує в Китай, з ким ще державний зернотрейдер торгує крім китайського партнера і про те, як використовувалися гроші першого траншу.

ВАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ДПЗКУ) створена урядом України в серпні 2010 року. До складу держкомпанії входить розгалужена мережа філій – лінійні і портові елеватори, млини, комбікормові і круп’яної заводи. 53 підрозділи-філії ДПЗКУ можуть зберігати 3,64 млн. тонн зернових, в тому числі сумарні потужності з перевалки в Одеському та Миколаївському портах становлять близько 2,75 млн. тонн зернових вантажів на рік.

У 2012 році ДПЗКУ взяла кредит у Експортно-імпортного банку Китаю (Ексімбанку) в розмірі $ 3 млрд. Перший транш склав $ 1,5 млрд. Кредитні умови припускали, що вся сума піде на закупівлю зерна для подальшого експорту в Китай. Покупцем з боку КНР виступила Китайська національна корпорація машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС). У рік українська корпорація зобов’язалася поставляти 5 млн. тонн зерна, всього угода заключалась на 15 років.

— Борис, що на даний момент відбувається з китайським договором, який передбачає поставку щорічно 5 млн. тонн зерна Китайській національній корпорації машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС)?

— ДПЗКУ виконує свої зобов’язання за договором. Ми купуємо українське зерно, використовуючи при цьому кредитну лінію, видану Експортно-імпортним банком Китаю, і пропонуємо це зерно нашому партнеру – компанії ССЕС.

— Скільки пропозицій було зроблено вами за минулий маркетинговий рік?

— За 2015/2016 маркетинговий рік ми зробили ССЕС понад 160 пропозицій на поставку зерна. На жаль, тільки 13 з них перетворилися в контракти на поставку. За цими контрактами було продано і поставлено близько 660 тис.тонн зернових в Китай.

— Чому китайська сторона не погоджує таку значну кількість пропозицій?

— Зобов’язання ДПЗКУ полягають у тому, що ми повинні запропонувати і поставити зерно китайській стороні. У 2015/16 маркетинговому році ми запропонували ССЕС близько 5,2 млн. тонн зернових.

Чому вони не купують наше зерно? У Китаї великі запаси кукурудзи, адже крім імпорту цієї культури, китайський уряд стимулював місцевих фермерів вирощувати кукурудзу шляхом надання їм різного роду субсидій. Сьогодні Китай не потребує імпортної кукурудзі і захищає внутрішній ринок від дешевої імпортної кукурудзи адміністративними способами (мито, карантинні обмеження, обмеження по ГМО і т.д.). При цьому членство Китаю в СОТ зобов’язує країну щорічно імпортувати 7,2 млн. тонн кукурудзи (5% від споживання) практично без сплати мита. Реальний обсяг імпорту за останні роки був набагато менше, ніж 7,2 млн. тонн.

Крім того, світові ціни на зернові опустилися до історичних мінімумів з 2006/2007 МР.

Для нашого партнера, компанії ССЕС, мабуть, торгувати зерном всередині країни стає не так вигідно, як було раніше. Внутрішні ціни на кукурудзу в Китаї вже не набагато вищі за світові. Більш того, доступ на ринок Китаю мають кілька десятків українських та міжнародних компаній, конкуренція посилюється і, відповідно, маржа трейдерів зменшується.

У той же час ССЕС і ДПЗКУ – досить молоді торгові компанії на зерновому ринку і не мають власної мережі представництв в країнах нетто-імпортерах зерна для розвитку торгівлі, як, наприклад, компанії Bunge, Cargill або ADM. Швидше за все, менеджмент ССЕС не хоче брати на себе торгові ризики при низькій маржі і активно продавати українське зерно на інших ринках. На наш жаль, ССЕС не розвиває цей напрямок бізнесу, як, наприклад, китайська корпорація COFCO, яка за цей період купила торгові компанії Nidera і Noble, побудувала портовий елеватор в Миколаєві і тим самим серйозно зміцнила свої позиції на українському і світовому ринках.

— Куди йде зерно, яке не купує компанія ССЕС?

— За минулий рік все те зерно, яке нами було запропоновано, але не було затребувано з боку нашого китайського партнера, ми продали великим транснаціональним компаніям. Зараз в нашому портфелі понад 30 великих покупців, які досить відомі в світі. Ми працюємо і з локальними торговими компаніями, які мають конкурентні переваги на певних ринках. Не працюємо з офшорними компаніями. Тому, незважаючи на те, що нам було досить складно налагоджувати торговельні зв’язки на зовнішніх ринках, так як іміджева складова корпорації була на низькому рівні, за цей маркетинговий рік нам вдалося поставити на експорт близько 3,1 млн. тонн українського зерна і стати найбільшим українським експортером зернових.

— ССЕС наполягає на виплаті преференційної маржі в розмірі $ 5 за тонну. Раніше на прес-конференції ви заявляли, що домовилися з китайською стороною про те, що маржа на поставки буде переведена в відсотки і становитиме 1,5%. У той же час після ваших заяв ССЕС надіслала лист на ім’я міністра АПК про те, що подібних домовленостей немає. Поясніть ситуацію, яка склалася навколо ваших переговорів

— Тут варто пояснити, що Генеральний договір, підписаний між ССЕС і ДПЗКУ – це скоріше договір про наміри, ніж класичний договір купівлі-продажу, в якому повинні бути обов’язково описані всі істотні умови контракту (якість товару, ціна, обсяг, терміни і базис поставки) . У додатковій угоді до Генерального договору було передбачено, що ДПЗКУ гарантує корпорації ССЕС преференційну маржу в розмірі $ 5 за тонну. У кожному конкретному контракті на поставку товару на адресу ССЕС ми включали в ціну товару преференційну маржу. Зараз ми активно ведемо переговори і пояснюємо нашим китайським партнерам, що $ 5 – це занадто багато, оскільки ціна на зернові у всьому світі сильно просіла. Ми запропонували зафіксувати преференційну маржу в розмірі 1,5% від ціни товару. До речі, $ 5 становили якраз 1,5% від ціни кукурудзи на момент укладення Генерального договору в 2012 році.

В яких саме ситуаціях ми повинні включати преференційну маржу? ССЕС вважає, що навіть у разі, якщо вони відмовилися від нашої пропозиції і ми продали запропоноване їм зерно третьої компанії, ДПЗКУ зобов’язана заплатити ССЕС з кожної проданої тонни $ 5. З нашої точки зору, це несправедливо. Ми враховуємо преференційну маржу тільки в контрактах, укладених між ДПЗКУ і ССЕС.

До слова, китайська сторона висувала претензії на виплату преференційної маржі по наших контрактах з третіми компаніями. У серпні цього року ми виграли арбітраж ГАФТА (Асоціації з торгівлі зерном і кормами) з питання відшкодування ССЕС збитків, пов’язаних з неотриманням нею преференційної маржі при поставках зерна в 2013 році. Так, арбітраж ГАФТА в першій інстанції прийняв рішення, що ми не повинні платити $ 5 комісійної винагороди на користь компанії ССЕС. Наскільки нам відомо, на початку вересня компанія ССЕС направила в ГАФТА повідомлення про бажання подати апеляцію.

— Ще в листі говорилося, що українська сторона завищує обсяги реальних поставок (за їхньою версією, ви поставили 0,47 млн ​​замість заявлених вами 0,66 млн. тонн). Як ви прокоментуєте це питання?

— Я говорив про постачання зерна за маркетинговий рік, вони мали на увазі календарний. Ось чому виникає різниця в наших цифрах. Абсолютно точно, якщо брати календарний рік, то з початку 2016 року корпорація відвантажила близько 488 тис. тонн кукурудзи на адресу наших китайських партнерів. Це 10 кораблів.

— Україна ще жодного разу не виконала контракт на поставку зерна в повній мірі. Які наслідки це несе для України?

— Неможливо поставити зерно, ще не уклавши договір купівлі-продажу. Неможливо укласти договір, не обмінявшись “твердими” пропозиціями. Такі стандарти галузі. Одна сторона пропонує товар, інша – погоджується з пропозицією. Потім одна із сторін бере зобов’язання продати і поставити товар, а інша сторона бере зобов’язання купити, прийняти та оплатити товар. Якщо між сторонами немає домовленості щодо конкретної партії товару, то поставка, природно, не здійснюється. Як то кажуть, на милування нема силування.

Виходячи з цього, вважаємо, що українська сторона виконує свої зобов’язання за Генеральним договором.

— Давайте поговоримо про кредит в $ 3 млрд. Перший транш в розмірі $ 1,5 млрд Україна отримала. Що відбувається з цими грошима?

— Близько $ 1,05 млрд розміщені на підконтрольних рахунках в “Укрексімбанку”. Це контролюючий банк, який за договором про контроль стежить за цільовим використанням кредиту. Велика частина цих грошей знаходиться на депозиті. Депозитні відсоткові ставки покривають ставки по кредиту.

В обороті ж знаходиться близько $ 200 млн. За станом на 1 липня 2016 року, за нашими даними, у нас в балансі “дірка” близько $ 250 млн., що є наслідком зловживань в компанії в 2013-2014 роках і курсових збитків. Ось, власне, це спрощена структура нашого балансу.

— Ви заявили, що частина першого траншу кредиту була вкрадена минулим керівництвом ДПЗКУ. Розкажіть детальніше, скільки було вкрадено?

— Сумарна дебіторська заборгованість за 2013-2014 роки за зовнішньоекономічними контрактами, коли зерно було поставлено, але не зайшла валютна виручка, становить $ 132 млн. Загальну дебіторську заборгованість за той же період за форвардними і спотовими договорами на закупівлю зерна, страховими платежами, купівлі палива і т. д. ми оцінюємо в розмірі 800 млн. грн.

— Я знаю, що за фактом зловживань керівниками ДПЗКУ було ініційовано відкриття ряду кримінальних справ, за окремими контрактами йдуть суди. Розкажіть більш детально.

— За фактом зловживань в попередні періоди нами було ініційовано 137 кримінальних справ. На даний момент всі вони розслідуються відповідними правоохоронними органами.

Крім того, ми активно працюємо над поверненням дебіторської заборгованості попередніх років. Якщо говорити про заборгованість за зовнішньоекономічними контрактами, то можу сказати, що за станом на сьогодні ми виграли 13 судів. Було отримано 4 позитивних рішення міжнародного арбітражу ГАФТА, 3 рішення арбітражного суду Торгово-промислової палати, 6 позитивних рішень господарського суду м.Києва – все щодо стягнення з підприємств-нерезидентів дебіторської заборгованості на загальну суму $ 127,9 млн. З цих грошей, на жаль , поки нічого не було повернуто.

— Вдалося щось повернути з заборгованості в гривневому еквіваленті?

— Так. На рахунок ДПЗКУ було повернуто 200 млн. грн.

— Ви також раніше заявляли, що частина грошей першого траншу буде витрачена на модернізацію ваших елеваторів і заводів. Є просування в цьому напрямку?

— Зараз ведуться переговори з Експортно-імпортним банком Китаю, про те, щоб вони підтвердили нам можливість використовувати на модернізацію кошти з першого траншу кредитної лінії. Ми хотіли в цьому році направити на модернізацію $ 57 млн, але, на жаль, ми не змогли домовитися з банком і зараз проводимо модернізацію за свій рахунок. На ці цілі ми виділили з бюджету 231 млн. грн.

— На що будуть витрачені ваші власні інвестиції?

— На модернізацію лінійних елеваторів витратимо 125 млн. грн, близько 88 млн. грн. – на модернізацію наших портових елеваторів. Ще близько 17 млн. ​​грн. ми витратимо на автоматизацію бізнес-процесів, впровадження системи контролю якості зерна, а також систем безпеки і відеоспостереження.

Оптимізація витрат при зберіганні і транспортуванні зерна є одним із наших завдань. Тому ми і вживаємо всіх заходів для того, щоб запустити і модернізувати наші елеватори. Наприклад, в цьому сезоні ми відвантажили з наших елеваторів в Голій Пристані та Великій Лепетисі зерно на річковий транспорт. Подібні операції на цих підприємствах не здійснювалися понад 10 років.

— Що ви будете робити з другим траншем?

— На нас зараз лежить дуже велике фінансове навантаження за першим траншем кредитної лінії, і до тих пір, поки ми не активізуємо торгівлю і не стабілізуємо наші відносини з корпорацією CCEC, немає сенсу говорити про відкриття другої частини кредиту. Така позиція “Ексімбанку” Китаю.

А це означає, що наші китайські партнери будуть поставляти китайські товари (засоби захисту рослин, техніку, елеваторне обладнання). Коли обговорювався другий транш, то мова йшла також про будівництво заводів з виробництва біодизеля і по переробці кукурудзи. Але за оцінкою фахівців, сьогодні занадто високі форексні ризики і пов’язані з цим можливі дефолти з боку покупців китайських товарів.

“Delo.ua”