Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    Китайські інвестори в очікуванні Великого українського «ремонту». Підказки з Шанхаю

    2015-07-31

    В Україні тільки й мови про залучення іноземних інвесторів. Однак сьогодні своєрідним індикатором ділової привабливості є наявність у країні китайських бізнесменів. А чи багато ви їх бачили у Києві? Для з’ясування причин такої «несправедливості» найкраще поглянути на ситуацію очима представника китайського бізнес-середовища.

    Що стримує китайський бізнес від входження на українські ринки, як залучити інвестиції і яка у цьому роль українців з економічної столиці Азії – розповів Укрінформу закупівельний аналітик компанії Georgian American Alloys, член Української асоціації Шанхаю та учасник форуму Global Ukrainians Олексій Москаленко.

    УМІТИ ФІЛЬТРУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ

    – Ні для кого не секрет, що в Китаї відчутна інформаційна блокада. Як українці Китаю спілкуються із зовнішнім світом? Чи впливає тісна взаємодія Пекіна та Москви на ставлення китайців до України та українців?

    – Мені здається, у більшості китайців є аналітичні здібності, тому вони не надто залежні від інформаційного потоку, який формують китайські ЗМІ. Насправді у мене, як у людини, яка вже довго проживає в Китаї, виробився свій фільтр.

    Як правило, більшість медіа є досить об’єктивними, і вони не перевертають факти з ніг на голову, а просто створюють певний нахил. Цей нахил, зокрема,  по українських подіях, для мене вже зрозумілий, і досить просто відфільтрувати раціональну частину інформації.

    – Чи є дисонанс між уявленням про події, яке сформували китайські ЗМІ, і побаченим на власні очі за два тижні перебування в Україні?

    – Мені тут набагато приємніше бути, тут багато однодумців. Хоча й у Шанхаї досить легко знайти цікавого співрозмовника, бо це все таки багатонаціональне середовище. Там у людей неупереджені погляди на Україну. А якщо виникають якісь запитання, то ми легко їх можемо прояснити. Навіть відсутність можливості користуватися такими звичними для світу соціальними мережами як Facebook і Twitter не сильно заважає. В умовах специфічного інтернету ми спілкуємося за допомогою китайського додатку WeChat і електронною поштою.

    – А чи можна сказати, що китайська молодь цікавиться Україною? Чи спостерігається бодай якась тенденція до збільшення обговорень на українську тематику в соціальних мережах.

    – Зараз на Китай направлена дуже інтенсивна інформаційна політика з боку всіх розвинених країн світу. У Піднебесній хочуть виглядати краще і витрачають на це дійсно багато грошей. Насправді на китайських користувачів виливається стільки інформації, що інформація про Україну губиться у загальному потоці і у порівнянні видається досить тьмяною. Є люди, які готові читати новини про Україну, які цікавляться цим регіоном, але у процентному співвідношенні – це невелика група. Переважну більшість цікавить лише яскрава інформація. От якщо в нас дійсно трапляється щось яскраве, то всі про це знають.

    ЛЮДИ ЦІКАВЛЯТЬСЯ ПОЗИТИВОМ

    – Що така тенденція означає для України?

    – Вона відображає дійсність, в якій Україна не має жодної інформаційної політики в Китаї, особливо погано, що немає потужного позитивного інформаційного підживлення. Наше посольство ретранслює інформацію, передає певні меседжі, але цього недостатньо. Це на пряму відображається на цитованості українських ЗМІ у китайських медіа.

    Як правило, з України на інформаційний простір надходять негативні новини, а люди цікавляться чимось, що може здивувати і приємно вразити. Є гарні новини з Росії, Британії, Німеччини, а от позитивних новин з України в ефірі немає.

    Біда в тому, що китайські медійники, у спробах ретранслювати повідомлення про Україну, натикаються лише на війну. Протягом останніх 1,5 роки вони бачать лише стабільний потік гнітючих новин. В цьому є «заслуга» українських медіа, тому що вони не роблять достатньо якісного контенту про приємні речі англійською мовою.

    Для прикладу, моя розповідь про привабливу нову поліцію та бажання киян зробити селфі із представниками органів правопорядку китайських друзів дуже зацікавила і вони почали це явище відслідковувати і активно ставити “вподобайки”.

    Навіть якщо це буде історія про бабусю із села, яка винайшла рецепт, який продовжує життя на 10 років (на її думку) і хтось це підтвердив, то це вже позитивні новини і їх треба розповідати.

    Треба перехоплювати ініціативу, знаходити оригінальні інформаційні приводи і робити з них цікаві репортажі.

    Ось наприклад американський телеведучий Джон Олівер нещодавно в ефірі свого вечірнього ток-шоу висміяв інтерв’ю Януковича про страусів. Але що цікаво, для підготовки сюжету вони взяли за основу репортаж ТСН. Цей епізод шоу подивилися мільйони.

    Позитив у новинах корисний, бо руйнує стереотип, що тут у нас скрізь війна і занепад. Якщо ми протягом двох років будемо регулярно поширювати такі міні-інформації, то в світі буде принаймні формуватися збалансоване враження про Україну.

    НЕ ВІЙНА ПЕРЕШКОДЖАЄ БІЗНЕСУ

    – А поки з китайських телеекранів розповідають про війну в Україні, ми насправді втрачаємо багатомільйонні інвестиції з цієї потужної країни. Чи є спосіб залучення наших шанхайських бізнесменів до посилення україно-китайських взаємин?

    – Перед підприємцями постає питання суто ділової доцільності, з усіма іншими факторами ніхто не рахується. Все відбувається на прозорих тендерних умовах. І коли бізнесмен виконує замовлення для, наприклад, Бразилії, він запитає про цей товар в Україні, так само як і в інших країнах. Так, із великою ймовірністю, навіть український бізнесмен в Шанхаї укладе угоду із бізнесменами третьої країни, бо вони пропонують кращі умови.

    Якщо наша продукція нарощуватиме конкурентні переваги, то шанхайські бізнесмени активніше співпрацюватимуть з Україною.

    – За підсумками 2014 року Україна піднялася в рейтингу інвестиційної привабливості International Business Compass компанії BDO на 20 пунктів і посіла 89 місце. Чи реагують на подібні рейтинги китайські інвестори?

    – Інформація до інвесторів надходить із багатьох каналів, і вони роблять виважені рішення. Цей рейтинг є одним із безлічі факторів. Коли з екрану телевізора постійно бачиш, що у країні більше року триває війна і незрозуміло що відбувається, то цей рейтинг змінити ставлення не зможе.

    А от якби відбувся прорив до першої 10-ки, чи хоча б 20-ки, то про це автоматично б дізналися всі. Такі зміни бізнес би відчув, про досягнення транслювали б ділові медіа.

    – Що заважає іноземним компаніям та інвестиціям зайти в Україну? Крім, можливо, війни…

    – Ні, війна, в дійсності, на бізнес майже не впливає. Є інший момент… Навіть мені, як людині, яка працює в міжнародній компанії, інколи важко працювати з українцями, бо в абсолютній більшості випадків є відчуття, що клієнт їм не потрібний. Мабуть це радянський світогляд, коли «я продавець і я диктую», але в світі, коли можна в режимі онлайн перевірити і порівняти інформацію з будь-якого куточка світу, така позиція не є привабливою.

    Найбільше відштовхує, коли немає відчуття, що тебе, як зарубіжного клієнта, хочуть схопити. Пригадується, як навесні я намагався зв’язатися із керівництвом однієї компанії із Запоріжжя, подзвонив їм у понеділок та п’ятницю, а мені кажуть «ми вам зараз не можемо допомогти, керівництва немає, у нас 8 березня». Все зрозуміло, свято, але ж на календарі 6 березня…

    Але не все так похмуро. Вчора отримав листа з однієї херсонської компанії і вони сказали, що в них замовлення розписані наперед аж до середини вересня. Я радію, що вони змогли відповісти і пояснити свою позицію. Ми до них ще прийдемо зі своїми замовленнями. Але, з іншого боку, китайський підприємець ніколи б не сказав, що у них немає можливості виконати замовлення.

    Тому у випадку із херсонською компанією, мабуть, можна було б заплатити співробітникам більше за понаднормову роботу, але взятися за замовлення. І власнику б був прибуток, і працівники б були задоволені.

    БОРОТЬБА ЗА КЛІЄНТА – ГРА НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ

    – Хто в Україні має взяти на себе відповідальність за адаптацію бізнесу та торгівлі до сучасних вимог міжнародних ринків?

    – Мені здається, що в українських промислових компаніях є дві проблеми. По-перше – команди по маркетингу не усвідомлюють, якою високою є конкуренція в інших країнах, наскільки комплексно і активно змагаються за клієнта підприємці з Німеччини і Китаю. А, по-друге, в технічних відділах у нас, як правило, працюють люди, яким за 40 років, і вони спочатку все роблять на папері і несуть керівництву техвідділу на погодження, на що витрачаються щонайменше тиждень. А тим часом, поки папірці у нас переходять із рук у руки – тендер закривається. Для порівняння, в Китаї підлеглий переписується з технічним директором по імейлу і погодження триває максимум один день.

    Треба прискорювати ці процеси. Можливо варто було б запропонувати їм провести переатестацію своїх співробітників, з’ясувати їхню вмотивованість. У Китаї, до речі, менеджери по роботі із клієнтами отримують відсоток від продажу, і це їх мотивує працювати більше.

    – Чи повинна держава у це вручатись?

    – Я думаю, так. Саме держава повинна займатися модернізацією мислення і управлінських процесів на підприємствах. Потрібно популяризувати англійську мову. Тому що, якщо менеджер із продажів ще розуміє, що від нього хоче замовник, якщо запит прийшов англійською, то для технічного відділу все треба перекладати.

    Інший момент. В Україні, з точки зору логістики та оптимізації витрат, є дуже багато переваг, але, на жаль, немає розуміння, наскільки активно треба боротися за клієнта. Треба створювати умови для входження зарубіжного бізнесу.

    ГНУЧКІСТЬ vs БЮРОКРАТІЯ

    – Ви згадали про логістику. Україна могла б стати потужним хабом для транзиту товарів між Європою та Азією. Чи існують якісь перешкоди для ввезення товарів в Україну?

    – Я чудово розумію українські компанії у тому, що вони у боротьбі з бюрократією забувають про інновації. Усі ці митні формальності та податкові нюанси забирають величезну кількість енергії і часу у підприємця. Сил на прогресивний розвиток не залишається.

    Потрібно активно пропонувати конкурентні плани співпраці з азійськими партнерами щодо виходу на український та інші європейські ринки. Паралельно чинити тиск на зміни у законодавстві, які б спростили умови ведення бізнесу в Україні.

    Китайські постачальники мені часто казали, що саме торгові партнери із пострадянських країн мають високий рівень недовіри до них, як до потенційних партнерів. Напевно, дається взнаки відчуття правової незахищеності.

    IT НА СЛУЖБІ БІЗНЕСУ

    – У всьому розвиненому світі торгівля стрімко переходить в он-лайн сегмент. В Україні e-commerce розвивається стрімко, хоча досі у нас немає доступу ані до Amazon, ані у PayPal. Втім, навіть за цих обставин, усе більше українців скуповуються на китайському Aliexpress. Як нашому бізнесу зайти на ці комерційні платформи?

    – Хочу дещо продемонструвати. Щойно по дорозі сюди я спілкувався із постачальником із Китаю. Тобто я йшов тут, у парку Шевченка, і відправив запит китайському партнеру на іншому боці планети і одразу ж отримав креслення та ще й у супроводі голосового повідомленням із роз’ясненням. Із жодним з українських партнерів я не можу так спілкуватися. І це точно не тому, що ІТ – це технології для молоді, бо чоловіку із Китаю десь 50 років. У нас ІТ ще не достатньо зайшло в ринок. Дуже мало хто тут може працювати в режимі реального часу.

    Якщо ми шукаємо, що нам зробити, аби пожвавити бізнес – то цей момент однозначно треба ставити в пріоритет. Треба, щоб бізнес був мобільним в аспекті застосування інформаційних технологій.

    Держава повинна заохотити присутність українських підприємств на міжнародних торгівельних он-лайн платформах, таких як Allibaba, Allbiz тощо. Необхідно ініціювати представлення повної інформації про українські компанії і контролювати, аби ця інформація постійно була актуальною, існували «живі» англомовні контакти із підприємцями.

    ГАЛУЗЕВИЙ ПОТЕНЦІАЛ: ЧОРНОЗЕМ І НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

    – Наявність китайців у різних країнах свідчить про те, що ці країни процвітають і китайцям є чого у них вчитися. В Україні китайців дуже мало, і це своєрідний індикатор. Як «затягнути» китайців в Україну?

    – Процес глобалізації й інтернаціоналізації завжди впливає на усвідомлення своєї позиції на ринку. Хто б не прийшов в Україну із закордонного бізнесу, вони б змусити українських підприємців заворушитися. Якби китайці зараз більш активно працювали в Україні, то це б дало певний поштовх нашим вітчизняним підприємцям.

    – То китайської експансії боятися не варто?

    – Ні, вони дуже прагматичні люди, вони прийдуть туди, де буде цікаво вести бізнес. Нам потрібно робити все для того, аби китайські чи інші бізнесмени приходили сюди, бо в нас є конкурентні переваги по географічному положенню, по умовам ведення бізнесу, кваліфікації робочої сили.

    Для прикладу, зараз контейнер із Китаю йде морем 40 днів, а з України вантаж можна доставити в Європу за кілька днів. В індустрії моди 2 місяці на доставку – це надзвичайна розкіш. В таких умовах китайським виробникам значно важче встигати за тенденціями на ринку. Водночас українському ринку дуже не вистачає привабливих правил гри у глобальному масштабі.

    – Яку галузь ти б порекомендував китайським інвесторам, якби умови ведення бізнесу відповідали критеріям?

    – Це, безумовно, була б аграрна і видобувна галузь. Вони не надто технологічні, але, водночас, співпадають з пріоритетними стратегічними потребами Китаю, оскільки першочерговим інтересом цієї країни є диверсифікація каналів розподілу своїх сільськогосподарських та ресурних потоків.

    Якщо ж говорити про більш наукомісткі галузі, то я гадаю ми могли б стати центром Research and development (науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи – авт). В нас є цікава наукова база, яку можна відновити і вдосконалити, і Україна могла би стати R&D- центром для країн Азії, крім того ми можемо стати виробничою платформою для азійських виробників для виходу на Європейські ринки.

    Можна легко прослідкувати, які умови надають зарубіжному бізнесу інші країни східної Європи, та сама Білорусь, Польща, Литва і Словаччина, і одразу буде помітно, що ми поки не позиціонувалися як учасники змагання за інвестиції на цьому ринку. Тому ми маємо дуже багато можливостей, але спершу треба усвідомити себе на цьому клаптику планети Земля і усвідомити свої сильні сторони і попрацювати із недоліками.

    Укрінформ

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *