ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Україна – не Китай

2015-04-07

Що заважає Україні стати “європейським Китаєм”

Компанія «Мірта» замовляє всю побутову техніку під однойменною торговою маркою в Китаї і Грузії. Але вже збирається стати конкурентом своїм підрядникам: власники «Мірти» збираються будувати в Україні завод. 80% його потужностей «Мірта» хоче завантажити замовленнями глобальних компаній. Одна з принад, на яку повинні клюнути умовні Phillips і Siemens, – недорога та кваліфікована робоча сила в Україні.

Середня зарплата в Україні – близько $ 150 на місяць. У Китаї – більше $ 300. «За тарілку рису там вже ніхто не працює», – запевняє Артем Лукашов, співвласник «Мірти». За останні 12 місяців про відмову від виробництва в КНР заявили adidas, Panasonic, Swarovski, Microsoft.

Чи можуть українські підприємства «відкусити» частку у Китаю?

Два тижні тому німецький виробник спортивного одягу і аксесуарів adidas оголосив про те, що згортає виробництво в Китаї. Від розміщення замовлення колекції до появи колекції в магазині проходить дуже багато часу. Лукашов запевняє, що виробництво в Україні заощадить європейським компаніям близько півтора місяці. «У нас на все йде 4 -5 місяців. З них місяць-півтора – це доставка », – наводить він приклад« Мірти ». У «високий сезон», наприклад, перед новорічними святами, коли китайські підприємства завантажені, термін може розтягтися. «Китайці – спритні хлопці, нерідко беруть замовлень більше, ніж можуть виконати, – розповідає Лукашов. – У кращому випадку передадуть на інші заводи, в гіршому – відкладуть на потім ».

Ще одна проблема – труднощі перекладу. «У нас різний менталітет, різна понятійна база, дуже важко вести переговори, – говорить Андрій Мітченко, директор компанії«Екософт»(великий український виробник фільтрів).

Мітченко спілкувався з китайцями чотири роки, замовляючи там комплектуючі для фільтрів. У 2009-му році «Екософт» відмовилася від аутсорсингу в Китаї. Тому було дві причини. Перша – складності в спілкуванні. Друга – зарплати українців у доларовому еквіваленті впали, а Китаї навпаки почали зростати. Собівартість в рідній країні виходила нижче. До того ж, за словами Мітченка, в Україні більш кваліфіковані працівники. «У нас рядові співробітники та інженери технічно більш грамотні, ніж у Китаї», – запевняє він. Правда, довелося миритися з гіршою продуктивністю праці: у Китаї вона в 6 разів вища.

Зараз «Екософт» поставляє фільтри в Європу. За словами Мітченко, бізнесмени з ЄС добре ставляться до українського походженням товару. Маркетолог Ігор Гут, партнер проекту Develop Your Business, вважає, що лейбл made in Ukraine споживачі сприймають краще, ніж made in China.

Два діджея – Андрій Бичковський і Максим Янкович – вісім років тому заснували компанію «Стрічечка». Вона випускає силіконові браслети-перепустки. У 2010-му році компаньйони збудували фабрику в Житомирі. Зараз Бичковський про це шкодує. Якби починав спочатку, то чи не будував би виробництво в Україні. «Наша наступна фабрика буде в Китаї», – говорить він. Зараз компанія веде переговори з інвесторами. Підприємці хочуть виконувати замовлення європейських компаній.

«Так, робоча сила тут дешева, – погоджується Бочковський, – але всі інші фактори ця перевага нівелювала». Погані умови ведення бізнесу. Наприклад, регулювання валютного ринку. «Ми здаємо 75% валютної виручки, за курсом НБУ, – розповідає співзасновник компанії, – а купуємо валюту для закупівлі сировини за комерційним курсом». За словами Бочковського, на кожних 10 000 євро «Стрічечка» втрачає 30 000 гривень. У Китаї він розраховує отримувати спеціальну дотацію в розмірі 3-5% від суми експортних операцій. Плюс автоматичне повернення ПДВ і не такий складний бухоблік.

Підтримка зовнішньоторговельних операцій в Китаї – це державна політика. Її важливий елемент – страхування експортних операцій державної страховою компанією Sinosure. Китайські компанії отримують державну гарантію оплати, а іноземні замовники – відстрочку платежу. Обсяг гарантій, наданих Sinosure, щорічно складає 0,8-1,1% ВВП Китаю.

Бочковський вважає, що Україна вже втратила шанс стати «європейським Китаєм». «Таким для ЄС вже стала Польща, вона свого не віддасть», – вважає він. За словами підприємця, зарплати там не такі вже й високі, а умови для бізнесу не порівняти з українськими. Рік тому він зареєстрував у Польщі компанію. Спілкуватися з податковою практично не потрібно. «Наприкінці року ми здали документи, нам їх підписали і все», – розповідає він. До того ж «Стрічечка» може брати дешеві кредити в польських банках.

Знижують привабливість України і самі виробники. Заводи часто не готові підлаштовуватися під замовника. «Мірта» намагалася налагодити випуск електром’ясорубок на львівському заводі «Електропобутприлад», але так і не змогла домогтися потрібного дизайну. У підсумку продукт замовили в Китаї. Схожа історія у Людмили Мазур, засновника компанії з виробництва дитячого текстилю Cotton Living. Вона замовляє тканини на фабриках в Європі, хоча спочатку стукала до вітчизняних виробників. «Мінімальна партія, яку готові виробляти українські фабрики в одному кольорі, – 6 погонних кілометрів, це дуже багато для невеликої компанії – розповідає вона. – Це пов’язано з тим, що виробництва величезні, ще радянські, перенастроювати устаткування невигідно ». А існуючі в асортименті тканини, за словами Мазур, жахливих несучасних забарвлень.

Одна з найбільш затребуваних у європейських замовників галузей – швейна промисловість – за останній рік втратила половину своїх замовлень від європейських компаній. Це – підрахунки бізнесмена Ярослава Рущишина, співвласника компанії «Троттола». На своїх дев’яти швейних фабриках вона виконує замовлення для New Look і Inditex. Замовники з ЄС побоюються через військові дій в країні. Невідомо, чи буде виконано все в строк. Така вразливість – не найкращий стимул для бізнесу, репутацію в якому напрацьовували роками. Та ж «Троттола» співпрацює з європейськими брендами з середини 90-х.

Рущіщін, компанія якого шиє в Україні найбільше одягу для європейських фірм, вважає, що кращий вихід для українських компаній – продавати Європі не дешеву робочу силу, а товари з більш високою доданою вартістю. Найперспективніші галузі, на його думку, – IT і продовольство. «Китай вже йде цим шляхом», – говорить він. Сам підприємець у квітні-травні виводить на польський і румунський ринки свою торгову марку одягу Jhiva.

news.finance.ua