ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

«ВСЕСВІТНЯ ФАБРИКА» В ШОЦІ

2009-11-10

Різке скорочення світового попиту змусило виробників «всесвітньої фабрики» на півдні Китаю задуматися, що робити з надлишковими виробничими і людськими ресурсами?

Купання в чайному ставку повинно заспокоювати нерви, але Ден Люган все одно переживає. «Мій знайомий інвестував вісімсот тисяч юанів на одну фабрику, а вона збанкрутувала», – розповідає він. «Цікаво, – відповідаю я, – а як би його знайти і поговорити?» «Ха! – Посміхається Ден, – його тепер багато хто шукає, гроші-то не зовсім його були…»

Сам Ден Люган з Дунгуань, який ще кілька місяців тому вважався одним із символів китайського економічного дива, величезного фабричного міста, вибудуваного за п’ятнадцять років на порожньому місці для того, щоб задовольнити світовий попит на дешеві китайські товари. Тепер кожен день тут закривається по кілька фабрик.

Зараз весь світ з надією дивиться в бік Китаю. Коли розвинені економіки осипаються одна за одною, Китай виглядає чи не єдиною силою, здатною це падіння зупинити.

Протягом останніх п’ятнадцяти років саме південь Китаю був локомотивом економічного зростання в країні: у середині 80-х тут з’явилися перші сільськогосподарські кооперативи, на початку 90-х найсміливіші іноземні інвестори почали будувати фабрики і заводи. Дельта річки Перлової (китайська назва – Чжуцзян) в провінції Гуандун займає менше половини відсотка території Китаю, при цьому на неї припадає десять відсотків китайського ВВП, майже 19% усіх прямих інвестицій в КНР і близько 29% зовнішньої торгівлі. Якщо б дельта Перлової була окремою державою, то стала б одинадцятою торгової економікою світу.

Південь Китаю першим приймає на себе удар світової фінансової кризи. Зовні зміни поки що не дуже помітні, але варто копнути трохи глибше, відразу розумієш, наскільки вразливою є економіка цього регіону. Криза застав її в момент трансформації, завершити яку тепер не вдасться ще довгий час.

ВДНГ з китайською специфікою

На вході в перший павільйон величезного виставкового комплексу в Гуанчжоу розкладені інформаційні матеріали організаторів традиційного експортного виставку-ярмарку – найбільшого в Китаї. «Цього року ми змогли забезпечити відсутність пробок і полегшити доступ до комплексу гостей виставки», – йдеться у передовиці офіційного бюлетеня. Розгадка «логістичного дива» знаходиться швидко – всі без винятку опитані «Експертом» учасники виставки скаржаться на різке скорочення кількості іноземних відвідувачів у порівнянні з попереднім роком.

«Такого раніше ніколи не було», – розповідає Варвара Клімова, яка відкрила кілька років тому в Гуанчжоу власне модельне агентство. Кризу починає відчувати й вона: китайські фабрики замовляють все менше каталогів – основного джерела доходу для модельного бізнесу. «Пора продавати компанію», – скаржиться співрозмовниця.

Китайські учасники виставки, що пропонують все, чим багата зараз китайська земля – від шліфувальних верстатів до золотих грамофонів, – також налаштовані не надто райдужно. «У нас ручне виробництво, більша частина працівників – селяни, зараз вони знову орють землю», – розповідає директор компанії з виробництва прикрас для дому Honghui із міста Мейчжоу, на півдні Гуандуна, Хе Гуаньцін. За його словами, в минулі роки вартість участі у виставці легко покривалася за рахунок нових замовлень, а в цьому році нових клієнтів майже немає. «Тільки оренда стенду обходиться в двадцять тисяч юанів», – скаржиться він.

За словами представників китайського консалтингового агентства ChinaMarket, основні проблеми виникають у компаній, що виробляють товари ширвжитоку. Після початку кризи пропозиція значно перевищила попит, що призвело до справжньої цінової війни, а можливості для зниження собівартості обмежені.

Для збереження економічної та соціальної стабільності провінції Гуандун влада готова підтримувати будь-яке життєздатне виробництво, що б і як би воно не виробляло.

Організатори виставки проте стверджують, що все йде за планом. «Наступного року, як і цього, виставка пройде в три стадії», – заявив «Експертові» офіційний представник оргкомітету виставки Му Сіньхай. Цього року виставку вперше було вирішено проводити не в дві, а в три сесії. Організатори розраховували на сплеск інтересу до китайської продукції після складних передолімпійської весни і літа, під час яких доступ в Китай для іноземців був значно обмежений. Але в результаті все пішло зовсім не так, як очікували організатори.

За словами Му Сіньхай, в цьому році було відмічене збільшення покупців з самого Китаю – вісім тисяч порівняно з шістьма тисячами у минулому році, що повинно компенсувати брак уваги з боку іноземців. Разом з тим, за офіційними даними, за перші дві сесії виставки її відвідали 14 тис. людей з-за кордону – у порівнянні з 19-20 тис. у минулому році. Самі учасники відзначають не тільки зниження числа іноземних гостей, але й зміну їх складу. Якщо раніше тон у Гуанчжоу задавали європейські та американські комерсанти, то в цьому році більше потенційних клієнтів приїхало з Близького Сходу, Індії, Пакистану.

Якщо світова криза буде й далі розвиватися такими темпами, свою участь у виставці можуть переглянути і багато китайських компаній. Компанія Meiting з фабрикою в Гуанчжоу виробляє гребінці та інше начиння для перукарень. «У нинішніх умовах ми відмовилися від участі в таких загальних виставках і робимо наголос на спеціалізовані заходи, ефект набагато вище», – розповідає «Експертові» генеральний директор компанії Інь Юнмін.

Перестаралися

Зараз багато бізнесменів на півдні Китаю говорять, що в їх бідах багато в чому винний китайський уряд. «Даремно вони так намагалися загальмувати економіку, в результаті за що боролися, на те й напоролись», – скаржиться кореспондентові «Експерта» на умовах анонімності один із знайомих китайських бізнесменів, що входять до складу Народної політичної консультативної ради провінції Гуандун (НПКР). За його словами, в останні два роки бізнес активно намагається впливати на державну політику в економіці саме через НПКР. «Влітку до нас приїжджала делегація з Пекіна, в результаті були випущені додатки до трудового кодексу КНР, які дещо полегшили наше становище», – говорить він.

На новий трудовий кодекс, який набрав чинності на початку цього року, скаржилися всі опитані «Експертом» китайські бізнесмени – в середньому він збільшив витрати на 10-20% і зробив дуже дорогим процес скорочення виробництва, що є найактуальнішим завданням у нинішніх умовах. Крім обов’язкових відрахувань до пенсійних та інших фондів, при звільненні роботодавець тепер повинен виплатити по місячній зарплаті за кожен рік роботи працівника в компанії. «Після публікації додатків хоча б стало легше звільняти робітників, достатньо простого порушення статуту компанії, раніше ж необхідно було шукати масу причин», – говорить «Експертові» комерційний директор однієї з гуандунських торгових компаній.

Уряд Гуандуна збиралося планово і поступово витіснити екологічно шкідливі і низькотехнологічні виробництва за межі провінції (вглиб Китаю або назовні – до В’єтнаму та Індії), замінивши їх високотехнологічними заводами з високою доданою вартістю. Але в результаті кризи цей процес вийшов з-під контролю. Зараз для збереження економічної та соціальної стабільності провінції необхідно підтримувати будь-яку життєздатну виробництво, що б і як би воно не виробляло.

Центральна влада вже пішли на часткове повернення податкових преференцій експортерам, зокрема, з 1 листопада повернено право на часткове повернення податку на додану вартість для виробників іграшок, меблів, товарів із пластику й ряду інших категорій. Самі бізнесмени говорять, що ефект від цього вони відчують не скоро. «Повернення податку займає не менше трьох місяців, а гроші нам потрібні зараз, та й продавати все одно немає кому», – скаржиться один з гуандунських фабрикантів.

Борделі простоюють

У Дунгуань мене проводжають майже як в зону бойових дій, місто користується славою одного з найнебезпечніших місць Китаю. «Злочинність тут сезонна, зазвичай грабують перед великими святами: робочім мігрантам потрібні гроші на поїздку додому, а зарплату часто затримують», – говорить директор тайванської компанії Hanma Чунь Ідун. Зараз у багатьох «свята» почалися раніше часу – у місті були звільнені тисячі робітників, більшості з яких розорених компаній не змогли заплатити за останні місяці.

Серед китайських бізнесменів Дунгуань відомий своїми масажними салонами, караоке-барами та готелями бордельного типу, в інших містах такі заклади називають готелями «по-дунгуаньському». Зараз готельний та ресторанний сектори по всьому Гуандун переживають непрості часи. «Останнього місяця у нас набагато менше відвідувачів, бізнесмени не в настрої розважатися», – розповідає «Експертові» менеджер одного з популярних барів у Чжухаї в двох годинах їзди на автобусі від Дунгуань. За даними гонконгських ЗМІ, заповнюваність багатьох готельних мереж вже впала на 20% у порівнянні з минулим роком. Головне достоїнство Дунгуань – наявність всього ланцюжка постачальників для виробництва будь-якої продукції – тепер перетворюється в проблему. Банкрутство однієї великої фабрики тягне на дно десятки дрібних, що поставляли комплектуючі або сировину. З міста вже пішло багато тайваньських компаній, що випускали взуття та інші вироби зі шкіри.

Багато фабрик в місті належать гонконгським бізнесменам, які відчувають великі проблеми з ліквідністю, – гонконгські банки останні два місяці дуже неохоче дають кредити експортерам. За оцінками федерації гонконгських підприємців, в найближчі півтора року на півдні Китаю безробітними можуть стати до двох мільйонів чоловік, в даний час зайнятих на фабриках, що належать гонконгцям. Всього на таких підприємствах працюють більше десяти мільйонів людей. Гонконгська влада намагається врятувати ситуацію, даючи державні гарантії для позик на розвиток виробництва, але місцеві бізнесмени продовжують скаржитися на життя. «У першій половині 2009 року на півдні Китаю може закритися до трьох тисяч гонконгських фабрик», – стверджує голова представництва Гонконгу в Гуандуні Пітер Леунг.

Магазин «Електроніка»

Основою економічного зростання дельти річки Перлової всі останні роки було виробництво телекомунікаційного обладнання, електроніки, комп’ютерів і комплектуючих – на цю продукцію припадає понад 42% промислового виробництва регіону. У Гуандуні і далі збиралися розвивати високотехнологічні галузі промисловості, роблячи наголос на інноваціях та підвищенні доданої вартості. Але світова криза призвела до серйозного скорочення виробництва як у великих, так і у дрібних компаній.

У Дунгуань найбільшому тайванському виробнику, компанія OEM Foxconn, була змушена звільнити близько п’ятнадцяти відсотків своїх робітників, а це кілька десятків тисяч чоловік. Від власника фабрики Megastek Technologies Алекса Конга деякі робочі пішли самі. «Після скорочення замовлень не стало додаткової роботи, а без неї зарплати зменшилися з 1600-2300 до 1100 юанів», – розповідає Алекс в інтерв’ю «Експертові». Інженерів і офісних співробітників Алекс поки намагається зберегти, сподіваючись на відновлення колишніх обсягів виробництва. «Якщо щось станеться, «білі комірці» на час стануть «синіми» – будуть мікросхеми пакувати, а як ще бути?» – каже він.

Скорочує виробництво на своїй фабриці Kimprofit Electronics і Бені Тонг – замість 700 людей на нього зараз працюють не більше чотирьохсот. «Я сам не виплачую собі зарплату вже три місяці, якщо почну платити, фабрика піде в мінус», – говорить він. Шлях Тонга типовий для багатьох гуандунскіх комерсантів. Початок – в самому кінці 90-х, з продажу напівфабрикатів великим китайським компаніям, потім – технологічний ривок і перехід до виробництва більш складної продукції. Зараз фабрика Бенні в основному займається корпусами для комп’ютерів і блоками живлення.

Описати своє становище одними словами він не в змозі, доводиться вдаватися до жестів. «Однією рукою я намагаюся справитися з постачальниками, другою – з клієнтами. А ще ж є і співробітники», – на цих словах Бенні робить характерні рухи тазом.

Відкриття та закриття Китаю

Відносно непогано себе почувають лише компанії, орієнтовані на продаж усередині Китаю, але таких в Гуандуні меншість. У компанії China Market «Експертові» наводять один із небагатьох успішних прикладів: якийсь фабрикант починав з експорту дешевих шапок, але два роки тому почав продавати їх усередині Китаю, замовляючи дизайн з-за кордону. Проте це швидше виняток з правила, інші бізнесмени визнають, що переключитися з зовнішнього на внутрішній ринок дуже складно.

Ще рік тому на Китай припадала лише чверть ринку збуту компанії Kimprofit, тепер – половина. Але цей прорив існує лише на папері, за цей час загальні обсяги виробництва скоротилися більш ніж у два рази. Тому в цілому від експортного напряму в Гуандуні відмовлятися ніхто не збирається. «Тут знаходиться всесвітня фабрика, вона буде затребувана», – упевнений Алекс Конг.

Зараз більшість підприємств існує за рахунок старих замовлень, укладених або до, або на початковій стадії кризи, при цьому навіть за цими замовленнями виникають проблеми з взаєморозрахунками. У результаті багато фабрик перейшло на умови повної передоплати навіть від перевірених часом клієнтів. Для останніх, які розраховують як зазвичай розплатитися протягом декількох місяців, це стало неприємним сюрпризом.

Багато компаній виявилися зовсім не готові до ринкової кон’юнктури. Останні два роки головною проблемою більшості фабрик півдня Китаю було різке зростання витрат – зростання курсу юаня на 14%, багаторазове збільшення вартості сировини, зростання трудових витрат. Зараз ситуація повністю змінилася. У гіршому становищі опинилися великі компанії, заздалегідь взявши сировиною і навіть готовою продукцією в очікуванні підвищення цін на природні ресурси. В умовах постійно падаючих цін ця стратегія стала самогубною. «Ми зараз нічого не робимо про запас, тільки під конкретне замовлення, тому що знаємо, що через місяць наші витрати знизяться», – говорить Бенні Чан.

В цілому падіння фабричних цін склало вже від десяти до 25-30% в порівнянні з весною цього року. Різка зміна ринкової кон’юнктури призвело до повного перетрушування всього виробничого ланцюжка: якщо раніше бізнесмени коректували ціни раз на місяць, то тепер їм доводиться це робити раз на тиждень. «Переговори з постачальниками я веду кожен день, тому що ціна на комплектуючі змінюється постійно», – пояснює Бені Тонг.

Криза в Гуандуні відтворює сама себе, і закінчиться вона лише тоді, коли ціни на сировину досягнуть дна. Експерти UBS між тим пророкують зниження вартості основних сировинних ресурсів протягом усього 2009 року. «Зараз у нас фінансова осінь, скоро настане економічна зима», – сумно жартує Алекс Конг. Ось тільки триватиме ця «зима» набагато довше трьох місяців і буде зовсім не південною.

www.expert.ua