Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    Олексій Євченко: Головна проблема готельної галузі – це відсутність потоку туристів

    2016-04-11

    Згідно з даними WTTC (Всесвітня рада з туризму та подорожей) в 2013 році кількість туристів в Україні склало 24,6 млн, а кількість валюти, що надійшла від них – 5 мільярдів 825 млн. У 2014 році відповідні цифри склали 13 млн 166 тисяч туристів і 2 млрд 732 млн валюти. Які тенденції в 2015-2016 роках? Чи знаходиться туризм в Україні в стані абсолютно вільного падіння? Чи лояльні мандрівники до України? На ці та інші питання в інтерв’ю відповів Олексій Євченко – керуючий партнер ArtBuild Hotel Group, радник з питань туризму міністра економічного розвитку і торгівлі.

    — Олексій, які головні проблеми готельної галузі в Україні на даний момент?

    — З моєї точки зору, головна проблема готельної галузі – це відсутність потоку туристів, який би давав нові стимули до розвитку і можливості для появи інших форматів готелів. Також на сьогоднішній день весь готельний ринок України не структурований і не оцінений. В Україні близько 4500 об’єктів розміщення, з них близько 1500 готелів, з яких категоризуються лише понад 300. І навіть у частині категоризованих об’єктів – близько 100 готелів – закінчилися сертифікати. Нещодавно в Україні офіційно запрацювала нова комісія з надання категоризації готелів, але не думаю, що найближчим часом цифра готелів, що офіційно пройшли весь алгоритм категоризації, перевищує 1000.

    — Ви відомий як прихильник обов’язкової категоризації …

    Категоризація необхідна. Для дуже багатьох туристів наша країна ще TerraIncognita. Коли іноземний турист планує приїхати до нас, то, бронюючи 4-зірковий готель через booking.com, а в підсумку, отримуючи сервіс на 1-2 зірки, їде незадоволеним. Немає нічого сильнішого, ніж негативна реклама з вуст в уста. У минулому році проводилося дослідження і з’ясувалося, що іноземні туристи за 10-бальною шкалою менш, ніж на 5 балів, задоволені готельними послугами в Україні. Це говорить про те, що на сьогоднішній день немає того контролю і якості, які б дозволили нам боротися за міжнародного туриста і заробляти гідні гроші, збільшувати туристичний потік. Крім того, адже ми рухаємося в Європу і повинні гармонізувати свої правила з підходами Євросоюзу. Існує дослідження 29 країн європейських країн на предмет підходу до категоризації. З них 21 (72.5%) – країни з обов’язковою системою категоризації (Бельгія, Болгарія, Кіпр, Данія, Естонія, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія). У 7-ми країнах (24,1%) – добровільна система категоризації (Австрія, Чехія, Німеччина, Франція, Швеція, Великобританія, Норвегія). Але в більшості з них ця функція офіційно передана професійним співтовариствам, і існує обов’язкова норма про входження в НАТО і ЄС за цеховою ознакою. Так відбувається, наприклад, в Німеччині, Австрії, Чехії. Дані організації підтримуються державою істотним фінансовим ресурсом. Лише в Фінляндії система категоризації відсутня в принципі, що, на думку авторів буклету, негативно впливає на оцінку якості готелів, оскільки немає «об’єктивної інформації».

    — За попередніми даними, в 2015 році Україну повинні були відвідати близько 5 млн іноземних туристів. Що кажуть остаточні цифри?

    — Остаточних цифр ще немає, при цьому в Україні існує величезна проблема із статистикою. Я беру участь у робочих зустрічах з лібералізації візового режиму, які проходять в МЗС, і дуже часто очевидно, що родинні служби – Держприкордонслужба, Державна міграційна служба, МЗС – володіють різними цифрами про кількість людей, що в’їхали в Україну. Тим більше, досить складно визначити безпосередньо кількість туристів. Для цього потрібно зовсім по-іншому формувати статистику туризму – вводити систему консолідованих або сателітних рахунків.

    — Наскільки це занадто багато роботи?

    — Це дуже клопітка робота, але головне: щоб це здійснити, має бути політична воля. В першу чергу, необхідно повернути увагу до туризму, як такого. На жаль, у нас поки що все закінчується на рівні декларацій, в тому числі Президента, прем’єр-міністра. Фактично ж бюджет, який виділяється на туризм, дорівнює нулю. Так сталося в 2014, 2015 і 2016 році. При такому підході розвиток туризму неможливий.

    — Перерахуйте тезисно, що необхідно робити для розвитку готельної галузі державі …

    — Перше, як я вже зазначив – це перейти від декларацій і заяв безпосередньо до справ. Повторю, що, незважаючи на те, що в «Стратегії-2020» Президента України присутній розвиток туризму як вектор гордості, на жаль, на це не виділяється ні копійки. Всі наші запити до Мінфіну щодо фінансування галузі закінчуються відповідями на кшталт того, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, і робити це нібито потрібно за рахунок волонтерів і ринку. Держава не сприймає правильно проблему. В інших же країнах туризм є серйозною економічною галуззю, в яку вкладаються гроші, і проводиться промоція держави, внутрішнього продукту. Інвестиційна привабливість країни не може зростати, якщо людям, які приїжджають, некомфортно тут. Треба знайомити світ з тим, що в Україні проходять не тільки військові дії і у нас є не тільки шаровари і церкви, а й маса інших речей, якими ми можемо пишатися. Ми повинні здійснювати певні кроки щодо лібералізації візового режиму, тому що Україна на сьогоднішній день для дуже багатьох країн, з яких нам цікаві були б туристи, по суті, закрита. Наприклад, в Китаї та Індії, отримання візи в нашу країну обійдеться дуже дорого навіть порівняно з Шенгеном. І справа не тільки в дорожнечі, а в бюрократичних процедурах. Щоб отримати в Китаї візу, треба прилетіти до Пекіна, прожити 2-3 тижні, особисто з’явиться в посольство. Як результат такого стану речей, в 2013 році Україну відвідало офіційно всього лише 5113 китайських мандрівників, а в 2014 – трохи більше 11 тисяч.В цей же час в Росії, яка зробила безвізовий режим для китайців, приїхало тільки в 2013 році більше 1 млн туристів з цієї країни, і вони витратили в РФ близько 2 мільярдів доларів.

    — Скільки мінімально необхідно було б виділити з держбюджету на туризм в 2016 році?

    — Мінімальна цифра, яка необхідна, становить близько 50-80 млн гривень. Ці гроші потрібно було б, в першу чергу, направити на створення обов’язкових продуктів – туристичного порталу, програми туристичної промоції України за кордоном, а це відеоролики, інформаційні матеріали, які необхідно поширювати через консульства і посольства, в тому числі для преси. Також обов’язково участь у виставках. Необхідно і проведення днів України за кордоном і так далі. На даний момент, наприклад, в Китаї сприймають Україну, як країну третього світу, тому що не знають, що можуть отримати в нашій країні. І це при тому, що китайські туристи зацікавлені в нових туристичних дестинацій, але Україна не робить ніяких дій, щоб показати себе на ринку. Само по собі нічого не трапиться, інші країни займаються розвитком туризму цілеспрямовано.

    — Як ви оцінюєте готельний ринок України з точки зору бізнесу?

    — На сьогоднішній день в зв’язку з відсутністю загальної державної політики розвитку туризму більш правильно говорити про готельний ринок в певних місцях – Києві, Львові, Одесі, Кам’янець-Подільському, Дніпропетровську і так далі. На місцях розвивають туризм, хто як вміє. Якщо градоначальник занепокоєний розвитком галузі, як у Львові, то кількість готелів з кожним роком збільшується. Якщо цим питанням не займатися, як в Дніпропетровську, то кількість готелів залишається тією ж, чи падає. Кількість туристів і бізнесменів зменшується, а готелі є місцем їх розташування, тому це два взаємопов’язані процеси. У Києві кількість готелів скоротилася. У столиці – 106 готелів на 10319 номерів, якщо брати до уваги готелі з номерним фондом більше 20 номерів. З кінця 2013 року в Києві закрилося 18 готелів. При цьому в 2015 році відкрилося нуль нових. Саме ця цифра є показником інвестиційної привабливості міста на сьогоднішній день. Поки що в 2016 році очікується відкриття лише одного готелю в столиці, всі інші в процесі перманентного будівництва.

    — Якщо говорити про регіональний зріз, то які міста і регіони – лідери за кількістю туристів і готелів?

    — У Львові досить хороший розвиток: є приріст і за кількістю туристів, і готелів. Київ, не дивлячись на статистику по кількості готелів, в 2015 році показав позитивну динаміку за кількістю туристів. Воно збільшилося проти 2014 року на 16%, але це все ще менше по відношенню до 2013-го на 18%. Ємність столичного ринку величезна. Досить непогані дані показала Одеса в минулому році за рахунок того, що Крим для українських туристів закритий, а вартість іноземного відпочинку істотно подорожчала. Багато поїхали на відпочинок в Одеську, Миколаївську, Херсонську область. Так, в Одесі влітку в деяких місцях заповнюваність становила понад 100%. Інші міста розвиваються в цьому сенсі від випадку до випадку. Подієвий туризм є в Кам’янець-Подільському, іноді в Харкові, Івано-Франківську. Але на більшій території України, на жаль, туризм не є потужною економічною галуззю, яка давала б поштовх для розвитку малого і середнього бізнесу.

    — Чи підтверджуєте ви дані, що прибутковість готелів в сегменті 3-5 зірок в Україні скоротилася на 25% в національній валюті в 2015 році?

    — Ми відстежували тенденцію того, що якщо в іноземній валюті загальні доходи готелів впали, то в гривні збільшилися. Вартість оплати послуг персоналу трохи зменшилася, в тому числі і в валюті. За рахунок цього готелі і балансують.

    — У неформальному спілкуванні представники готелів в 2014 році розповідали, що виживають не за рахунок проживання туристів, а завдяки проведенню банкетів, конференцій. Що ви можете сказати про подібні тенденції?

    — Якщо в готелях хороша конференц складова, то цей напрям в тому числі підтягує за собою продаж номерного фонду. Не впевнений, що присутня тенденція виживання за рахунок конференцій та банкетів, оскільки їх кількість точно так же скоротилася після зменшення потоку ділового туризму. Зазначу, що готелі намагаються виживати, оптимізуючи витрати і максимально добираючи клієнтів за рахунок внутрішнього туризму.

    — Як заявив виконавчий директор Асоціації «зіркових готелів» Дмитро Прохоров, спад середнього завантаження по всіх готелях в Україні склав з 75% в 2012 році до 20-25% в 2015. Назвіть дані по столичним готелям різного цінового сегмента …

    — За підсумками першого кварталу цього року, київські готелі завантажені в середньому на 34% .Середня завантаження в минулому році склала 38%. У готелях верхнього цінового сегмента показник впав найбільше – до 27%. У готелях середнього і нижче сегмента завантаження вище – 35-40%.

    Проінформуйте про ціни в готелях на даний момент. Порівняйте їх із західною вартістю проживання …

    — Столичний ринок готельної нерухомості – один з найбільш дорогих в Україні, але при цьому Київ набагато дешевше, ніж Варшава, Мадрид, Стамбул, Прага. Наприклад, середня вартість номера на добу в Варшаві знаходиться в районі 75-80 доларів, а в Києві – близько 50-55. Це середній зріз по готелям всіх категорій. Столиця України – одна з найбільш дешевих туристичних дестинацій в Європі.

    — Що ви можете сказати про діяльність в Україні готелів, що працюють під міжнародними брендами? Скільки їх, адже відомо, що західні готельєри, як і ресторатори, не поспішають в Україну …

    — На жаль, поки що готелів, що працюють під міжнародними брендами, дійсно мало в Україні. Кількість таких готелів становить від 10 до 15 по всій країні. Це пов’язано з тим, що ринок не розвивається і немає того туристичного потоку, для якого було б цікаво відкривати багато нових готелів великих форматів. Міжнародні управлінці приходять на ринок, який цікавий, де готельний девелопмент має зону окупності 7-9 років, а не 10-15.

    За словами девелопера Олега Немировського, якщо раніше споруда п’ятизіркового готелю в столиці в розрахунку на номер обходилася в 80-100 тисяч доларів, то на даний момент – в 200-250 тисяч …

    — Абсолютно не згоден з цим твердженням. Думаю, що це якась помилка. За рахунок того, що в Києві істотно впала вартість будівельно-монтажних робіт, а також земельних ділянок, будувати готелі в столиці зараз набагато дешевше, ніж до 2008 року.

    — Як ви оцінюєте п’ятизіркові готелі в Києві?

    — У більшості вони або управляються міжнародними групами, або групами, які мають досить серйозний локальний досвід, тому сервіс досить хороший.

    — Скільки в Україні готелів «високого сегмента»?

    — Офіційно категоризованих готелів станом на 1 січня 2016 роки рівня 4-5 зірок – 77, і це досить високий показник, враховуючи проблеми з категоризацією в країні.

    — Ви виступали на гральному конгресі України в підтримку введення гемблінгового бізнесу в правове поле. Чим ви аргументуєте свою позицію, і що гемблінг в перспективі принесе Україні?

    — До 2009 року гральний бізнес був дозволений в Україні, а вже далі заборонений законом. Я наполягаю на тому, що гральний бізнес і так існує в Україні, але на підпільному ринку, який прикривають правоохоронні органи, а держава нічого не отримує від цього. У всіх країнах гральний бізнес приносить істотний дохід в бюджет. Також це допомагає розвивати туристичну галузь. Останній відповідний законопроект від Міністерства фінансів України, поданий у ВР в грудні 2015 року, містить норму про те, що казино можуть розміщуватися виключно в готелях 4-5 зірок і в приміщеннях аеропортів. По-перше, це може створити умови для розвитку туристичної інфраструктури готелів 4-5 зірок, тим більше що є присутнім обмеження в законопроекті – необхідність наявності не менше 100 номерів в готелі. Також з’явиться законодавча можливість організовувати великі турніри, наприклад, зі спортивного покеру, які в тому числі приносять великі гроші в бюджет і міст, і країни. У той же час прийняття законопроекту дозволить, нарешті, врегулювати роботу онлайн-казино, адже це теж величезний бізнес. Звичайно, повернення гемблінгового бізнесу в правове поле необхідно провести правильно, щоб найбільш незахищені верстви населення не постраждали. Саме тому було запропоновано перемістити казино в готелі 4-5 зірок, в які так просто не потрапиш, і де будуть дорожити ліцензіями.

    “Vse.Media”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *