Електронна пошта ніколи не була популярною в Китаї. Чому китайці відмовилися від одного з найпоширеніших у світі засобів комунікації? В цьому питанні допоміг розібратися вчитель англійської мови з Британії, який у травні 2008 року почав викладати у приватній школі англійської мови на півдні Китаю.
Після завершення курсу із дорослою групою, студенти запропонували йому завантажити QQ, китайський додаток, схожий на IСQ, щоби підтримувати зв’язок. У свою чергу, вчитель попросив їх зареєструватися у Facebook (соцмережу в Китаї на той момент вже розблокували), додати його в друзі і також залишити свої імейли. Дехто зробив це, але їхні електронні адреси виглядали приблизно так: zwpzjg59826@126.com, і це здалося трохи дивними, але тоді незвичні адреси імейлів були поширені й у Британії.
Через кілька років він опинився в Пекіні, де працював журналістом-фрілансером та копірайтером.Але він майже ніколи не спілкувався зі своїми клієнтами з Китаю електронною поштою. Замовлення по роботі отримував через надзвичайно популярний китайський додаток WeChat, навіть зарплату отримував через нього. Оперативність і ефективність усього процесу були приголомшливими.
У багатьох західних країнах електронна пошта все ще залишається основним засобом комунікації, насамперед у робочих питаннях. У США та Великій Британії електронна пошта є найпопулярнішою онлайн-діяльністю, в якій бере участь 90,9% та 86% користувачів інтернету відповідно. В обох країнах використання електронної пошти помітно випереджає інші види діяльності в інтернеті, як-от пошук товарів та послуг, онлайн-банкінг, перегляд відео, користування соцмережами.
Але в Китаї ситуація інша. Опитування споживачів мобільних послуг у Китаї за 2018 рік показало, що китайці перевіряють свою електронну пошту на 22% рідше, ніж користувачі в усьому світі. Натомість, майже 80% власників смартфонів є постійними користувачами WeChat. Додаток також помітно лідирує серед інших програм для обміну повідомленнями. Для порівняння — телефон, SMS та факс у щоденній комунікації використовували майже 60% китайців, а електронна пошта з великим відривом посіла третє місце — 22,6%.
Пізній початок
WeChat — шалено популярний у Китаї, де додатком користуються понад мільярд користувачів. Утім, причини популярності месенджера сформувалися раніше. У 1999 році молода технологічна компанія Tencent випустила продукт під назвою QQ, розроблений на базі месенджера ICQ, який належав американському конгломерату AOL. Тоді, за даними Світового банку, в Китаї було лише 1,2 комп’ютера на 100 людей, на відміну від США, де комп’ютер мав кожен другий американець. На початку 2000-х молоді китайці почали активно користуватися інтернет-кафе. Месенджер QQ став популярним завдяки таким розважальним функціям, як ігри, музика та попередники соцмереж, де люди могли розміщувати мікроблоги.
На відміну від електронної пошти, QQ пропонував більше можливостей для взаємодії. Там, приміром, можна було створювати аватар та обмінюватися миттєвими повідомленнями. Акаунти QQ або MSN з’явилися практично у кожного китайця. Бізнесмени записували свої QQ-номери на візитівках, а підприємства відкривали власні облікові записи. У 2012 році QQ мав 798 мільйонів активних користувачів щомісяця. А вже незабаром найпопулярнішим інструментом зв’язку в Китаї стане WeChat, також створений Tencent і випущений у 2011 році. Таким же чином смартфони витіснять ПК, як основний засіб комунікації.
Як зауважує Метью Бреннан, британець, який працює у Китаї з 2004 року та є консультантом з питань китайських цифрових інновацій, електронна адреса у Великій Британії — це щось на кшталт посвідчення особистості. Вона потрібна для реєстрації у багатьох онлайн-послугах. Однак у Китаї пріоритет мають мобільні додатки і через них можна здійснити всі свої онлайн-транзакції. WeChat або Alipay (від інтернет-гіганта Alibaba) мають багато різних функцій. Ви можете записатися на зустріч, заплатити за покупки та надсилати повідомлення друзям у межах однієї програми.
Швидкість і присутність
Чжун Лінг, доцентка кафедри економіки Вищої школи бізнесу Cheung Kong, вважає, що WeChat добре вписується в китайську робочу культуру. “Як платформа для обміну повідомленнями додаток забирає менше робочого часу, ніж електронна пошта”, — каже вона. “Неформальність спілкування спонукає одразу відповідати на повідомлення, що є дуже важливим для менталітету та ділового середовища Китаю”.
Чжун також зазначає, що кордони між роботою та особистим життям у Китаї більш розмиті. “А тому роботодавці та менеджери часто надсилають робочі запити або завдання поза звичайним робочим часом, і вважають за краще не чекати наступного робочого дня для незначної відповіді”. Вона додає, що для розмов, які вимагають кількох циклів взаємодії, WeChat швидше, ніж електронна пошта. Те, як влаштована платформа комунікації визначає, як ми спілкуємось, і отже, є тонка, але помітна різниця між Facebook, WhatsApp або WeChat. “На миттєве повідомлення очікують швидкої відповіді, і отже, навіть якщо ви отримаєте його у вихідні, вам доведеться відповісти”.
В англоцентричних країнах, як-от Велика Британія, США, Канада, Австралія та Нова Зеландія, електронна пошта зберегла етикет аналогового листування. Це привітання “Шановний Х”, офіційне завершення листа “З найкращими побажаннями” і таке інше. Але в багатьох країнах Азії перевагу надають миттєвому і неформальному обміну повідомленнями.
Алан Кейсі, партнер консалтингової фірми Prophet, яка має офіси в Азії, каже, що багато країн в регіоні “…перескочили епоху комп’ютерів і одразу перейшли до мобільного зв’язку. Це призвело до блискавичного поширення соціальних платформ, як-от Facebook, WeChat, Line, KakaoTalk, Zalo та інших”.
І для бізнесу
Платформи DingTalk від Alibaba та Lark від ByteDance, а також бізнес-версія WeChat – WeChat Work — пропонують розширені функції для корпорацій. Це — обмін документами та редагування онлайн, нарахування заробітної плати та вищий рівень конфіденційності. DingTalk дозволяє користувачам бачити в режимі реального часу, чи прочитали їхнє повідомлення, і якщо ні, надіслати додаткове пуш-повідомлення.
Звичайно, це не означає, що китайці взагалі не користуються електронною поштою. У багатьох є імейл, але перевіряють вони його рідше, ніж їхні американські або європейські колеги.
Так одна з колишніх студенток в Яншо, Лілі Ван, була однією з небагатьох, хто залишив йому свій імейл. Вони спілкувалися деякий час електронною поштою, але потім втратили зв’язок. Зараз їй 30 років, вона живе в Гуандуні на півдні Китаю і працює в освітлювальній компанії. Він знайшов її у WeChat пару років тому, тепер спілкуються у додатку. Коли він запитав її, чи користується вона електронною поштою. “Якою саме? – сміється вона. – У мене їх було багато: 163, 126 та MSN”, — каже вона, маючи на увазі різних провайдерів, адже тепер вона користується переважно WeChat і іноді QQ.
Для Ван, як і багатьох інших китайців, WeChat є невіддільною частиною повсякденного життя, а електронна пошта вже здається пережитком минулого.
“BBC”
Напишіть відгук