ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Китайсько-афганські відносини: корисливий підхід до безпеки та стратегічних питань у регіоні

2023-12-12

Китайсько-афганські відносини були відзначені співпрацею в ряді сфер, включаючи торгівлю, інвестиції та безпеку. Дійсно, важливе геостратегічне положення Афганістану привернуло інтерес Китаю стосовно регіональної стратегії в ньому. У результаті існує одне центральне питання, яке визначає політику Китаю щодо Афганістану: безпека.

Аналітикою на цю тему, підготовленою Asia Center, ділимось на нашій сторінці.

Коли таліби захопили владу в серпні 2021 року, на превелике невдоволення кількох західних держав, Китай залишив своє посольство в Кабулі, де все ще перебував їній посол, але репатріював 210 своїх громадян. Однак Китай офіційно не визнає режим Талібану, очікуючи на зміни в складі уряду в майбутнього, який, як він сподівається, буде «відкритим, інклюзивним і широко представницьким».

Після того, як Талібан повернувся до влади, Китай висловив застереження щодо присутності терористичних груп у регіоні, зокрема через їх здатність дестабілізувати як саму країну, так і сусідні регіони, включаючи китайську провінцію Сіньцзян, де проживає велика уйгурська мусульманська громада. Пекін побоюється розповсюдження джихадистських мереж, що може дестабілізувати провінцію. Мета Китаю – забезпечити стабільність своїх кордонів, щоб Афганістан не став притулком для «уйгурських терористів». Хоча Китай офіційно не визнає даний режим, тодішній міністр закордонних справ Китаю Ван І визнав, що Талібан є «вирішальною політичною та військовою силою в Афганістані». Це пояснює проблеми безпеки на кордонах, оскільки Талібан історично мав тісні зв’язки з ісламістським рухом Східного Туркестану (Сіньцзян-Уйгурський автономний район).

Історично Китайська Народна Республіка підтримує дипломатичні відносини з Афганістаном з 1955 року, давні відносини, які показують, що вона далеко не відсутня на афганському театрі подій. Треба сказати, що період після 11 вересня став переломним моментом у китайсько-афганських відносинах, оскільки Китай розпочав справжню політику прагматичної взаємодії з новою афганською владою. Навіть якби представники Заходу посіли центральне місце в Афганістані, аудиторія, завойована Китаєм у цій країні з 2001 року, все ще залишилась би доволі значною. З тих пір ця тендеція збільшилась і став помітнішою. З 2021 року, коли Захід вилучив Талібан з кола міжнародної спільноти, той натомість скористався можливістю обмінятися думками зі стратегічним партнером, який покладається на міжнародні відносини.

Тому ситуація змінилася з 2001 року. З одного боку, виведення американців з Афганістану викликало неспокій у Китаї, оскільки американська присутність гарантувала певну стабільність у країні та захищала інтереси її безпеки. Дійсно, після повернення Талібану до влади Китай побоюється, що між Афганістаном і Пакистаном утворюється терористична вісь, яка скомпрометує Китайсько-пакистанський економічний коридор (CPEC), один із піонерських проектів «Нового шовкового шляху». в який Пекін інвестував понад 50 мільярдів доларів. Цей коридор з’єднує місто Кашгар у китайській провінції Сіньцзян з портом Гвадар на південному заході Пакистану, який має геостратегічну роль, оскільки забезпечує контроль над енергетичними маршрутами навколо Ормузської протоки. При цьому безпека операцій в Афганістані має таке ж значення, як і в Пакистані та інших сусідніх країнах. Таким чином, уряд Талібану є дестабілізуючим для Пакистану, тому Китай хоче стримати його будь-якою ціною. З іншого боку, Пекін вміло користувався рядом можливостей для зміцнення дипломатичних відносин із керованим Талібаном Афганістаном. Найбільш помітною з них є загострення китайсько-американської торгової війни. Певним чином, такими діями американці штовхнули Афганістан «в обійми» китайців, що дуже вигідно для двосторонніх відносин між двома країнами. Відхід Сполучених Штатів від Афганістану, а тим більше від Близького Сходу, дає Китаю можливість відігравати там значну роль, зокрема шляхом прийняття промусульманської політики на міжнародній арені, яка парадоксально суперечить його національній політиці. Різноманітні торговельні та енергетичні угоди, а також пропалестинська позиція в конфлікті на Близькому Сході є гарною для цього демонстрацією.

Крім того, щоб зміцнити свої відносини з урядом Талібану, Пекін нещодавно запропонував гуманітарну допомогу Афганістану після землетрусу 7 жовтня. Прихильність Китаю є однозначною, як показано в цьому уривку з прес-конференції, проведеної 9 жовтня 2023 року речницею МЗС Китаю Мао Нін: «Як близький сусід і щирий друг Афганістану, Китай глибоко співчуває афганському народу, який страждає від катастрофи. Ми висловлювали наше співчуття на різних рівнях і пропонували нашу допомогу країні через багато каналів. Товариство Червоного Хреста Китаю вирішило надати екстрену гуманітарну грошову допомогу Афганському Червоному Півмісяцю. Ми продовжуватимемо робити все можливе, щоб допомогти Афганістану відповідно до його потреб і допомогти афганському народу подолати труднощі».

На регіональному рівні Афганістан, далеко не ізольований, та є членом різних багатосторонніх інституцій, включаючи Шанхайську організацію співробітництва (ШОС) , де з 2012 року він входить туди як держава-спостерігач, що дозволяє йому брати участь в обговореннях економічних питань і питань безпеки з іншими членами держав, включаючи Китай. Країна також є членом Організації ісламського співробітництва (OIC), організації країн, мусульманське населення яких складає більність, метою якої є сприяння солідарності між ісламськими націями шляхом захисту прав та інтересів ісламського світу. Нарешті, з 2007 року країна є повноправним членом Асоціації регіонального співробітництва Південної Азії (SAARC), яка сприяє економічному та регіональному співробітництву.

На торговому фронті китайсько-афганські відносини прогресують після падіння Кабула. Торгівля між двома країнами зростає завдяки митній угоді, підписаній між двома країнами в серпні 2014 року та продовженій у грудні 2022 року. Поставки з Афганістану до Китаю, які зосереджені в основному на свіжих і сушених фруктах, вовні та мінералах, зросли на 56,4% між груднем 2021 і 2022 роками. Підтримка Пекіном афганської економіки підкреслює промусульманську політику Китаю у відповідь на санкції Заходу, але не передбачає реальні зміцнення торгових відносин між двома країнами. Дійсно, з точки зору Пекіна, Афганістан є другорядним торговим партнером. Внутрішній ринок занадто слабкий, і китайські поставки електрообладнання та гумових виробів до країни залишаються дуже малими.

Проте Китай є одним із головних інвесторів у Афганістані. За словами міністра промисловості та торгівлі Талібану, після падіння колишнього афганського режиму потоки китайських прямих іноземних інвестицій досягли 2 мільярдів доларів. Китай виявляє інтерес до природних ресурсів Афганістану.

Китайська компанія Gochin хоче інвестувати понад 10 мільярдів доларів у розробку родовищ літію в Афганістані. Компанія також пропонує відновити інфраструктуру перевалу Саланг (на північ від Кабула) і протягом 7 місяців прокопати тунель для полегшення транспортування літію. Gochin також пропонує побудувати дамбу для гідроелектростанції поблизу родовища та асфальтувати дорожню мережу в регіоні Лагман. Хоча ці інвестиції є значними, вони все ще є доволі малими в порівнянні з масштабами літієвих покладів Афганістану, які оцінюються в понад 1 трильйон доларів.

Літій – не єдина корисна копалина, який цікавить Пекін, і кажуть, що афганські надра багаті на такі ресурси, як золото, уран, боксити, вугілля, залізна руда, рідкоземельні елементи, хром, свинець і цинк. Інші проекти також тривають, включаючи над мідним рудником і нафтовим родовищем. Однак нестабільність у сфері безпеки в країні, відсутність інфраструктури та відсутність даних про обсяги ресурсів в Афганістані залишаються факторами ризику для Пекіна, який зосереджується на інших своїх стратегічних партнерах у регіоні, зокрема на Росії щодо газу.

Китайсько-афганська торгова співпраця також є частиною перспективи регіонального зв’язку, безпосередньо пов’язаного з ініціативою «Один пояс, один шлях». Під час 5-го діалогу міністрів закордонних справ Китаю, Афганістану та Пакистану, який відбувся в Ісламабаді 6 травня 2023 року, відповідні міністри закордонних справ Пекіна та Ісламабаду підтвердили свою відданість продовженню регіональної співпраці шляхом включення Афганістану до Китайсько-пакистанського економічного коридору (CPEC). Результатом цього розширення може стати будівництво Трансафганської залізниці Північ-Південь, яка з’єднає столицю Афганістану Пешавар у Пакистані та місто Мазарі-Шаріф на кордоні з Узбекистаном. Вісь схід-захід також важлива для Пекіна. Це знайшло відображення в розвитку нового транспортного маршруту в Центральній Азії. «Залізничний коридор п’яти держав», запущений у 2014 році, — це залізничне сполучення довжиною понад 2100 кілометрів, яке перетинатиме Іран, Афганістан, Таджикистан, Киргизстан і Китай. Цей зв’язок надасть Китаю доступ до портів Махшахр, Чабахар і Бандар-Аббас в Ірані, забезпечуючи пряме сполучення з Перською та Оманською затоками. Хоча прогрес у проекті залишається обмеженим, важливий перший крок було зроблено з проходженням першого вантажного конвою по залізниці Хаф-Герат 9 травня 2023 року. Наразі ця залізнична лінія простягається на 225 кілометрів через степи Ірану та Афганістану. Також ведуться переговори щодо відновлення історичних торговельних шляхів Шовкового шляху, зокрема Ваханського коридору, смуги землі на південь від Таджикистану, що з’єднує Афганістан із регіоном Сіньцзян у Китаї.

Незважаючи на те, що Китай дещо стримано ставиться до ісламської моралі, поки ці двосторонні відносини залишаються такими, якими вони були за попереднього уряду, Китай продовжуватиме керувати цим партнерством. Якщо ситуація з безпекою стабілізується, географічне положення Афганістану відкриє великі можливості для транзиту китайських товарів або товарів, призначених для китайського ринку або з Ірану, Перської затоки чи Індійського океану. Таким чином Китай хоче зберегти свої інтереси в регіоні, одночасно захищаючи свій кордон з Афганістаном.