Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    «Мільйон з гектара-2019»: де залишились прибуткові ніші? – Андрій Ярмак

    2019-04-16

    В наш динамічний час за кілька років встиг змінитися не тільки список високоприбуткових культур – змінилося саме поняття «ніші» в агробізнесі.

    В останній день зими в Києві пройшла чергова конференція «Мільйон з гектара», організатором якої традиційно виступив проект «АПК-Інформ: овочі і фрукти», а генеральним інформаційним спонсором — провідне аграрне видання України «Пропозиція». Партнером конференції виступив ЄБРР в рамках ініціативи EU4Business.

    Відкриваючи конференцію, економіст інвестиційного центру FAO Андрій Ярмак наголосив, що в «нішевому» агробізнесі зараз відбуваються по-справжньому революційні зміни. Поняття нішевої культури вже застаріло. Адже якщо ринок відкриває якусь прибуткову нішеву культуру, то нішевою вона залишається недовго. Як згадує Андрій Ярмак, на першій конференції «Мільйон з гектара» він лише згадав про спельту – і на наступний рік українські аграрії обвалили європейський ринок цієї культури так, що ціни впали втричі. І, відповідно, зруйнували цю нішу: культура, яка ще недавно приносила хороші прибутки, стала подекуди взагалі збитковою.

    «Дехто зараз говорить, що «ніша» — це не культура, а продукт», — продовжує А. Ярмак. Частково це відповідає дійсності. Наприклад, який ексклюзивний продукт переробки має всі ознаки нішового. З цієї точки зору «нішовим» може бути навіть яблуко, яке минулої осені викидали на звалища. Наприклад, якісь ексклюзивні сорти, які мають своїх поціновувачів, цілком можуть бути нішовими. А на яблуку, яке можна експортувати до Сінгапуру, навіть цього сезону можна заробити мільйон з гектара: якщо воно коштує там 35 грн/кг, транспортування — 20 грн/кг, а врожайність — на рівні передового світового досвіду. Достатньо лише виростити сорти, які будуть запитаними в Сінгапурі, і досягти якості, якої вимагає тамтешній споживач, а не «що виросло» тих сортів, які насадили ще в колгоспному (радгоспному) саду.

    img_4616

    На думку ж А. Ярмака, «ніша» зараз — не культура і навіть не продукт, а філософія бізнесу, що полягає в постійному пошуку т. зв. блакитного океану — нових ніш, які дають можливість добре заробити, хоч і нетривалий час. А такі ніші продовжують з’являтися.

    Однією з таких цікавих ніш є спаржа. А. Ярмак вважає, що за валовою виручкою вона з часом може стати провідною овочевою культурою України, перевершивши помідор. Адже на сьогодні свіжа спаржа коштує 180-200 грн/кг. Звичайно, вітчизняне споживання такого дорогого, та ще й незвичного продукту, розвиватиметься вочевидь повільно. Тому великі сподівання ті, хто цікавиться цією культурою, пов’язують з експортом. Світове споживання спаржі зараз зростає, зокрема, в країнах, де ще не так давно про неї взагалі не знали. Так, за останні 10 років світова торгівля цим продуктом зросла з $1 до $1,5 млрд. А щодо експорту інтерес становлять Близький Схід, Південно-Східна Азія, Японія а також «старі» країни ЄС, особливо Скандинавія. В межах цього сегменту нещодавно з’явилася ніша другого порядку — фіолетова спаржа, багата на антоціани, яку вже встигли оцінити любителі здорової їжі в Західній Європі і США.

    img_4619Іншій цікавій ніші, яка зараз активно розвивається завдяки тренду на здорове харчування — мікрозелені — присвятив свою розповідь ізраїльтянин, засновник та директор компанії Agrosheriff Ltd Фрідріх Рубінштейн. Він навів наступні дані: якщо дохід від вирощування салату в теплиці в 23 рази перевищує дохід на тій же площі від пшениці (ясна річ, у відкритому грунті), вирощування помідорів — у 25 разів, то мікрозелені – у 4000 разів. При цьому мікрозеленню може виступати широкий спектр культур: від традиційних зеленних до редиски, бобових і навіть… квіткових. «Я знаю два фермерських господарства, які вирощують такі квіточки в якості мікрозелені для європейського ринку», — сказав спікер.

    Один із секретів високої доходності мікрозелені – інтенсивні технології: все частіше цей продукт вирощується в теплицях на столах або на гідропоніці на вертикальних стелажах. Однак перед тим, як братися за вирощування мікрозелені, фахівець радить визначитися, кому продаватиметься продукт: чи то «сироїдам» (один з основних компонентів у сироїденні – проростки бобових), чи то закладам харчування, чи заморожувальникам, чи… виробникам морозива, чи ще комусь.

    Про значно менш екзотичну нішу – кизил – розповів зав. відділу Дослідної станції помології ім. Симиренка в Млієві Євген Постоленко. Попри те, що ця культура вважається південною, вона добре витримує морози. «В 2012 р., коли 20-градусні морози в Млієві стояли 2 тижні, а річний мінімум досяг -32°С, кизил все-таки дав по 3,7-4 т/га, тоді як персик, черешня, вишня і слива не вродили взагалі», — розповів Є. Постоленко. Також він розповів про досліди з різними сортами кизилу у власному інституті, під час яких культура давала в середньому по 11,3-13 т/га залежно від сорту попри відсутність зрошення, вирощування без ЗЗР і мінімальне удобрення.

    Відразу про кілька цікавих нішевих ягідних культур розповіла директор ТОВ «Брусвяна» Ліліана Дмитрієва — суницю альпійську, обліпиху, актинідію та лимонник китайський. Зокрема, суниця альпійська, яка вже культивується на невеликих площах (зазвичай 1-2 га) цілою низкою фірм (серед яких одна органічна), нагадує технологією вирощування звичайну полуницю садову, при цьому коштує оптом 160-250 грн/кг.

    Обліпиха натомість досить складна у збиранні, якщо йдеться про промислові площі. Досі не виведено сортів з абсолютно сухим відривом ягоди, тож при ручному збиранні ягоди все одно пускають сік. До того ж навіть спеціальні скребки чи петлі не вирішують проблеми високої трудомісткості збирання. Тому єдиний прийнятний спосіб для механізованого збирання на промислових площах — це зрізування трактором гілок, які потім заморожують, і лише в такому стані ягода струшується з гілок. Так обліпиху збирають через ряд: один рік на одному ряду, наступний — на іншому. Також слід дотримуватися співвідношення між чоловічими й жіночими деревами (1:5). Урожай же ця ягода дає хороший — 12–20 т/га за ціни від 60 грн/кг на базарі до 120 грн/кг за оптову партію. При цьому добре росте на лужних (рН близько 8) грунтах і без зрошення.

    img_4623

    А от для актинідії головне — правильно продати. Тому Ліліана Дмитрієва радить починати її вирощування з невеликих обсягів — 30–50 соток. А врожайність у культури хороша — 20 т/га. Щоправда, рослина досить теплолюбна, тому раз на кілька років вимерзають квіткові бруньки і господар залишається без урожаю. Через це вирощувати актинідію в Україні директор «Брусвяни» рекомендує в західних і південних областях. При цьому, на її думку, слід віддавати перевагу сортам селекції Ботанічного саду НАН України над європейськими: ті й досить урожайні, і стійкі до хвороб. Ще один недолік культури — потреба в досить дорогій Т- або V-подібній шпалері.

    Вимагає шпалери і лимонник китайський. Однак і чаї з цієї рослини — чи не найдорожчі серед усіх фіточаїв. Наприклад, ягоди рослини коштують оптом близько 500 грн/кг. До того ж поки рослина входить у плодоношення перші 6 років, з неї можна збирати гілочки й листя для чаю і в такий спосіб за перші 6 років вже окупити плантацію.

    А зараз в Україні впроваджують нову для нашої країни високоприбуткову культуру — мигдаль. Про те, що зараз в Одеській обл. вже закладені й плодоносять мигдалеві сади, розповів власник СФГ ім. академіка Унанова Василь Бабанський. За його словами, ця культура могла б успішно культивуватися і в інших південних областях, а також на Закарпатті. А гіркий мигдаль на Одещині використовується вже давно: на нього тут щеплять персик у промислових насадженнях. А сусідня з Одещиною Молдова вже не тільки вирощує мигдаль, а й експортувала його на суму майже півмільйона доларів протягом 2017 р. Господарство збирається зареєструвати перші вітчизняні сорти мигдалю — Десертний і Приморський, і в 2020 р. вийти на ринок з посадковим матеріалом.

    Післязбиральній доробці — сушці та заморожуванню сільгосппродукції — були присвячені доповіді відповідно директора компанії «Добротрав» Євгена Шумейка та засновника компанії Ukrainian Fresh and frozen products Івана Котяша. А пасічник Мирон Пундор розповів про перший український досвід спеціалізації пасік на нішевих продуктах бджільництва, таких як маточне молочко, прополіс і перга а також стільниковий мед. Зокрема, зосередитися на виробництві прополісу Мирон Пундор вирішив на власній пасіці торік. Беззаперечними перевагами цих продуктів є ціна. Наприклад, якщо центрифужний мед подешевшав до 30–40 грн/кг, то стільниковий коштує 200–250 грн/кг, прополіс — 1000 грн/кг, перга оптом 500–600 грн/кг, а маточне молочко — 15–20 тис. грн./кг.

    Таким чином, агробізнес має ще достатньо сегментів і продуктів «на любителя», які могли б приносити хороші прибутки за умови правильного позиціонування та правильного маркетингу, що доносив би інформацію про переваги до цільової аудиторії.

    “Пропозиція”

     

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *