Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Національний банк України та Народний банк Китаю підписали цього тижня Угоду про обмін національними валютами (своп). Цю подію глава НБУ Сергій Арбузов називає історичною – відтепер у Китаї можна буде розраховуватися гривнею, а в Україні юанями. За його словами, своп-угода має вивести на новий рівень торгівлю між двома країнами, а також співробітництво у фінансовій та інвестиційній сферах. Про це Сергій Арбузов розказав в ексклюзивному інтерв’ю пекінському кореспондентові УКРІНФОРМу.

– Сергію Геннадійовичу, які деталі підписаної з КНР угоди і що вона нам реально дає?

– Працювали ми над угодою близько двох років. Це історична подія для наших двох країн – і дня нас, і для Китаю. Передбачається, що в найближчому майбутньому товарооборот зростатиме і ми вийдемо за межі 10 млрд доларів, чому повинна сприяти і ця угода. Рішення про підписання свопу було продиктоване необхідністю спростити взаєморозрахунки між українськими і китайськими компаніями. Суть у тому, що можна буде проводити розрахунок, не зачіпаючи валюту чужих країн. Фактично у національних валютах. Коли торгують дві країни і розраховуються третьою валютою – це ненормально.

Своп – близько 20 млрд грн (15 млрд юанів, або 2,36 млрд доларів – ред). Це пробний крок. Ми домовилися, що якщо цей вид розрахунків, у національних валютах, користуватиметься популярністю, ми збільшимо розміри свопу. Таке може статися і раніше ніж за 3 роки дії угоди.

– Які торговельні операції планується обслуговувати таким чином?

– Будь-які експортно-імпортні. Кожен бажаючий – підприємець або підприємство – може користуватися як традиційним способом, тобто через валюту третіх країн, так і напряму. Юані він може купити у Нацбанку. Ми також передаватимемо її банкам і вони також працюватимуть з цією валютою. А в Китаї, в свою чергу, з’явиться можливість купити гривню.

– Китай відносно нещодавно, з 2008 року, почав підписувати свопові угоди і до цього часу уклав таких близько 20-ти на суму понад півтора трильйона юанів. Тільки у червні такі угоди було підписано, крім України, з Японією та Бразилією…

– Нам у НБК сказали, що ми – 17-ті. Це дуже серйозно. Ми навіть жартували, що стали членами “Великої Двадцятки”.

– НБУ вже має такі угоди з іншими країнами?

– Для нас це перший своп. Ми зараз перебуваємо на стадії переговорів з Росією. Вели переговори з Білоруссю. Але реально поки що уклали тільки з Китаєм.

– Наприкінці минулого року у вітчизняних ЗМІ з’явилася інформація про те, що НБУ розглядає питання про можливість переведення частини своїх активів в юані, називалася навіть конкретна частка – 7%. Чи відповідає ця інформація дійсності?

– Ні. Це чутки. Поки що такої домовленості немає. Тому що сьогодні МВФ не вважає, що ця валюта могла б бути резервною для нас. Щодо рубля ми домовилися, він може бути резервною валютою, а щодо юаня – поки що ні.

– Але у перспективі Ви бачите юань в ролі резервної валюти? Китай цього прагне.

– Теоретично це можливо. Диверсифікація портфеля нашого для нас – це завдання номер один.

– Під час нашої зустрічі у вересні Ви говорили про те, що плануєте з китайськими колегами сформувати кілька робочих груп. Це завдання було виконано?

– Звичайно. Завдяки цьому ми, зокрема, підписали своп. Крім того, у рамках попередніх і цього візитів ми присутні на переговорах з Ексімбанком Китаю, у складі нашої делегації міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк. Ми обговорюємо питання про виділення коштів, кредиту, для нашої держави з метою підтримки процесу вирощування сільгоспкультур, які ми могли б потім експортувати в Китай.

– У листопаді минулого року в Пекіні Експортно-Імпортний банк Китаю і АТ “Укрексімбанк” підписали меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у сфері сільського господарства. Про які суми йдеться?

– Йдеться про 3 млрд доларів.

– Які, крім сільськогосподарських, проекти ще стоять на порядку денному?

– Обговорюємо питання присутності іноземного, в нашому випадку китайського, капіталу в Україні в частині розвідки і видобутку корисних копалин – рідкоземельних металів, золота. Тут у Пекіні я ще зустрічатимуся з представниками великих інвесткомпаній. Існує зацікавленість їх у розвідці родовищ золота, які Нацбанк забрав на баланс одного з наших підприємств (близько 600 тонн). Ми зробили це для того, щоб МВФ включив нам у розрахунок резервів золоті запаси. У нас загалом близько 2,5 тис. тонн розвіданих і невидобутих запасів золота. Ми зараз шукаємо інвесторів, щоб не вкладати гроші Нацбанку. Ми хочемо запросити фахівців, які проведуть дослідження наявності запасів та їх розробку. Якщо китайські інвестори буду готові і запропонують кращі умови, ми із задоволенням їх пустимо для того, щоб вони цю роботу організували.

– Вже є пропозиції й від інших країн? Це буде тендер?

– Це буде відкритий тендер. Просто китайці в цьому плані значно мобільніші. Ми запрошуємо всі зацікавлені інвестфонди, професійні компанії, які займаються розвідкою і видобутком.

– Минулого разу ми також з Вами говорили про перспективи відкриття представництв банків України і Китаю на території один одного. Чи відбулися якісь кроки у цьому питанні?

– Ексімбанк України розглядає питання відкриття представництва. Приватбанк дуже активно працює в цьому напрямку. Думаю, банки скоро потягнуться.

Перший крок, який ми зробили, своп, це досить серйозна заява. Якщо зараз будуть підписані ще і кредитні угоди, я думаю, що вже до кінця цього року буде потепління клімату.

Думаю, що ми працюватимемо у цій країні. І я бачу настрій китайських колег, вони дуже зацікавлені, тому що сільськогосподарські, сировинні продукти дуже цікавлять їх інвесторів. При цьому хочу підкреслити, що ми більше налаштовані відкривати виробництво у себе. Таким чином ми розвиватимемо не імпорт, а експорт. І підтримуватимемо вітчизняного виробника, навіть якщо це буде за участю китайської компанії. Я вважаю, це матиме величезне значення.

– Останнім часом нерідко доводиться чути побоювання про те, що “Китай перетворює Україну на свій сировинний додаток”, що “Китай скуповує Україну”. Як Ви ставитеся до таких заяв?

– Абсолютна нісенітниця. Не слід боятися. Я не з чуток знаю цю ситуацію. Я вважаю, що якщо ми зможемо почати зараз активно розвивати відносини з цією країною, це не означає, що в майбутньому ми менше приділятимемо уваги іншим. Ми продовжуватимемо працювати з усіма країнами в частинах, які нас цікавитимуть, і пропонуватимемо продукцію, яка цікава тим країнам. Ніхто нічого не скуповує.

– На завершення, якщо дозволите, питання не по темі. Блогери приписують Вам авторство віршів “Гімну Гривні”. Чи так це?

– Це не правда. Написав її Михайло Гойхман. Він був радником у Стельмаха (екс-глави Нацбанку – ред.) і у мене радник. Досить обдарована людина. Він презентував цю пісню Нацбанку на День банкіра. Ми вперше прослухали її всім колективом. Пісня, вважаю, дуже цікава, хороша, позитивна. Популяризуватиму її, тому що вважаю, гривня – це ознака нашої незалежності. Якщо не виховувати дітей у цьому дусі, якщо вони не знатимуть, звідки що береться, вони не поважатимуть історію. Нам пісню подарували, а ми її подарували суспільству.