Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Україна і Китай визначили для себе кілька пріоритетних напрямів співробітництва в енергетичній сфері. Один з найголовніших – будівництво в кримському Щолкіному парогазової станції. Китайські інвестиції при цьому можуть становити до 2 млрд доларів. Це буде перший великий інфраструктурний проект, який реалізується в Україні Китаєм. Крім того, китайська сторона може допомогти освоїти технологію спалювання водовугільного палива, яка скорочує споживання газу на ТЕЦ і, відповідно, – знижує собівартість виробництва електроенергії.

Цього тижня питання активізації українсько-китайського співробітництва в енергетичній галузі обговорювала в Пекіні делегація на чолі з заступником міністра палива та енергетики України Володимиром Макухою.

– Основна мета нашого візиту – дати поштовх розвитку й підготовці проектів співробітництва з КНР у галузі енергетики. У Пекіні ми зустрілися з керівництвом китайської національної машинобудівної корпорації SINOMACH та її дочірніх структур – компанії з експорту-імпорту обладнання CMIC і машинобудівною CMЕC, дуже продуктивна зустріч була в корпорації SINOHYDRO.

Крім того, зустрілися з керівництвом НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КНР, домовилися про те, що розвиватимемо співробітництво у форматі, який було погоджено і підписано нашим міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Бойком з керівництвом Китайської державної корпорації. До кінця року проведемо засідання робочих груп, на якому розробимо основні аспекти співробітництва.

– Які його основні напрями?

– На сьогодні у нас сформувалося п’ять основних. Перший і найпріоритетніший – і це наголошувалося у спільній заяві двох президентів – проект будівництва парогазової станції в Щолкіному на 800 МВт.

Другий напрям, який ми розробляли під час візиту, пов’язаний з можливістю участі корпорації Sinohydro у будівництві Канівської гідроакумулюючої станції.

Третє питання, якому приділяється серйозна увага, – впровадження технологій спалювання водовугільного палива в Україні. У нас є меморандум про співробітництво з компанією CMIC; зараз ми з ними домовилися підготувати матеріали і ТЕО проекту, які дадуть нам можливість оцінити ефективність і доцільність впровадження таких технологій в Україні, на українських ТЕЦ. Як пілотний проект ми плануємо можливість впровадження таких технологій на Дніпродзержинській і Криворізькій теплоцентралях.

Обговорювалася і можливість використання китайських технологій у газифікації вугілля. Було також дано позитивну оцінку вже розпочатому проекту модернізації шахт за допомогою КНР.

Такі питання стоять на порядку денному. З них серйозна робота – по перших трьох.

– А тему ядерної енергетики порушували?

– Китайська сторона висловила дуже великий інтерес до нашої позиції в ядерній енергетиці. Ми підтвердили наш намір продовжувати розвивати її, розповіли про те, що на сьогодні Україна вже завершила проведення стрес-тестів, які були узгоджені з ЄС, і вийшла на стадію ПІР-рев’ю – процедури, яка передбачає взаємну оцінку країнами стану АЕС за методиками, розробленими “Євроатомом”.

Результати стрес-тестів показали, що українська енергетика – надійна, а заходи, які розроблені і затверджені, – правильні і дають змогу реагувати на всі позаштатні ситуації. Ми можемо фактично говорити, що ситуації, яка була на Фукусімі, у нас, у принципі, не може бути. Ми також сказали, що готові розвивати нашу атомну енергетику й надалі, що зараз йдуть роботи з підготовки будівництва блоків на ХАЕС.

– Повернімося до пріоритетних проектів. Як просувається робота по Щолкіному? Про цей проект керівники двох країн публічно заявили ще в ході візиту в КНР Віктора Януковича у вересні 2010 року…

– Що стосується проекту будівництва парогазової ТЕЦ у селищі Щолкіне, в ході зустрічі з віце-президентом SINOMACH Се Бяо вдалося прийняти рішення з активізації роботи. Сьогодні є певне відставання від графіку, були певні прорахунки, і ми змушені були замінити проектувальника.

Нині обидві сторони висловили готовність і бажання завершити підготовчі процедури до кінця цього року і наприкінці року або на початку наступного вже розпочати будівельну фазу робіт. Це дуже складно, для цього потрібно дуже багато всього, і в першу чергу проходження всіх внутрішньодержавних процедур у нас з погодження проекту й отримання держгарантій. Потім піде підготовка підписання юридичних документів з Ексімбанком Китаю, підготовка і підписання контракту з генпідрядником (ми вважаємо, ним має бути SINOMACH або одне з її дочірніх підприємств). Ми хочемо, щоб цей проект до кінця року або на початку наступного вже пішов.

Це буде перший великий інфраструктурний проект, який реалізується в Україні Китаєм. І перший енергетичний проект, крім Білорусі, який Китай реалізує на європейській території.

– Яка вартість проекту?

– Сума поки що тільки оцінюється, орієнтовно буде близько 2 млрд доларів. Така значна, тому що, крім станції потужністю 800 МВт, ми передбачаємо дуже великі інвестиції в розвиток мереж Криму і серйозні вкладення у будівництво газопроводу. Тобто паралельно з будівництвом самої станції ми комплексно вирішуємо питання підключення, підвищення надійності енергопостачання Кримського регіону, поліпшення системи газопостачання. У результаті ми вважаємо, що цей проект дасть поштовх розвитку всієї економіки східного Криму, та й усього півострова.

– Очевидно, він також дасть можливість створити нові робочі місця…

– На станції працюватиме кілька тисяч осіб. Крім того, система енергопостачання дасть змогу розміщувати виробництва, будувати готелі і пансіонати, адже всіх їх потрібно підключати до мережі. Це велика проблема, яку зможе вирішити будівництво станції.

Зараз у Криму дуже серйозно розвивається альтернативна енергетика – сонячна, вітрова генерація: і те, й інше потребує істотних резервних маневрених потужностей. І, будуючи станцію, ми якраз компенсуватимемо деякі недоліки, властиві альтернативній енергетиці, щоб вони не впливали на роботу енергосистеми в цілому.

– На початку розмови Ви серед пріоритетних назвали співробітництво по водовугільних технологіях. Розкажіть про це.

– Це дуже цікава технологія, вона дала б нам змогу істотно скоротити споживання газу теплоелектроцентралями, знизити операційні затрати, собівартість виробництва електроенергії.

Проте потрібно ще оцінити, наскільки істотними будуть капітальні затрати на модернізацію при переході на водовугільні технології, і наскільки їх можна застосувати до нашої економіки і якості вугілля, кліматичних умов та ін. Ми домовилися з CMIC, щоб вони взяли підготовку на себе. У середині місяця в Україну приїде група спеціалістів, побуває на станціях і дасть оцінку того, в що це виллється, які затрати ми маємо понести, щоб здійснити повний перехід на цю технологію, які будуть операційні затрати.

– Буквально в останні тижні в Пекіні була підписана низка документів зі співробітництва у вуглевидобувній галузі. Мабуть, взаємодія в цій сфері з Китаєм на сьогодні просунулася найбільше?

– У принципі, так. На підході до практичної імплементації проект з модернізації шахт (контракт з переоснащення і модернізації шахти ім. Мельникова на Луганщині – Ред.). Щолкіне буде другим проектом.

У досить високій стадії готовності знаходиться проект по Канівській гідроакумулюючій електростанції. Повністю готове ТЕО, воно проходить експертну оцінку, повністю вирішені питання з землею й екологією. Проект готовий для того, щоб інвестори могли підключитися. Можна було б почати його реалізацію в цьому році.

– Як з китайською стороною вирішується питання про фінансування? Відомо, що місцеві банки вимагають державних гарантій.

– У них, дійсно, свої проблеми, пов’язані з тим, що, як правило, фінансування на зарубіжні проекти дається виключно під держгарантії. А ми виходимо з того, що цього року нам буде дуже важко отримати велику кількість держгарантій. Тому ми ставимо перед китайською стороною питання про те, що готові співпрацювати за схемою проектного фінансування, державно-приватного партнерства. Вони мають для себе визначитися: ми їм сказали, що є й інші варіанти фінансування, зокрема, канівського проекту. Будь-які варіанти співробітництва можливі.

Китайський банк розвитку фінансує проект по вугіллю. Що стосується електростанцій, то цими двома проектами, швидше за все, займатиметься Ексімбанк. Побачимо. Поки що не все ясно.

– Мабуть, після візиту вашої делегації в Пекін варто чекати візитів у відповідь китайських колег в Україну?

– Як я вже сказав, ми чекаємо приїзду до нас вже 16 квітня спеціалістів у сфері водовугільних технологій, наприкінці цього місяця – на початку наступного, можливо, приїдуть експерти по Щолкіному. А після 15 травня до нас точно приїде команда китайського Ексімбанку для того, щоб обговорювати аспекти підготовки двох проектів, про які я говорив. Отже, зараз ми чекаємо на цілу низку візитів китайських експертів.