Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    СВОЇМИ ВІЙСЬКОВИМИ УСПІХАМИ КИТАЙ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ УКРАЇНІ

    2014-02-14

    Джерело: pic.com.ua
    Незважаючи на те, що між Китаєм і Україною встановлено відносини стратегічного партнерства та співпраці, обидві сторони нібито намагаються замовчувати успіхи в рамках військово-промислового співробітництва, жодним словом не згадуючи про свої торгові відносинах у військовому секторі, — йдеться у редакційній статті провідної китайської газети «Хуаньцюван».

    — Насправді ж Китай є одним з найбільших споживачів продукції українського ВПК та військових технологій

    Аналітики відзначають, що за останні двадцять років Україна продала Китаю близько 30 військових технологій, в тому числі таких, що стосуються ключових елементів устаткування і техніки. Це розробки, пов’язані з конструюванням великих транспортників, а також технології, використовувані в силових установках авіаносців і великих кораблів, в танкових двигунах, ракетах класу «повітря-повітря». Деякі іноземні ЗМІ навіть заявляють: «Своїми військовими успіхами Китай зобов’язаний Україні». Багато в чому це відповідає дійсності, — зауважує у статті, опублікованій на шпальтах китайської газети «Хуаньцюван» експерт з військово-морському флоту Лі Цзе. За 20 років Китай отримав від України майже всі необхідні йому технології. Тож загалом у ВПК України залишилося мало цікавого для Китаю. Однак в окремих областях КНР буде продовжувати зміцнювати співробітництво двох країн, — йдеться в аналітичній статті.

    Співпраця Китаю та України у військовій сфері активізувалося після розвалу Радянського Союзу. У той час ситуація в колишніх радянських республіках була неспокійною, люди перебували в тривозі, заводи і структури радянського періоду закривалися, багато фахівців військового профілю і науковців втратили роботу. В Україні гостро відчувався брак коштів. Особливо сильно це проявилося в передових галузях. Безліч першокласних фахівців виявилося на межі бідності.

    У цій ситуації такі країни, як США, Німеччина, Ізраїль, Південна Корея і Сінгапур, стали знову і знову відправляти своїх людей до Росії і в Україну, щоб заманити до себе радянських фахівців щедрими контрактами. Надзвичайно ефективною виявилася південнокорейська програма пошуку кадрів. Українському фахівцеві було достатньо звернутися в корейське посольство, і йому негайно надавали візу, квитки на літак і зарплату за один місяць вперед. Рівень зарплати різнився залежно від кваліфікації та корисності працівника: у середнього фахівця 1500-2000 доларів на місяць, у відомого — 3000-4000 доларів.

    Китай також вступив у боротьбу за талановиті кадри, використовуючи приблизно ту ж тактику, що і Південна Корея. Завдяки досвіду дружніх контактів Китаю і СРСР, нам вдалося через наукова взаємодія та особисті дружні зв’язки запросити до себе чимало видатних фахівців і вчених. В цей сприятливий період Китай діяв дуже рішуче, взявши приціл на ключові технології військово-промислового сектора. За допомогою особистих зв’язків нам вдалося здійснити передачу важливих технологічних досягнень в Китай.

    Військовий експерт Лі Цзе так описує роботу китайських представників в той час: потрібно було тиждень добиратися на поїзді, їхали з Манчжурії через Сибір і Москву, потім вже потрапляли в Україну. Там з’ясовували обстановку, сходилися з людьми, дуже швидко розбиралися в тому, в яких технологічних напрямках можна розгорнути співпрацю. Після цього миттєво набирали велику групу українських експертів, везли їх у КНР і вже там залучали до конкретних проектів. На той момент в Китаї було деяке відставання в плані базових технологій, технологічну взаємодію тільки почали розгортати, і масштаб подібного взаємодії був невеликий.

    Згодом Пекін в обмін на продукцію легкої промисловості отримав у своє розпорядження від Києва передове устаткування, в Китай почали стікатися українські фахівці. Це були в основному старі більшовики епохи Мао і Сталіна, які глибоко поважали радянсько-китайську дружбу, з невисокими вимогами, вкрай акуратні і уважні в роботі. У них був такий підхід: на всі питання потрібно знайти відповідь. Це були дуже обізнані в різних галузях науки і технологій люди, часто безмежно віддані своїй справі.

    Секрети в обмін на горілку

    Приблизно з 1993 року становище ускладнилося. «Коли тобі ні за яких умов не дають цікаві технології, доводиться шукати інші способи». Лі Цзе каже, що деякі люди потайки вимінювали якісь деталі стратегічного військового обладнання на ящик популярної китайської горілки «Ерготоу», або специфічні китайські товари. «Але більшість говорили про гроші. Немає грошей, немає і розмови», — згадує китайський експерт.

    Проект «подвійного залучення»

    Щоб заманити до себе радянських фахівців, китайський уряд запустив проект «подвійного залучення», орієнтованого на роботу з експертами і технологіями з країн СНД. Кажуть, що куратором проекту був особисто Лі Пен, який займав тоді пост прем’єра Держради КНР. За деякими повідомленнями, він також говорив, що це кадри, які й за десять років не виховаєш, тому вони представляють для Китаю просто рідкісний шанс, який у жодному разі не можна упускати. У 1991 році державне управління у справах іноземних фахівців при Держраді КНР офіційно заснувало спеціальну нагороду для іноземних експертів — орден Дружби, покликаний увічнити внесок зарубіжних фахівців у розвиток Китаю. Слідом за цим схожі нагороди стали створювати і регіональні уряди. Цей орден отримав цілий ряд українських фахівців, а один український вчений удостоївся ордена Дружби провінції Цзянсу. В опублікованому в 2002 році внутрішньому звіті Дослідницького центру з питань розвитку при Держраді КНР було сказано, що згідно з наявними неповними даними, багатоплановий проект «подвійного залучення», реалізований спільними зусиллями чиновників і народу відразу на багатьох рівнях, за 10 років залучив в країну більше десяти тисяч фахівців з Росії, України та інших країн СНД, привіз до Китаю понад 2000 технологічних проектів.

    Програма діє посьогодні

    І сьогодні у реалізації програми «подвійного залучення» Україні відводиться дуже важлива роль. Кожен рік багато українські спеціалістів та вчених приїжджають за нашими запрошеннями в КНР, щоб викладати або займатися науково-дослідницькою діяльністю. Якось перший секретар посольства КНР в Україні Лі Цяньжу в одній статті зазначив, що в одному лише 2006 році Китай відвідало близько 150 запрошених груп українських учених і фахівців, за цією програмою пройшло понад дві тисячі осіб.

    Що постачає Україна

    Китайсько-українське оборонне співробітництво — це не тільки такі знаменні проекти, як передача китайській стороні авіаносного крейсера «Варяг» (нині авіаносець носить назву «Ляонін»). Видатні успіхи були досягнуті і в напрямку розробки корабельних і танкових силових установок, двигунів для літаків. Газові турбіни ДН/ДА-80, що встановлені на авіаносці «Ляонін» і на новітніх екскадренних міноносцях типу 052C, дизельні двигуни 6ТД-2Е, що стоять на основних бойових танках «Аль Халід», які Китай експортує в Пакистан, турбореактивні двигуни АІ-222— 25Ф китайських навчально-бойових літаків нового поколінняL-15, навіть двигуни, спеціально створені для вертольотів, що працюють в умовах високогір’я — все це поставляється в Китай з України. При цьому модифікована китайська турбіна ДН/ДА-80 перевершує український оригінал як по надійності, так і по ремонтнопридатності, а також по терміну міжремонтного строку служби і довговічності.

    Згідно з даними видання «Kanwa Defence Review», ще в 90-х роках український НВКГ «Зоря» — «Машпроект» передав Китаю газотурбінні двигуни UGT 25000, проте на той момент не надав китайській стороні відповідних технологій. Кілька років тому у зв’язку з важким економічним становищем Україна нарешті погодилася передати всі технології, пов’язані з цими турбінами.

    А ще — міноносці і радіолокатори

    Немає підстав спростовувати і чутки про те, що Україна допомагала Китаю в розробці екскадренних міноносців типу 052C, — вважає експерт. — Згідно з наявними даними, вже в квітні 2001 року Цао Ганчуань, що займав в той час пост глави Головного управління озброєнь Народної Армії Китаю, відвідав на чолі китайської делегації Україну. У ході цієї поїздки він побував на кількох найбільших підприємствах оборонної промисловості України, в тому числі на заводі основного розробника і виробника української радіолокаційної техніки КП НВК «Іскра». За інформацією від директора НДІ «Квант» Леоніда Лисиці, починаючи з 2001 половина комплексів оптико-електронної протидії «Каштан-3» надходить в Китай і Південну Корею.

    Переламний рік Олімпіади

    Особливо помітно Пекін збільшив обсяг замовлень після того, як Китай отримав право на проведення літніх Олімпійських ігор 2008 року. Західні військові аналітики переконані, що саме з цього моменту Україна стала брати участь у розробці кораблів типу 052C. Крім цього, дві сторони також уклали ряд угод у сфері авіаційних технологій. Ці угоди стосуються, наприклад, аеродинамічної схеми L-15, розробки та доопрацювання середніх військово-транспортних літаків Y-8, а також допомоги у створенні нового важкого військово-транспортного літака. За деякими даними, Україна продала Китаю чотири аерофінішери і тепер допомагає КНР обладнати свій навчальний комплекс палубної авіації, схожий з українським навчальним центром НИТКА в Криму, який використовується для підготовки льотчиків палубної авіації. Втім, китайська сторона цю інформацію не підтверджує.

    Українські ЗМІ повідомляли, що ще в жовтні 2006 року велика делегація китайських військових приїжджала до України для того, щоб обговорити можливість отримання допомоги в навчанні китайських пілотів палубної авіації. Після цього китайські інженери, пілоти і флотські технічні експерти стали приїжджати в центр НИТКА регулярно.

    Ракетні технології

    Окрім співробітництва в сфері розробок двигунів для авіаносців, винищувачів, танків і бронемашин, Китай і Україна також проводять спільні розробки у сфері ракетних технологій. Починаючи з 90-х років минулого століття, Китай активно ввозив радянські літаки і новітні головки самонаведення для ракет класу «повітря-повітря». У Китаї на озброєнні перебуває кілька сотень ракет «повітря-повітря» Р-27, які він хотів би модернізувати, проте Росія, яка побоювалась того, що Китай почне виготовляти свої копії, постійно створювала нам труднощі. Без української підтримки китайським ракетам «повітря-повітря «не вдалося б здійснити перехід від інфрачервоних систем до активних радіолокаційних систем наведення. Удосконалена напівактивна радіолокаційна головка самонаведення, що випускається на київському заводі «Радар», перевершує російські аналоги як по ефективності, так і по стійкості до різного роду перешкод. Ці головки дозволили Китаю провести глибоку модернізацію ракет Р-27, що стоять на озброєнні, а також незабаром випустити і свої власні керовані ракети класу «повітря-повітря» середньої дальності PL-12 — всепогодні, придатні для ураження групи повітряних цілей за межами видимості.

    Авіація

    Якщо говорити про авіацію, то ще в радянський час дослідно-конструкторське бюро Антонова консультувало китайських фахівців, допомагаючи при створенні транспортного літака Y-5. Після проголошення незалежності України ОКБ Антонова постійно виявляло бажання розгорнути з Китаєм співпраця зі створення важкого транспортного літака. Український партнер брав активну участь у розробці затвердженого в 2002 році проекту пасажирського літака ARJ21. У 2004 році це українське ОКБ здійснювало технологічне співробітництво з китайськими інженерами при проектуванні транспортного літака Y-8F-600. Спільними зусиллями ОКБ Антонова і Другої корпорації авіаційної промисловості Китаю (AVIC II) в Пекіні був створений спільний інженерний центр, основним завданням якого було здійснення конструкторських робіт з проектування серії нових транспортних літаків.

    У серпні 2011 року глава Генерального штабу китайської армії Чень Бінде відвідав Україну з візитом, під час якого дві сторони підписали меморандум про співпрацю у сфері військових технологій. Тодішній прем’єр-міністр України Азаров зазначив, що в розпорядженні його сторони знаходяться передові технології з виробництва важких транспортних літаків, тому Корпорація авіаційної промисловості Китаю має щільно співпрацювати з ДАК «Антонов».

    Розвиток українського ВПК призупинився

    За 20 років Китай глибоко розібрався в технологічному капіталі свого українського партнера. Якщо оцінювати ситуацію з військовими українськими технологіями в загальному плані, то можна сказати, що в цій галузі Україна залишилася на тому ж місці, що й 20 років тому. Іншими словами, в цій області не відбувалося ніяких проривів. Експерт Лі Цзе зазначає, що технологічний розвиток українського ВПК призупинився. З одного боку це пояснюється тим, що в радянський період українська військова промисловість була лише частиною радянського оборонного комплексу, лише одним з елементів системи, тому, незважаючи на відмінні досягнення в якихось окремих областях, у місцевої оборонки виявилася досить слабка база. З іншого боку, відбувся масовий відтік фахівців за кордон, інвестицій мало — в таких умовах створити якісь інновації досить важко. Однак, незважаючи на це, технічна перевага України у сфері створення силових установок, а також деяких інших ключових технологіях, більш глибока теоретична підготовка в проектуванні важких транспортних літаків і інші поодинокі успіхи в окремих областях і зараз викликають повагу з боку КНР. Тож простір для співпраці, як і раніше, є.

    Позиція української сторони теж зрозуміла, — веде далі військовий експерт Лі Цзе. — З грошима у країни все гірше і гірше. Якщо зараз не реалізувати такий шанс, то пройде кілька років — і хто знає, чи буде він? Тому українці особливо цінують співпрацю з Китаєм і усвідомлено наполягають на прискоренні процесу передачі технологій.

    Візит Ху Цзіньтао

    18-20 червня 2011 року голова КНР Ху Цзіньтао вперше за майже десять років відвідав Україну з візитом. Сторони підписали низку угод на суму в 3.5 мільярда доларів. Пекін також вирішив надати Києву 80 мільйонів юанів в якості безоплатної допомоги. Згідно з даними агентства «Сіньхуа», сторони запланували також збільшити обсяг товарообігу з менш ніж 8 мільярдів доларів до 10 мільярдів. Українська преса припускає, що більша частина нових грошей, по всій ймовірності, обумовлена співпрацею у військово-промисловій сфері.

    Ця поїздка голови Ху Цзіньтао була явищем непересічним. Літак лідера країни не полетів прямо в Київ, а спочатку здійснив посадку на Кримському півострові, в Сімферополі. Це не може не наводити на роздуми. Аналітики нагадують, що дві великі статті китайсько-української співпраці, що носять делікатний характер, — десантні кораблі проекту «Зубр» та навчальні комплекси палубної авіації — рівною мірою так чи інакше пов’язані з Кримом. Саме тут знаходяться як верф, що випускає «Зубри», так і НИТКА. Згідно з даними російського сайту «Новини ВПК», співпраця Китаю і України по лінії «Зубрів» почалося в 2003 році, а переговори, пов’язані з відповідними технологіями, розтягнулися на 6 років. Тільки в серпні 2008 року українські ЗМІ розсекретили цю інформацію і підтвердили, що було замовлено 4 кораблі.

    Москва непокоїться

    Росія спостерігає за китайсько-українським співробітництвом з великим занепокоєнням, навіть зі злістю. Москва вже критикувала це співробітництво за те, що воно зачіпає її права на інтелектуальну власність. Російська компанія «Рособоронэкспорт» переконана, що права на розробку і виробництво цих кораблів, а також відповідних запчастин належать російському ЦМКБ «Алмаз», тому Україна не може здійснювати поставки, не домовившись попередньо з Москвою. Аналітики стверджують, що основна причина такого обурення з боку Росії полягає в тому, що Київ передав Китаю технічні документи на цей тип кораблів. Росіяни ніколи не забували про те, що китайський ВПК здатний швидко скопіювати будь-яку технологію. Коли у 2005 році Україна передала Китаю списаний Т-10, третій прототип палубного винищувача Су-33, Москва була у нестямі від гніву, — пригадує Лі Цзе.

    Всі країни роблять це

    Однак Китай вважає такий підхід Росії неправильним, а подібну критику — безглуздою. «Можливості Китаю по засвоєнню і переробці чужих технологій стають лише ширше, результати подібного реконструювання цілком задовільні. Всі країни роблять це: саме так, наприклад, Америка свого часу придбала японські електронні технології. Знову ж-таки, Китай витратив на це чимало грошей», — підсумовує китайський військовий експерт.

    За матеріалом видання «Хуаньцюван», Китай

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *