aucc.org.uasitemap
aucc.org.uasitemap
aucc.org.uasitemap
Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    В чому саме полягає подвійний ефект китайської ініціативи

    2018-09-25

    Інвестиція в майже $450 мільйонів дозволить створити в Україні нові робочі місця і забезпечити надходження податків до бюджету. Угоду про реалізацію міжнародного інвестиційного проекту з будівництва комплексу вітрових електростанцій в Херсонській області 6 вересня підписали норвезька компанія NBT і китайська Power China.

    Як повідомив Президент України Петро Порошенко, вже до кінця наступного року уздовж узбережжя озера Сиваш побудують 67 вітрогенераторів потужністю 250 Мвт. Така потужність здатна забезпечити електроенергією більше третини потреб Херсонської області.

    Варто підкреслити, що цей проект продовжує реалізацію стратегії України щодо розвитку багатосторонньої міжнародної співпраці. Міжнародна кооперація як механізм взаємодії сприяє реалізації великих економічних проектів, які важко або неможливо вирішити без об’єднання зусиль держав, підприємств, інвесторів або компаній декількох країн. До переліку відноситься спорудження великих інфраструктурних або промислових об’єктів, які зводяться як в державах, що розвиваються так і в розвинених країнах.

    Класичний приклад – спорудження залізничного тунелю під Ла-Маншем, урочисто відкритого в травні 1994 р. королевою Великобританії і французьким президентом. Проект здійснили спільно будівельні фірми Англії і Франції. Таких прикладів успішної міжнародної співпраці існує безліч: і в Азії, і в Африці, і в інших регіонах світу.

    Одним з базових мотивів зростання міжнародної кооперації послужило прагнення великих підприємств і корпорацій збільшити доходи від експорту своєї продукції. Боротьба за нові ринки, подальше загострення конкуренції на світовому ринку заохочують їх поглиблювати міжнародне співробітництво.

    Найбільш конкурентоспроможні країни мають високий ступінь адаптації своїх економік до кон’юнктури світового попиту і оптимальну національну стратегію, зосереджуючи матеріальні і фінансові ресурси в напрямах, які забезпечують найвищу результативність. Водночас вигоди від багатостороннього міжнародного співробітництва обумовлюються високою рентабельністю створюваних проектів.

    Наразі однією з наймасштабніших аналітики вважають ініціативу Пекіна «Один пояс, один шлях». Виконавчий директор та головний інвестиційний менеджер американської компанії Global Investors Френк Холмс висловив думку, що ініціативи з будівництва Економічного поясу Шовкового шляху і Морського Шовкового шляху 21-го століття є найамбітнішим проектом на  сучасному етапі історії.

    У реалізації ініціативи «Один пояс, один шлях» беруть участь 76 країн Азії, Африки та Європи. За даними Stratfor, китайські компанії протягом останніх десяти років інвестували лише в Європу близько $300 млрд. Холмс переконаний, що китайська ініціатива готова не тільки змінити торгівлю на земній кулі, але й підвищити рівень життя 60 відсотків населення Землі.

    Подвійний ефект китайської ініціативи

    Деякі уряди, включаючи США, Японію та Індію, занепокоєні розвитком китайської ініціативи. Частина експертів вважає, що Пекін намагається побудувати глобальну структуру, орієнтовану лише на Китай. Бажання зберегти свій вплив спонукало США і Європу до створення законів, проектів, програм, які зможуть певною мірою врівноважити впливи і щось вагоме протиставити ініціативі «Один пояс, один шлях».

    Як би там не було, саме китайська ініціатива підштовхнула США і ЄС до думки, що їм варто не відсторонятись, а навпаки запропонувати  щось суттєве державам, що розвиваються і потребують допомоги. Отже, перехідні економіки, відсталі країни отримають додаткові пропозиції і можливості. Міжнародні експерти передбачають, що саме конкуренція запропонованих умов багатосторонньої співпраці сприятиме збалансованому розвитку світової економіки.

    Наприкінці серпня ц.р. глава МЗС ФРН Хайко Маас заявив, що ініціатива «Один пояс, один шлях», яку Пекін активно просуває, створює нові можливості для інших країн, але і несе їм ризики. Успіх ініціативи, на його думку, залежатиме від готовності Китаю перетворити проект на платформу, на якій усі учасники зможуть реалізувати свої власні інтереси, яка не вноситиме розкол конкуренції між країнами і не завдаватиме шкоди екології. ЄС готує альтернативу і восени представить свої власні ідеї про те, як Європа й Азія можуть бути ще тісніше пов’язані між собою – Європейську стратегію зв’язку.

    Загалом, кажучи про Китай, Маас висловив згоду Європи з Вашингтоном у невдоволенні такими тенденціями китайської економіки, як примусове передавання технологій, непрозоре державне субсидування, пересилання за кордон надлишкових коштів та посилення політичного втручання в роботу приватного сектора. Але й до самих Сполучених Штатів Америки, які все більше скочуються у бік протекціонізму, у Берліна багато претензій. Глава МЗС ФРН пригадав партнерам за Атлантикою і штрафні мита на алюміній і сталь, і погрози на адресу німецького автопрому та закликав відмовитися від таких планів.

    Двома днями пізніше заяви Хайко Мааса The Wall Street Journal повідомив, що, прагнучи протистояти зростаючому впливу Китаю, Конгрес США працює над прийняттям законопроекту, який подвоїть фінансування великих інфраструктурних проектів у всьому світі та посилить роль США у міжнародному розвитку. Законопроект передбачає об’єднання декількох державних установ у новий орган, який вдвічі збільшить фінансування міжнародних інфраструктурних проектів.

    Основним органом нового агентства буде Корпорація приватних закордонних інвестицій (OPIC), заснована Президентом Ніксоном у 1971 р. з метою допомогти американському бізнесу інвестувати в нові ринки. Нове агентство також прийме декілька програм, що проводяться Агентством США з міжнародного розвитку, найбільша з яких відома як Кредитний орган розвитку.

    Президент OPIC Рей Вашберн бачить модель свого агентства як альтернативу китайській ініціативі. Агентство орієнтуватиметься на проекти, які мають суто економічний сенс. Вашберн підкреслює: «…ми не є організацією допомоги. Ми за вільну торгівлю товарами. Ми для приватних підприємств».

    Розпочате у Китаї належить всьому світу

    Нещодавно в Пекіні відбувся Симпозіум з нагоди п’ятиріччя проголошення ініціативи «Один пояс, один шлях». Під час заходу увагу аналітиків привернула теза голови КНР Сі Цзіньпіна про те, що спільне будівництво «Одного поясу, одного шляху» відповідає потребам реформування глобальної системи управління, демонструє свідомість міжнародного співтовариства єдиної долі, об’єднує зусилля, повноваження і відповідальність, надає нове мислення і план для вдосконалення реформи глобальної системи управління.

    Професор Кембриджського університету Мартін Жак зазначив, що Китай залучив до співпраці багато світових країн завдяки новим можливостям, які він їм пропонує. Ці нові можливості полягають в новій концепції «спільне обговорення, спільне будівництво і спільне використання».

    Китай висунув ініціативу «Один пояс, один шлях» з особливим акцентом на принципі спільного обговорення. Азіатський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ) і Фонд Шовкового шляху були створені тому, що Китай хотів на основі поваги до вимог інших країн знайти «найбільший спільний знаменник» для розвитку, і у такий спосіб дозволити всім державам мати рівні можливості для вираження права голосу і розвитку. Спільне обговорення – це коли все здійснюється на основі консультацій, що повністю відображає суть «рівноправності» в сучасному глобальному управлінні.

    Незважаючи на те, що за п’ять років реалізації ініціативи «Один пояс, один шлях» Пекін стикався з критикою з боку західних країн, як показує практика, китайська ініціатива не є клубом на основі членства, це велике коло друзів, що передбачає широку участь. Спільне будівництво – загальне творення, відмова від формування вузьких угруповань, що повною мірою відображає сенс «відкритості» сучасного глобального управління.

    Голова КНР Сі Цзіньпін неодноразово наголошував, що хоча ініціатива щодо спільного будівництва «Одного поясу, одного шляху» бере свій початок в Китаї, однак її можливості і результати належать всьому світу. Спільне використання – це коли результати розвитку поширюються на всі боки, що демонструє сенс «спільного доступу» в сучасному глобальному управлінні.

    Китайська ініціатива насправді робить внесок не лише у розвиток глобальної економіки, але і в теорію та практику систем глобального управління.

    Після Другої світової війни США запропонували зруйнованій Європі план Маршалла, що призвело до розвитку світової торгівлі та інфраструктури. Проект вимагав величезної кількості товарів та сировини, а також давав роботу сотням тисяч людей. Сьогодні деякі аналітики вважають китайську ініціативу своєрідним планом Маршалла для світу, а Голову КНР Сі Цзіньпіна – керівником, який має привабливий план щодо міжнародного багатостороннього партнерства.

    В час, коли США сповільнює потік коштів до Африки, в Пекіні відбувається Форум із співробітництва Китаю та Африки (FOCAC). Саміт, що проводиться один раз на три роки, в якому беруть участь представники 52 африканських країн, стосується таких різноманітних сфер, як технологія, торгівля, інфраструктура, дипломатія, культура та сільське господарство. За даними Global Trade Magazine, за останні 15 років Піднебесна збільшила свої інвестиції на континенті приблизно на 520%.

    Лише один приклад, Китай і Кенія домовилися побудувати стандартну залізницю (SGR), що з’єднує два великих міста. За контрактом, підписаним з китайською корпорацією China Road and Bridge, Момбаса-Найробі SGR є найбільшим інфраструктурним проектом в Кенії вартістю $3,8 млрд. Китай, будучи найбільшим торговельним партнером Африки протягом дев’яти років поспіль, сподівається, що його інвестиції протягом багатьох десятиліть повертатимуться дипломатичними та економічними дивідендами.

    Важливо бути наполегливим

    Країни з розвиненою ринковою економікою, спеціалізуючись на виробництві високотехнологічної продукції з високою доданою вартістю і наданні інтелектуальних послуг, активно беруть участь у міжнародних багатосторонніх проектах, які передбачають їхнє включення до міжнародних науково-виробничих мереж.

    Українські партнери їм цікаві, насамперед, задля зниження витрат виробництва, отримання додаткових виробничих ресурсів і, частково, можливостей збуту кінцевої продукції. Це при тому, що останніми роками для вирішення проблем зовнішнього інвестування державою багато чого вирішується, іноземні партнери не поспішають інвестувати в наше виробництво в обсязі, якого потребує українська економіка.

    У грудні 2017 року українська та китайська сторони підписали план дій у межах «Економічного поясу Шовкового шляху» та «Морського Шовкового шляху у ХХІ ст.». Ці документи визначили місце України у глобальній ініціативі Китаю.

    В умовах, які складаються всередині України, з урахуванням тенденцій, що спостерігаються ззовні, експертна спільнота передбачає загострення конкурентної боротьби, інформаційних війн з метою зародити сумніви  в корисності китайських інвестицій для української економіки. Проте більшість аналітиків вважає, що саме сучасні процеси на глобальному ринку відкривають Україні більші шанси проводити збалансовану політику щодо зовнішніх інвестицій, що в свою чергу убезпечить від перекосів і зайвої залежності.

    Одним з найбільш ефективних механізмів вирішення проблем є посилення багатостороннього і багатоформатного співробітництва з іноземними компаніями, які мають високий інвестиційний та інноваційний потенціал. Нашій державі необхідно працювати над більш довгостроковими формами співробітництва та безпеки. Саме тому Україні потрібні реформи і партнерство з Китаєм, яке вибудовується на принципах професійності, послідовності і доцільності.

    Через торгові обмеження з боку США та ЄС Піднебесна може постати перед вибором: скоротити виробництво продукції або продавати її на інших ринках. За рахунок угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Україна може створювати на своїй території спільні з Китаєм підприємства і продавати продукцію до Європи без митних обмежень. В такий спосіб наша країна отримає можливість забезпечити потужний імпульс українській економіці, додатковий приплив валюти з ЄС і зростання прямих іноземних інвестицій з Китаю.

    Водночас, експерти звертають увагу державних органів на необхідності пришвидшення розробки зручних інструментів фінансової та нефінансової підтримки несировинного експорту, створення більш сприятливого для експортерів і інвесторів регуляторного середовища. Мають бути застосовані системні заходи і скоординовані дії.

    Україна і Китай мають багато спільних проблем і спільних інтересів і в розвитку партнерства зацікавлені обидві країни. Саме зараз ситуація сприятлива для зосередження на багатосторонніх міжнародних проектах, створення спільних українсько-китайських підприємств для виробництва конкурентної високотехнологічної продукції.

     

    “Тянься Лінк”

    Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *